Шпаргалка по "Охране труда"

43.  Фізіологічні особливості  різних видів діяльності.

За величиною енерговитрат роботи поділяють на три категорії —  легкі, середньої важкості та важкі, перші дві з яких у свою чергу  поділяються на відповідні групи

До категорії Іа належать роботи, які виконуються сидячи та супроводжуються  незначним фізичним напруженням (професії сфери управління, швейного і годинникового  виробництва).

До категорії 16 належать роботи, які  виконуються сидячи або пов'язані  з ходінням та супроводжуються деяким фізичним напруженням (ряд професій на підприємствах зв'язку, контролери, майстри).

До категорій Па належать роботи, які пов'язані з постійним ходінням, переміщенням дрібних (до 1кг) виробів  або предметів у положенні  стоячи або сидячи і які потребують незначного фізичного напруження (ряд  професій у прядильно-ткацькому  виробництві, механоскладальних цехах).

До категорії Пб належать роботи, які пов'язані з ходінням і  переміщенням вантажів масою до 10 кг (ряд професій машинобудування, металургії).

До категорії III належать роботи, які  пов язані з постійними переміщеннями, пересуванням і перенесенням значних (понад 10 кг) вантажів і які вимагають  значних фізичних зусиль (ряд професій з виконанням ручних операцій металургійних, машинобудівних, гірничовидобувних  підприємств).

Чим вища категорія виконуваної  роботи, тим більше навантаження на опорно-рухову, дихальну та серцево-судинну  системи. Так частота серцевих скорочень, яка в стані спокою становить 65—70 скорочень на хвилину, при виконанні  важких робіт може зростати до 150—170 Легенева вентиляція так само, як і  частота серцевих скорочень підвищується паралельно зростанню інтенсивності  виконуваної роботи Вентиляція легень, що складає 6—8 літрів повітря на хвилину  у стані спокою, під час важкої фізичної роботи може доходити до 100 і  більше літрів на хвилину. Під час  інтенсивної роботи відбуваються зміни  і деяких інших функцій організму.

 

 

 

 

 

 

44.  Загальні вимоги  безпеки до технологічного обладнання та процесів.

Основними вимогами безпеки, що ставляться до конструкцій машин та механізмів, є безпека для здоров'я та життя  людей, надійність та зручність експлуатації.

Безпека виробничого обладнання забезпечується:

—  вибором безпечних принципів  дії, конструктивних схем, елементівконструкції;

—  використанням засобів механізації, автоматизації та дистанційного  керування;

— застосуванням в конструкції  засобів захисту;

— дотриманням ергономічних вимог;

— включенням вимог безпеки в  технічну документацію з монтажу, експлуатації, ремонту та транспортування і  зберігання обладнання;

— застосуванням в конструкції  відповідних матеріалів.

Дотримання цих вимог в повному  обсязі можливе лише на стадії проектування. Тому у всіх видах проектної документації передбачаються вимоги безпеки. Вони містяться  в спеціальному розділі технічного завдання, технічних умов та стандартів на обладнання, що випускається. При  виборі принципу дії машини необхідно  враховувати всі потенційно можливі  небезпечні та шкідливі виробничі чинники.

45.  Що повинна знати і вміти особа, що надає першу допомогу?

Людина, яка надає першу допомогу, повинна знати:

основні ознаки порушення життєво  важливих функцій орган­ізму людини; загальні принципи надання першої долікарсь­кої  допомоги і її прийоми стосовно характеру  отриманих потерпілим пошкоджень.

Людина, яка надає першу допомогу, повинна вміти: оцінити стан потерпілого  і визначити, яку допомогу в першу  чергу той потребує; забезпечити  вільну прохідність верхніх дихальних  шляхів; .виконати штучне дихання "із рота в рот" або "із рота в ніс", зовнішній масаж серця і оцінити їх ефек­тивність; зупинити кровотечу накладанням джгута, стисної пов'язки, пальцевим притискуванням судин; накласти пов'яз­ку при пошкодженні (пораненні, опіку, відмороженні, ушибі); іммобілізувати пошкоджену частину тіла при переломі кісток, важкому ушибі, термічному ураженні; надати допомогу при тепловому і сонячному ударах, утопленні, отруєнні, блюванні, втраті свідомості; використати підручні засоби при перене­сенні, навантаженні і транспортуванні потерпілого; визначи­ти необхідність вивезення потерпілого машиною швидкої до­помоги чи попутним транспортом; користуватися аптечкою швидкої допомоги.

46.  Яка послідовність надання першої допомоги?

