Автономна республiка Крим

Автономна республiка Крим   

Особливий регіон України (26.1 тис. км², 4.3% території країни), утворений в 1945 р. і до 1954 р. перебував у складі Російської Федерації СРСР. У межах Автономної Республіки 14 районів, 16 міст, 56 селищ і 950 сіл. Населення Криму - 1977.1 тис. жителів (4.2% населення країни), з яких міське становить 1244.8 тис. жителів (62.7% населення АРК). Клімат рівнинної частини помірно континентальний з відносно м'якою малосніжною зимою (середня температура січня -1°С) і помірно жарким посушливим літом (середня температура липня +23°С). Кількість опадів становить 320-470 мм на рік. Клімат Кримських гір має перехідний характер з м'якою (у передгір'ї), помірно холодною (у горах) зимою (середня температура січня 0°, -4°С) і помірно спекотним (у передгір'ї), порівняно теплим (у горах) літом (середня температура липня +21°, +16°С). Кількість опадів змінюється від 500 мм (у передгір'ї) до 1100 мм (у горах) на рік. На Південному березі Криму клімат має риси середземноморського з м'якою зимою (середня температура лютого +3°С) і помірно жарким посушливим літом (середня температура серпня +24°С). Середньорічна кількість опадів становить 350-635 мм. Поверхня республіки в північній і центральній частинах - низинна плоска лесова рівнина, на заході з пологими увалами Тарханкутської височини; на сході - пагорбкуватість Керченського півострова. Південна (гірська) частина простирається у вигляді дуги шириною 60 км і довжиною 180 км. Деформація гірських порід під час гороутворюючих процесів обумовила створення оригінального рельєфу Кримських гір - широких мальовничих плосковершинних плато з вигадливими скелями на стрімчастих схилах річкових долин. Головний хребет Кримських гір круто обривається до моря, а його схили засіяні ефектними відторженцями, зсувами і кам'яними нагромадженнями, що формують невимовної краси ландшафти. 
Заселення Кримського півострова почалося з рівнинної і передгірної частин у ранньому палеоліті (50-100 тис. років тому), про що свідчать досить часті, переважно печерні стоянки того часу, виявлені археологами. Історія Криму останніх трьох тисячоріч строката і моментами калейдоскопічна. Кіммерійці, скіфи, греки-колоністи, римські легіонери, хазари і слов'яни по черзі верховодили тут, за законами еволюції жорстоко винищуючи один одного. В XII ст. у Західному Криму виникає феодальна держава Феодоро, столицею якої був Мангуп, а в XIII ст. генуезці виграють боротьбу на узбережжі і закріплюються тут, зводячи могутні фортеці. За однією з історичних версій золотоординський хан приніс у середині XIV ст. в одну з них (Кафу) чуму, звідки хвороба поширилася на Західну Європу, згубивши десятки мільйонів людей. У 1475 р. турки, які вторглися на півострів, підкорили Кримське ханство та на три століття визначили криваве протистояння з північними українськими землями. В XVI ст. російські війська двічі вторгалися в межі Криму (1556-1558 рр.). У 1687 і 1689 рр. невдалі походи на Крим здійснив князь В. Голіцин, а в 1771 р. князь В. Долгоруков захопив півострів. Після переговорів в 1774 р за Кучук-Кайнарджийським договором Крим оголошений незалежним. У 1783 р. Крим увійшов до складу Російської імперії, після чого тут став формуватися потужний російський Чорноморський флот. Боротьба за владу над кримськими землями між Росією і Туреччиною тривала, вилившись у серію наступних воєн (1787-1791, 1806-1812, 1828-1829 рр.). Численні і тривалі російсько-турецькі війни загартували Російську імперію, що формувалася. Швидке заселення, укріплення берегових рубежів і створення дієздатного Чорноморського Флоту дозволили Росії надовго закріпитися на півострові, і навіть поразка в Кримській війні (1853-1856 рр.), загалом, не похитнула завойованих позицій. Епоха капіталізму принесла в Крим залізниці, виноградарство і курортне будівництво - основні напрямки розвитку регіону, актуальні дотепер. У роки громадянської війни Крим був останнім оплотом і місцем порятунку прихильників монархії, що впала, і незабаром перетворюється на величезний робітничо-селянський санаторій з експропрійованою інфраструктурою. У 1945 р. на знаменитій Ялтинській конференції в Криму країни антигітлерівської коаліції виробляли структуру післявоєнного світоладу. В 1954 р. завдяки внутрішньодержавній рокіровці Кримська область, що належала РСФСР, була передана до складу територіально ближчої Української РСР. Після розвалу Радянського Союзу, за згодою українського керівництва, на півострів почали повертатися татари, депортовані під час Великої Вітчизняної війни за наказом Сталіна. 
