Поняття, суть та значення організації дозвілля

Ефективна організація  дозвілля готелів внутрішнього туризму  сприяє приїзду туристів з інших  областей країни, що приводить до активізації економічно відсталих регіонів. Відбувається зростання капіталовкладень на будівництво шляхів сполучення та туристичних об'єктів. Будівництво нових шляхів, а також розширення і модернізація існуючих об'єктів, переважно готелів, викликає пожвавлення в інших галузях господарства.

Ефективна організація  дозвілля готельних підприємств  іноземного туризму приносить державі  цінну валюту, стимулює зацікавленість в тих галузях господарства, які  приймають участь в обслуговуванні іноземних туристів. Все це створює нові цінності, які сприяють зростанню національного доходу і як результат цього - підвищення життєвого рівня суспільства.

Розвиток готельного господарства потрібен кожній державі. Потреба розвитку економічного життя, промисловості та торгівлі, технічного прогресу, науки, художнього життя створює необхідність подорожей з метою встановлення контактів, організації культурних та спортивних заходів, з'їздів, конференцій і т.п. Все це ускладнюється, якщо не вистачає готелів. Відсутність відповідної кількості готелів паралізує сучасне життя.

Розвиток готельних  підприємств сприяє пожвавленню  місцевості, зростанню грошового  обігу, що в свою чергу посилює  економічні регіони країни.

Таким чином на сьогодні існую необхідність удосконалювання діяльності культурно-дозвільного центру по організації дозвілля підприємств готельних господарств. Ця тенденція повинна йти активно в усіх напрямках удосконалювання господарського механізму, розробки концепцій установ культури в нових умовах. Підходах до моделі і професії організатора дозвілля гостей, змісту діяльності, планування і керування установ сфери дозвілля. Отже, сучасний етап розвитку культурно-дозвільної установи, характеризується переходом від критики існуючого положення до конструктивних рішень.

1.2 Зародження та розвиток комплексних форм дозвілля

Розглянемо розвиток дозвільних програм ще за часів античності. Повсякденне життя стародавнього  грека епохи класичної культури мало безліч принад. Найкраще його можна  розглянути на прикладі афінян.

Прокидався афінянин удосвіта й молитвою вітав схід сонця, потім пригощався кубком вина і шматочком  хліба, і виходив з дому. Багато хто з громадян сумлінно виконував  державні обов'язки і половину дня  проводили на народних зборах, судах  та установах. Слухали ораторів, яким належала значна роль у житті полісу. Опівдні, який називався в Афінах “часом, коли ринок повний”, громадянин ішов на базар, щоб щось купити на обід. На ринок ходили тільки чоловіки, жінки рідко траплялися на вулицях Афін. Відпочивши після обіду, афінянин ішов до гімназії або палестри.

Не менше ніж духовний розвиток людини для древніх греків був важливий і фізичний розвиток та ораторій, і сперечалися на різноманітні теми, а й займались тренуванням.

Гімназії були майже  в кожному грецькому місці, а в деяких їх було і по декілька. Є багато відомостей про такі гімназії Афін як: Академія, Лікей, Кінострат, які були одночасно і великими науковими центрами. Зрозуміло, що сама велика сімпозія розміщувалась там, де проводилися головні спортивні змагання еллінів - в Олімпії .

Як будівля багатофункціональна, призначена і для фізичних вправ, і для відпочинку, і для занять науками, сімпозія повинна була розміщатись  в просторій будівлі з великою  кількістю приміщень. Спочатку в  палестрі, а потім в гімназії до якого увійшла палестра, були тільки роздягальня, зал, де спортсмени намащувались маслом; ще одна кімната, де вони натирались піском - все це було необхідним косметичним масажем, який полегшував здійснення тих чи інших вправ під час змагань; потім інша кімната, де висіли шкіряні мішки з піском і де майбутні чемпіони тренували свою силу і відпрацьовували удари перед кулачними боями. Самим великим помешканням був ефібріон, призначений для гімнастичних вправ та ігор молоді. Були при палестрі і кімнати відпочинку - екседри з лавами і стільцями. Там втомлені спортсмени мали змогу перевести дух.

 І там же виступали  і сперечались філософи і оратори.  Окремі зали і кімнати були  відділені одна від одної бортиками:  одні з них були криті, а  інші відкриті, ними користувались в залежності від сезону і погоди. Накінець, при гімназіях були також спортивні майданчики: для ігор в м'яч - сферістеріони, для бігу - дром.

Створювачі палестр  та гімназій також думали про гігієну  спортсменів - так виникли бані з  холодною та гарячою водою, парні з обладнанням для підігріву води. Тут учасникам тренувань і змагань надавали можливість відмити тіло від масла, піску та пилу.

Бані були важливим елементом. Окремих від гімназій бань в Греції було мало: тут можна було змити  з себе грязюку, освіжити тіло після довгої дороги або, як в гімназіях, очистити себе від масла, піску та пилу. В деяких грецьких містах були і громадські бані, доступні для всіх за невелику платню, тому що користувались ними загалом бідні люди, які не могли приймати ванну в себе вдома.

