Вербальна креативність особистості

Таблиця 3.1.

Середні значення вираженості життєвих цінностей у студентів–психологів

Нами був проведений аналіз взаємозв'язку ціннісно–смислової сфери та вербальної і невербальної креативності. У ході аналізу не було виявлено значимих взаємозв'язків між невербальною креативністю та показниками ціннісно–смислової сфери студентів. У той же час вербальна креативність пов'язана з окремими життєвими цінностями сучасних студентів. Так були виявлені значущі залежності вербальної креативності з такими цінностями як "збереження індивідуальності" (0,3; р <0,01), "духовне задоволення" (0,3; р <0,05) і "досягнення" (–0, 3, р <0,01). Це ще раз свідчить про те, що для сучасних студентів – майбутніх професіоналів–психологів вербальна креативність є операціональною характеристикою, необхідної для духовного задоволення та збереження власної індивідуальності. У той же час, з їхньої точки зору вербальна креативність може бути перешкодою для досягнення успіхів у професійній діяльності. Таким чином фіксується амбівалентність креативності: з одного боку її низький ранг у структурі цінностей особистості студента, з іншого – необхідність її вираженості як способу реалізації значимих цінностей.

Проведений факторний  аналіз дозволив нам виділити чотири чинника (рис.3.1).

Рис. 3.1. Фактори вираженості взаємозв’язку ціннісно–смислової сфери з креативними характеристиками.

Найбільш значущим є  уніполярний фактор (сумарна вага 4.62, відсоток пояснювальній дисперсії 17.9%), який можна визначити як фактор "Освіта як престиж". В даний  фактор увійшли наступні характеристики ціннісно–смислової сфери особистості: власний престиж (0,726), досягнення (0,681), освіта (0,673), розвиток себе (0,588), креативність (0,567), професійна сфера (0,566).

Таблиця 3.2.

Кількісні результати за факторним аналізом (STATISTICA6)

Як бачимо, даний фактор об'єднує цінності, що відносяться до сфери професійного та особистісного розвитку, що пов'язано для студентів, в першу чергу, з отриманням освіти. Саме з ним студенти пов'язують досягнення у своєму майбутньому житті, що забезпечують реалізацію "власного престижу". Важливо відзначити, що в цей фактор увійшла креативність як життєва цінність, що свідчить про прагнення студентів до особистісних і професійних змін.

Другий фактор можна  визначити як "Креативність як основа міжособистісних контактів" (сумарна вага 3.87, відсоток пояснювальній дисперсії 16,8%). В даний фактор увійшли наступні характеристики: креативність (0,707), соціальні контакти (0,698), освіта (–0,553). Цей фактор відображає цінності, пов'язані з міжособистісним взаємодією і освітою. При цьому, креативність як цінність (тобто здатність і бажання змінювати себе і навколишній світ) необхідна для ефективних соціальних контактів, але може бути перешкодою для отримання освіти, яка, очевидно, передбачає, з точки зору студентів, послідовне засвоєння готових зразків професійної діяльності.

Третій фактор, названий нами "Креативність як спосіб розвитку особистості" (сумарна вага 3.81, відсоток пояснювальній дисперсії 15,9%), включає  в себе наступні характеристики: духовне задоволення (0,640), збереження індивідуальності (0,531), вербальна креативність (0, 419), сім'я (0,379), матеріальне становище (–0,393), досягнення (–0,405). Як бачимо, третій фактор на одному полюсі об'єднує цінності пов'язані з розвитком особистості, збереженням власної індивідуальності, значимістю сімейної сфери, а на іншому – цінність матеріального забезпечення свого життя і ті реальні досягнення, які можуть його забезпечити. При цьому вербальна креативність як операціональна характеристика сприяє розвитку себе, духовному задоволенню, але перешкоджає досягненням і матеріальному забезпеченню свого життя.