Послідовність надання першої допомоги: усунути вплив на організм факторів, що загрожують здоров'ю та життю  потерпілого (звільнити від дії  електричного струму, ви­нести із зараженої  атмосфери, погасити палаючий одяг, дістати  із води), оцінити стан потерпілого; визначити харак­тер і тяжкість травми, що становить найбільшу загрозу  для життя потерпілого, і послідовність  заходів щодо його спасін­ня; виконати необхідні дії до спасіння потерпілого  в порядку терміновості (забезпечити  прохідність дихальних шляхів, про­вести  штучне дихання, зовнішній масаж  серця, зупинити кро­вотечу, іммобілізувати місце перелому, накласти пов'язку і  т. д.); підтримувати основні життєві  функції потерпілого до при­буття  медичного працівника; викликати  швидку медичну до­помогу чи лікаря або вжити заходів щодо транспортування  потерпілого в найближчу медичну  установу. Зробити висно­вок про  смерть потерпілого має право  лише лікар.

Для правильної організації надання  першої медич­ної допомоги повинні  виконуватися такі умови: на кож­ному підприємстві, в цеху, відділенні повинні  бути відпові­дальні особи за наявність  і необхідний стан пристосувань і  засобів для надання першої допомоги, що зберігаються в аптечках і сумках першої допомоги і, за систематичне їх по­повнення. На цих же осіб покладається відповідальність за передачу аптечок  г сумок по зміні з відміткою  в спеціально­му журналі; керівник лікувально-профілактичного закладу, що обслуговує дане підприємство, повинен  організувати суво­рий щорічний контроль за застосуванням правил першої медичної допомоги, а також за станом і  поповненням апте­чок і сумок  необхідними пристосуваннями і  засобами для надання першої допомоги; допомога потерпілому, яка на­дається не медичними працівниками, повинна  суворо обме­жуватися певними її видами (заходами до оживлення при "видимій" смерті, до зупинки кровотечі, перев'язки рани, оп­іку чи відмороженої ділянки, до іммобілізації перелому, пе­ренесення і транспортування потерпілого).

47.  Безпека при експлуатації  систем під тиском.

Причинами аварій (вибухів) балонів  із зрідженими, стисненими та розчиненими  газами є: дефекти та неточності, допущені при їх виготовленні (дефекти зварних  швів, різьби вентиля, горловини балона); перевищення тиску газу в балоні внаслідок його заповнення понад  норми; нагрівання балона під дією сонячних променів, нагрівальних приладів, відкритого вогню, надзвичайно швидкого наповнення газом; падіння та удари балонів; помилкове наповнення балона іншим  газом; швидкий відбір газу з балона, який може викликати іскри у струмені газу; попадання масла на вентиль  кисневого балона та ін.

До основних причин аварій та вибухів  компресорних установок належать: дефекти, допущені при їх виготовленні чи ремонті (тріщини, пропуски у зварних швах, розриви прокладок та ін.); підвищення температури стисненого повітря або нагрівання частин компресорної установки вище допустимого внаслідок незадовільного охолодження; підвищення тиску вище допустимого внаслідок несправності засобів захисту; потрапляння пилу, вологи, парів мастильних речовин, гасу, бензину тощо в камеру стискання; накопичення зарядів статичної електрики (пасові передачі, тертя струменя стисненого повітря об стінки); незадовільні експлуатація та нагляд за установками.

Причинами розгерметизації в системах трубопроводів для стисненого повітря, газу чи пари можуть бути: дефекти при  зварюванні труб; корозія металу і, як наслідок, зменшення товщини стінок труб; підвищення тиску вище допустимого; замерзання конденсату; деформації внаслідок теплового розширення; механічні пошкодження трубопроводів.

 

 

 

 

 

 

 

48.  Безпека при вантажно-розвантажувальних  роботах і на транспорті.

Вантажно -розвантажувальні роботи повинні  виконуватися відповідно до вимог стандартів і правил з охорони праці за допомогою підйомно -транспортного  устаткування і засобів малої  механізації ( вантажів масою > 50 кг і при підйомі на висоту > 2 м) .

Правилами встановлено такі норми  перенесення чоловіком ( на відстань до 25 м) максимального навантаження : 16 кг - для 16 -18 -річних < 50 кг - старше 18 років.

Норми гранично допустимих навантажень  для жінок при підйомі і переміщенні ваг вручну : 15 кг при підйомі і переміщенні вантажів при чергуванні з іншою роботою , 10 кг при под'ме ваг на висоту більше 1,5 м , 10 кг при підйомі і переміщенні ваг постійно год протягом робочої зміни; сумарна маса вантажів , що переміщуються за зміну , не повинна перевищувати 7 т. При цьому слід мати на увазі , що в масу що піднімається і переміщуваного вантажу включається маса тари і упаковки , а при переміщенні вантажів на візках або в контейнерах прикладене зусилля не повинно перевищувати 150 Н.

