Науково технічна революція

Вступ

    Науково-технічний прогрес (НТП) - це безперервний процес відкриття нових знань і застосування їх у суспільному виробництві, що дозволяє по-новому поєднувати й комбінувати наявні ресурси в інтересах збільшення випуску кінцевої продукції високої якості та споживчих властивостей, яка витримує світову конкуренцію і забезпечує високий рівень інтенсифікації виробництва та прибутковості.

   У широкому розумінні на будь-якому рівні - від підприємства до національної економіки - під НТП розуміють створення та впровадження нової техніки, технології, матеріалів, а також розроблення нових, раніше невідомих методів організації й управління виробництвом.

   Науково-технічний прогрес у своєму розвитку виявляється у двох взаємоповязаних і взаємозалежних формах - еволюційній і революційній.

Еволюційний розвиток - це повільне поступове вдосконалення  технологій, засобів праці, організації  виробництва на основі наукових знань. Такий процес може продовжуватися досить довго і забезпечувати, особливо на початкових його етапах, істотні  економічні результати.

    Революційний розвиток - якісно нове становище, коли здійснюється великий стрибок у пізнанні законів природи, що застосовуються у будь-якому виробництві, галузі. Під впливом науково-технічної революції відбуваються якісні зміни у матеріально-технічній базі виробництва. Сучасна науково-технічна революція базується на досягненнях науки і техніки. Вона характеризується використанням нових джерел енергії, широким застосуванням електроніки, розробкою та впровадженням принципово нових технологічних процесів, прогресивних матеріалів із раніше заданими властивостями.

   Серед науково-технічних відкриттів, які безпосередньо застосовуються в економіці, слід відзначити фундаментальні, прикладні, науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки. Науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки (НДДКР) - особлива галузь досліджувань прикладних наук і практики. Вони використовують наукові досягнення для створення нових технологічних процесів, конструкцій, промислових і будівельних матеріалів. Науково-технічний прогрес (у будь-якій його формі) відіграє визначну роль у розвитку й інтенсифікації промислового та будівельного виробництва. Він охоплює всі ланки процесу, що включає фундаментальні, теоретичні, прикладні дослідження, конструкторсько-технологічні розробки, створення зразків нової техніки, її освоєння та виробництво. Відбувається оновлення матеріально-технічної бази галузей народного господарства, підвищується продуктивність праці та ефективність виробництва.

  Мета даної курсової роботи полягає в тому, щоб на основі аналізу сутності та змісту НТР дати збалансовану оцінку сучасному етапу науково-технічної революції стосовно України: розкрити її прогресивну місію і одночасно застерегти від небезпечних для людства наслідків даного явища.                       
   Досягнення поставленої мети забезпечується вирішенням низки окремих задач: проведення ретроспективного аналізу передумов виникнення НТР; встановлення сутності та змісту НТР;  перспектив розвитку НТР в Україні, виявлення можливих негативних наслідків НТР у наш час. 
 
 
 
 
 

 1. Науково-технічна революція : сутність

 Науково-технічна революція — революційні перетворення науки, техніки і технології, які зумовлюють докорінні зміни у взаємодії людини і природи, особистісних і речових факторів виробництва, системи продуктивних сил та її речової (техніко-економічної) форми, що, у свою чергу, детермінує перетворення науки на безпосередньо продуктивну силу, принципові зміни ролі людини в суспільному виробництві. Особливо важливу роль (якщо не брати до уваги зміни в основній продуктивній силі) відіграє перетворення науки на безпосередньо продуктивну силу. Вона передбачає органічний взаємозв'язок науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР) з масовим виробництвом. Науково-технічний прогрес — це поступальний рух науки і техніки, еволюційний розвиток усіх елементів продуктивних сил суспільного виробництва на основі широкого пізнання і освоєння зовнішніх сил природи, це об'єктивна, постійнодіюча закономірність розвитку матерільного виробництва, результатом якої є послідовне вдосконалення техніки, технології та організації виробництва, підвищення його ефективності. Науково-технічна революція — це більш вузьке поняття. Вона являє собою одну із стадій чи форм НТП, коли він набуває прискореного, стрибкоподібного характеру. Виявом науково-технічної революції є докорінна перебудова всієї технічної і технологічної основи виробництва, його організації й управління, які здійснюються на базі практичного використання фундаментальних відкриттів сучасної науки. Виробництво перетворюється з простого процесу праці в науковий процес, у технологічне застосування науки.

