Значення і розвиток виробництва технічних культур

Самий головний методологічний аспект в аналізі – розрахунок впливу факторів на величину результативних показників, для чого в аналізі  використовується цілий арсенал  способів, сутність, призначення, сфера  застосування яких і процедура розрахунків  розглядаються в наступних главах.

І нарешті, останній етап факторного аналізу – практичне  застосування факторної моделі для  підрахунку резервів приросту результативного  показника, для планування і прогнозування  його величини при зміні виробності ситуації [9].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Шляхи підвищення ефективності виробництва і переробки технічних культур

3.1. Підвищення врожайності  технічних культур і вдосконалення  структури їх посівних площ, поліпшення  якості продукції

Одна із основних причин невисокого врожаю технічних культур- недотримання вимог сортової технології вирощування. ТОВ "Кищенці" вирощувало сою протягом 2007-2009 р. та на основі цієї культури можна визначити шляхи підвищення її врожайності і зниження трудомісткості.

На багатьох полях  не вносять добрив, перед сівбою не проводять інокуляцію насіння. У багатьох випадках порушують терміни висівання буряків. Для більшості ґрунтів оптимальна глибина загортання насіння – 2,5-4 см. На жаль, мало хто дотримується цього правила, вважаючи, що це дрібниця. Як наслідок – мають зріджені сходи, а це впливає на густоту рослин у посіві й знижує врожайність.

Великі перспективи  відкриває вирощування сої на зрошуваних ґрунтах. На дослідах доведено, що, як правило, приріст врожаю від  зрошення становить 11 ц/га , а від  добрив – 8,5 ц/га. Особливо ефективне зрошення під час посушливих  років, коли врожай без зрошення низький, а після зрошення зростає у 3-4 рази.

Соя цінується як найдешевший  продуцент якісного рослинного білка: за врожайності 25-30 ц/га вона забезпечує 9-11 ц/га білка і 5-6 ц олії. Якщо витрати на вирощування сої зарахувати на виробництво білка, тоді собівартість 1 кг соєвого білка становитиме близько 1 грн. Крім того, внаслідок переробки її насіння одержують соєву олію (ціна на світовому ринку 500-600 дол./т.) і соєвий шрот (180-215 дол./т.), які користуються великим попитом на ринку. Якщо всі витрати розподілити між соєвим білком та соєвою олією,  то основні витрати окупляться за рахунок реалізації олії, а собівартість 1 кг соєвого білка буде значно нижчою. За врожайності сої лише 11 ц/га витрати на її вирощування окупляться, якщо реалізувати насіння на ринку.

Соя є цінною культурою  в сівозміні. Вона само сумісна, проте  монокультура виключається. Повертати  сою на попереднє місце рекомендується не раніше, ніж за два роки.

В якості попередника  для сої придатні зернові, цукрові  буряки, кукурудза, картопля, багаторічні  злакові трави. Непридатними попередниками  є зернобобові культури і багаторічні  бобові трави, а також соняшник або  хрестоцвіті культури. Частка культур, які сприятливі до склеротиніозу (соя, соняшник, ріпак), в сівозміні не повинна перевищувати 33%. Важливо, щоб попередники лишили чисті від збудників поля. В районах з достатнім волого забезпеченням в 7-10-пільних польових сівозмінах під соєю має бути зайняте одне поле.

Соя – цінний попередник для інших культур. Проте пізнє  її збирання не в усіх регіонах дозволяє вирощувати після неї озимі культури.

Отже, на мою думку, застосування нових сортів сої, якісне виконання  заходів сучасної технології її вирощування з урахування особливостей грунтово-кліматичних умов регіонів забезпечить одержання високих врожаїв.

Для успішного розв’язання  продовольчої проблеми доцільно вже  в найближчі роки розширити посіви сої до 1 млн. га, а  в перспективі  до 3 млн., щоб виробляти 4,5-5 млн. т насіння. Ця культура забезпечить надходження майже 450 тис. т біологічного азоту. Жодна країна Європи не має таких можливостей для нарощування виробництва сої, як Україна, -- з її родючими ґрунтами, сприятливим кліматом, потужним науковим потенціалом, сортами нового покоління, новітніми технологіями [10].

 

3.2 Зниження  трудомісткості і собівартості  технічних культур на основі  впровадження інтенсивної технології  його виробництва

 

Для того щоб зрозуміти  яким чином можна знизити трудомісткість та собівартість на основі впровадження інтенсивних технологій перш за все потрібно дати визначення поняттям трудомісткості та собівартості. А також визначити заходи по їх зниженню та дослідити і проаналізувати як вони впроваджуються в СВК "Прогрес"

Трудомісткість – сумарні витрати праці всіх працівників підприємства, щодо виготовлення певної продукції.

В досліжуваному господарстві трудомісткість має динаміку до зростання, що не можна назвати покращенням. А у собівартості динаміка не спостерігається.

Зниження трудомісткості продукції можна досягти такими методами׃

механізація та автоматизація  трудомістких робіт;

заміни та модернізації старого устаткування;

удосконаленя технології;

поліпшення організації  виробництва;

раціоналізація методів  та прийомів роботи.