Четвертий фактор (сумарна  вага 3.34, відсоток пояснювальній дисперсії 15,6%), був названий нами "Креативність як перешкода". У нього були об'єднані наступні характеристики: сім'я (0,648), досягнення (0,472), соціальні контакти (0,468), вербальна креативність (–0,619). Як бачимо, даний фактор є також біполярним, при цьому вербальна креативність знаходиться на негативному полюсі. Тобто, з точки зору студентів вербальна креативність може заважати як "досягненням", "соціальним контактам", так і реалізації себе в сімейній сфері. Сучасні студенти вважають, що в цих сферах краще використовувати добре знайомі, вже виправдалі себе способи поведінки, усталені норми взаємодії, які і можна охарактеризувати як старанність.

Слід звернути увагу, що зв'язка "сім'я – досягнення – вербальна креативність" присутня і в третьому факторі, але з іншим навантаженням. З нашої точки зору це може свідчити про неоднозначне розуміння студентами даних понять, про їх різному наповненні. І вже в залежності від їх суб'єктивного розуміння даних цінностей вербальна креативність може або сприяти, або заважати їх реалізації.

Результати, отримані за тестом Е. Торренса, визначають, що більш ніж у 90% респондентів значення коефіцієнтів вербальної та образної креативності знаходяться на рівні «норма», причому відсоток респондентів за показником вербальна оригінальність (90,3%) дещо вища відсотку респондентів за показниками образна оригінальність (87,4%). На рівні «вище норми» за коефіцієнтом образної креативності знаходиться 8,7% респондентів, у порівнянні з 0,97% за коефіцієнтом вербальної креативності. Ми визначили, що існує взаємозв'язок ціннісно–смислової сфери з креативними характеристиками особистості студентів–психологів.Проведене нами емпіричне дослідження взаємозв'язку ціннісно–смислової сфери з креативними характеристиками особистості студентів–психологів дозволяє зробити наступні висновки.

Креативність є специфічним  психологічним феноменом, який може бути описаний як процес, що дозволяє особистості знаходити нові способи досягнення цілей, вирішення поточних завдань, тобто виступати операціональною характеристикою активності особистості. З іншого боку, креативність може розглядатися як прояв індивідуальності особистості, її властивість. Таке теоретичне припущення, безумовно, вимагає подальшого експериментального підтвердження.

Вербальна креативність є однією з важливих характеристик  професійної діяльності психолога. Студенти, в силу свого віку і  становища в соціумі, визнають її необхідність для успішності в навчанні і соціальних контактах. Цьому сприяє впровадження активних методів навчання, студентське самоврядування – власне все те, що дозволяє студентам самовдосконалюватися. У той же час, студенти нівелюють значення креативності у своїй майбутній професійній діяльності.

Враховуючи значення креативності в майбутній професійній  діяльності не тільки психологів, а  й інших фахівців, ми вважаємо необхідною розробку комплексної програми креативності як властивості особистості, так і процесу знаходження нових способів формування та досягнення мети.

ВИСНОВКИ

Таким чином, аналіз робіт зарубіжних і вітчизняних дослідників дозволяє зробити висновок про те, що в сучасній психологічній науці на сьогоднішній день не існує однозначної інтерпретації терміна креативність. Зарубіжні (Дж. Гілфорд, П. Торренс, Р. Стернберг, А. Баррон, Д. Харрінгтон, А. Воллах, Н. Роджерс) і вітчизняні дослідники (В. Н. Дунчев, В. Н. Дружинін, І. Ю. Хрящова) визначали «креативність» з точки зору культурно–історичного аспекту. Відбуваються на сучасному етапі зміни в сферах науки, техніки, суспільного життя. Креативність, на наш погляд, розуміється як інтегральна властивість особистості, що допускає варіювання шляхів розв'язання життєвих проблем, що виявляється в індивідуально–психологічних особливостях, що визначають активність в суспільстві. Креативність особистості виникає в результаті діяльності в соціальному контексті.