Адже, вільний час греків був заповнений різними спортивними  вправами та іграми. Перше місце  серед них займала гра в  м'яч, хоч вона не виходила за межі учнівського  майданчика в гімназії і досягла  високого рівня змагань - “агона”. Гра в м'яч служила цілям загальної фізичної підготовки людини і не отримала свого достойного місця в переліку таких класичних видів змагань, як біг, стрибки, кидання спису або диску, боротьба - те, чим славились древні олімпійські ігри. Тим паче в м'яч грали під наглядом тренера - сферисифіка, підкоряючись спеціальним правилам. М'ячі виготовлялись з шерсті або з пір'я, обшивали шкірою, легкі м'ячі заповнювали повітрям: ними часто грали діти; важкі м'ячі заповнювали піском.

Вечір в афінянина  закінчувався дружньою вечіркою - симпозіумом. Були тут тільки чоловіки, а з жінок приходила тільки флейтистка, яка супроводжувала бесіди музикою. Гості пили, розводячи вино - дар бога Діоніса, співали, іноді перед ними виступав мім або танцюристка, і присутні насолоджувались цим видовищем, гравці також знали настільні ігри. Однією з найбільш поширених була коттаб, в якій гравець повинен був спеціальним способом вилити залишки вина із чаші. Форми ігор були різноманітні, все залежало від уміння їх придумувати. Окрім того греки знали і гру, близьку до шахів або шашок - пенею. Свій початок вона бере з глибокої давнини, так як в неї грали вже герої Гомера. Граючи в неї, греки переставляли кості або камінчики на спеціально підготовленій дошці, але про правила цієї гри ніхто не знає .

Із симпозіуму поверталися з настанням темряви, коли зачинялися ворота Афін. На вулицях вартували скіфські лучники. Повернувшись додому, афінянин лягав спати, щоб з ранку все побачити знову.

В 800 році до н.е. Греція стає країною із розмаїттям прекрасних громадських споруд, руїни яких ще й зараз захоплюють нас. Виникають і розвиваються ліричні поезія, трагедія, комедія, натурфілософія.

Світ Муз, Німф, менад - це світ пісень і танців.

Очевидно пісні не були в сфері культурного обряду, вони були в сфері повсякденної праці `н.`юючи`гр, `н.`юючи`г, ремісника. Пісня була ритмом для працюючої людини і сама керувала цим ритмом. Цю пісню могли співати люди, які крутили важкі жернова млинів, або витягували відра з річок або колодязя, чи переносила важкі вантажі - скрізь було чутно ритм трудової діяльності.

Від народних трудових пісень залишились лише окремі невеликі фрагменти, адже їх не розглядали як літературу, яка  повинна переписуватись і передаватись нащадкам на табличках або на папірусі.

Свята врожаю, свята різних ремесел також супроводжувались веселими обходами всіх найближчих домів, причому молодь і діти співали те, що потрібно було в тому чи іншому випадку, просячи у людей за це подарунки.

Не чужими грекам були і пісні пов'язані із життям: “катабавкалексис” - колискова для дітей; “гікменей” - весільна пісня, якою подружжя проводили до їх майбутнього домашнього вогнища; “`н.`юючи” - пісня, яку співали біля дверей шлюбного покою подружжя; “олофірм” - плач біля постілі помираючого; “іален” - погребальна пісня; пісні, які виконувались під час пиру, симпозіуму, відомі нам в літературній фермі.

Зі струнних інструментів була вдома і знаменита ліра. Міфологічна  традиція приписує її винахід богу Гермесу, який натягнув на панцир черепахи струни, зроблені із нутрощів тварин. Спочатку греки і самі виготовляли ліри із панцерів черепах, але з часом в хід пішли дерево і бронза. Поряд з цим існувало декілька різновидів арфи, наприклад, трьох кутовий `н.`ю, запозичений греками із Фрігії або із Сербії.

Не легким важливим і  серйозним ділом, ніж музика і пісні, був для древніх греків танець. Танець будувався на строгому дотриманні ритму. Засобами танцю представляли різні події, розігрували сцени з життя, поклавши тим самим початок пантоміми. Кожен танець був присвячений кому-небудь із безсмертних жителів Олімпу і показував той світ, на який Бог розповсюджував своє заступництво. Велику роль мав танець і в культурі Діоніса. З культом Діоніса було пов'язане виникнення всіх трьох видів грецьких вистав: трагедії, комедії і гумористичної драми.

Танцюристу належить бути у всіх відношеннях неповторним, тобто кожний його рух повинен бути ритмічним, красивим згідно із самим собою.

В Vст. До н.е. коли в Афінах триєдина хорея - музика, пісні і  танці - поєднавшись з епічною  поезією, породили театр. З цих древніх театральних вистав, які створили один із основних первнів програми священного бога Діоніса, веде свою родословну сучасна драматургія.

