Технічне обслуговування і поточний ремонт двигуна

Автор: Пользователь скрыл имя, 17 Октября 2012 в 17:03, реферат

Краткое описание

Головка блока циліндрів 4 є кришкою, яка закриває циліндри. У карбюраторних двигунах число їх залежить від числа рядів циліндрів (в однорядного — одна, у дворядного — дві).

Файлы: 1 файл

Тема 5.doc

— 99.00 Кб (Скачать)

Тема 5,питання41

Головка блока  циліндрів (Мал.1.2,а) 4 є кришкою, яка  закриває циліндри. У карбюраторних  двигунах число їх залежить від числа  рядів циліндрів (в однорядного  — одна, у дворядного — дві).

У У-подібного  дизеля КамАЗ-740 на кожний циліндр встановлюють окрему головку 9 (Мал.1.1,б), що поліпшує відведення тепла. Головки блоків виливають із легованого сірого чавуну (дизель ЯМЗ-236, ЯМЗ-238) або алюмінієвого сплаву (карбюраторні двигуни (сім'я ГАЗ, ЗІЛ, ВАЗ та інші), а також дизель КамАЗ-740). Нижню площину головки блока виливають більшої товщини, чим підвищується її жорсткість і забезпечується надійне ущільнення із блоком циліндрів.

Верхню площину  блока циліндрів і нижню площину  головки блока старанно обробляють для забезпечення щільності прилягання.

Між цими площинами  розміщують стале азбестову ущільнюючу прокладку 2 (Мал.1.1,а), яка запобігає  прориву газів назовні і попаданню  охолодної рідини й оливи в  циліндри. Перед встановленням прокладки  на двигун обидва її боки натирають  графітом, чим запобігають її пригорянню до блоку або головки. Гайки й болти кріплення головки блока до блока циліндрів затягують рівномірно в певній послідовності (Мал. 1.2,6) за Допомогою динамометричного ключа. Чавунні головки блока дизеля затягують на гарячому двигуні, а алюмінієві головки блока — на холодному двигуні і в три прийоми (чітко по інструкції).

Головка блока  циліндрів двигунів із нижнім розміщенням  клапанів простіша за будовою, так як у ній розміщені тільки камери згоряння, рідинна сорочка охолодження, отвори для запалювальних свічок і кріплення головки до блока циліндрів.

Головка блока  циліндрів двигунів із верхнім розміщенням  клапанів має більш складнішу  конструкцію (Мал.1.2,а). В ній розташовані  вставні сідла для головок  клапанів, запалювальні свічки або  форсунки, напрямні втулки клапанів, клапани, інші деталі. Крім того, в головці блока є рідинна сорочка охолодження, отвори для штанг, для підведення оливи й канали, по яких до циліндрів поступає пальна суміш або повітря, і для відведення відпрацьованих газів.

 

 

 

 

 

 

Тема 8, питання 48

Існують такі методи капітального ремонту: • індивідуальний; • агрегатний.

У разі застосування індивідуального  методу з автомобіля знімають пошкоджені агрегати, відновлюють їх і встановлюють на той самий автомобіль, який простоює протягом усього часу ремонту. Цей метод застосовують дуже рідко.

Сутність агрегатного методу полягає  в тому, що з автомобіля знімають несправні агрегати,, а замість  них ставлять відремонтовані або  нові, взяті з оборотного фонду. Зняті  з автомобіля агрегати, Що потребують капітального ремонту, відправляють на авторемонтні заводи, а агрегати, які потребують поточного ремонту, ремонтують у майстернях АТП. Застосування цього методу дає змогу істотно скоротити час простою автомобіля в ремонті, збільшити коефіцієнт технічної готовності й підвищити ефективність використання автомобільного парку.

 

 

Тема 14, питання 116

Сезонне технічне обслуговування (СТО) виконують двічі на рік для  підготування автомобілів до експлуатації в холодну й теплу пори року й, як правило, суміщують з черговим технічним обслуговуванням.

Сезонне технічне обслуговування передбачає:

Ø заміну сезонних сортів мастильних матеріалів і охолодних рідин;

Ø промивання відповідних систем;

Ø установлення або зняття втеплювачів  і приладів передпускового підігрівання двигунів;

Ø інші роботи

 

 

 

 

 

Тема 14, питання 98

 

