Автор: Пользователь скрыл имя, 30 Ноября 2012 в 17:46, реферат
Державна політика управління охороною праці визначена в Законі України "Про охорону праці" і ґрунтується на принципі пріоритетності життя людини відносно результатів виробничої діяльності.
Відповідно до Указу Президента України від 24.05.2000р. №717/2000 "Основні напрями соціальної політики на період до 2004 року" головною метою державної політики в галузі охорони праці на 2001-2004 р. є суттєве зниження рівня виробничого травматизму та професійної захворюваності.
Вступ
Система управління охороною праці в Україні
Загальні положення системи управління охороною праці
Організація управління охороною праці на підприємстві
Основні завдання і функції системи управління охороною праці
Навчання з питань охорони праці
Атестація робочих місць щодо умов праці, паспортизація об'єктів
Законодавство з охорони праці
Правове регулювання питань охорони праці
Організація охорони праці на підприємстві
Висновки
Закон "Про охорону праці" поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих.
У законодавче регулювання охорони праці Закон увів поняття "роботодавець" та "працівник".
Роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання і фізична особа, яка використовує найману працю.
Працівник - особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов'язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).
Під час укладання трудового договору роботодавець має поінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.
Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи.
Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо склалася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я, або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля. Він зобов'язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства за участю представника профспілки, членом якої він є, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці (якщо професійна спілка на підприємстві не створювалася), а також страхового експерта з охорони праці.
Окремі статті Закону "Про охорону праці" присвячено регулюванню охорони праці жінок, неповнолітніх, інвалідів. Установлено, зокрема, заборону на використання праці жінок і неповнолітніх на підземних роботах, а також залучення жінок і неповнолітніх працівників до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує для них граничні норми.
Організація охорони праці на підприємстві
Роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Із цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:
• створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їхні обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;
• розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;
• забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;
• впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;
• забезпечує належне утримання будівель та споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;
• забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;
• організовує проведення
аудиту охорони праці, лабораторних
досліджень умов праці, оцінку технічного
стану виробничого обладнання та
устаткування, атестацій робочих
місць на відповідність нормативно-
• розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами підприємства з охорони праці;
• здійснює контроль за додержанням
працівником технологічних
• організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці.
Роботодавець несе безпосередню
відповідальність за порушення нормативно-правових
актів з охорони праці. Служба
охорони праці створюється
Спеціалісти служби охорони праці у разі виявлення порушень охорони праці мають право:
• видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов'язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці;
• вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимог нормативно-правових актів з охорони праці;
• зупиняти роботу виробництва, дільниці, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров'ю працівників;
• надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці.
Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише роботодавець.
Ліквідація служби охорони праці допускається тільки у разі ліквідації підприємства чи припинення використання найманої праці фізичною особою.
Законодавство про охорону праці передбачає і обов'язки працівників. Зокрема вони зобов'язані:
- дбати про особисту
безпеку і здоров'я, а також
про безпеку і здоров'я
- знати і виконувати
вимоги нормативно-правових
- проходити у встановленому
законодавством порядку
Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Відповідно до Закону України "Про охорону праці" Кодексом законів про працю України створення безпечних і здорових умов праці на виробництві покладено на роботодавця, який не має права вимагати від працівника виконання роботи в умовах, що не відповідають вимогам нормативно-правових актів з охорони праці.
Фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем. Крім того, фінансування профілактичних заходів поліпшення стану безпеки, гігієни праці передбачається також у державному і місцевих бюджетах, що виділяється окремим рядком.
Регулювання взаємовідносин між роботодавцем і працівником з питань охорони праці здійснюється колективним договором (угодою).
У колективному договорі, угоді сторони передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці на рівні, не нижчому за передбачений законодавством, їх обов'язки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійного захворювання, аваріям і пожежам, визначають обсяги та джерела фінансування зазначених заходів.