На території Автономної Республіки Крим, заселеної та освоєної греками-колоністами ще в VI ст. до н. е., збереглася величезна кількість античних, середньовічних і більш молодих пам'яток печерного і наземного містобудування, які практично не зустрічаються в інших регіонах України. Тут збереглися численні православні, мусульманські і, рідше, іудейські культові споруди, починаючи з античних часів. У Криму, як головній курортній зоні країни, безліч різностильових палацових, садибних і дачних будівель, переважно ХІХ-ХХІ ст., багато з яких можуть претендувати на унікальність. Майже всі палацові ансамблі доповнюються прекрасними парками. В республіці знаходиться шість природних заповідників, величезна кількість окремих ландшафтних і геологічних пам'яток природи з різним природоохоронним статусом. Крим не знає собі рівних серед інших регіонів України за кількістю і розмаїтістю природних і рукотворних визначних пам'яток.

Сімферополь. Адміністративний, економічний і культурний центр Автономної Республіки Крим. Сучасну назву місто отримало наприкінці XVIII ст. Історія міста сягає корінням глибини віків. На його околицях, у печері Чокурча, знайдено стоянку доби палеоліту (50-40 тис. років тому). У III ст. до н. е. на території сучасного Сімферополя було місто-фортеця Неаполь-Скіфський - столиця пізньоскіфської держави. Збереглися зернові сховища, залишки оборонних мурів та мавзолей скіфського царя Скілура. У ХVІ-ХVІІІ ст. тут існувало татарське поселення Ак-Мечеть, де збиралися війська для грабіжницьких нападів на Україну та Росію. У 1771 р., під час російсько-турецької війни, армія генерала В. Долгорукова штурмом захопила перекопські укріплення й увірвалася до Криму. На честь цих подій у 1842 р. було встановлено Долгоруковський обеліск - перший пам'ятник Сімферополя. 
Найдавнішою архітектурною пам'яткою міста є мечеть Кебір-Джамі (1508). У ландшафтному парку "Салгирка", що був закладений на початку XIX ст. видатним ученим, академіком П. Палласом, розташований палац Воронцова (1826). Цікаво оглянути будинок колишньої губернської чоловічої гімназії, де у молоді роки викладав Д. Менделєєв. Учнями гімназії були видатний учений-фізик І. Курчатов, композитор О. Спендіаров, художник І. Айвазовський. У 1984 р., на честь 200-річчя Сімферополя, було встановлено пам'ятну скрижаль, на якій вибито імена видатних людей, що жили та працювали у місті.  
Алупка. У XIV ст. місто належало генуезцям. На їхніх картах Алупка була позначена як невеликий порт для військових суден під назвою Люпіко. У 1475 р. генуезькі колонії та фортеця впали під ударами турків. 
Відродження міста почалося з XIX ст. зі спорудження садиби князів Воронцових - видатної пам'ятки романтичної культури XIX ст. Одночасно із садибою був закладений Алупкінський парк, де зараз нараховується близько 200 екзотичних видів дерев та кущів. 
У 1921 р. в палаці було відкрито музей на основі художніх колекцій декількох садиб Південного берега Криму. Зараз тут представлено понад 20 тис. експонатів. 
Алупка - відомий кліматичний курорт Кримського узбережжя. 
Алушта. Одне із старовинних міст Кримського узбережжя. Його історія нараховує півтори тисячі років. На території сучасного міста збереглася давня фортеця Алустон (VІ-ХV). З кінця XIV ст. Алустоном володіли генуезці, а у 1475 р. Алушту спіткала доля інших приморських міст Криму: вона була захоплена турецькими військами. Сьогодні Алушта - відомий курорт, значний центр туризму і виноградарства на Південному березі Криму. 
