Вербальна креативність особистості

ВЕРБАЛЬНА КРЕАТИВНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ

 

 

• ЗМІСТ

 

 

ВСТУП		4
РОЗДІЛ 1	СУЧАСНИ ЗАСАДИ ПСИХОЛОГІЇ ТВОРЧОСТІ	6
1.1.	Особливості формування психологічного концепту «креативність»	6
1.2.	Проблема креативності у вітчизняній психології	10
РОЗДІЛ 2	ВЕРБАЛЬНА КРЕАТИВНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ	12
2.1.	Соціально–психологічні особливості вербальної креативності особистості	12
2.2.	Особистісні аспекти  вербальної креативності	15
РОЗДІЛ 3	ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ВЕРБАЛЬНОЇ КРЕАТИВНОСТІ СТУДЕНТІВ–ПСИХОЛОГІВ	19
3.1.	Програма дослідження особливостей вербальної креативності студентів–психологів	19
3.2.	Аналіз результатів дослідження особливостей вербальної креативності студентів–психологів	22
ВИСНОВКИ		29
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ		31
ДОДАТКИ		33

РЕФЕРАТ

 

Курсова робота: 36 с., 26 джерел, 2 таблиці, 1 рисунок.

Об’єкт курсової роботи: креативність особистості.

Предмет курсової роботи: вербальна креативність особистості.

Мета курсової роботи: дослідити  вербальну креативність особистості.

Завдання курсової роботи:

1. здійснити аналіз наукової літератури за темою курсової роботи;
2. визначити особливості та індивідуальні аспекти вербальної креативності особистості;
3. дослідити вербальну креативність студентів–психологів.

Методи курсової роботи: аналіз науково–методичної літератури з теми курсової роботи; синтез, узагальнення та структурування теоретичного матеріалу; анкетування, тестування, експеримент, методи математичної статистики.

 

Актуальність визначеної проблеми полягає у тому, що вивчення креативності пов'язано з великими труднощами, які виникають, головним чином, у зв'язку з її розглядом поза цілісною структурою особистості і поза її життєвими цілями і цінностями. Креативність трактується як особливість інтелекту, як відображення рівня або властивостей мислення; креативність як здатність інтелекту; креативність як потреба особистості в пошуково–перетворювальній діяльності за умови активної взаємодії з середовищем; креативність як властивість цілісної особистості. Сьогодні важливою і актуальною науковою задачею є пошук шляхів дослідження креативності в єдності не тільки когнітивних, операціональних, але й особистісних проявів.

Практична значимість даної  курсової роботи складається в спробі узагальнення існуючого теоретичного матеріалу та дослідженні особливостей вербальної креативності особистості.

 

КРЕАТИВНІСТЬ, ТВОРЧІСТЬ, НЕВЕРБАЛЬНА КРЕАТИВНІСТЬ, ВЕРБАЛЬНА КРЕАТИВНІСТЬ, ІНТЕЛЕКТ

ВСТУП

 

 

Актуальність вивчення проблеми обумовлена тим, що соціально–економічна динаміка в суспільстві обумовлює запит на креативну особистість, яка вміє успішно вирішувати виникаючі проблеми і оптимально змінювати свою поведінку.

У феноменології «Homo» креативність є імпліцитно заданою, головною її складовою. Однак вона найменше вивчена, і як не парадоксально це звучить, закономірна. Справа в тому, що принципова спонтанність творчого процесу спочатку робить її невловимою для природно наукових методів, а складність і багатовимірність природи творчості створює труднощі вироблення загальних еталонів і стратегій розвитку для всіх її проявів.

У той же час розвиток активної творчої особистості є однією з найважливіших проблем сучасної психологічної і педагогічної теорії і практики. Це обумовлено тим, що передумови дорослих творчих проявів сходять до років дитинства, коли творчі зусилля ще багато в чому недовільні і життєво необхідні, а основні етапи становлення особистості дитини невіддільні від розвитку її творчих можливостей. З цієї точки зору пріоритетного значення набуває дослідження динаміки становлення та розвитку креативності на ранніх етапах онтогенезу, а також аналіз факторів, що визначають її розвиток.

