Шпаргалка по "Охране труда"

Захист від електричних і  електромагнітних полів

Електричні і електромагнітні  поля шкідливо діють на організм. Під  дією змінного поля в тілі людини має місце циркуляція електричних струмів. Виникає різниця потенціалів між частинами тіла. При контакті з заземленою металевою поверхнею відбувається розряд тіла, відчувається як несподіваний укол. Є такі нормативи для осіб, що працюють в умовах дії електричних полів.

 

 

 

51.  Електротравматизм.  Види електричних травм. 

Електротравма – травма, спричинена дією електричного струму або електричної  дуги.

Характерними  електричними травмами вважаються: електричні опіки електричні знаки(плями у вигляді мозолів)

металізація шкіри(проникнення  в шкіру часток металу) механічні ушкодження та електрофтальмія(ураження очей)

Найбільш небезпечним  видом  електротравм є елетричний удар, який у більшості випадків призводить до смерті.(це збудження живих тканин організму електричним стумом,що супроводжуеться скороченням м’язів)

Причини електротравматизму:

однофазне - дотик людини до неізольованих  струмоведучих частин.

одночасний доторк людини до 2 струмоведучих  неізольованих частин під напругою.

 наближення  на небезпечну  відстань людини, до неізольованого  від землі  або до неізольованих  струмоведучих  частин під напругою. дотик людини до металевих корпусів під напругою.

Сила струму, що проходить через  тіло людини є  основним чинником, який обумовлює  наслідки ураження. Різні за величиною  струми справляють і різний вплив  на організм людини.

Розрізняють три основні порогові значення сили струму:

— пороговий відчутний струм  — найменше значення електричного струму, що викликає при проходженні  через організм людини відчутні подразнення;

— пороговий невідпускаючий струм  — найменше значення електричного струму, яке викликає судомні скорочення м'язів руки, в котрій затиснутий провідник, що унеможливлює самостійне звільнення людини від дії струму;

— пороговий фібриляційний (смертельно небезпечний) струм — найменше значення електричного струму, що викликає при  проходженні через тіло людини фібриляцію серця.

Чинники, що впливають  на наслідки ураження електричним струмом:

Електричного  характеру – сила струму; напруга; опір тіла; вид та частота струму;

Неелектричного  хар-ру –тривалість дії струму; індивідуальні  особливості людини; умови навколишнього середовища;

Проходячи крізь  тіло людини, електричний струм чинить на нього складний вплив:

• термічний – нагрівання тканини  живого організму;

• біологічний – подразнення і збудження нервових волокон та інших тканин організму;

• електролітичний – розпад крові  і плазми

52.  Суть Закону України  «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві  та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Завданнями страхування від  нещасного випадку є:  проведення профілактичних  заходів,  спрямованих  на усунення  шкідливих і небезпечних  виробничих факторів,  запобігання  нещасним  випадкам   на  виробництві,  професійним  захворюванням  та  іншим  випадкам загрози здоров'ю  застрахованих, викликаним умовами  праці;  відновлення здоров'я   та   працездатності   потерпілих    на  виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань;  відшкодування шкоди,  пов'язаної  з  втратою  застрахованими  особами  заробітної  плати  або  відповідної  її  частини  під  час виконання  трудових  обов'язків,  надання  їм  соціальних послуг у зв'язку  з  ушкодженням  здоров'я,  а  також  у  разі  їх   смерті здійснення страхових виплат непрацездатним членам їх сімей.

53.  Основні поняття  та значення пожежної безпеки. 

Вогонь, що вийшов із-під контролю, здатний викликати значні руйнівні та смертоносні наслідки. До таких проявів вогняної стихії належать пожежі.

Пожежа - неконтрольоване горіння  поза спеціальним вогнищем, що розповсюджується у часі і просторі.

Залежно від розмірів матеріальних збитків пожежі поділяються на особливо великі (коли збитки становлять від 10000 і більше розмірів мінімальної заробітної плати) і великі (збитки сягають від 1000 до 10000 розмірів мінімальної заробітної плати) та інші. Проте наслідки пожеж не обмежуються суто матеріальними втратами, пов'язаними зі знищенням або пошкодженням основних виробничих та невиробничих фондів, товарно-матеріальних цінностей, особистого майна населення, витратами на ліквідацію пожежі та її наслідків, на компенсацію постраждалим і т. ін. Найвідчутнішими, безперечно, є соціальні наслідки, які, передусім, пов'язуються з загибеллю і травмуванням людей, а також порушенням їх фізичного та психологічного стану, зростанням захворюваності населення, підвищенням соціальної напруги у суспільстві внаслідок втрати житлового фонду, позбавленням робочих місць тощо.