Роботодавець зобов'язаний
за свої кошти забезпечити фінансування
та організувати проведення попереднього
(під час прийняття на роботу)
і періодичних (протягом трудової діяльності)
медичних оглядів працівників, зайнятих
на важких роботах, роботах зі шкідливими
чи небезпечними умовами праці або
таких, де є потреба у професійному
доборі, щорічного обов'язкового медичного
огляду осіб віком до 21 року. За результатами
періодичних медичних оглядів у
разі потреби роботодавець має забезпечити
проведення відповідних оздоровчих
заходів. Медичні огляди проводяться
відповідними закладами охорони
здоров'я, працівники яких несуть відповідальність
згідно із законодавством за відповідність
медичного висновку фактичному стану
здоров'я працівника. Порядок проведення
медичних оглядів визначається спеціально
уповноваженим центральним
Роботодавець має право
в установленому законом
Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок позачерговий медичний огляд працівників:
• за заявою працівника, якщо він вважає, що погіршення стану його здоров'я пов'язане з умовами праці;
• за своєю ініціативою, якщо стан здоров'я працівника не дає йому змогу виконувати свої трудові обов'язки.
За час проходження медичного огляду за працівниками зберігаються місце роботи (посада) і середній заробіток.
Постановою Кабінету Міністрів України від 6 листопада 1997 року № 1238 затверджено перелік професій і видів діяльності, для яких є обов'язковими первинний і періодичні профілактичні наркологічні огляди, а також порядок їх проведення. Метою проведення профілактичного наркологічного огляду громадян є виявлення хворих на алкоголізм, наркоманію і токсикоманію, а також визначення наявності чи відсутності наркологічних протипоказань до виконання функціональних обов'язків і здійснення певних видів діяльності.
Дотримання правил безпеки і виробничої санітарії залежить не тільки від виконання роботодавцем своїх обов'язків, а й від того, наскільки кожен працівник знає і виконує ці правила під час роботи. Тому всі працівники при прийомі на роботу і в процесі роботи проходять на підприємстві інструктаж з охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, правил поведінки при виникненні аварій відповідно до Типового положення про навчання з питань охорони праці, затвердженого наказом Комітету з нагляду за охороною праці України від 17 лютого 1999 року № 27.
Навчання й інструктаж
працівників з охорони праці
є складовою частиною системи
управління охороною праці і проводиться
з усіма працівниками в процесі
їхньої трудової діяльності. Контроль
і відповідальність за організацію
навчання і періодичність перевірок
знань з охорони праці
Інструктаж працівників залежно від характеру та часу його проведення буває вступний (при прийомі на роботу); первинний (на робочому місці з усіма працівниками: на роботах із підвищеною небезпекою - один раз на квартал, на інших роботах — один раз на півроку; проводиться або індивідуально, або з групою працівників, що виконують однотипні роботи, за програмою первинного інструктажу); позаплановий (при зміні правил з охорони праці, заміні устаткування чи за інших змін факторів, що впливають на безпеку праці); цільовий (при виконанні разових робіт, не пов'язаних із прямими обов'язками за фахом).
Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі проводить безпосередньо керівник робіт. Інструктажі завершуються перевіркою знань шляхом усного опитування або за допомогою технічних засобів навчання, а також перевіркою навичок небезпечних методів роботи. Знання перевіряє працівник, який проводить інструктаж.
Посадові особи (згідно з
Переліком функцій посадових
осіб, які обов'язково мають проходити
попередню і періодичну перевірки
знань з охорони праці, затвердженим
наказом Державного комітету України
з догляду за охороною праці від
11 жовтня 1993 року № 94) до початку виконання
своїх обов'язків і періодично
один раз на три роки проходять
навчання з охорони праці, технологічної
безпеки і надзвичайних ситуацій
на виробництві. Допускати до роботи
осіб, які не пройшли навчання, інструктаж
і перевірку знань з охорони
праці, заборонено. У випадку незадовільних
знань з охорони праці
Информация о работе Організація охорони праці на підприємстві