Так, як соя одна з небагатьох культур при вирощуванні якої прцеси механізовані, то зниження трудомісткості полягає в основному у׃

• заміні та модернізації старого устаткування. Якщо проглянути дані за минулі роки то можна зробити висновок, що такий захід у досліджуваному підприємстві проводиться(були закуплені нові комбайни та трактори, кожного року проводяться ремонтні роботи).
• удосконалення технологій можна досягти за правильного вибору сортів, агрегатів обробки.
• поліпшення організації виробництва заключається у вчасному прведенні робіт. З цією метою обробіток полів потрібно починати якомога раніше, зерно готувати так, щоб воно було готове на строки сівби [14].

Тепер краще розглянемо собівартість.

Собівартість – грошовий вираз величини ресурсів, використаних з конкретною метою.

В ТОВ «Кищенці» для того щоб знизити собівартість сої бажано проводити такі заходи׃

1.       Застосування науково обґрунтованої сівозміни
2. Використання науково обґрунтованої кількість мінеральних добрив.
3. Складання раціональної системи засобів захисту рослин , яка по-перше не перевантажує поле отрутохімікатами , а по-друге сприяє максималізації врожаю.
4. Застосування новітньої техніки .
5. Удосконалення структури посівних площ.
6. Чітке дотримання технологічних правил та посівних норм
7. Використання інтенсивної технології, без застосування ручної праці.
8. Після збиральний обробіток насіння, що дає змогу зберігати більшу масу насіння в масі після доробки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки і  пропозиції

На основі  аналізу вихідних даних по ТОВ "Кищенці" можна зробити слідуючі висновки:

Технічні культури  мають важливе народногосподарське  значення і в значній мірі визначають продуктову політику країни.

Господарство знаходиться  в цілому в непоганих кліматичних  умовах для вирощування технічних культур зокрема сої, цукрового буряка, ріпаку та соняшнику. В цілому фермерське господарство  ТОВ "Кищенці" Маньківсьго району покращує  свої економічні показники. 2007 році було в програші на 62,3 тис.грн.. В 2008 році прибуток становив 2639,2 тис.грн., а в 2007 році – 3067,7 тис. грн.  середньорічна вартість основних засобів у 2009 р. порівняно з 2007 р. збільшилась на 3481,3 тис. грн. Це вплинуло на фондозабезпеченість, яка збільшилась на 75,692 тис.грн. в 2009 р. порівняно до 2007 р. Також збільшилась фондоозброєність, фондовіддача та фондоємність, що відповідно дорівнює 102391,176, 0,464 та 1,776. Найрентабельнішим роком для підприємства став 2008р., в якому рівень рентабельності склав 10,45%, в 2007р. рівень рентабельності був найменшим -3,90%, а в 2009р. склав 8,29%.

Даному підприємству потрібно провести ряд заходів щоб  підвищити дохід та знизити собівартість продукції. Можливо, підприємству потрібно виділити інші землі, можливо внести кращі добрива чи відкоригуватим сівозміни. Останніми роками разом із збором  урожаїв технічних культур одночасно в світі сьогодні є реальною і постійною проблемою: де взяти насіння  відповідної якості і в достатній кількості?

Але дії потрібно проводити  однозначно, тому що якби підприємство займалося лише вирощуванням однієї технічної культури, то скоро його довелося б закрити. Всі аспекти по даній темі досліджувались на основі їх практичного застосування. Вся подана інформація в даному курсовому проекті є повною, достовірною та добута у визначеному законом порядку без порушення закону України «Про збір інформації».

Список використаної літератури

1.ГерасименкоС.С, Головач А.В.Економічний аналіз: Підручник. - М.: ИНФРА - М, 2000.

2.Головко В.І. Економічний аналіз: Підручник. – К.: ТзОВ „Курс”, 2008.

3.Грабовецький Борис Євгенійович Економічне прогнозування і планування.- К.: Центр навчальної літератури, 2003.

4.Долинський В.П.Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств-К.:-Вища школа,1999.

5.Іващенко В.І., Болюх М.А. Економічний аналіз господарської діяльності.- К.: НІЧЛАВА, 2001.

6.Ковальчук М.І.Економічний аналіз діяльності підприємств АПК: Підруч. – К.: КНЕУ, 2005.

7. Ковтун Н.В., Галицька Е.В. Теорія статистики: Підручник. - К.: ВПЦ „Київський університет”, 2008.

8.Лахтіонова Людмила Анатоліївна Фінансовий аналіз сільськогосподарських підприємств.- К.: КНЕУ, 2005.

9.Мних Є.В. Економічний аналіз.- К.: Центр навчальної літератури, 2003.

10. Савицкая Глафира Викентьевна. Анализ хозяйственой деятельности предприятия..- Минск: Экоперспектива, 1998.

11. Заставний Ф.Д. “Географія України” – Львів, 2000.

12. Іщук С.І. “РПС” – Київ, 2000.

13. Ковалевський В.В. і ін. “РПС”. Навч. посіб. – Київ, 2001.

14. Качан Є.П. “Розміщення продуктивних сил України”. Підручник – Київ, 2001.

15. Яценко Д. “Економічна і соціальна географія світу” – Київ, 2001.