Виходячи з аналізу  проблеми, творчість ми визначаємо як реальне перетворення предметної дійсності, культури та самого себе, а креативність – як властивість психіки людини, що виражає перетворювальну спрямованість її активності. Звідси, джерелом розвитку креативності виступає перетворення культурно заданих форм дійсності. Вербальна креативність відображає специфіку активізації креативності через опосередкування мови і проявляється як інтеріоризація літературного досвіду в індивідуальну свідомість, де продуктом виступає складений самостійно текст.

Розробці даної проблеми присвятили свої праці багато закордонних та вітчизняних психологів, а саме: Д. Б. Богоявленська [6–8], Л. С. Виготський [10], В. М. Дружинін [13], Е. П. Торранс [26], В. В. Давидов [11–12], В. Т. Кудрявцев [21], В. Н. Козленко [19] тощо, в результаті чого сформувалася певна феноменологічна картина.

Теоретична значущість роботи полягає  в тому, що на основі аналізу наукової літератури ми спробуємо проаналізувати та узагальнити теоретичний матеріал з обраної теми дослідження.

Практична значимість даної курсової роботи складається в спробі узагальнення існуючого теоретичного матеріалу та дослідженні особливостей вербальної креативності особистості.

Об’єкт курсової роботи: креативність особистості.

Предмет курсової роботи: вербальна креативність особистості.

Мета курсової роботи: дослідити  вербальну креативність особистості.

Завдання курсової роботи:

1. здійснити аналіз наукової літератури за темою курсової роботи;
2. визначити особливості та індивідуальні аспекти вербальної креативності особистості;
3. дослідити вербальну креативність студентів–психологів.

Методи курсової роботи:

1. аналіз науково–методичної літератури з теми курсової роботи;
2. синтез, узагальнення та структурування теоретичного матеріалу;
3. анкетування, тестування, експеримент, методи математичної статистики.

Новизна нашого емпіричного  дослідження полягає в тому, що нами був здійснений аналіз і структурування матеріалу відповідно до теми курсової роботи, поетапний виклад матеріалу та на основі надання рекомендацій стосовно використання психодіагностичного інструментарію.

Структура та обсяг роботи зумовлена логікою дослідження  і складається зі вступу, 3 розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків.

РОЗДІЛ 1

СУЧАСНИ ЗАСАДИ ПСИХОЛОГІЇ ТВОРЧОСТІ

 

 

1.1. Особливості формування психологічного концепту «креативність»

 

 

Проблема креативності висувається на передній план наукового  дослідження самим процесом оновлення  сучасного суспільства. По–перше, креативність людей є суттєвим резервом людської цивілізації, і її актуалізація може різко підвищити якість будь–яких суспільних реформ. По–друге, творчість, будучи невід'ємною стороною людської духовності і умовою особистої свободи людей, виступає соціальним механізмом, протистоянням регресивним лініях в розвитку суспільства. По–третє, тільки креативність може забезпечити можливість появи нового знання тощо.

Сьогодні помітно зріс інтерес до вивчення самого високоорганізованого виду діяльності – творчого мислення, або креативності. Область креативності складна для дослідження і викликає безліч суперечок, оскільки кількість фактів, що відносяться до данноі проблеми, дуже велике. У сучасній психологічній науці не існує навіть загальноприйнятого визначення творчості. Тим не менше суспільство висуває підвищені вимоги до розвитку творчого мислення і креативності.

У сучасній психології вивчення проблеми креативності присвячені роботи зарубіжних і вітчизняних дослідників [24]: Д. Гілфорда, Є. П. Торренса, С. А. Мідника, Р. Ділтса, К. Роджерса, В. Н. Дружиніна, В. С. Юркевича, А. М. Матюшкіна, Я. А. Пономарьова, А. Н. Леонт’єва, С. Л. Рубінштейна, Д. Б. Богоявленської, Т. А. Баришевоі, Л. С. Виготського, Б. М. Теплова, П. Едварс тощо.

