Науково технічна революція

 За  сучасного капіталістичного способу  виробництва робітники мають  деяку змогу самореалізації своєї  особистості у процесі праці. Важливими економічними вимогами робітничого  класу є вимоги отримувати задоволення  від роботи, гарантування безпеки  виробничих процесів, ергономічного  контролю за умовами праці тощо. Внаслідок поступового створення  об'єктивних передумов для поглиблення  змістовності праці, задоволення вимог  працівників, намагання доповнити  механізм економічного примусу до праці  механізмом внутрішнього спонукання та дії інших факторів впроваджується бригадна форма організації праці, яка передбачає відмову від конвеєра, колективну відповідальність працівників  за якість і кількість продукції  і за якої забезпечується безпосередній  зв'язок з матеріальним постачанням  робочих місць, велика гнучкість  при зміні завдань та навантажень. Упроваджується також ротація робочих  місць, розширюються трудові функції  працівників тощо. Такі заходи доповнює соціальна політика з питань надання  житла, гарантованого просування по службі, пенсійного забезпечення, підвищення кваліфікації, матеріального стимулювання, постійно діючих програм перекваліфікації працівників тощо. Ці заходи зменшують відчуження робітників від процесу праці, технологічне підкорення праці капіталом, а опосередковано — дещо послаблюють відчуженість від засобів і результатів праці. За НТР дія закону підвищення потреб усе відчутніше виявляється у зростаючій потребі працівників в управлінні виробництвом. Поглиблення спеціалізації в умовах автоматизації виробництва передбачає участь безпосередніх виробників в управлінні технологічними процесами, вимагає координації дій між зростаючими трудовими колективами, інформації про весь виробничий цикл. Традиційна структура управління за нових умов стає гальмом НТР. Дія цієї об'єктивної тенденції посилюється зростанням ролі суб'єктивного фактора, вимогами трудящих щодо участі в управлінні не лише безпосереднім виробництвом, а й іншими суспільними процесами в усіх сферах відтворення, зокрема розподілом прибутку, політикою цін. Щоб частково задовольнити такі вимоги, використати індивідуальні та колективні організаторські здібності найманих працівників, їх залучають до управління у межах відносин "начальник-підлеглий", а також до прийняття рішень у межах організації. Представники працівників, профспілок разом з акціонерами входять до складу керівних рад, залучаються до управління виробництвом (але* під контролем капіталіста) переважно для вирішення проблем щодо резервів зростання продуктивності праці, підвищення її ефективності тощо. Розв'язання кардинальних питань розвитку підприємства (політика інвестицій, цін тощо) залишається є прерогативою капіталістів-власників та менеджерів вищої ланки, що свідчить про авторитарність управління. На зміст праці в сучасних умовах помітно впливає дія закону переміни праці. З іншого боку, в умовах суспільного поділу праці, що постійно поглиблюється, та зростання спеціалізації виробництва за окремим індивідом закріплюється виконання певних функцій сукупного або комбінованого працівника. За НТР ці процеси розвиваються паралельно. Зокрема, з автоматизацією виробництва відбувається інтеграція у знаряддях праці й технологіях багатьох відокремлених раніше функцій-операцій, які тепер здійснюються без безпосередньої участі людини. Кожен робітник нового типу, виконуючи переважно функції контролера, регулювальника виробництва, з виходом на передній план інтелектуальних здібностей людини зможе виконувати функції широкого профілю, змінювати їх залежно від потреб виробництва. Закон переміни праці діятиме у формі рухливості та зміни функцій індивідуального та сукупного працівника. Отже, змістом праці сучасного працівника є такі основні види діяльності, як пізнавальна, регулятивно-контрольна, споживча. Уперше за історію цивілізації особистість починає виконувати функції, які відповідають її природі, що забезпечує широкий простір для розвитку її сутнісних сил. Відтепер вирішальну роль відіграватимуть потреби людини у вільній і творчій праці, універсальному характері діяльності, власному вдосконаленні, виявленні талантів, у максимально можливому подовженні активного життя та ін. Така особистість стане могутнім фактором економічного й суспільного прогресу, який, постійно збагачуючись, прискорюючись, своїм ефектом перевершить сукупну дію всіх інших елементів системи продуктивних сил. 
 