   Необхідно правильно визначити етапи науково-технічної революції, що дає змогу уточнювати перспективу НТР, накреслити головні напрямки її подальшого розгортання. Це в свою чергу сприятиме вдосконаленню управління науково-технічним прогресом з метою успішного вирішення основних економічних, політичних та соціальних завдань, що стоять перед суспільством. Однією з обов'язкових умов визначення етапів науково-технічної революції є чітке визначення її сутності. Більше того, сутність НТР має виступати визначальним критерієм, що дає змогу науково з'ясувати початок НТР та основні етапи її розвитку. Адже неможливо дати науково обгрунтоване визначення місця і часу розвитку будь-якого явища суспільного життя без чіткого уявлення про його зміст, знання глибинних основ, об'єктивних закономірностей існування даного явища. З'ясування сутності НТР дає змогу уявно охопити і усвідомити в цілісності масштаби науково-технічної революції та основні етапи її розгортання, а також своєрідність її здійснення на різних етапах суспільного розвитку та своєрідність соціальних наслідків НТР у певних соціальних умовах. Методологічною основою дослідження сутності науково-технічної революції може бути такий підхід до розвитку науки і техніки, коли в процесі аналізу їхньої ролі та значення у виробництві і взагалі в житті суспільства в центр уваги ставиться трудова людська діяльність в її історичному русі. При цьому розвиток техніки слід розглядати не як самостійний, сам по собі, а через призму людської активності, тобто як процес послідовної передачі виробничих функцій від робітника до техніки, як заміну "природних виробничих інструментів" штучними. В результаті прогресу техніки дедалі більше функцій передається техніці, машині. Можливий такий стан, коли людина в кінцевому рахунку вийде з безпосереднього процесу виробництва і замість того, щоб бути головним елементом процесу виробництва, стане поряд із цим процесом. Отже, розглядаючи сутність НТР, необхідно враховувати цей бік явища, а саме — зміну місця та ролі людини в процесі виробництва, що відбувається в результаті технічного прогресу. Слід звернути увагу на органічну єдність науки та техніки в процесі їхнього розвитку. Сучасна техніка і технологія немислимі без втілення в них наукових досягнень. Якщо в минулі часи наука виступала як самостійна сфера діяльності, незалежна від інших чинників суспільного життя, то з певного часу вона починає входити в тісний зв'язок з іншими сферами діяльності людини. Особливо зростає її взаємозв'язок з виробництвом, технікою. Здійснюючи на них суттєвий вплив, вона сама вже не може прогресувати без них. Правда, наукові відкриття далеко не завжди стають оперативним надбанням виробництва. Ілюстрацією можуть послужити такі дані. Відомо, що практична реалізація ідеї одержання фотографічного знімка відбулася лише через 100 років (1727—1839), ідея телефону — через 56 років, радіо — через 35 років, радара — 15 років, телебачення — 14 років, атомна бомба була створена через 6 років після теоретичного обгрунтування можливостей її створення, транзистор пробив собі дорогу протягом року. Але, як бачимо, спостерігається тенденція до скорочення часу реалізації наукових відкриттів. При характеристиці сучасного виробництва набуває величезного теоретичного і методологічного значення тенденція до технологічного застосування науки і неухильне поступове перетворення її у безпосередню продуктивну силу. Наука виступає в ролі суспільної продуктивної сили.

