Отчет по практике на примеры шахты им. М. Горького Донецк

     По-перше, прямі іноземні інвестиції можуть забезпечувати трансферт технологій, ноу-хау - передових методів управління та маркетингу.

     По-друге, вони можуть сприяти найбільш ефективній інтеграції національної економіки  у світову завдяки зростаючим зовнішнім контактам, різноманітному виробничому та науково-технічному співробітництву. Тому держава повинна забезпечувати привабливі умови для залучення іноземних інвестицій [17]. 

     У цьому контексті можна виділити ряд факторів, які або будуть зумовлювати  реальні надходження іноземних  прямих інвестицій, або перешкоджатимуть їм.

     До  них належать [11]:

     загальні  умови накопичення та оподаткування, регулювання експорту та імпорту, характер банківської системи, механізм валютного  регулювання;

     характер  національного законодавства у  цілому та спеціального законодавства, що визначає діяльність іноземних інвесторів;

     загальна  економічна та політична стабільність, розвинута культура підприємництва, державного управління тощо.

     Як  показує практика інших країн  з економікою подібного типу, особливу увагу іноземні інвестори звертають на останній факт. Це пояснюється тим, що навіть при пільгових умовах вкладення капіталу потенційна прибутковість від подібних вкладень перекривається політичним та комерційним ризиком, пов'язаним із загальною внутрішньополітичною та економічною нестабільністю, відсутністю нормального доступу до інформації, високим ступенем бюрократизму та корумпованості. Поліпшення інвестиційного клімату в Україні багато в чому буде визначатися змістом та характером дій державних органів влади, подальшим реформуванням адміністративної системи, успішністю проведення загальноекономічних реформ, спрямованих на досягнення стійкої економічної стабільності.

     Міністерство  вугільної промисловості розробило  програму економічної реформи на 2010 – 2014 рр. - реформа вугільної галузі. Яка включає певні етапи [5]:

     I етап (до кінця 2010 p.): розподіл  підприємств за категоріями та  розробка програми приватизації; підготовка підприємств до приватизації; розробка програми заходів підвищення  мобільності працівників, які  вивільняються; розробка змін механізму державної підтримки для надання дотацій на перекваліфікацію й адаптацію працівників, які вивільняються;

     II етап (до кінця 2012 p.): лібералізація  ринку вугілля; приведення цін  на вугілля державних шахт  до ринкових; застосування прямих договорів і розвиток аукціонної системи торгів вугіллям; лібералізація імпорту вугілля; перехід на систему прямих, прозорих дотацій збитковим шахтам; приватизація життєздатних шахт; ліквідація шахт, що вже перебувають на стадії закриття/консервації/доробки запасів;

     III етап (до кінця 2014 p.): поетапне  припинення надання субсидій для операційних витрат державних шахт при збільшенні фінансування реструктуризації шахт і соціальної підтримки працівників, які вивільняються (до 2016 р.).

     Після закінчення І етапу реформи можна зробити висновки, що було забезпечене бюджетне фінансування галузі у 2010 складало 7,8 млрд. грн., що більше ніж у 2009 році на 1 млрд. 300 млн. гривень або на 20% [5].

     Завдяки впровадженню нового механізму вдалося  залучити 500 млн грн у розвиток ДП “Ровенькиантрацит” та “Свердловантрацит” — позитивним сигналом для фінансових інституцій стала чітка програма розвитку галузі.

     Якщо  говорити про інвестиційну діяльність як підготовчий етап до приватизації, то слід зазначити, що міністерством розроблено 63 перспективні інвестиційні проекти із загальним обсягом фінансування 47,3 млрд. грн. Окрім механізму державно-приватного партнерства, інвестиційні ресурси залучаються шляхом кредитування іноземних і вітчизняних банків - надійшло вже понад 400 млн. грн. для реалізації інвестиційних проектів та використання фінансового лізингу - прийняли пропозицію російського “ВТБ Банк” щодо отримання гірничошахтного обладнання за договором лізингу на суму 2,2 млрд. грн. Реалізуються також дві галузеві інвестиційні програми, спрямовані на збільшення навантаження на діючі очисні вибої та на забезпечення введення в експлуатацію очисних вибоїв з високим ступенем готовності [9].

     Найголовніший результат роботи - зупинено згортання вуглевидобутку. Вже з травня шахти працюють на рівні показників 2009 р. У другому кварталі цього року державні підприємства збільшили видобуток вугілля порівняно з першим на 201 тис. т. У липні видобуто 3,2 млн. т вугілля, що переважає червневий показник на 70,2 тис. т. Очікуваний результат серпня перевищить липневий обсяг. За другий квартал поточного року зарплата працівників вугледобувних підприємств зросла на 16%. З огляду на ці результати керівництво Мінвуглепрому поставило чітке завдання: за ІІ півріччя надолужити відставання з видобутку вугілля від рівня минулого року і вийти за підсумками року на показник 39 млн. т. 

3. Напрями розвитку вугільної промисловості України

 

     Відповідно  до наведеної вище програми економічної реформи на 2010 - 2014 рр. - головною метою економічної реформи, що здійснюється у вугільній галузі, є кардинальне підвищення економічної ефективності її діяльності за умови задоволення у повному обсязі потреб економіки у вугільній продукції [15].