 
 
 
 
 

 2. Вплив НТР на галузеву структуру господарства

 Загальною закономірністю змін у галузевій структурі світового господарства є послідовний перехід від високої частки сільського господарства, добувної промисловості до обробних галузей, що створюють продукцію на основі високих технологій.   Однак, як показав досвід високорозвинутих країн, частка обробної промисловості у ВВП збільшується до досягнення певного рівня, а потім відбувається її стабілізація чи скорочення. Так, найбільше скорочення частки промислового виробництва відбувалося у США, Великій Британії, Франції з середини 60-х рр. XX ст. У країнах, які почали індустріалізацію трохи пізніше (Японія, Італія), частка обробних галузей продовжувала зростати аж до початку 70-х рр. XX ст., однак потім почала також знижуватися. Найважливішою тенденцією зміни структури ВВП промислово розвинутих країн світу у другій половині XX ст. стало перетворення сфери послуг (третинного сектора) у переважаючу частину їхньої економіки.  
     У структурі ВВП цих країн у 60-90-і рр. XX ст. неухильно знижувалася частка сільського господарства (з 6,5 % у 1960 р. до 3 % у 2005 р.). Ця тенденція пояснюються також тим, що під впливом науково-технічного прогресу відбулося відокремлення від сільського господарства багатьох видів діяльності і виділення їх в окремі галузі промисловості і сфери послуг. Одночасно відбувасться інтеграція сільського господарства, промисловості і торгівлі в агропромисловий комплекс. Отже, у процесі економічного розвитку "первинні галузі" (сільське господарство і видобувна промисловість) поступаються першістю в галузевій структурі господарства "вторинним " (обробна промисловість і будівництво), а ті - "третинним " (сфера послуг).  
    Нові індустріальні і постсоціалістичні країни знаходяться приблизно на однаковому рівні економічного розвитку як за показниками ВВП на душу населення, так і за галузевою структурою економіки. У цих двох групах країн зберігається відносно висока частка сільського господарства (6-10 % ВВП), що поступово наближається до рівня розвинутих країн (2-4 %). Питома вага промисловості у ВВП обох іруп країн (25-40 %) знаходиться на рівні постіндустріальних країн і навіть перевищує його. Це пов'язано з порівняно невисоким рівнем розвитку сфери послуг (45-55 % ВВП).  
   У галузевій структурі ВВП країн, що розвиваються, залишається високою частка сільського господарства (20-35 %). Частка промисловості у ВВП цих країн найчастіше невелика (10-25 %). Помітно вища вона у країнах-експортерах мінеральної сировини і палива, тоді як частка обробної промисловості у них коливається в межах 5-15 %.  
   Отже, в епоху НТР у сфері матеріального виробництва продовжується зміна пропорцій між промисловістю і сільським господарством на користь промисловості, якій належить провідне місце. У галузевій структурі промисловості продовжує, знижуватися частка добувних галузей і збільшуватися частка обробних, особливо машинобудування і хімічної промисловості, а також електроенергетики (55-60 % усієї валової продукції промисловості), їх образно називають "галузями авангардної трійки".  
   В обробній промисловості розвинутих країн відбувається також процес переміщення центру ваги від матеріаломістких галузей (металургія, хімічна промисловість) до наукомістких (електроніка, робототехніка, органічний синтез). Нішу, що виникає у виробництві, все більше займають нові індустріальні держави, що переводять традиційні трудомісткі галузі в країни, що розвиваються, середнього і нижчого рівня. В період НТР галузі видобувної промисловості у них отримали інтенсивний розвиток (розширення відкритого видобутку корисних копалин, їхня первинна переробка, розвідка і видобуток нафти та природного газу в межах континентального шельфу).  
   Сільське господарство і суміжні галузі - лісове господарство, полювання, рибальство - це не тільки давнє, але і найрозповсюдженіше заняття людей. У світовому сільському господарстві зайняте близько 1,1 млрд. осіб (близько 40% економічно активного населення світу). У найрозвинутіших країнах, країнах з перехідною економікою, нових індустріальних державах переважає товарне, переважно інтенсивне сільське господарство. В інших країнах, що розвиваються (крім нових індустріальних країн), зберігається значна питома вага натурального господарства в агропромисловому секторі. У 60-і рр. XX ст. у багатьох з них відбулися значні перетворення у сільському господарстві на основі сучасної агротехніки, яка отримала назву "зеленої революції". Вона містила три складові частини: виведення нових сортів культур, насамперед зернових; розширення зрошуваних земель; підвищення рівня механізації та хімізації сільського господарства; у результаті "зеленої революції" врожайність зернових культур зросла в 2-3 рази, а такі країни як Китай, Індія, Індонезія, Пакистан, Таїланд та деякі інші почали забезпечувати свої потреби продукцією власного виробництва.  