Перед виконанням вантажно - розвантажувальних  робіт стропальник повинен ознайомитися зі станом під'їзних шляхів , вантажно - розвантажувальних майданчиків , організацією робіт і засобами механізації , схемами строповок і наявністю необхідних стропальних засобів. Вантажно -розвантажувальні роботи слід виконувати під керівництвом відповідальної особи, що призначається адміністрацією.

Вимоги до вантажно-розвантажувальних  пунктах і майданчикам . Постійні вантажно -розвантажувальні пункти повинні бути спеціалізовані та відповідно до видів вантажів оснащені пристроями для механізованого навантаження і вивантаження. Розміри вантажно - розвантажувальних майданчиків повинні бути такими , щоб забезпечити нормальний фронт робіт для необхідного транспорту та обладнання механізації.

Під'їзні шляхи до площадок і пунктам повинні мати тверде покриття і утримуватися в справному стані. Спуски і підйоми під'їзних шляхів для автотранспорту в зимовий час треба очищати від льоду та посипати піском або шлаком. Ширина під'їзних шляхів для автомобілів повинна бути не менше: 6,2 м при двосторонньому русі та 3,5 м при односторонньому . У місцях перетину під'їзних шляхів з канавами , траншеями і залізницею слід влаштовувати переїзди у вигляді настилів або мостів.

Відстань між автомобілями на вантажно - розвантажувальної майданчику повинні  бути не менше 1 м по глибині і 1,5 м  по фронту . Інтервал між будівлею і заднім бортом кузова автомобіля встановлений не менше 0,5 м. Відстань між автомобілем і штабелем вантажу - не менше 11 м.

У темний час доби майданчик повинен  добре висвітлюватися : освітленість повинна складати 100 лк при використанні газорозрядних ламп і 50 лк - ламп розжарювання.

Для навантаження і розвантаження  тарних і штучних вантажів на складах  влаштовують платформи , естакади , рампи , що дозволяють використовувати автонавантажувачі та інший транспорт .

49.  Які небезпечні та шкідливі фактори постають під час роботи на комп'ютері?

При роботі за комп’ютером мають  місце небезпечні та шкідливі фактори, які поділяються на фіз та психофізичні, пов’язані з великим обсягом  оброблюваної інформації. До фіз чинників нал: 1. підвищене значення напруги електричного поля;2. збільшений рівень електромагнітного випромінювання;3.підвищений рівень статичної електрики;

4.зростаючий рівень іонізації  повітря. До психофізіологічних чинників нал: 1.статичні та динамічні перевантаження; 2.розумове перенапруження; 3.перенапруження зору при роботі з екранами пристроїв.

За рез мед обстежень проблеми із зором найчастіше виникають у  тих, хто у своїй роботі користується дисплейною технікою(дані МОП).  Тому слід виконувати такі рекомендації щодо режиму роботи: Через кожну годину праці необхідно робити перерву 5 – 10 хв., а через 2 години – 15хв., під час яких доцільно виконувати комплекс вправ виробничої гімнастики та провести сеанс психофізіологічного розвантаження.

50.  Електробезпека.

Поразка електрикою може мати місце  у таких формах:

· Зупинка серця або дихання  при проходженні електричного струму через тіло;

· Опік;

· Механічна травма через скорочення м'язів під дією струму;

· Осліплення електричною дугою.

Смерть звичайно наступає через  зупинку серця, або дихання, або  того й іншого. Змінний струм і постійний струм небезпечні майже в однаковій мірі. Кваліфіковані робітники отримують електричні травми набагато рідше некваліфікованих робітників. Справа тут не стільки у кваліфікації, скільки в тому, що роботодавцю вигідно витрачатися тільки на охорону праці цінних працівників. 90% травм відбувається з-за поганої організації праці і тільки 10% - з вини потерпілих. Під дією постійного струму скорочуються м'язи тіла. Пошкодження від електричного струму визначаються силою струму і тривалістю його впливу. Чим менше опір людського тіла, тим вище струм. Опір зменшується під дією наступних факторів: 1) висока напруга, 2) вологість шкіри (потіння долонь - великий ризик); 3) тривалий час впливу; 4) зниження парціального тиску кисню в повітрі: у горах, в погано провітрюваних приміщеннях людина стає істотно більше уразливий; 5) підвищення вмісту вуглекислого газу у повітрі; 6) висока температура повітря; 7) безпечність, психічна непідготовленість до можливого удару електричним струмом: настільки своєрідно влаштований людський організм, що інтелект може керувати опором тіла.

Не слід відтягувати голими руками потерпілого, який перебуває або  може перебувати під дією струму: рятує сам може отримати електричний удар через тіло цього потерпілого. Забороняється виконання робіт на лініях зв'язку і електропередачі в сиру погоду, тим більше в грозу. Вмикати і вимикати потужні ручні рубильники дозволяється тільки в ізолюючих рукавичках і калошах.