Вплив успішності навчання на самооцінку молодшого школяра

Висновок
У практиці сучасної школи вчителі часто обмежуються формуванням у дитини знань, умінь і навичок, не надаючи великого значення внутрішнього світу дитини, її переживань, проблем, відношенню до себе і до оточуючих.
Самооцінка відноситься до центральних утворень особистості, її ядра. Це стало причиною пильної уваги психологів до проблематики, пов'язаної з самооцінкою і ставленням особистості до себе. Самооцінка в значній мірі визначає соціальну адаптацію особистості, є регулятором поведінки і діяльності. Хоча, звичайно, слід віддавати собі звіт в тому, що самооцінка не є щось дане, спочатку властиве особистості. Саме формування самооцінки відбувається в процесі діяльності та міжособистісної взаємодії. Соціум у значній мірі впливає на формування самооцінки особистості. У структурі особистості самооцінці належить особливо важливе місце.
Взаємовплив самооцінки і успішності навчання має певні вікові відмінності. Оскільки найважливішою особливістю дітей молодшого шкільного віку є їх безмежну довіру до дорослих, головним чином вчителям, вплив оцінок вчителя, його ставлення до дитини, успішності навчання на становлення самооцінки виявляється досить істотним. У молодшому шкільному віці виявляються перші успіхи та неуспіхи дітей у навчанні. Причому слід зазначити, що в ці роки відставання дитини у навчальній діяльності ще може бути успішно ліквідовано. Тим самим можна також попередити і закономірне зниження самооцінки дитини, яка багато складніше піддається корекції, ніж елементарні навчальні навички та вміння.
У ході практичного дослідження я вивчала зв'язок між самооцінкою і успішністю навчання. І виявила, що успішність навчання в даному випадку практично не впливає на самооцінку молодшого школяра, що не підтверджує висунуту гіпотезу.
Але слід враховувати, що на самооцінку впливають і інші фактори не тільки успішність навчання, наприклад, сім'я, взаємодія з оточуючими.

Висновки
Проаналізувавши результати за діагностичних методик, дані яких представлені вище, можна зробити наступні висновки. Отримані результати суперечать описуваних в літературі закономірностям. За моїми результатами успішність навчання не впливає на самооцінку молодшого школяра, і значить гіпотеза підтвердилася частково. Самооцінка погано успішних і добре встигаючих у навчальній діяльності дітей не відрізняється, тобто, немає значимих відмінностей у рівні самооцінки цих дітей.
1. На першому етапі, я вивчила рівні самооцінки дітей за методикою Дембо-Рубінштейна. Розумові здібності вище у погано успішних дітей. А от загальна самооцінка - у добре успішних дітей.
2. Далі, я вивчила особистісні властивості, що впливають на самооцінку, за допомогою методики «особистісний диференціал». Бачимо, що показник активності практично не відрізняється у двох груп дітей. А от показник активності значно вище у погано встигаючих у навчальній діяльності дітей. Можна зробити висновок, що ці діти замкнуті. Фактор сили вище у добре успішних дітей, це говорить про впевненість у собі таких дітей.
3. Потім порівняла успішність дітей з експертної оцінки (оцінка класного керівника) і показники інтелекту. Результат експертної оцінки підтвердився тестом Векслера «Поінформованість». Пас задніх діти у навчальній діяльності за результатами мають низький рівень інтелекту.
4. Візьмемо для порівняння показники самооцінки та особистісних властивостей у дітей з різним рівнем шкільної успішності. Отже, якщо взяти приватні самооцінки, наприклад, самооцінку розумових здібностей або вмілості рук, характеру, то вони приблизно однакові 9 різниця 0,5 - 1,3 бала). Але якщо подивитися на самооцінку авторитету, то бачимо, що є різниця в самооцінці між добре і погано устигаючими дітьми у навчальній діяльності (різниця в 15,6 балів). За результатами методики «Особистісний диференціал» можна зробити наступні висновки. Показник оцінки практично не розрізняється у даних двох груп дітей. Це говорить про високий рівень самоповаги, задоволеності собою, оптимізм і впевненість. Показник сили нижча у погано успішних дітей, схильність таких дітей до тривожності і швидкої стомлюваності. А от показник активності значно вище у погано успішних дітей у навчальній діяльності, такі діти товариські, активні, але в той же час імпульсні.

Бібліографія
1. Абрамова Г.С. Психологічне консультування: Теорія та досвід: Навчальний посібник для студ. Вищ. Педагогічних навчальних закладів - М.: Изд. Центр «Академія», 2002, 240 с.
2. Бернс Р. Разщвітіе «Я - концепції» та виховання. - М., 1986.
3. Захарова А.В. Когнітивні аспекти оцінної діяльності школяра / / Психологічні проблеми навчальної діяльності школяра / За ред. В.В. Давидова. М., 1977. С. 270-273.
4. Кулагіна І.Ю., Колюцкий В.М. Вікова психологія.: Повний життєвий цикл розвитку людини. - М.: ТС «Сфера», 2001. - 268-272 с.
5. Маралів В.Г. Основи самопізнання і саморозвитку. - М., 2002. - 256 с.
6. Загальна психодіагностика / Под ред. А.А. Столина: Видавництво Московського університету, 1987.
7. Орлов Ю.М Самопізнання і самовиховання характеру. - М.: Просвещение, 1987. 224 с.
8. Петровський А.В., Ярошевський І.Г. Психологія: підручники для сдуд. Вищ. Педагогічних навчальних закладів. - 3-е вид., Стереотипне. - М.: Видавничий центр «Академія», 2002. - 512 с.
9. Психологія людини від народження до смерті / Під ред.: Реана А.А - М., 1973.
10. Психологічний словник / авт. - Упоряд. В.Н. Копоруліна, М.М. Смирнова, Н.О. Гордєєва, Л.М. Балабанова; Під загальною ред. Ю.Л. Неймера. - Ростов-на-Дону: Фенікс, 2003. - 640 с.
11. Психологічний словник / За ред. В.П. Зінченко, Б.Г. Мещерякова. 2 - ге вид., Перереб. і доп. - М.: Педагогіка. - Прес, 1999. - 440 с.: Іл.
12. Смирнова Е.О. Дитяча психологія. Учеб. Для студ. Вищих педагогічних навчальних закладів. - М.: Гуманітарний центр ВЛАДОС, 2003-368 с.

http://ua-referat.com