   Сільське господарство практично всіх країн світу складається з двох великих взаємозалежних галузей: землеробства (рослинництва) і тваринництва, співвідношення між якими помітно змінюється під впливом НТР на користь тваринництва. Адже НТР у тваринництві призвела до впровадження не тільки механізації, але й автоматизації виробництва (птахофабрики, свиноферми). Так, у Швеції і Фінляндії на частку тваринництва зараз припадає 75-80% валової продукції сільського господарства. Виняток становлять середземноморські країни, у тому числі Італія, де дана галузь дає близько 40 % сільськогосподарської продукції. Це обумовлено, перш за все тим, що там недостатньо сприятливі для тваринництва природні умови.  
   Тваринництво переважає в країнах Ближнього і Середнього Сходу, а також в Аргентині й Уругваї. У цих країнах воно має в основному екстенсивний характер, переважає пасовищне скотарство.  
   НТР внесла помітні зміни в роботу світового транспорту, зокрема структуру його вантажообігу і пасажирообігу. У вантажообігу перше місце займає морський транспорт (понад 60 %), що обслуговує насамперед міжнародну торгівлю, значно зменшилася частка залізничного транспорту (12%), швидко росте частка трубопровідного транспорту (13 %). НТР призвела також до збільшення пропускної здатності транспортних шляхів, до росту вантажопідйомності і швидкості руху транспортних засобів. Потяги на повітряній подушці і магнітній підвісці розвивають швидкість 200-300 км/год (Франція, Японія, Велика Британія, ФРН). Дуже великий вплив на усі види транспорту зробила контейнеризація - перевезення штучних вантажів у спеціальних місткостях (контейнерах).  
   Усе ширше поширення отримують перевезення, у яких беруть участь два і або більше видів транспорту. Для цих перевезень характерно точне дотримання термінів і ритмічності доставки вантажів. У 90-х рр. XX ст. почалося створення транспортних коридорів, що поєднують на визначених напрямках відразу декілька видів транспорту для перевезень вантажів через територію декількох країн. У Європі намічене створення дев'яти транспортних коридорів. Таким чином, перевезення вантажів між різними країнами все більше перетворюється в єдиний технологічний процес.  
   У пасажирських перевезеннях лідером залишається автомобільний транспорт, частка якого підвищилася до 79 %. Повітряний транспорт (10%) наблизився до рівня залізничного (10,5 %), а в недалекій перспективі може навіть перевищити його. Широкофюзеляжні літаки-аеробуси беруть на борт 300-500 пасажирів і більше. У міжнародних пасажирських перевезеннях повітряний транспорт зберігає панівне положення.  
   Один із проявів НТР - збільшення частки зайнятих у сфері послуг (третинному секторі економіки). В середньому у світі в третинному секторі зайнято близько 1/4 працюючих, а в США - 75 %. Швидкий ріст цього сектора відбувається, насамперед за рахунок науки і наукового обслуговування, освіти, культури та мистецтва, охорони здоров'я і фізичної культури, житлово-комунального господарства і побутового обслуговування, соціального забезпечення, індустрії відпочинку. Загальним для даної групи галузей є те, що порівняно з багатьма іншими галузями сфери послуг (транспорт і зв'язок, матеріально-технічне постачання, збут і заготівля, кредитування, фінанси і страхування) вони більше орієнтовані на виробництво і поширення знань на обслуговування людей, ніж на обслуговування галузей матеріального виробництва Великими галузями сфери послуг залишаються й ті, що традиційно орієнтувалися переважно на обслуговування людей  -   це торгівля і громадське харчування, державне управління.  
   Можливості для зростання частки зайнятих у сфері послуг тісно пов'язані з електронізацією і автоматизацією матеріального виробництва, загальним підвищенням ефективності його роботи, що дозволяє вивільнити частину економічно активного населення для працевлаштування у сфері послуг.  
   Світова торгівля забезпечує обмін результатами виробництва - різними продуктами і виробами. Обсяг її росте високими темпами, що випереджають темпи зростання виробництва: в останнє десятиріччя на кожних 10% приросту виробництва припадає 16% приросту світової торгівлі. Одночасно під впливом НТР великі зміни відбуваються й у товарній структурі світової торгівлі: продовжується зниження частки продукції сільського господарства і видобувної промисловості (хоча питома вага енергоресурсів в окремі періоди підвищувалася). У 30-ті роки XX ст. на цю продукцію припадало близько 60 % світового експорту товарів, у 80-і - 40-45 %, у кінці 90-х - 20-23%Решту складає частка готових виробів (особливо машин).   Ще швидше, ніж торгівля товарами, зростає торгівля новими знаннями і технологіями (патентами, ліцензіями, технічним досвідом). США є найбільшим у світі експортером знань. 
 
