Технічне осблуговування

ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ТРАНСМІСІЇ

Технічне обслуговування зчеплення.

Основні ознаки несправності:

• пробуксовування; • неповне вимикання (веде), • ривки під час зрушування з місця; • шум у зчепленні під час руху; • заїдання педалі; • підтікання рідини в з'єднаннях привода зчеплення.

Пробуксовування зчеплення може відбуватися  через:

Ø обмеження вільного ходу педалі внаслідок неправильного регулювання  або спрацювання фрикційних накладок;

Ø замаснення фрикційних накладок веденого диска.

При цьому крутний момент від  двигуна передається не повністю, погіршується розгін автомобіля, сповільнюється зрушення з місця, а в разі великого пробуксовування автомобіль залишається  нерухомим, навіть якщо передачу ввімкнено й педаль зчеплення відпущено.

Щоб усунути несправність, треба перевірити вільний хід по центру площадки педалі: він має становити 26 .35 мм на автомобілях ВАЗ, 35 .45 мм на автомобілях «Москвич», 26 .З8 мм на автомобілях ЗАЗ і 12 .28 мм на автомобілі ГАЗ-24. Вільний хід створюється завдяки зазорам у деталях підвіски педалі, між штовхачем і поршнем головного циліндра, між підп'ятником та витискною п'ятою, тобто відповідає переміщенню педалі до початку прогину діафрагмової пружини (ВАЗ, «Москвич») або до початку стискання витих натискних пружин (ЗАЗ). Вільний хід педалі на автомобілі ГАЗ-24 витрачається на вибирання зазору між штовхачем і поршнем головного циліндра та на переміщення поршня від крайнього положення до перекриття манжетою компенсаційного отвору циліндра.

На автомобілях ВАЗ вільний  хід змінюється регулювальною гайкою. Для цього слід послабити контргайку і, закручуючи або відкручуючи гайку, змінити положення вилки відносно штовхача Після регулювання треба затягнути контргайку.

Вільний хід педалі привода зчеплення  на автомобілях «Москвич» регулюється  зміною довжини штовхача поршня робочого циліндра при послабленій контргайці викручуванням або закручуванням штовхача з вилкуватого наконечника. Для збільшення вільного ходу штовхач угвинчується (вкорочується), а для зменшення — вигвинчується (подовжується). Якщо після регулювання вільного ходу педалі зчеплення пробуксовує, то його треба зняти, промити або замінити накладки веденого диска.

Порядок регулювання вільного ходу педалі зчеплення на автомобілі ЗАЗ  такий:

• зняти відтяжну пружину важеля і відтиснути останній до упора підп'ятника вилки в п'яту відтискних важелів; хід важеля має становити 4 .5 мм, що відповідає зазору між п'ятою та підшипником 2,4 .3,4 мм;

• утримуючи шток поршня ключем, відпустити його контргайку і, повернувши регулювальну гайку, установити нормальний хід важеля;

• після регулювання, утримуючи нерухомо штовхач, закрутити контргайку, перевірити вільний хід педалі й надіти відтяжну пружину.

Неповне вимикання зчеплення супроводжується  шумом і скреготом зуб'їв муфт синхронізаторів об зубчасті вінці шестерень при вмиканні передач і є наслідком:

Ø збільшеного вільного ходу педалі зчеплення;

Ø потрапляння повітря в гідропривід.

Для усунення несправності треба перевірити вільний хід педалі зчеплення й у разі потреби відрегулювати його. Якщо педаль переміщується з малим опором («провалюється»), то це свідчить про потрапляння в гідропривід повітря, яке необхідно видалити таким чином:

• заповнити бачок гідропривода рідиною до нормального рівня;

• очистити клапан випускання повітря 29 (див. рис. 4.5) від бруду;

• зняти захисний ковпачок;

• надіти на клапан шланг і занурити його у склянку з рідиною, що заливається в привод;

• відкрутити на півоберта клапан і кілька разів швидко натиснути на педаль зчеплення й повільно відпускати її, поки зі шланга не припиниться вихід бульбашок повітря;

• затримати педаль в натиснутому  положенні й закрутити клапан;

• зняти шланг і долити в бачок  рідину до нормального рівня.

Ривки під час зрушування з місця можуть бути наслідком:

Ø спрацювання веденого диска;

Ø задирок на поверхні дисків.

Зчеплення в цьому разі ремонтують.

Шум у зчепленні з'являється внаслідок:

Ø перекосу (биття) натискної п'яти;

Ø спрацювання витискного підп'ятника.

В цьому разі зчеплення підлягає ремонту.