Атлеш. Заповідне урочище, яке розташоване на морському узбережжі й утворене вапняковими скелями з численними печерами, гротами, нішами, кам'яними арками, нагромадженням брил. 
Байдарські Ворота, перевал. У 1848 р., на честь закінчення будівництва дороги Севастополь - Ялта через перевал (527 м), були споруджені Байдарські ворота у вигляді арки, що нагадує античний портик. З перевалу відкривається чудова панорама. На скелі височіє Воскресенська церква (1892). Туристів зацікавить археологічна пам'ятка - фресковий розпис на скелях. 
Бахчисарай. Найвідомішою пам'яткою архітектури міста є ханський палац - Хан-Сарай (XVI-XVIII), який є не лише парадно-адміністративним ансамблем, але й житловим комплексом середньовічного феодального типу, що включає велику ханську мечеть Хан-Джамі та два фонтани - "Золотий фонтан" (1733) і "Фонтан сліз" (1764). 
Не менш цікавим для туристів є також велике кладовище Азіслар з мавзолеями знатних беїв та їхніх родичів (XVI), комплекс Успенського печерного монастиря (VIII-XV), "печерне місто" Чуфут-Кале (Х-ХІV). 
Гурзуф. Уперше Гурзуф згадується як фортеця Горзувіт (VI). У VIII ст. її зруйнували хазари. До наших днів збереглася напівзруйнована стіна на Генуезській скелі, у східній частині якої пробито тунель з виходом до моря. 
Коло підніжжя приморської скелі розкинувся парк - пам'ятка садово-паркового мистецтва, закладений у 1808 р. У парку знаходяться декоративні фонтани "Ніч" і "Рахіль". 
Євпаторія. Історія міста нараховує 25 століть. Ще на рубежі VI-V ст. до н. e. на місці сучасної Євпаторії існувало грецьке місто Керкінітіда. У XV ст. турки збудували тут місто-фортецю під назвою Гезлев, що стало центром работоргівлі. 
До наших днів збереглися залишки мурів фортеці Керкінітіда (VI ст. до н. е. - IV ст. н. е.), греко-скіфське городище Чайка (V ст. до н. е. - X ст. н. е.), мечеть Джума-Джамі (XVI), турецька лазня (XVI), караїмські кенаси (XVIII). 
Казантипський природний заповідник. Один із природних об'єктів України, що має унікальне біологічне та ландшафтне різноманіття. Утворений у 1998 р., Казантипський природний заповідник займає площу 450 га. Територія заповідника являє собою мальовничу місцевість з екзотичними скелями та бухтами. Тут знаходиться заповідне урочище у вигляді атолоподібного мису, центральна низовинна частина якого оточена кільцем вапнякового пасма. 
Карадазький природний заповідник. Створений у 1979 р., займає площу 2 900 га. Заповідник являє собою гірський масив вулканічного походження, складений лавами і туфами. Генофонд заповідника представлений численними видами рослинного і тваринного світу та морської біоти. Тут діє єдина в Україні автоматична станція моніторингу навколишнього середовища. 
Керч. У VI ст. до н. е. - IV ст. н. е. на горі Мітрідат, що знаходиться на території сучасного міста, була розташована столиця Боспорської держави Пантікапей. Для огляду руїн споруд античного Пантікапея, треба піднятися на вершину гори Великими Мітрідатськими сходами (1833-1840), які нараховують понад 400 сходинок. 
Видатною археологічною пам'яткою міста є Керченські кургани - поховання, що нагадують єгипетські піраміди. Увагу туристів привернуть також храм Іоанна Предтечі (X) - пам'ятка ранньої середньовічної архітектури України, фортеця Єнікале (1703) та Аджимушкайські каменярні. 
Кримський природний заповідник. Займає площу 44175 га, має філіал "Лебедині острови", що розташований у Каркінітській затоці. Статус природного заповідника надано у 1991 р. 
Тут зберігають та охороняють цінні види тварин - оленя, козулю, муфлона та багатьох інших, а також унікальні букові, дубові, соснові ліси. Філіал "Лебедині острови" - одне з найбільших місць гніздування та зимівлі водоплавних птахів в Україні. 
На базі Кримського природного заповідника створено музей природи та дендропарк, де представлені унікальні гірсько-лісові природні комплекси, рідкісні види флори і фауни. З метою екологічного виховання населення у заповіднику організовані екскурсійні маршрути, до програми яких входить відвідання Мармурової печери. 