Параметри взаємодії  керівників з підлеглими

Стилі керівництва

авторитарний

демократичний

ліберальний

1. Прийоми ухвалення  рішення

Одноосібно вирішує  питання

Перед ухваленням рішення  радиться з підлеглими

Чекає указівок від керівництва  чи рішення наради

2. Спосіб доведення  рішення до виконавців

Наказує, розпоряджається, командує

Пропонує, просить

Просить

3. Розподіл відповідальності

Бере на себе чи перекладає на підлеглих

Розподіляє відповідальність відповідно до переданих повноважень

Знімає із себе усяку  відповідальність

4. Відношення до ініціативи

Придушує

Заохочує, використовує в інтересах справи

Віддає ініціативу в  руки підлеглих

5. Відношення до підбора  кадрів

Боїться кваліфікованих працівників

Підбирає грамотних  працівників

Підбором кадрів не займається

6. Відношення до недоліків власних знань

Усе знає — усе вміє

Постійно підвищує свою кваліфікацію, враховує критику

Поповнює свої знання і заохочує цю рису у підлеглих

7. Стиль спілкування

Тримає дистанцію, не товариський

Дружньо налаштований, любить спілкування

Боїться спілкування, спілкується з підлеглими тільки з їх ініціативи

8. Характер відносин  з підлеглими

Диктується настроєм

Рівна манера поведінки, постійний самоконтроль

М'який, покладливий

9. Відношення до дисципліни

Прихильник формальної твердої дисципліни

Прихильник розумної дисципліни, здійснює диференційований підхід до людей

Вимагає формальної дисципліни

10. Відношення до морального  впливу на підлеглих

Вважає покарання основним методом стимулювання. Заохочує тільки по святах

Використовує різні  види стимулів, не завжди орієнтуючись на свята

Діє приблизно так  само, як і демократ




Тема 13, питання 73

При створенні підприємства розробляється  генеральний план, який являє собою  графічне відображення його території  з усіма будівлями, спорудами, комунікаціями, транспортними шляхами та сполученнями, що прив’язані до певної території (місцевості). На практиці в кожного підприємства є спроектований та фактичний генеральний план просторового розташування виробництв, цехів та господарств на території. В основі генерального плану лежать просторові зв’язки елементів виробничої системи, що забезпечують економію території та виробничих площозробляючи генеральний план, ураховують такі принципи: 
забезпечення прямоточності просування предметів праці з одного підрозділу до іншого за ходом технологічного процесу без зустрічних та зворотних вантажопотоків; 
розміщення складів сировини та матеріалів з боку ввезення вантажів поблизу заготівельних цехів, а складів готової продукції — з боку її вивозу біля складальних цехів; 
розміщення допоміжних цехів за можливістю разом з основними цехами, що споживають їх продукцію чи потребують послуг (інструментальні, ремонтно-механічні та електроремонтні); 
переміщення вантажів переважно технологічним транспортом, що забезпечує надійність та економічніший порівняно з транспортом загального користування; 
скорочення протяжності енергетичних комунікацій і відповідно втрат у мережах шляхом раціонального їх проектування та планування (електромережі, паро-, водо- і газопроводи); 
усунення можливостей перетинання руху людей зі шляхопроводами, комунікаціями, залізничними коліями, маршрутами проїзду транспорту завдяки запланованому спорудженню переходів; 
групування однорідних за характером виробництва основних та допоміжних цехів в особливі відокремлені блоки в одній будівлі, що зменшує розміри території, скорочує довжину внутрішньозаводських шляхів та комунікаційних ліній і, відповідно, витрати на транспортування, благоустрій і огороджування території; 
створення окремих зон гарячих, енергетичних, холодних цехів та загальнозаводських служб, що сприяє забезпеченню належних організаційно-виробничих, санітарно-гігієнічних умов праці;  
урахування переважних напрямів повітря, найсприятливіших умов для природного освітлення і провітрювання виробничих приміщень, а також взаємного розташування будівель і відстані між ними відповідно до встановлених санітарно-технічних та пожежобезпечних норм; 
уникнення несумісного розташування точних виробництв поряд з цехами, дільницями, на яких технологічні процеси супроводжуються вібрацією підлоги та ґрунту; 
використання рельєфу місцевості, урахування розташування залізничних шляхів, високовольтних електричних мереж, житла та соціальної інфраструктури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема 8, питання 66

Технічне обслуговування акумуляторних  батарей заклечається в їх заряджанні і ремонті. Акумуляторні батареї обмивають зовні розчином кальцинованої соди і ополіскують холодною водою, протирають. Далі перевіряють стан акумуляторів батареї і при необхідності розряджають, зливають електроліт, розбирають, промивають, міняють якщо це необхідно, пластини, сепаратори, перемички, штирі та банки. Банки з механічними пошкодженнями замінюють або ремонтують. Ремонт пластин в, акумуляторних цехах АТП, як правило, не виробляють. 
Устаткування для технічного обслуговування акумулятор ¬ них батарей: 
• верстак з витяжкою і ванночкою для зливу електроліту для розбирання АБ; 
• лещата для виймання  з бака блоків пластин; 
• фаянсовий або емальований ванна, для промивання деталей; 
• стелажі, верстаки; 
• стенд для випробування і розрядки акумуляторних батарей; 
• верстак з витяжкою та обладнанням для плавлення свинцю і мастики; 
• кислототривка ванна для розведення електроліту; 
• підставка під бутель з кислотою; 
• випрямна установка для зарядки АБ; 
Генератор рекомендується розбирати в наступному порядку: 
• зняти щіткотримач, відвернувши два гвинти кріплення; 
• вивернути стяжні шпильки, зняти кришку генератора з боку контактних кілець разом зі статором, використовуючи знімача; 
• від'єднати фазні обмотки статора від виводів випрямляючого блоку, зняти статор, блок і кожух; 
• відвернути гайку кріплення шківа і зняти шків, використовуючи знімача; 
• зняти вентилятор і втулку; зняти кришку з боку при ¬ вода, застосовуючи знімач; 
• відвернути чотири гвинта і випрессовать кульковий підшипник з гнізда кришки з боку приводу; 
• промити і обдути стисненим повітрям.