 

В даний час існує  безліч підходів до визначення креативності як загальної пізнавальної здібності, тому неможливо привести єдине узагальнююче визначення, яке задовольнило б усіх дослідників. Креативність часто розглядають як щось протилежне конформності, буденності, що припускає нестандартні підходи.

На думку Е. Торренса [26], креативність – це загальна здатність, яка базується на констеляції загального інтелекту, особистісних характеристик і здібностей до продуктивного мислення. Креативність проявляється при дефіциті знань, в процесі включення інформації в нові структури і зв'язки, ідентифікації недостатньої інформації, пошуку нових рішень і їх перевірки, повідомлення результатів.

Критерії креативності [2]:

• побіжність – кількість ідей, що виникають в одиницю часу;
• оригінальність – здатність виробляти незвичайні ідеї, що відрізняються від загальноприйнятих;
• гнучкість. Як відзначає Ранко, важливість цього параметра обумовлюється двома обставинами: по–перше, даний параметр дозволяє відрізняти індивідів, які виявляють гнучкість у процесі вирішення проблеми, від тих, хто проявляє ригідність в їх вирішенні, і по–друге, дозволяє відрізняти індивідів, які оригінально вирішують проблеми, від тих, хто демонструє помилкову оригінальність;
• сприйнятливість – чутливість до незвичайних деталей, суперечностей і невизначеності, готовність швидко переключатися з однієї ідеї на іншу;
• метафоричність – готовність працювати в абсолютно незвичайному контексті, схильність до символічного, асоціативного мислення, вміння побачити в простому складне, а в складному – просте;
• задоволеність – підсумок прояву креативності. При негативному результаті втрачається сенс і подальший розвиток почуття.

За Торренсом критерії креативності розподіляються на [18]:

• швидкість – здатність продукувати велику кількість ідей;
• гнучкість – здатність застосовувати різноманітні стратегії при вирішенні проблем;
• оригінальність – здатність продукувати незвичайні, нестандартні ідеї;
• розробленість – здатність детально розробляти виникли ідеї;
• опір замиканню – це здатність не слідувати стереотипам і тривалий час «залишатися відкритим» для різноманітної інформації, що надходить при вирішенні проблем;
• абстрактність назви – це розуміння суті проблеми того, що дійсно істотно. Процес називання відображає здатність до трансформації образної інформації в словесну форму.

Креативність має декілька видів [21]:

• вербальна креативність;
• невербальна креативність;
• образна креативність;
• визначені креативні здібності.

Проблема творчості  полягає в тому, що цей термін використовується у відношенні до самих різних речей. Виділяють художню, наукову, навіть гумористичну творчість. У реальності майже кожен творчий акт об'єднує всі типи творчості. Ми розглядаємо креативність як здатність до творчості, але не як сама творчість. Для того щоб креативність переросла у творчість, вона повинна бути єдиною з високими показниками інтелекту і особистісними якостями, що відображають завзятість у досягненні мети.

Отже, якщо у широкому значенні креативність фактично ототожнюють  з творчістю, то у вузькому її можна  звести до дивергентних здібностей [2]. Відмінною особливістю дивергентного мислення (точніше, операції дивергентної продуктивності, за Дж. Гилфордом) є готовність висувати безліч в рівній мірі правильних ідей щодо одного й того ж об'єкта.

Вивчення креативності пов'язане з великими труднощами, які виникають, головним чином, у зв'язку з її розглядом поза цілісної структури особистості і поза її життєвих цілей і цінностей. В даний час можна виділити декілька підходів до розуміння феноменології креативності.

Більшість авторів схиляються до розуміння креативності як якогось унікального досягнення, здібності, атрибуту людини або деякої спільності людей, які повинні мати певну соціальну цінність. Разом з тим, креативність – це ще й процес створення нових соціально–значимих продуктів. Тоді креативність фіксується в описі процесу створення нового в результаті усвідомлення "прогалин" в особистісному багажі знань, чіткого визначення цих "прогалин", пошуку рішень для їх виконання з їх подальшою перевіркою.