Лівадія. Наприкінці Х cт. на території сучасної Лівадії було грецьке поселення Ай-Ян. У 1834 р. Лівадія стала власністю графа Потоцького, для якого був зведений будинок та розбито чудовий парк, що нині є пам'яткою садово-паркового мистецтва. У 1860 р. Лівадія перейшла до царської сім'ї Романових. Будинок Потоцького було перетворено на палац. У 1910-1911 рр. його ще раз перебудували на "Білий палац", який став літньою резиденцією останнього російського імператора Миколи II. 
У лютому 1945 р. у Лівадійському палаці відбулася історична Ялтинська конференція. Нині тут функціонує Лівадійський палац-музей. 
Мис Мартьян, природний заповідник. Створений у 1973 р., займає площу 240 га. Метою створення заповідника є охорона та вивчення середземноморських реліктів і аквального комплексу узбережжя Чорного моря. 
Опуцький природний заповідник. Створений у 1998 р., займає площу разом з акваторією Чорного моря 1592,3 га. Своєрідні ландшафтні та природні умови сприяли формуванню та збереженню унікальної флори і фауни, природних комплексів, що не мають аналогів не лише в Криму, але й в Україні. Раритетний фонд заповідника представлений 23 видами флори та 32 видами фауни, що занесені до Червоної книги України. Тут знаходиться єдине в Криму місце гніздування рожевого шпака. 
Севастополь. Історія Севастополя, як і Чорноморського флоту, нерозривно пов'язана з історією російського та українського народів. Під час Кримської війни Севастополь опинився у центрі бойових дій. Героїчна оборона міста, що тривала з 13 вересня 1854 р. по 28 серпня 1855 р., принесла йому всесвітню відомість. Подвиг захисників міста увічнений у панорамі "Оборона Севастополя 1854-1855 рр." Про той суворий час нагадують братське кладовище захисників міста; Володимирський собор, зведений на честь оборони міста, який став усипальницею російських флотоводців М. Лазарєва, В. Корнілова, П. Нахімова; меморіальний комплекс на місці легендарного Четвертого бастіону; обеліск на місці Язонівського редуту; пам'ятник затопленим кораблям та інші. 
Пам'ять про роки Великої Вітчизняної війни увічнена в діорамі "Штурм Сапун-гори 7 травня 1944 р.", меморіальному комплексі "Малахів курган" та численних пам'ятниках міста. 
Пам'яткою світового значення є Херсонеський історико-археологічний музей-заповідник, розташований на місці стародавнього грецького міста Херсонес. До заповідника належить історико-археологічний музей та городище. 
Серед експонатів багато унікальних, таких як мармурова плита з текстом присяги громадян Херсонеса (ІІІ ст. до н. е.), фрагменти фрескових розписів, зразки грецької мозаїки. Особливо цікавими є залишки античного міста з його вулицями, площами та окремими спорудами. Неподалік від входу встановлено пам'ятник великому київському князеві Володимиру. 
Судак. Уперше місто згадується у 212 р. під назвою Сугдея. Судацька фортеця - археологічна пам'ятка, що має два яруси оборони. Між ярусами було розташоване давнє місто. Його охороняли сім веж, кожна з яких мала власну назву. Серед архітектурних пам'яток заслуговують на увагу давня мечеть та невеликий вірменський середньовічний храм. 
Феодосія. Антична Феодосія існувала до VI ст. до н. е. Наприкінці XIII ст. тут було засноване місто Кафа, яке згодом стало найбільшим містом середньовічного Криму. У 1475 р. Кафу захопили турки--османи. Місто було перейменоване на Кефе та стало центром Кримської провінції турецького султана. Турки перебудували місто, прикрасили його мінаретами та мечетями. Лише у 1787 р. Кефе було повернуто його античну назву Феодосія. 
У місті багато пам'яток історії та культури. Найбільш цікава - Генуезька фортеця (XIV-XVIII), яка є емблемою міста. До наших днів збереглися: башти Св. Костянтина та папи Климента IV; вірменські церкви - архангелів Гавриїла та Михаїла (1408), Св. Сергія (ХIV-XV); турецька мечеть Муфті-Джамі (1623); турецькі та вірменські фонтани (XVI); фонтан І. Айвазовського (1888); Введенська церква (VIII, XIX); колишні дачі "Мілос" (1911) та "Відрада" (1914) фабриканта Стамболі. 
