Отчет по практике на примеры шахты им. М. Горького Донецк

 
 
 

    ЗВІТ

    ПРО ВИРОБНИЧУ ПРАКТИКУ 
 
 

    ЗМІСТ 
 

    ВСТУП………………………………………………………………………..3

     І. ТЕОРИТИЧНІ АСПЕКТИ  ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ………………………………………………………………………….6

     1.1. Оцінка стану вугільної промисловості України……………………..6

     1.2. Напрями реструктуризації вугільної промисловості України….......9

     1.3. Напрями розвитку вугільної промисловості України……………..18

     ІІ. РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДП «ШАХТА ІМЕНІ МАКСИМА ГОРЬКОГО……………………………….22

     2.1.Загальна характеристика ДП «Шахти імені Максима Горького»………………………………………………………………………...22

      2.2.Аналіз показників ефективності використання фінансових ресурсів…………………………………………………………………………...25

     2.3.Оцінка виявлених недоліків у фінансово-господарській діяльності підприємства……………………………………………………………………..47

    ІІІ.  Обґрунтування доцільності проведення реорганізації…………..….50

    3.1. Можливі напрями реструктуризації………………………………….50

    3.2. Обґрунтування ефективності проведення реструктуризації………..52

    3.3. Ефективність проведених досліджень………………………………..62

    ВИСНОВКИ………………………………………………………………...67

    СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………...70

    ДОДАТКИ…………………………………………………………………..74 
 
 
 
 
 

    ВСТУП 
 

     Одним із шляхів адаптації до динамічних умов господарювання є реструктуризація, яка забезпечує удосконалення технології управління підприємствами, диверсифікацію їх діяльності, підвищення ефективності використання ресурсів та покращання фінансово-економічного стану. Особливої значущості та актуальності реструктуризація набуває для підприємств вугільної промисловості, більшість з яких все ще знаходиться в критичному фінансовому стані. Пріоритетним завданням реструктуризації є обґрунтований розподіл фінансових ресурсів між різними об’єктами з метою максимізації приросту потужності функціонуючих шахт та найбільш повного забезпечення України вугільною продукцією.

     Різні аспекти реструктуризації, зокрема  удосконалення організаційних структур управління підприємствами, створення  нових підходів та систем планування, розвиток фінансового менеджменту, достатньо широко віддзеркалені  у роботах вітчизняних та закордонних вчених.

     Питання реструктуризації підприємств вугільної  галузі з урахуванням специфічних  особливостей, що їм притаманні: динамічність робочих місць, високий рівень впливу на результати діяльності гірничо-геологічних умов, ще не знайшли повного комплексного відображення у дослідженнях. Тому процес реструктуризації вугільних підприємств з метою підвищення ефективності їх функціонування потребує нових теоретичних рішень та практичних рекомендацій з їх реалізації. Це зумовлює актуальність теми даного дослідження.

     Мета виробничої практики - аналіз теоретичних аспектів вугільної промисловості, дослідження фінансового стан ДП «Шахти імені Максима Горького», виявлення недоліків та шляхи їх подолання, та обґрунтування ефективності проведення реструктуризації.

     Для досягнення поставленої мети в роботі вирішені такі задачі:

     дослідити теоретичні аспекти вугільної промисловості  України;

     провести  аналіз фінансово-господарської діяльності ДП «Шахти ім. М. Горького»

     запропонувати проведення реструктуризації для ДП «Шахти ім.. М. Горького»

     запропонувати шляхи поліпшення фінансово-господарської  діяльності шахти та  план санації.

     Об’єктом  виробничої практики є державне підприємство «Шахта імені максима Горького».

     Предмет дослідження - механізм реструктуризації підприємств вугільної промисловості, орієнтований на підвищення ефективності виробництва за рахунок оптимального розподілу фінансових ресурсів.

      Для виконання досліджень були використані: аналіз літератури відповідного змісту, пошук та аналіз наукових праць вчених, що працювали в даній сфері, аналіз статистичних джерел.

      Теоретичну  й методичну основу  дослідження  склали роботи провідних вітчизняних  і зарубіжних учених і фахівців у  сфері управління, реструктуризації підприємств. У процесі дослідження  використано такі загальнонаукові методи та прийоми дослідження:

     логічне узагальнення, порівняння, системний  підхід - для уточнення сутності та видів реструктуризації, а також  визначення та класифікації чинників, що обумовлюють необхідність реструктуризації, і визначення їх впливу на вибір найбільш доцільної форми її здійснення;

     графічний метод - для наочного зображення і  схематичного подання теоретичного матеріалу дослідження;

     багатокритеріальна  оптимізація - для вибору оптимального варіанта реструктуризації.