Спочатку майданчик  для виступів - орхестра, робили і  прямокутним, круглим або еліпсоїдним, в залежності від місцевих звичаїв. В кінці кінців орхестра взяла круглу форму, а в центрі майданчика робили вівтар Діоніса. Розміщували `н.`юючи у підніжжя пагорба так, щоб відвідувачі могли зайняти місця на його схилі і добре бачити все що відбувалося на сцені.

Три первинні оркестри для хору, сцена з проскеніоном для акторів і “теотрон” для відвідувачів - стали початковими елементами античного і сучасного театру. В Афінах вхід до театру був безкоштовним, тим паче, що цей рід занять був частиною культового свята, який об'єднував усіх. Тільки жінки і молодь не допускалися, як правило, на комедії із моральних принципів, адже автори дозволяли собі таке, чого жінки, сестри, сини і дочки афінян не повинні були бачити і чути.

Святкових днів в Афінах, як і в інших грецьких містах, було багато. Було ще свято на честь Аскленія: головні торжества проходили в Епірі кожні п'ять років. Весною справляли Дельфінарії на честь Аполонна і тим самим відкривали сезон морської навігації.

Окрім загально грецьких, древні елліни багато місцевих ігор присвячували Аполлону або іншим богам. З часом великого розмаху досягли місцеві ігри і в деяких містах за межами Греції - можна згадати “олімпійські ігри”, що проводились в багатій Антіохії.

Вільним часом у римлян користувались по різному. Люди з  освітою, з високими духовними інтересами присвячували себе науці або літературі, не враховуючи це справами, а розглядали скоріш як дозвілля, як “відпочинок душі”. Вибір занять був широким: суперечки, полювання, бесіди і відвідування різноманітних розваг. Розваг було багато, і кожен міг знайти те, що йому було по душі: театр, бої гладіаторів, гонки на колісницях, виступи акробатів. Інколи йшли просто подивитись на яку-небудь екзотичну тварину. Одні шукали тиші та спокою, інші - шумних розваг. Одні виїжджали на відпочинок із міста в селище, а інших приваблювали прикраси великих міст.

Поїздки за місто потребували  цілого дня, а то і декілька днів. Як тільки з'являвся вільний час  римляни вдало ним користувались, щоб розслабитись і відпочити. Такий  час можна було присвятити грі в м'яч, до якої римляни вдавались ще жвавіше ніж греки. Грали і дорослі, і молоді.

Головним спортивним майданчиком Вічного міста, яким всі могли користуватись, було Нарсове  поле, а також коміцій, тобто місце  на Форумі, де проходили народні  зібрання. Спортивні майданчики були і при термах, а землевласники створювали їх у себе в маєтках. Будівель, типу палестри або гімназій, Рим не знав. До деякої міри їх заміняли терми, які давали своїм відвідувачам набагато більше зручностей і задоволення. Дякуючи цьому терми стали з часом місцем зустрічі римського модного світу.

Терми призначались не тільки для купання, при них були спортивні  майданчики, кімнати відпочинку - типу грецьких екседр, а потім з'явились  навіть буфети і бібліотеки. Але  римські терми були по-перше місцем приємних купань, відпочинку і спілкування, а не фізичної підготовки майбутніх воїнів, спортивними майданчиками та `н..

Потім було побудовано велику кількість інших терм - розкішних, комфортабельних, які дозволяли  відвідувачам проводити час із користю, особливо з тих пір, як при термах були відкриті бібліотеки - це те місце, де римляни проводили більшу частину всього свого відпочинку.

Часті купання в термах вважались в Римі “хорошим тоном”, адже там збирався весь модний світ. Люди спілкувались, зав'язували і підтримували знайомства. Приходили і любителі спортивних змагань і ігор, інтелектуали, світські люди, поети, які шукали слухачів, і просто зацікавлені. Там зустрічались і старі люди, які прийшли відпочити, провідати давніх знайомих і поговорити на серйозні теми.

Але окрім купання  улюбленим видом відпочинку римлян було мисливство на диких тварин і  птахів. У римлян були різні забави, ігри, в які вони могли грати  як дома, так і в гостях, на банкетах. До ігор невинних, які не визнавали  небезпечного азарту, відносились загадки. Як би то не було, римляни продовжували захоплюватись азартними іграми, втрачаючи при цьому гроші.

Не було достатку в  Римі та інших містах, в трактирах  і пивних, де можна було посидіти і поговорити за вином, інколи навіть підігрітим. Трактири підрозділялись на різні категорії: в будівлях низького розряду були лави, вбудовані в стіни. Будівлі такого роду утримували вільновідпущеники, які наживали цим шляхом багато грошей. Трактири, пивні, харчевні були відкриті з ранку і майже до ранку наступного дня. Якраз в таких трактирах і пивних існували особливі кімнати для азартних ігор. В епоху імперії власті неодноразово намагались знищити ці місця.