 

3.Протиріччя  НТР

   НТР - процес багатогранний, суперечливий. Він означає переворот у продуктивних силах, величезну економію живої праці, вивільнення її з власне виробничого процесу. Він же загострює проблему зайнятості, підсилює антропогенне навантаження на природне середовище. НТР незмірно збільшує технічні можливості виробництва предметів споживання, створює умови для підвищення ефективності охорони здоров'я й освіти. Але вона ж дозволяє створити гігантські сили руйнування і масового знищення. Науково-технічний прогрес створив засоби, завдяки яким вищі досягнення культури стали надбанням мільйонів людей, але він же створив і небачені можливості для маніпулювання свідомістю людей. Науково-технічний прогрес приніс небезпеку нових видів нещасть, які набувають глобального характеру. Вони пов'язані насамперед з ядерною енергетикою, аварії в якій викликають велике число жертв і величезні матеріальні втрати. Ріст ракових захворювань, генетичних порушень, зараження сільськогосподарських угідь - це не повний перелік ядерних катастроф. Не знайдені задовільні способи поховання радіоактивних відходів АЕС, реакторів підводних човнів тощо. Ще одна проблема пов'язана з генною інженерією, використанням нових агротехнічних прийомів, у результаті яких втрачаються гени, що могли б знадобитися в майбутньому. Зростає також число жертв, викликаних промисловими аваріями, особливо в зоні хімічного виробництва, вуглевидобувних галузях, на авіаційному і залізничному транспорті. НТР у країнах Західної Європи, Північної Америки, Японії викликала ріст безробіття. Крах традиційних галузей виробництва  призвів до масових звільнень робочих застарілих професій і низької кваліфікації. Підвищений попит на робочу силу з боку нових галузей виробництва далеко не завжди дозволяв залучати людей з числа безробітних. Загострилась проблема підвищення кваліфікації,одержання нової спеціальності. Значна частина  безробітних-люди середнього віку і молодь-найчастіше не мають можливості, а іноді і бажання навчатися, привести свою кваліфікацію у відповідність з вимогами НТР. Їхня доля-соціальна деградація, перетворення в люмпен-пролетаріат, що живе на дотації, випадкові заробітки, допомогу благодійних організацій. Як бачимо, в умовах НТРбезробіття породжуеться не тільки циклічними спадами виробництва, але і розвитком автоматизації, що витісняє живу працю з виробництва, структурної перебудови економіки, що супроводжується згортанням старих галузей і відмиранням багатьох традиційних професій. З НТР пов’язані й екологічні проблеми, про які говорилося раніше. Реалізувати повною мірою потенціал  НТР в інтересах людини може лише гуманний,демократичний лад, що використовує її досягнення на благо всіх і не допускає прсвоєння її плодів лише частиною суспільства. Відносини науки і людини набули виняткового характеру. Наука перетворилась на безпосередню продуктивну силу. Недооцінка науки та її результатів характерна для економічно відсталих держав, приречених і далі відставати за рахунок власної бездіяльності і “відтоку мізків”. Бурхливий розвиток науки і техніки ставить людину  в залежність від наукових досягнень, змінює її інтелект і навіть зовнішність,зумовлює появу нових медичних проблем.  
 