Заїдання педалі в натиснутому  положенні можливе через поломку  або від'єднання відтяжної пружини  педалі, яку слід замінити новою.

Привод зчеплення автомобіля ГАЗ-24 в експлуатації регулювання не потребує. Робочий циліндр цього привода має автоматичне регулювання. Компенсація спрацювання фрикційних накладок веденого диска зчеплення здійснюється автоматично завдяки зміщенню робочої зони поршня по довжині робочого циліндра. Зазору між муфтою та важелями вимикання зчеплення немає, тому, коли двигун працює, зовнішня обойма шарикового підшипника муфти весь час обертається.

Технічне обслуговування коробки передач.

Несправності: • шум під час руху автомобіля; • утруднене перемикання передач; • самочинне вимикання передачі; • підтікання оливи.

Шум у коробці передач з'являється через:

Ø відсутність оливи в картері;

Ø велике спрацювання зуб'їв шестерень  і підшипників валів.

Для усунення несправності слід перевірити рівень оливи в картері, який має бути поблизу нижньої кромки бічного заливного отвору (автомобілі ВАЗ, ЗАЗ та ГАЗ-24) або біля мітки на оливовимірювальному стержні (автомобілі «Москвич»); якщо треба, то слід долити оливу, перевірити й відрегулювати вільний хід педалі зчеплення. Якщо шум не припиниться, то коробку слід розібрати й замінити спрацьовані деталі.

Утруднене перемикання передач  спостерігається внаслідок:

Ø застосування оливи з підвищеною в'язкістю;

Ø поломки пружин кілець синхронізаторів;

Ø неповного вимикання зчеплення (веде);

Ø деформування або заїдання сферичного шарніра важеля перемикання передач;

Ø заїдання штоків вилок і деформування вилок перемикання передач.

Самочинне вимикання передачі спричиняється:

Ø спрацюванням фіксаторів або поломкою їхніх пружин;

Ø спрацюванням блокувальних кілець синхронізаторів.

Для усунення зазначених несправностей  треба зняти й розібрати коробку  передач, спрацьовані деталі замінити.

Технічне обслуговування карданної передачі.

Основні несправності: • послаблення кріплення фланців карданних шарнірів і проміжної опори; • спрацювання шліцьової муфти, хрестовини й підшипників; прогин вала. Ці несправності проявляються у ривках під час зрушування автомобіля з місця й перемикання передач, а також у шумах під час руху. Послаблення кріплень виявляються перевіркою затягування болтів і гайок за допомогою ключа. Спрацьовані деталі треба замінити.

Технічне обслуговування заднього моста.

Несправності: • постійний шум і сильне нагрівання під час руху; • шум на поворотах; • підтікання оливи.

Шум і нагрівання під час руху можуть виникати внаслідок:

Ø нестачі оливи в картері (або  застосування оливи невідповідного сорту);

Ø спрацювання або неправильного зачеплення зуб'їв шестерень головної передачі;

Ø спрацювання чи неправильного  регулювання підшипників.

Для усунення несправності слід перевірити, чи є олива, рівень якої має бути поблизу нижньої кромки заливного отвору; в разі потреби оливу долити. Якщо це не допоможе, то задній міст підлягає ремонту.

Шум на поворотах найчастіше виникає  в разі:

Ø заклинювання сателітів на осі;

Ø заїдання шийок півосьових шестерень в коробці диференціала.

Усувається шум заміною непридатних  деталей.

Підтікання оливи визначається оглядом місця стоянки автомобіля й усувається підтягуванням з'єднань, заміною прокладок і сальників.

ЩТО Перед виїздом пересвідчитися, що не підтікає олива з картерів коробки передач і головної передачі, перевірити дію зчеплення, коробки передач, карданної та головної передач на ходу автомобіля.

ТО Через 10 тис. км пробігу автомобіля:

• проконтролювати рівень рідини в бачку привода зчеплення (доливати тільки гальмову рідину «Нева») та рівень оливи в картерах коробки передач і головної передачі;

• підтягнути болти й гайки кріплення фланців карданних шарнірів і проміжної опори карданного вала.

Через 20 тис. км пробігу автомобіля перевірити й, якщо треба, відрегулювати вільний хід педалі зчеплення.

Після перших 2 .З тис. км пробігу автомобіля, а надалі через 70 тис. км або через три роки замінити оливу в картерах коробки передач і головної передачі. Заміну проводити відразу після поїздки, коли олива ще тепла. Крізь спускні отвори, викрутивши пробки, злити оливу з картерів, підняти задні колеса домкратом, закрутити спускні пробки, залити в картери оливу для двигуна до половини рівня, завести двигун і ввімкнути четверту передачу на 1 .2 хв. Зупинити двигун, злити промивальну оливу й заправити картери оливою до норми.