     Інформаційною базою дослідження стали законодавчі  акти Верховної Ради України, постанови  Кабінету Міністрів України, закони України, нормативні документи Міністерства палива й енергетики України. Джерелом аналітичної інформації були матеріали  первинного обліку й статистична звітність вугільного підприємства

     Можна відзначити внесок таких вітчизняних  науковців, які присвятили

свої  дослідження цьому важливому  напрямку: Амошу О.І., Беня Т.Г. Алимова  В.А., Білик М., Галушко О.С., Губерну  Г.К., Довбню С.Б., Долішнього М.І., Дубовика С.Ф., Дідик Л.М., Кабанова А.І, Лугина І.К., Мизерну Т.О., Нестеренко Н.В., Петровська Т., Подерьогіна А.М., Саллі В.І, Терещенко О.О., Трифанова О.В., Шаблиста Л., Чумаченко М.Г. Їх роботи відрізняються високим ступенем обґрунтованості наукових питань, пов'язаних з реструктуризацією підприємств або з якимось її напрямком. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ 
 

1. . Оцінка стану вугільної промисловості України

 

     Вугільна промисловість є однією з базових для економіки України. Від її стабільності залежить робота суміжних базових галузей - електроенергетики та металургії, а також забезпечення паливом та енергією комунально-побутового сектора країни.

     Запаси вугілля на території України зосереджені в основному в трьох басейнах: Донецькому, Львівсько-Волинському та Дніпровському. В загальних запасах вугілля в Україні (117,1 млрд. т) найвища питома вага належить Донецькому басейну - 87,0% (101,9 млрд. т), Львівсько-Волинському та Дніпровському - відповідно 2,0% (2,3 млрд. т) та 3,5% (4,1 млрд. т). Крім того, запаси вугілля є на території Харківської і Полтавської областей - 8,7 млрд. т та Закарпатської вугленосної площі - 0,2 млрд. т. Із загальних запасів 42,5 млрд. т віднесено до прогнозних ресурсів.  
Запаси вугілля в Україні цілком достатні для задоволення власних потреб і забезпечення експортних поставок. Однак складні гірничо-геологічні та технологічні умови розробки вугільних родовищ України, в першу чергу Донбасу, суттєво впливають на економічну ефективність виробництва у вугільній промисловості [26].

     Україна за обсягами видобутку вугілля належить до першої десятки провідних країн  світу, але значно поступається більшості  з них за економічними показниками  вугледобувного виробництва. Продуктивність праці в декілька разів нижча порівняно з Росією, Німеччиною, Польщею і в десятки разів нижча, ніж у США, Канаді, Австралії, Південно-Африканській Республіці - данні наведені у таблиці № 1. Переважна більшість вугільних шахт та розрізів є збиткові. Рівень заробітної плати найнижчий серед інших галузей паливно-енергетичного комплексу, внаслідок чого на підприємствах вугільної промисловості зростає дефіцит кадрів [8].

     Таблиця 1.1

     Найбільш  доведені запаси вугілля [17]

 

     Як  видно з табл. 1.1, світові запаси вугілля є найбільшими серед горючих корисних копалин і становлять у перерахунку на умовне паливо близько 66% загального обсягу їх розвіданих запасів. Крім того, запаси вугілля є географічно найбільш поширеними, світова інфраструктура вугільної промисловості - добре розвинутою, джерела постачання - диверсифікованими, що зумовлює можливість поставок значних обсягів вугілля з політично стабільних регіонів.

     Але у вугільної промисловості України  спостерігається незадовільний  стан зумовлений цілим рядом факторів як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру. До об'єктивних належить складність гірничо-геологічних умов видобутку вугілля, низький технічний рівень вугледобувних та вуглепереробних підприємств, великий ступінь фізичного і морального зносу основних фондів. Суб'єктивні пов'язані з обмеженістю інвестиційних ресурсів, неефективною системою управління галуззю і відсутністю ринкового механізму ціноутворення на вугільну продукцію.

     Серйозною проблемою є великий знос основних фондів, ступінь якого за останні 20 років збільшився до 70%, а в окремих випадках і ще більше. Негативно впливають на розвиток вугільної промисловості такі фактори, як недосконалість законодавства у відповідній сфері, низька ефективність управління галуззю на всіх рівнях,  недосконала структура шахтного фонду і недостатня чисельність працівників, насамперед основних гірничих професій. Ці фактори суттєво вплинули на зменшення обсягів видобутку вугілля [16].

     Майже 96 % шахт більше 20 років працюють без  реконструкції. Дві третини основного  стаціонарного устаткування відпрацювало нормативний термін експлуатації і потребує негайної заміни. Питома вага вугледобувних механізованих комплексів та прохідницьких комбайнів сучасного технічного рівня становить лише третину, а нових навантажувальних машин і стрічкових конвеєрів - близько 15 %. На шахтах, що розробляють крутоспадні пласти, майже 60 % загального обсягу вугілля видобувається з використанням відбійних молотків.

     У 2005 році вугільна галузь недоотримала 279 млн. гривень бюджетних коштів, зокрема 172 млн. гривень, призначених для капітального будівництва і технічного переозброєння. Це привело в 2005 році до зниження видобутку вугілля на 3,8 млн. тонн в порівнянні з 2004 роком. Протягом січня-травня 2010р. Мінвуглепромом з Державного бюджету отримано  2142,3 млн. грн., що на 59,3 млн. грн. менше ніж передбачено: план - 2201,6 млн. грн. У 2011 році  з держбюджету на розвиток вугільної галузі буде спрямовано близько 8 млрд грн. - на модернізацію, реконструкцію існуючих шахт і будівництво нових [5].