 
 
 
 
 

 Висновок

 Епоха НТР, особливо нинішня її стадія, коли комп´ютер та Інтернет входять у повсякденне життя мільйонів людей, породжує масу питань і суперечностей. 
Роль техніки полягає вже не у вивільненні фізичних сил людини, полегшенні її праці, а у фактичній заміні людських зусиль у галузях інтелектуальної, аналітичної, а, можливо, й духовної діяльності. В останні роки життя академік М. Амосов неодноразово підкреслював, що сучасна наука має вже досить серйозні розробки в галузі штучного інтелекту і, можливо, не за горами його створення.  
    Ряд видатних учених, що ведуть фундаментальні наукові дослідження, відкрито заявляють, що пошук істини не може бути аморальним, отже дослідження в цих галузях будуть поглиблюватись. Оскільки науково-технічний прогрес розвивається і на приватній основі, то очевидно, що створення біоробота не така вже й фантастична ідея. Але зараз проблема лежить, здається, дещо в іншій площині. У наш час виникає небезпека роботизації людини, організації її матеріального і духовного життя . 
   Інтенсифікація праці багатьох людей, вузька спеціалізація, постійне занурення у світ техніки призводять до фізичного і морального виснаження. У такому стані подекуди починають діяти лише інстинкти. Розвиток засобів масової комунікації, реклами, попкультури показують, що свідомістю багатьох людей вже сьогодні можливо маніпулювати, насаджуючи певні стереотипи поведінки та психології. Небезпечною тенденцією розвитку суспільства, особливо в розвинутих країнах, є включення людей у процес бездумного споживання матеріальних благ, далеких від реальних потреб. Філософ Р. Емер-сон писав про західну цивілізацію, в якій "речі вскочили в сідло і поганяють людством", як про марнотратство людських сил і матеріальних ресурсів, тоді як значна частина населення земної кулі перебуває за межею бідності. 
  Чи зможе людство подолати залежність від техніки, згармонізувати її розвиток зі своєю природою та культурою, чи воно приречене на науково-технічний апокаліпсис, що так яскраво зображений у найпопулярніших серед молоді фільмах "Термінатор", "Матриця" та ін.? У згаданих фільмах-застереженнях, як здається, проводиться одна важлива думка: здатен вистояти той, хто має, насамперед, сильний духовний стрижень, хто не втратив у собі людських якостей - віри, стійкості, надії, кохання. "Усе залежить від того, що зробить людина з техніки, чому вона буде служити,.. - писав К. Ясперс. - Все питання в тому, що за людина підкорить її собі, як проявить себе з її допомогою". 
На думку вченого, техніка - не самоціль людства, а лише один з елементів його культури, який найдинамічніше розвивається в наш час, забезпечуючи загальний розвиток культури. Нинішнє людство дивиться на науково-технічний прогрес з меншою часткою песимізму, ніж на початку XX ст. Правда, надмірний оптимізм з приводу наслідків НТР, що спостерігався в 60-х роках XX ст. і був пов´язаний з виходом людини в космос, змінився більш тверезими, реалістичними поглядами. Ера панування технократів та технократичного мислення, здається, відійшла в минуле. Натомість серед науковців, особливо серед молоді, росте інтерес до гуманітарних знань. Трансформується і образ сучасного технократа. Нині - це людина, якій, крім свого фаху, необхідно володіти широким спектром культурних надбань - гнучкістю мислення, вмінням контактувати з людьми, переключатися на різні види суспільної діяльності, бути готовою до перекваліфікації та самоосвіти, інтенсивної розумової праці. Сучасний світ стає все більш комунікабельним, а його здобутки належать кожній освіченій і культурній людині. Отже, суспільство, в якому панують ідеї гуманізму, демократії, національні традиції, творча особистість і духовна еліта, спроможне контролювати техніку, забезпечувати подальший прогрес людства.