На автомобілях ВАЗ треба  викрутити пробки й змастити консистентним  мастилом ФИОЛ-1 шліцьове з'єднання  переднього карданного вала з боку пружної муфти. На автомобілі «Москвич»  заповнити штауферні оливниці підшипників півосей консистентним мастилом 1-13 або ЯНЗ-2 й закрутити ковпачки.

На автомобілях ЗАЗ та ГАЗ-24 через 12 тис. км пробігу змастити карданні шарніри півосей трансмісійною оливою, яку нагнітають шприцом до виходу через усі ущільнювачі підшипників хрестовини.

Картери можна поповнювати тільки тією оливою, яку було залито раніше; в разі переходу на оливу іншого сорту картер необхідно промити  тією оливою, що заправлятиметься. Консистентні мастила нагнітаються за допомогою  солідолонагнітача до повного виходу відпрацьованого мастила й появи  свіжого із зазорів спряжених деталей. Якщо мастило через оливницю не проходить, то треба викрутити оливницю й перевірити її справність, нагнітаючи через неї мастило. Якщо автомобіль експлуатується на брудних і запилених дорогах, терміни мащення вузлів скорочуються в два-три рази.

2 ЗВАРЮВАННЯ НИЗЬКОЛЕГОВАШІХ  СТАЛЕЙ.

Леговані сталі поділяються  на низьколеговані (легуючих елементів  в сумі менше 2,5%), середньолеговані (від 2,5 до 10%) і високолеговані (більше 10%), Низьколеговані сталі ділять на низьколеговані низьковуглецеві, низьколеговані теплостійкі і низьколеговані середньовуглецеві.

Механічні властивості і хімічний склад марок низьколегованих  сталей наводяться у довідковій літературі.

Склад вуглецю в низьколегованих  низько вуглецевих конструкційних сталях не перевищує 0,22%. В залежності від  легування сталі поділяють на марганцевисті (14Г, 14Г2), кремнемарганцевисті (09Г2С, 10Г2С1, 14ГС, 17ГС та ін.) хромокремнемарганцевисті (14ХГС та ін.), марганцевоазотнованадієві (14Г2АФ, 18Г2АФ, 18Г2Фпс та ін.), марганцеве ніобієву (10Г2Б), хромокремненікельмідисті (10ХСНД, 15ХСНД) і так далі.

Низьколеговані низько вуглецеві  сталі використовують в транспортному машинобудуванні, кораблебудуванні, гідротехнічному будівництві, у виробництві труб та ін. Низьколеговані сталі поставляють по ГОСТ 19281-73 і 19282-73 і спеціальних технічних умовах.

Низьколеговані теплостійкі сталі  повинні володіти підвищеною міцністю при високих температурах експлуатації. Найбільш широко теплостійкі сталі використовують при виготовленні парових енергетичних установок. Для підвищення жароміцності в їх склад вводять молібден (М), вольфрам (В) і ванадій (Ф), а для забезпечення жаростійкості - хром (X), що утворює щільну захисну плівку на поверхні металу.

Низьколеговані середньо вуглецеві (більш 0,22% вуглецю) конструкційні сталі  застосовують в машинобудуванні  переважно в термообробленому стані. Технологія зварювання низьколегованих  середньовуглецевих сталей подібна  технології зварювання середньо легованих  сталей.

Особливості зварювання низьколегованих  сталей.

Низьколеговані сталі зварювати  складніше, ніж низько вуглецеві  конструкційні. Низьколегована сталь  більш чутлива до теплових впливів  при зварюванні. В залежності від  марки низьколегованої сталі  при зварюванні можуть утворюватися гартовані структури чи перегрів у зоні термічного впливу зварного з'єднання.

Структура біляшовного металу залежить від його хімічного складу, швидкості  охолодження і тривалості перебування  металу при відповідних температурах, при яких відбувається зміна мікроструктури і розміру зерен. Якщо в доевтектоїдної сталі отримати шляхом нагрівання аустеніт,, а потім сталь охолоджувати з  різною швидкістю, то критичні точки сталі знижуються.

При малій швидкості охолодження отримують структуру перліт (механічна суміш фериту і цементиту). При великій швидкості охолодження аустеніт розпадається на складові структури при відносно низьких температурах і утворюються структури - сорбіт, тростит, бейніт і при дуже високій швидкості охолодження — мартенсит. Найбільш хрупкою структурою являється мартенситова, тому не слід при охолодженні допускати перетворення аустеніту в мартенсит при зварюванні низьколегованих сталей.