Не слід забувати й про екологічні наслідки пожеж, до яких, у першу  чергу, можна віднести забруднення  навколишнього середовища продуктами горіння, засобами пожежегасіння та пошкодженими матеріалами, руйнування озонового шару, втрати атмосферою кисню, теплове забруднення, посилення  парникового ефекту.

Цілком закономірно, що існує безпосередня зацікавленість у зниженні вірогідності виникнення пожеж і зменшенні шкоди від них. Досягнення цієї мети є досить актуальним і складним соціально-економічним завданням, вирішенню якого повинні сприяти системи пожежної безпеки.

Пожежна безпека об'єкта - стан об'єкта, за якого з регламентованою імовірністю  виключається можливість виникнення і  розвитку пожежі та впливу на людей  її небезпечних факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей.

Основними напрямками забезпечення пожежної безпеки є усунення умов виникнення пожежі та мінімізація її наслідків. Об'єкти повинні мати системи пожежної безпеки, спрямовані на запобігання  пожежі, дії на людей та матеріальні  цінності небезпечних факторів пожежі, в тому числі їх вторинних проявів. До таких факторів належать: полум'я  та іскри, підвищена температура навколишнього середовища, токсичні продукти горіння й термічного розкладу матеріалів і речовин, дим, знижена концентрація кисню.

Вторинними проявами небезпечних  факторів пожежі вважаються: уламки, частини  зруйнованих апаратів, агрегатів, установок, конструкцій; радіоактивні та токсичні речовини і матеріали, викинуті зі зруйнованих  апаратів та установок; електричний струм, пов'язаний з переходом напруги на струмопровідні елементи будівельних конструкцій, апаратів, агрегатів внаслідок пошкодження ізоляції під дією високих температур; небезпечні фактори вибухів, пов'язаних з пожежами; вогнегасні речовини.

 

 

54.  Вогненебезпечні властивості  матеріалів і речовин. 

Горіння виникає коли є горюча речовина ,окислювач та джерело запалювання. Окислювачами можуть бути кисень повітря, бертолєтова сіль, пероксид натрію, азотна кислота, хлор, фтор, бром, окисли азоту, тощо .

Горіння може бути повним і неповним. Повне - при достатній або надлишковій  кількості окислювача і при такому горінні виділяються натоксичні речовини.

Неповне - відбувається при недостатній  кількості окислювача. При неповному  горінні утворюються продукти неповного  згорання,серед яких є токсичні речовини (чадний газ, водень).

При горінні однорідних горючих  сумішей виникає кінетичне горіння, швидкість поширення якого залежить від швидкості передавання теплової енергії в суміші і може досягати сотень метрів на секунду і супроводжується  вибухом.

Вибух - швидке перетворення речовин (вибухове горіння), яке супроводжується  виділенням енергії і утворенням ударної хвилі.

Пожежо-вибухонебезпечність виробництв визначається агрегатним станом речовин  та матеріалів та їх показниками пожежо-вибухонебезпечності. Показники пожежо-вибухонебезпечності: група спалимості, температура займання, температура спалаху, температура  самозаймання, нижня та верхня концентраційні межі запалення, умови теплового  самозаймання та ін.

Спалимість - це здатність речовини або матеріалу до горіння. Займання - це початок горіння під дією джерела запалювання. За спалимістю речовини і матеріали поділяються  на три групи:

Спалимі - речовини і матеріали  здатні самозайматися, або займатися  від джерел запалювання і самостійно горіти або тліти після його віддалення. До них відносяться всі органічні  речовини.

Неспалимі - речовини і матеріали, які не здатні до горіння у повітрі, від джерел запалювання не займаються, не тліють і не обвуглюються. Це неорганічні  матеріали, метали та ін.

Важкоспалимі - речовини і матеріали, які горять від джерела запалювання, але не здатні горіти після його видалення. Це матеріали, які містять  спалимі та неспалимі складові.

Температура займання - це найнижча температура  речовини, при якій вона виділяє  пари з такою швидкістю, що після  займання їх від джерела запалювання  виникає стійке горіння.

Температура спалаху - це найнижча (в  умовах спеціального дослідження) температура  речовини , при якій над її поверхнею  утворюються пари, які здатні спалахнути у повітрі від джерела запалювання, але швидкість утворення парів  недостатня для подальшого горіння.

