За  результатами порівняльного аналізу  коефіцієнтів за періоди (табл. 2.9) можна  відзначити, що підприємство вже є  потенційним банкрутом. Хоча, відповідно до нормативних значень коефіцієнтів за 2010 рік, фінансовий стан підприємства можна охарактеризувати як критичний, тому що у підприємства з’явився прибуток у розмірі 335 000 грн.

     Необхідно проводити систематичний експрес-аналіз фінансового стану підприємства. Такий аналіз проводиться за допомогою коефіцієнта Бівера. 

              (2.40) 

     Значення  коефіцієнта, що рекомендується, знаходиться  в інтервалі 0,17-0,4. Якщо значення цього показника протягом тривалого часу (1,5 – 2 роки) не перевищує 0,2, те це свідчить про формування незадовільної структури балансу.

     Таблиця 2.10

     Розрахунок  коефіцієнта Бівера

 

     Отриманий коефіцієнт протягом періоду, що аналізується, знаходиться на дуже низькому рівні, тому що при розрахунках брався показник чистого збитку, крім 2010 року.  

     2.3. Оцінка виявлених недоліків у  фінансово-господарській діяльності  підприємства 

      Аналіз  фінансово-господарської діяльності підприємства дав змогу  виявити, що протягом 2008-2010 рр. баланс є неліквідним, тому грошові кошти не покривають поточні зобов’язання.  Спостерігається зменшення найбільш ліквідних активів. На даний момент таке положення тягне за собою погіршення фінансового стану підприємства, тенденція зберігається на протязі більше ніж 3 роки, це викликає недолік коштів для погашення строкової заборгованості, тому що строкова заборгованість на 99,9% перевищує наявні грошові кошти. На кінець періоду збільшився недолік активів, що швидко та повільно реалізуються, для покриття короткострокових та довгострокових зобов’язань.

     Коефіцієнти поточної, термінової нижче визнаного нормального рівня.   А коефіцієнт абсолютної ліквідності дорівняю 0. При цьому протягом року ліквідність балансу підприємства знизилася. Це, хоч і свідчить про більш раціональне використання коштів та оптимізації структури, але може спричинити погіршення фінансового стану підприємства.

     Протягом  періоду коефіцієнт фінансової автономії, коефіцієнт фінансової залежності  та коефіцієнт фінансового ризику підприємства знаходяться на критичному рівні, що свідчить про високу фінансову залежність підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів. Динаміка цих показників в даному випадку є незміною. У той же час дане підприємство відрізняється низьким рівнем маневреності власного капіталу.

     Необхідно зазначити, що умови, на яких підприємство одержує постачання кращі, ніж умови, надані підприємством своїм покупцям (тривалість обороту кредиторської заборгованості більше тривалості обороту дебіторської заборгованості). Це приводить до того, що приплив коштів від дебіторів більш інтенсивний, чим від кредиторів. Позитивне значення показника тривалості оборотності оборотних коштів свідчить про недостатність у підприємства грошових коштів. На стільки низьке значення коефіцієнта оборотності активів пояснюється "важкою " структурою активів.

     За  звітній період всі показники  рентабельності значно знизились.

     Політика  керівництва підприємства спрямована на зменшення частки позикових і  притягнутих засобів  у структурі  джерел фінансування виробничого процесу  на підприємстві, але необхідно враховувати, що при цьому відбувається зменшення джерел фінансування виробничого процесу. Воно має фінансову автономію, але не має вільних коштів.

     Отже, підприємство має проблеми з отриманням прибутку, бо за звітний період зменшився  дохід від реалізації при збільшенні собівартості продукції, що негативно впливає на рентабельність підприємства.

     Поточний  стан підприємства - критичний. Для вирішення проблем підприємства було запропоновано: провести реструктуризацію підприємства;

змінити форму власності з державної  на приватне акціонерне товариство; провести план санації; визначити ефективність проведених дій.

     Напрямками покращення фінансового стану підприємства є:

     зниження  собівартості продукції дозволить  підприємству бути конкурентоспроможним на ринку збуту, що можливе за рахунок впровадження нової техніки, технологій, більш раціонального використання матеріальних і трудових ресурсів, зменшення питомої ваги постійних витрат в собівартості продукції.

     збільшення  грошових коштів на розрахунковому рахунку  підприємства збільшить коефіцієнт абсолютної ліквідності і дозволить підприємству оформляти довго і короткострокові позики в банку для фінансування поточної діяльності. Збільшення грошових коштів можна забезпечити за рахунок реалізації зайвих виробничих і невиробничих фондів, здачі їх в оренду, виробництво і розробка нових видів продукції, продаж деяких застарілих основних фондів.

     Крім  того для більш підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності підприємству необхідно планувати  свою фінансову діяльність та контролювати виконання фінансових планів.

 

ІІІ. ОБГРУНТУВАННЯ ДОЦІЛЬНОСТІ ПРОВЕДЕННЯ РЕОРГАНІЗАЦІЇ 
 

     3.1. Можливі напрями реструктуризації  

     Одним із засобів фінансового оздоровлення підприємств є реструктуризація. Законом України “Про відновлення  платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, іншими нормативно-правовими документами передбачено використання реструктуризації як ефективного засобу відновлення платоспроможності підприємства, який рекомендується включати до плану санації [2].