 1. Людство  і на нинішньому етапі розвитку  зберігає культурно-цивілізаційне  різноманіття.

 2. Більшість  сучасних держав відноситься  до індустріального типу суспільства.  Однак у різних регіонах світу  воно набуває специфічних рис  й особливостей. Все чіткіше виявляються межі росту в рамках індустріальної цивілізації. Контури майбутнього постіндустріального суспільства поки що тільки намічаються.

 3. У  світі посилюється процес глобалізації. Його наслідки суперечливі. Перед  людством стоять гострі глобальні  проблеми, які вимагають невідкладних  дій і спільних зусиль.

 4. Україна  сьогодні інтегрується у світове  співтовариство. Не ізоляція, а активне  співробітництво з країнами світу  дозволить нашій країні швидше  перебороти наслідки кризи, відродити  економіку і культуру і з  опорою на національні традиції  просуватися до українського  варіанту суспільства постіндустріального  типу. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури

1. Башнянин  Г.І. Політична економія. - Київ: Ніка-Центр  Ельга, 2003..

2.Економічна теорія. Політекономія: Підручник //За ред. В.Д.Базилевича. - К.: Знан-ня-Прес, 2001.

3. Мочерний С. В. Економічна теорія. — К.: ВЦ -Академія", 1999.

4.Українська радянська енциклопедія. Том 7, 2 видавництво. Головна

редакція У.Р.Е..Київ, 1982. Надольний В.А. 

5.Причепій Є.М., Черній А.М., Гвоздецький В.Д., Чекаль П.А.. Посібник

філософії. Видавництво  центр “Академія”, Київ 2001.

6.Новітня історія. Підручник. – К., 2000.

7.Всесвітня історія. Енциклопедичний довідник. – Харків, 1998.

8. Малюга Н. Наукові дослідження  в бухгалтерському обліку: Навчальний  посібник/ Наталія Малюга,; Ред. Ф.  Ф. Бутинець; М-во освіти і науки  України, ЖДТУ. - Житомир: ПП "Рута", 2003.

9. Микитюк О. Наукові дослідження:  Навчально-методичний посібник/ Олександр  Микитюк, Володимир Соловйов, Світлана  Васильєва,; За загальною ред.  І. Ф. Прокопенка. - Харків: Скорпіон, 2003.

10. П’ятницька-Позднякова І. Основи  наукових досліджень у вищій  школі: Навчальний посібник/ Ірина  П’ятницька-Позднякова,; М-во освіти  і науки України. - К.: Центр навчальної  літератури, 2003.