Спалимі рідини більш пожежонебезпечні , ніж тверді матеріали і речовини , тому що вони легко займаються , інтенсивніше горять та утворюють з повітрям вибухо- та пожежонебезпечні суміші і характеризуються температурою спалаху, нижньою і  верхньою межею поширення полум'я  нижньою і верхньою межею поширення  полум'я.

Самозаймання - явище різкого збільшення швидкості екзотермічних реакцій, які приводять до виникнення горіння  речовини при відсутності запалювання.

55.  Вогневибухонебезпечність  об'єкта.

Суміш пального газу або пилу горючої  речовини з повітрям може бути вибухонебезпечною.

Вибух - це миттєве згоряння або  розкладання речовини з виділенням великої кількості газів, які, розширюючись, надають руйнівну дію на навколишнє середовище.

Вибухонебезпечність суміші газів  або пилу з повітрям залежить від  концентрації в повітрі.

вибухонебезпечні гази і пароповітряні  суміші поділяються залежно від  температури займання на шість груп: Т1 - вище 450 С; Т2 - 300-450 С; Т3 - 200-300 С; Т4 135-200 С; Т5 - 100-135 С; Т6 - 85-100 С.

до параметрів характеризує вибухонебезпечність  середовища відносяться:

- Температура спалаху, 

- Область займання (температурні  і концентраційні межі),

- Температура самозаймання,

- Швидкість поширення полум'я, 

- Мінімальне вибухонебезпечне  вміст кисню, 

- Схильність речовини до вибуху  і детонації, 

- Чутливість до механічних впливів  (удар, тертя).

Вибухонебезпечне середовище можуть утворити:

суміші речовин (газів, парів, пилу) з повітрям і іншими окислювачами (кисень, озон, хлор, оксиди азоту тощо);

речовини, схильні до вибухового перетворення (ацетилен, озон, гідразин та ін.)

Запобігання виникненню джерела ініціювання  вибуху має бути забезпечено:

регламентацією вогневих робіт;

запобіганням нагріву обладнання до температури самозаймання вибухонебезпечного середовища;

застосуванням засобів, що знижують тиск у фронті ударної хвилі;

застосуванням матеріалів, що не створюють  при зіткненні іскор, здатних  ініціювати вибух вибухонебезпечного середовища;

застосуванням засобів захисту  від атмосферного і статичної  електрики, блукаючих струмів, струмів  замикання на землю і т.д.;

застосуванням вибухозахищеного обладнання;

застосуванням швидкодіючих засобів  захисного відключення можливих електричних джерел ініціювання  вибуху;

обмеженням потужності електромагнітних та інших випромінювань;

усуненням небезпечних теплових проявів  хімічних реакцій та механічних впливів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

56.  Система попередження  пожеж. 

Система попередження пожеж об’єднується загальним поняттям — пожежна  профілактика.

Пожежна профілактика — це комплекс організаційних заходів та технічних  засобів, спрямованих на запобігання  можливого виникнення пожежі чи зменшення  її негативних наслідків і створення  умов для пожежогасіння.

Пожежна профілактика передбачає оцінку пожежної і вибухово-виробничої небезпеки  та здійснення різних способів і засобів  захисту:

технологічних (автоматичне блокування, сигналізація і ін.);

будівельних (димовидалення, легкорозбірні  конструкції, шляхи евакуації, брандмауери  і ін.);

організаційних (створення пожежно-рятувальних  частин, газорятувальних служб і  ін.).

Система попередження пожеж має  забезпечувати необхідний рівень безпеки  працюючих і матеріальних цінностей. Її призначення полягає у тому, щоб:

унеможливити виникнення пожеж;

у разі виникнення пожежі гарантувати  максимальну безпеку людей;

забезпечувати одночасну пожежну  безпеку як для працюючих, так  і для матеріальних цінностей;

попереджувати та не допускати негативного  впливу на працюючих небезпечних  чинників пожежі.

Об’єкти, на яких пожежі можуть призвести  до ураження працюючих унаслідок  впливу небезпечних чинників, пов’язаних з пожежею, повинні розробляти чітку  систему заходів попередження пожеж.

57.  Система протипожежного  захисту. 

Система протипожежного захисту —  це сукупність організаційних заходів  а також технічних засобів, спрямованих  на запобігання впливу на людей небезпечних  чинників пожежі та обмеження матеріальних збитків від неї.

Протипожежний захист об'єкта здійснюється за такими чотирма напрямками: