Техніка публічного виступу

Техніка публічного виступу (захист наукової роботи) 

Ще римські оратори  говорили, що промова повинна містити: 

•        екзордіум — кілька вступних зауважень  щодо теми виступу; 

•         експозиціо — визначення поняття, характеристика обсягу і важливості теми; 

•         каузу — логічні аргументи, що підтверджують правильність судження, прямі дедуктивні докази; 

•        симіле — подібні явища в інших  сферах, аналогії; 

•         екземплюм — приклади з історії  і повсякденного життя, індуктивні докази; 

•         тестимоніум — висловлювання славетних людей, прислів'я, авторитетні судження; 

•        конклюзіо — резюме, висновки, їх використання. 

Автор наукової роботи, який прагне справити враження на 

слухачів і переконати аудиторію, повинен знати основні  складові техніки публічного виступу. 

1.   Дихання  під час мовлення: 

•         виголошуючи промову, дихайте рівномірно, вдихаючи перед тим, як почати говорити, а також після кожної паузи; 

•        зробіть глибокий вдих і видих  перед початком захисту; 

•        повітря, яке ви вдихнули, витрачайте рівномірно й економно; 

у вдихайте повітря  носом і ротом водночас; 

•        груди тримайте рівно, ледве випнувши їх уперед. 

2.    Голос: 

•        пристосовуйте свій голос до середовища, в якому говорите;

Псмхопог-вкладка 
 

хто говорить надто  тихо, справляє враження людини, яка  не вірить у власні сили; 

•         хто говорить надто голосно, справляє враження агресивної людини; 

•         найзручніший спосіб тренування голосу — читання вголос, під час якого  постійно контролюється правильність вимови. Тренуйтеся тричі на день по 15 хв з перервами після кожних 5 хв; 

•         спробуйте виявити хиби своєї  мови за допомогою магнітофону, записавши  свій голос (або за допомогою мобільного телефону з відеокамерою, тоді можна виявити ще й дефекти зовнішності, постави тощо); 

•         голос підвищують тоді, коли ставлять запитання; якщо ж треба висловити  рішучість, довір'я, переконати в необхідності зробити якусь справу чи відповісти на запитання, то голос понижують. 

3.   Вибір слів: 

•        для збагачення словникового запасу читайте твори авторитетних людей, слухайте виступи інших учасників  і принагідно записуйте слова  та вирази, які ви хотіли б вживати  у своїй мові; 

•         виявіть, які слова ви вживаєте надто  часто, і намагайтеся їх замінити іншими словами та виразами; 

•        навчіться точно висловлюватися, вибирайте точні й однозначні слова; 

•         пам'ятайте: часте вживання абстрактних  понять вимагає від слухачів великого напруження (наприклад, афоризми не можна вживати без пауз). 

4.    Конструкція  речень: 

•         чергуйте довгі речення з короткими; довгі речення важко сприймати  і розуміти, велика кількість коротких речень робить мову монотонною; 

•        часте вживання особових займенників  замість імен може призвести до неправильного тлумачення сказаного; 

•         основну думку завжди треба висловлювати головним реченням, а не підрядним; 

•         речення, в якому кілька іменників  стоять підряд, сприймається важко; 

•         розповідь ведіть від простого до складного, від невідомого до відомого. 

5.               Жести: 

•         не робіть незвичних жестів, які  привертають до себе надмірну увагу, жести мають доповнювати і  супроводжувати усне слово; 

•         не починайте і не закінчуйте промову несподіваним жестом. 

6.      Уміння  переконувати: 

•         навчіться справляти на слухачів приемне враження своїм зовнішнім  виглядом, поведінкою та манерами; 

•         для того щоб переконати когось, треба знайти необхідні аргументи. їх слід впорядкувати і сформулювати; 

•         якщо промовець сповнений натхнення, він неодмінно викличе інтерес  у слухачів; 

•         добираючи аргументи, потрібно враховувати  освітній рівень слухачів, їхню поінформованість з теми, можливі контраргументи; 

•         переконувати людину легше під час  дискусії, а не на лекції; 

•         промовець має справляти враження переконаної і впевненої у  своїх силах людини, яка добре  знає свій предмеу. 

7.    Підготовка  і початок виступу: 

•         напишіть повний текст виступу і кілька разів прочитайте його; 

•         розкладіть на столі всі записи та матеріали, згрупуйте їх відповідно до виступу; 

•         підготуйте наочність (графіки, схеми, таблиці) й продумайте, як краще її подати слухачам, щоб не робити метушливих рухів до записів і дошки; 

•         починаючи виступ, думайте не про  своє хвилювання, а про контакт  зі слухачами, про зміст виступу; 

•         пам'ятайте, що найменш цікавою формою викладу є опис, найцікавішою —  розповідь; 

•         нотатки для виступу робіть на аркушах однакового формату. Ліворуч залиште поля для позначок, також позначте приблизну витрату часу на кожен пункт; 

•         починайте виклад у зручному положенні, повільним темпом, звертанням: «Шановніслухачі...». 

8.     Виклад: 

•         самого висловлювання думок замало, їх треба донести до слухачів; вживайте для цього метафори, афоризми, цитати; 

•         різні незвичайні пригоди та випадки  дуже пожвавлюють виступ; 

•         незнайомі, незрозумілі для слухачів терміни, абстрактні поняття треба пояснити; 

один з найвідоміших способів загострення уваги —  паузи та риторичні запитання  під час виступу; 

•         коли треба зазирнути в рукопис  виступу, опустіть очі, але голову не схиляйте; 

•         намагаючись запам'ятати текст, зосереджуйтесь передусім на змісті, а не на стилі; 

•         не бійтеся дивитися на слухачів; 

•         не заповнюйте паузи різними звуками, як-то: «е-е-е», «ну...»; 

•         після закінчення виступу не показуйте  свого полегшення через те, що виступ позаду; 

•         дякуйте за кожне запитання і  зауваження навіть тоді, коли ви з ним  не згодні.