 

 

 

 

 

Тема 11, питання 91

Порушення балансування коліс виявляється  при швидкості руху автомобіля більше 70—80 км/ч як вібрація кузова, яка  при розбалансуванні передніх коліс  вельми відчутна на рульовому колесі. Для усунення даної несправності необхідно замінити деформовані диски коліс і (або) шини і відбалансувати колеса на спеціальному стенді для динамічного балансування

При русі автомобілів на великих  швидкостях і, в першу чергу, легкових з незалежною підвіскою, з'являється биття коліс (у горизонтальній плоскості) і підстрибування у вертикальній плоскості. При цьому погіршується зчеплення коліс з дорогою, важко управління автомобілем, а за визначених умов руху, наприклад на слизькій дорозі, автомобіль може стати взагалі некерованим. Статичний і динамічний дисбаланси мають місце майже в кожній шині. Причиною цьому можуть бути деякі відхилення при виготовленні шини, неправильний монтаж, нерівномірний знос протектора. Статичний дисбаланс — нерівномірний розподіл маси шини (колеса) відносно осі обертання. При русі автомобіля статичний дисбаланс викликає биття колеса у вертикальній плоскості, виникає вібрація кузова, послаблюють  кріпильні і зварювальні з'єднання.

Динамічний дисбаланс — нерівномірний  розподіл маси шини (колеса) відносно її центральної подовжньої плоскості кочення. Биття колеса відбувається в горизонтальній плоскості. На підшипники маточини, деталі рульового приводу і механізму діє знакозмінна високочастотна навантаження, і вони інтенсивно зношуються. Характерною ознакою такого дисбалансу є биття рульового колеса. Будь-який вигляд дисбалансу викликає плямисте зношування протектора.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема 6, питання 25

Методи  діагностування. Діагностування автомобілів і їхніх складових частин здійснюється суб 'єктивними (органолеп-тичними)   і об  ' єктивними (інструментальними)методами.

До суб ’єктивних  методів відносяться: зовнішній огляд, прослуховування, прощупування, випробування, простукування, послідовне виключення з роботи окремих елементів систем, механізмів та агрегатів, перевірка на запах і т.ін.

За допомогою суб’єктивного діагностування перевіряють: зовнішнім оглядом– стан ущільнень, витік палива, мастила, охолодної і гальмівної рідини, електроліту, пошкодження зовнішніх деталей; прослуховуванням- удари, стукоти, шуми й інші звуки, що відрізняються від нормальних робочих; прощупуванням– місця нагрівання деталей і рухомих спряжень, температурні режими які відрізняються від робочих; випробванням– роботу гальм, зчеплення, рульового керування і т.ін.; простукуванням– нарізні, шпонкові, і зварні з’єднання, а також рухомі спряження; послідовним вимиканням одного з елементів системи–електроустаткування і гідравлічну систему.

 

 

 

 

Тема 4, питання 16

Фарбування автомобілів здійснюється з метою захисту деталей від корозії  і інших дій навколишнього середовища, а також для придання красивого зовнішнього вигляду. Автомобілі працюють в різних кліматичних умовах, тому до лакофарбових матеріалів, пред'являються особливо високі вимоги. Вони повинні мати добру адгезію (зчеплюваність) з поверхнею деталей, високу механічну міцність і швидку летючість розчинників (тобто швидко висихати). Лакофарбові матеріали складаються з плівкоутворюючих  речовин, пігментів, розчинників, разбавлювачів, сикативів. Основа лаків і фарб– плівкоутворюючі речовини які утворюють при висиханні лакофарбове покриття (плівку). Як для плівкоутворюючих використовують: рослинні масла, при- родні і штучні смоли, бітуми, ефіри і т.п.

 

 

 

 

 

Тема3, питання 21

Відмови і несправності автомобіля можна класифікувати за  різними ознаками залежно від поставленого завдання. За джерелом,виникнення  відмови автомобіля можна поділити на конструктивні,технологічні, експлуатаційні

Информация о работе Технічне обслуговування і поточний ремонт двигуна