   У сучасних умовах процес перетворення науки в безпосередню продуктивну силу здійснюється у двох взаємопов'язаних напрямках. По-перше, результати наукових досліджень втілюються в техніці, технології, у матеріальному виробництві взагалі, тобто наука виконує так звану матеріально-технічну функцію. Технічна орієнтація науки почала чітко проявлятися з часу промислової революції кінця XVIII — початку XIX ст. Відтоді відбувається бурхливий розвиток комплексу природничих наук, з'являються прикладні дослідження, технічні розробки, виробничі дослідження. По-друге, наукові знання втілюються в самих виробниках, у людях, їхніх світоглядах, творчих здібностях, тобто шляхом особистісної орієнтації науки. В ході розгортання науково-технічної революції все чіткіше проявляється ця тенденція, все наочнішою стає об'єктивна необхідність вдосконалення творчих здібностей особистості, все більше зростає значення духовного розвитку трудящих як вирішального фактора матеріального виробництва. Без інтелектуального розвитку людини-робітника, інженера, техніка, організатора виробництва неможливий і успішний розвиток техніки, технології, їхнє використання у виробництві. Таким чином, наука шляхом втілення її досягнень в техніці, в технологічних процесах, а також розвитку творчих здібностей, духовного вдосконалення учасників виробництва безпосередньо підсилює виробничі можливості людини і суспільства, а отже, є безпосередньою продуктивною силою. На підставі сказаного можна дати таке визначення сутності науково-технічної революції. НТР — це докорінне перетворення продуктивних сил на базі перетворення науки в безпосередню продуктивну силу, зміна місця та ролі людини у виробництві. Сучасний етап НТР все більше пов'язується з такими її пріоритетними напрямками, як: автоматизація, роботизація, кібернетизація, розвиток мікроелектроніки, біотехнології, інформатики.

   Ядром, основою самої ж автоматизації виступає комп'ютерна техніка. Водночас дедалі більшу роль у житті суспільства відіграє інформатика. "Інформатика" — французький за походженням термін, що поєднав у собі два слова: "інформація" і "автоматика". Тому сучасний етап науково-технічної революції можна назвати комп'ютерно-інформаційним. Комп'ютеризація має стати звичним, повсякденним явищем: персональна електронно-обчислювальна машина (ПЕОМ) ввійде у побут, подібно до холодильника, пральної машини, телефону тощо. Це стає можливим завдяки мініатюризації обчислювальних пристроїв, коли, наприклад, у сучасному мікропроцесорі центральний блок обчислювальної системи розміщуватиметься на одному кристалі кремнію розміром кілька міліметрів. Подібний мікропроцесор виконує 40 тисяч операцій за секунду, що можна порівняти з продуктивністю величезних електронно-обчислювальних машин 60-х років, а ціна його на світовому ринку становить лише кілька доларів. За прогнозами, протягом найближчих 5—6 років світовий випуск ПЕОМ досягне 20 млн. штук на рік. Тобто майже стільки, скільки зараз виробляється легкових автомобілів. Малогабаритні, досить потужні і дешеві, ЕОМ з'являться на столі вченого, конструктора, інших категорій працівників розумової праці.

1.1.Сутність науково технічної революції

       Термін "НТР" уперше ввів у науковий обіг англійський учений Дж. Бернал наприкінці 50-х років XX ст. У радянській науковій літературі (філософській, економічній та ін.) налічувалося до 180 визначень сутності НТР. У 90-ті роки XX ст. цій проблемі стали приділяти значно менше уваги. Найчастіше сутність НТР українські і російські економісти визначають як якісний стрибок у розвитку продуктивних сил суспільства1, як їх докорінне якісне перетворення, як "докорінне перетворення сфери виробництва і сфери послуг, ...перехід до якісно нового етапу розвитку економіки", як "принципову якісну зміну становища людини у виробництві". У багатьох підручниках з економічної теорії говориться лише про науково-технічний прогрес, а значення НТР як сучасної форми такого прогресу взагалі ігнорується.

     Наведені визначення НТР мають такі недоліки:

 1) методологічно  некоректно НТР підведено під  якісні перетворення замість  сутнісних;

 2) не  застосовано принцип суперечності, що робить такі визначення  поверховими;

 3) НТР  помилково розповсюджується на  всю економіку, а отже, на суспільну  форму продуктивних сил, тоді  як вона здійснюється лише  в межах технологічного способу  виробництва;

 4) зміни  в одному з елементів (у становищі  людини у виробництві) видано  за ціле;

 5) нехтування  дослідженням НТР не дає змоги  дослідити зміни, які відбуваються  понад 40 років у розвитку продуктивних  сил розвинутих країн, а отже, і у тих кількісно-якісних зрушеннях,  котрі здійснюються внаслідок  цього у відносинах економічної  власності.