Гордістю феодосійців є картинна галерея ім. І. Айвазовського, де представлено найбільше зібрання полотен видатного художника-мариніста. Цікаво також оглянути літературно-меморіальний музей О. Гріна. Понад шість років прожив письменник у місті, тут він написав свої найкращі романи і повісті. Сьогодні Феодосія не лише історичний і культурний центр, але й відома оздоровниця. 
Форос. На місці сучасного селища колись існувала грецька колонія, а пізніше, у середні віки - генуезька фортеця Форі (XIII), про що свідчать середньовічний храм та залишки оборонного муру. Одним із найкращих на Південному березі є Фороський парк (1834), у середній частині якого є "Райський куточок", а на різних рівнях створено озера, з'єднані в єдиний каскад мініатюрними водоспадами. Тут знаходиться колишня дача "Теселі", де у 1933-1936 рр. відпочивав Максим Горький. На мисі Сарич - крайній південній точці України - збудована невелика вежа-маяк, що нагадує шахову туру. 
Ялта. Ялта є одним із найпопулярніших курортів не лише України, але й усієї Європи. Разом із тим - це найбільший курортний центр Південного берега Криму - справжній музей просто неба, що приваблює до себе багатьох туристів та відпочиваючих. У І-ІІІ ст. тут існувала грецька колонія Яліта. З писемних джерел про місто під назвою Джаліта відомо з XII ст. У1475 р. місто підпало під владу турецького султана, а в 1783 р. увійшло до складу Російської імперії. У XIX ст. Ялта стала відомим аристократичним курортом, де лікувалися та відпочивали, жили та працювали багато видатних людей того часу - Леся Українка, М. Коцюбинський, С. Руданський, А. Чехов, В. Короленко, О. Купрін, Л. Толстой, І. Левітан. М. Щепкін, Ф. Шаляпін та інші. На їх честь встановлені пам'ятники, відкриті меморіальні дошки та музеї. 
Однією з найстаріших будівель міста є церква Іоанна Златоуста, збудована у 1832-1837 рр. на Полікурівському пагорбі. Заслуговують на увагу й інші пам'ятки архітектури - вірменський храм Святої Ріпсеме та будинок колишньої чоловічої гімназії, побудовані наприкінці XIX - початку XX ст; колишній палац еміра Бухарського (1912), де зараз розміщується санаторій "Ялта"; костьол Пресвятої Богородиці (1914). У селищі Масандра, що безпосередньо прилягає до Ялти, розташований відомий палацово-парковий ансамбль. 
За декілька кілометрів від міста знаходиться "Поляна казок" - музей народно-декоративного мистецтва просто неба, де розміщені скульптури персонажів народних казок, роботи кримських скульпторів і різьбярів по дереву. 
На околицях Ялти чимало цікавих об'єктів природи, серед яких найбільш відомі водоспад Учан-Су та Нікітський ботанічний сад. Учан-Су - найбільший (98 м) та найповноводніший водоспад Криму, особливо красивий навесні і восени - в період збільшення стоку. Нікітський ботанічний сад був заснований у 1812 р. видатним російським ученим-ботаніком X. Стевеном. Тут на площі близько 1000 га розташована колекція понад 15 тисяч видів, сортів на форм рослин, що були завезені й акліматизовані з різних куточків Землі. Ботанічний сад є найбільшим зібранням субтропічних рослин в Україні. 
Ялтинський гірсько-лісовий природний заповідник. Утворений у 1973 р., займає площу 14 230 га. Вражають уяву "хаоси" - нагромадження химерних скельних утворень, що виникли внаслідок землетрусів та обвалів, серед яких виділяються своїми фантастичними фігурами скелі Тарак-Таш і Ставрі-Кая. Природні умови заповідника сприяють охороні та вивченню природних комплексів, зникаючих видів рослинного і тваринного світу. На території заповідника багато цікавих об'єктів природи: водоспад Учан-Су, Байдаро--Кастропольська стіна, Кучук-Койський кам'яний хаос, Нікітська розколина, скелі Іфігенія та Ісар, урочище Пендикюль, численні печери.

Садиби  областi