     Основним  наслідком досягнення цієї мети повинно  стати повне звільнення державного бюджету до 2016 року від необхідності субсидування підприємств вугільної промисловості. Реалізація реформи дасть змогу:

     розробити протягом другого півріччя 2010 р. проекти урядових рішень щодо вдосконалення державного управління галуззю та інших нормативно-правових актів, передбачених Концепцією;

     упровадити починаючи з II кварталу 2010 р. продаж коксівного вугілля на біржових торгах та забезпечити виконання відповідних програм енерго- і ресурсозбереження;

     здійснити у травні 2010 року підготовку приватизаційних угод;

     починаючи з другого півріччя 2010 року:

     здійснити заходи щодо забезпечення диверсифікації джерел поставки гірничошахтного обладнання;

     створити  та забезпечити функціонування вдосконаленої  системи контролю якості вугілля;

     забезпечити перехід до формування цін на енергетичне вугілля виходячи з його калорійності, технічних властивостей та з урахуванням цін на альтернативні види палива.

     Реалізація  реформи та удосконалення законодавства, яким регулюється діяльність та розвиток вугільної промисловості, дадуть змогу розробити механізм підготовки галузі до її ефективної роботи в ринкових умовах, мінімізувати застосування адміністративних методів управління з одночасним посиленням контрольно-наглядових функцій держави щодо виконання умов приватизації та відновити людський потенціал галузі [5].

     Урахування  викладених підходів в програмах і планах розвитку галузі забезпечить збільшення:

     до 2011 року виробничих потужностей з видобутку вугілля до 108,1 млн. та до 2015 року - до 122,5 млн. тонн на рік;

     обсягів видобутку вугілля у 2011 році до 90,9 млн. тонн (у тому числі енергетичного - 60,6 млн. тонн, коксівного - 30,3 млн. тонн), у 2015 році - до 110,3 млн. тонн - в тому числі енергетичного - 73,6 млн., коксівного - 36,7 млн.

     Таким чином, для якісного та ефективного розвитку реформи вугільної галузі необхідно [15]:

     розробити науково обґрунтовану методику визначення стійкості вуглевидобувних виробничих систем на національному та регіональному  рівнях, яка має визначати систему  критеріїв оцінки процесів виходу з кризи й розвитку антикризового керування; дослідження взаємозв'язку стійкості, ризиків й економічної безпеки функціонування системи вугільних підприємств;

     розробити методичні підходи до оцінки стійкості  підприємств за економічними показниками;

     змінити механізм виділення державної підтримки  для поступового перенаправлення  дотацій із субсидування собівартості на перекваліфікацію й підвищення мобільності  працівників, які вивільняються;

     розробити заходів для підвищення регіональної й міжрегіональної мобільності, наприклад, шляхом усунення обмежень на одержання державних послуг, що діють у рамках інституту реєстрації;

     розробити економіко-математичні моделі стійкості  розвитку системи вуглевидобувних  підприємств в умовах екологічних  і соціальних обмежень;

     у системі енергетичної безпеки забезпечити  відстеження ризиків, пов’язаних із процесами глобалізації, а на цій  підставі забезпечити запровадження  та регулювання державної політики щодо їх попередження, мінімізації  та подолання;

     визначити ризики і загрози вугільних підприємств на різних рівнях управління;

     на  засадах держзамовлення забезпечити  проведення наукових досліджень з упровадження новітніх наукових розробок у виробництво  вугільної продукції та обладнання, що його обслуговує;

     розробити та реалізувати програми економічного розвитку вугільних регіонів України на короткострокову й довгострокову перспективи з використанням методології ефективного керування стійкістю системи вугільних підприємств;

     перенести Міністерство вугільної промисловості  до одного з регіонів, де видобувається вугілля, що дозволить залучати до роботи міністерства більш досвідчених у цій галузі кадрів;

     прийняти  Закон про державну підтримку, де повинні бути вказані чіткі адресні  напрями й об’єкти фінансування, що враховують регіональні рекомендації й особливості, а не тільки досвід інших держав;

     на  державному рівні зобов’язати вирішувати соціальні питання, що виникають  після закриття шахти, обласні державні адміністрації, а не виконкоми районних рад, які не мають достатніх для  цього коштів;

     розробити підходи до оцінки безпеки роботи підприємства з позиції оцінки ризику;

     впровадити  комплексну та збалансовану інвестиційну оцінку шахтного фонду;

     удосконалити  на державному рівні механізм передачі соціальних об’єктів закритої шахти - житлових і нежитлових об’єктів, комунікацій, відходів промислового характеру, на баланс міста;

     проводити моніторинг безпеки праці на вуглевидобувних  підприємствах;

     впровадити  ефективні форми взаємодії органів  нагляду і власників шахт, особливо „копанок”, які будуть направлені на підвищення рівня безпеки праці шахтарів і дотримання всіх соціальних прав робітників;

     удосконалити  нормативно-правову базу, що регулює  видачу ліцензій і дозволів на виконання  видобувних робіт, пов’язаних із підвищеною небезпекою;

     розробити типове положення про корпоративну культуру вугільних підприємств;

     розробити стратегію ефективного використання й розвитку трудового потенціалу у вугільній галузі;

     розробляти  прогнози з потенційного використання вугільних підприємств.

     Вугільна  промисловість була і залишається важливою базовою галуззю економіки України. За таких умов саме вугільний ринок повинен стати в центрі подальших економічних реформ з метою створення функціонально ефективної, стратегічно зорієнтованої економіки. 
 
 
 
 
 
 
 

     РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВО - ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ШАХТА ІМЕНІ МАКСИМА ГОРЬКОГО» 
 

     2.1. Загальна характеристика державного підприємства  «Шахти імені Максима Горького» 

     Державне  підприємство "Шахта імені Максима  Горького" (далі – ДП «Шахта ім. М.Горького») є дочірнім підприємством Державної холдингової компанії  "Донецьквугілля" з 2004 року, до якої входять більшість вугільних шахт Донецька і Донецької області.