 Для того щоб обґрунтувати найкоротше визначення сутності НТР, слід з'ясувати революційні  зміни, які відбулися в техніко-економічних  відносинах. Такі зміни виявляються, зокрема, в тому, що в межах суспільного  поділу праці починає домінувати розвиток одиничного поділу праці, у  тому числі на інтернаціональній  основі. Отже, науково-технічна революція  — це революційні зміни у взаємодії  людини і природи, а також в  системі продуктивних сил і техніко-економічних  відносин (тобто технологічного способу  виробництва). Це визначення синтезує радикальні зміни усього технологічного способу виробництва, але не розкриває  комплексної сутності НТР, бо не охоплює  її основні ознаки, кожна з яких теоретично відображається певними  техніко-економічними категоріями.   НТР можна також розглядати як процес діалектичного поєднання наукової і технічної революції. Наукова революція почалась ще наприкінці XIX — на початку XX ст. як наслідок вивчення структури матерії, різних видів випромінювання, відкриття елементарних частинок (електрона та ін.), вивчення створення нових хімічних елементів, теорії відносності. Коли на основі цих та інших відкриттів були побудовані ядерні реактори, лазери, ЕОМ (комп'ютери), космічні апарати, наукова й технічна революції злилися.  

 Системна  суть НТР розгортається в таких  її основних ознаках:

 1. Перетворення  науки у безпосередню продуктивну  силу. Закономірністю розвитку науки  є те, що її прогрес у певний  проміжок часу залежить від  знань, успадкованих від попередніх  поколінь, а натепер — і від  засвоєння, активної адаптації  набутих в інших країнах наукових  знань, від інтернаціоналізації  науки. Функцію безпосередньо продуктивної сили наука виконує насамперед традиційним шляхом, тобто через механізм реалізації наукових винаходів у машинах, робочій силі, предметах праці та інших елементах продуктивних сил, а також — перетворенням науки на самостійний фактор виробництва, на відносно самостійну рушійну силу економічного прогресу.

 2. Кардинальні  зміни в техніці — штучно  створені засоби праці, які  посідають проміжне місце у  взаємодії людини і природи.  Центральна ланка цього революційного  перетворення — поява четвертого  покоління машин — автоматичного  керуючого пристрою, який долає  обмеженість психофізичних можливостей  людини у процесі виробництва.  Отримуючи імпульс від розвитку  науки, зокрема від відкриття  нових властивостей матерії, розробки  нової техніки, конструкційних  матеріалів, джерел енергії тощо, техніка стає проміжною ланкою  на шляху здійснення НТР і,  у свою чергу, дає науці стимул  для розвитку. Впровадження принципово  нової техніки у процес виробництва  означає безпосередній вплив  найновішої технології на предмети  праці, що зумовлює якісні зміни  у змісті праці людини, сприяє  розвитку її сутнісних сил.

 3. Суттєві перетворення головної продуктивної сили — людини-працівника: формування працівника нового типу, радикальна зміна змісту праці (зокрема, витіснення працівника зі сфери виробництва і перехід до здійснення контролюючих функцій), гармонійне поєднання розумових, фізичних, психічних зусиль людини, її духовне збагачення. Таке перетворення людини-працівника передбачає домінування розумових зусиль, духовних здібностей при організації й управлінні виробництвом, високий рівень освіти та кваліфікації.

 4. Докорінне  перетворення предметів праці,  створення нових видів матеріалів  з наперед заданими необхідними  властивостями на основі синтезу  використовуваних раніше: композитні  матеріали (поєднання матеріалів  і кераміки та ін.), сплави різних металів, полімери, надчисті матеріали, хімічне волокно, нові метали (аморфні сплави, що накопичують інформацію, надпровідники тощо).