     Міністерство економіки України затвердило Методичні рекомендації щодо здійснення реструктуризації державних підприємств, Агентство з питань банкрутства підприємств розробило Методику складання планів такої реструктуризації. Велику роботу в напрямку методичного забезпечення процесів реструктуризації суб'єктів господарювання виконує Фонд державного майна України [9].

     У Законі України “Про відновлення  платоспроможності боржника або  визнання його банкрутом” наводиться точніше визначення: реструктуризація підприємства - це здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зміну форм власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів. У цьому визначенні реструктуризація передбачає також вжиття фінансових заходів, чого не було в попередньому визначенні [2].

     Слід  робити чітке розмежування між категоріями “реструктуризація” та “реорганізація” підприємства. Перше є ширшим за друге, оскільки реорганізація підприємства - один з етапів його реструктуризації.

     Основний  зміст реорганізації полягає  в повній або частковій зміні власника статутного фонду юридичної особи, а також у зміні організаційно-правової форми здійснення бізнесу [21].

     У літературних джерелах, присвячених  дослідженню реструктуризації

підприємств, залежно від характеру заходів, які застосовуються, виділяють 

такі  форми  реструктуризації [14]:

     Реструктуризація  виробництва - зміна керівництва  підприємства; запровадження нових, прогресивних форм та методів управління; поліпшення якості продукції; зменшення  витрат на виробництво; скорочення чисельності  зайнятих на підприємстві.

     Реструктуризація  активів -  включає заходи, результатом  яких є зміни в структурі та складі активної сторони балансу. Включає  продаж частини основних фондів; продаж зайвого обладнання, запасів сировини та матеріалів тощо; продаж окремих  підрозділів підприємства; реалізація окремих видів фінансових вкладень; рефінансування дебіторської заборгованості.

     Фінансова реструктуризація - пов’язана зі зміною структури та розмірів власного й  позичкового капіталу, а також  зі змінами в інвестиційній діяльності підприємства. До основних заходів у рамках фінансової реструктуризації можна віднести такі: реструктуризація кредиторської заборгованості; одержання додаткових кредитів; збільшення статутного фонду [38];

     Корпоративна  реструктуризація (реорганізація) -  пов’язана з реорганізацією підприємства. Її наслідком є повна або часткова зміна власника статутного фонду, створення нових юридичних осіб та (або) організаційно-правової форми організації бізнесу. До заходів, які вживаються в рамках корпоративної реструктуризації, можна віднести такі:  часткова або повна приватизація; поділ великих підприємств на частини; приєднання до інших, більш потужних підприємств чи злиття з ними.

     Завдяки проведенню корпоративній реструктуризації було змінено статус державного  підприємства шахти імені М. Горького на приватне акціонерне товариство згідно з Законом України «Про акціонерні товариства». Були внесені зміни до уставу підприємства, затверджено статут та випущені акції на суму    20 500 000 гривень. Згідно з цим у підприємства є вільні кошти.

     Капітал ДП «Шахти ім. М. Горького» був складений в основному з власного капіталу. В 2007 році його величина становила 11 920 тис. грн., в 2008 році згідно з тим, що у підприємства з’явились дуже великі борги тобто непокритий збиток власний капітал дорівнював  -5 359 тис. грн. в 2009 склав -41 070 тис. грн., а у 2010 -38 360 тис. грн. Згідно з тим, що  підприємство збиткове, то збитки фактично за відсутності джерел їх покриття - кошти резервного капіталу та інші джерела власного капіталу,  зменшують суму статутного капіталу підприємства.

     3.2. Обґрунтування ефективності проведення реструктуризації

 

     Базова  діагностика фінансово-господарського стану підприємства виявила основні  внутрішні фактори можливості відновлення  платоспроможності Боржника, а саме [23]:

     можливість  виділення і продажу основних засобів, які  не використовуються;

     наявність досвідчених, кваліфікованих робітників і фахівців.

     Санація Боржника повинна забезпечити наступні цілі [20]:

     недопущення визнання підприємства банкрутом і відкриття відносно нього ліквідаційної процедури. Збереження підприємства як суб'єкта господарювання;

     оздоровлення  фінансово-господарського стану підприємства та відновлення його платоспроможності;

задоволення вимог кредиторів у порядку їх черговості, передбаченій Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання

його  банкрутом»;

     забезпечення  виплат податків і зборів (обов'язкових  платежів) після завершення санації  підприємства за умови збереження його суб'єктом господарювання.

     Основні етапи  плану  санації:

     продаж  незадіяних основних засобів, допоміжних виробництв, що негативно впливають  на собівартість основної продукції;

     забезпечення  раціонального використання основних засобів;

     оптимізація структури дебіторської заборгованості, проведення претензійно-позовної роботи;

     укладення мирової угоди з кредиторами (у  разі необхідності).

      Основними напрямками плану санації є операційна і фінансова реструктуризація підприємства.

     До напрямків реструктуризації відносять заходи та строки щодо відновлення платоспроможності Боржника. Заходи щодо відновлення платоспроможності Боржника, які передбачені наступним планом санації, розроблені виходячи зі встановлених обставин його становища з урахуванням рекомендацій, які були розроблені в результаті проведення аналізу фінансово-господарської діяльності [13].

     Таким чином, основною направленістю заходів, які пропонуються, є зменшення  витрат Боржника та утворення умов для ефективного використання його виробничого потенціалу.