Існує, принаймні, три  причини того, чому людина займається творчістю: задовольнити потребу в новій і різноманітній стимуляції, поліпшити здатності передавати свої ідеї та цінності, розв'язувати проблеми. Безліч визначень креативності, даних різними вченими, допомагають зрозуміти її суть. Дебоно вважає, що в ході еволюції розвивалася здатність до вичленовування передбачуваного і постійного, результат чого – опір формуванню нових паттернів. Також і Ленгер стверджує, що багато дій стають автоматичними (звичними), і ми перестаємо осмислювати свою поведінку. Ряд дослідників прийшли до висновку, що люди, будучи потенційно творчими, пригнічують свої дії, тому що вони суперечать прийнятим або традиційним уявленням. Ідея про потенційно творчі настрої всіх узгоджується з тим фактом, що в певних умовах люди, які не відрізняються креативністю несподівано демонструють здатність до творчості.

До особистих особливостей, пов'язаних з креативністю, відносять інтелектуальні та художні здібності, широту інтересів, перевагу складності, енергійність, захопленість роботою і зацікавленість у досягненні високих результатів (мотив успіху), незалежність суджень, автономію, впевненість у собі, толерантність до невизначеності, готовність вирішити конфлікт, креативний «Я–образ», відкритість новому досвіду і новим точкам зору. Можна стверджувати, що, отримуючи задоволення від творчості, людина засвоює певні орієнтації у відношенні до світу і до самої себе – уявлення і установки, які розвивають креативність. Цю гіпотезу підтверджують дослідження про вплив раннього досвіду і досвіду дорослого життя.

Таким чином, ми можемо зробити висновки з проведеного дослідження: результати, отримані за тестом Е. Торренса, визначають, що більш ніж у 90% респондентів значення коефіцієнтів вербальної та образної креативності знаходяться на рівні «норма», причому відсоток респондентів за показником вербальна оригінальність (90,3%) дещо вища відсотку респондентів за показниками образна оригінальність (87,4%). На рівні «вище норми» за коефіцієнтом образної креативності знаходиться 8,7% респондентів, у порівнянні з 0,97% за коефіцієнтом вербальної креативності. Ми визначили, що існує взаємозв'язок ціннісно–смислової сфери з креативними характеристиками особистості студентів–психологів. На формування креативності студентів робить вплив сучасні умови існування нашого суспільства та особливості професійної діяльності. Таким чином, гіпотеза нашого дослідження підтверджена, завдання розв’язані.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Арнаудов М. Психология литературного творчества. – М.: Прогресс, 1970. – 651 с.
2. Артемьева Т. И. Проблема способностей: личностный аспект // Психологический журнал. – Т.5, №3 1984. – С.46–55.
3. Банюхова, А. Е. Социальное поведение творческой личности / А. Е . Банюхова // Вестник СПб . ун–та . – 2009. – № 2. – С. 271–276.
4. Барышева, Т. А. Креативность . Диагностика и развитие: монография / Т . А. Барышева. – СПб.: Изд–во РГПУ им. А. И. Герцена, 2002. – 257 с.
5. Белобрикина О. А. Речь и общение. Ярославль: Академия развития. 1998. – 240 с.
6. Богоявленская, Д . Б. Две парадигмы – два вектора создания нового / Д . Б. Богоявленская // Российский психологический журнал. – 2006. – № 4. – С. 37–44.
7. Богоявленская Д. Б. Психология творческих способностей. – М.: Академия, 2002. – 320 с.
8. Богоявленская Д. Б. Субъект деятельности в проблематике творчества. // Вопросы психологии. – 1999. – №2. – С. 35 – 42.
9. Виднеев Н. В. Природа интеллектуальных способностей человека. – М.: Мысль, 1989.– 175 с.
10. Выготский Л. С. Психология искусства. – М.: Искусство, 1968. – 390 с.
11. Давыдов В. В. Теория развивающего обучения. – М.: Интор, 1996. –543 с.
12. Давыдов В. В. Проблемы развивающего обучения: Опыт теоретического и экспериментального психологического исследования. – М.: Педагогика, 1986. – 240 с.
13. Дружинин В. Н. Психология общих способностей. – Спб.: Питер, Ком., 1999. – 368 с.
14. Дудецкий А. Я. Теоретические вопросы воображения и творчества. – Смоленск, 1974. – С. 5–35.
15. Дьяченко О. М. Проблема развития способностей до и после Л. С. Выготского. // Вопросы психологии. 1995. – №5. – С.98–110.
16. Дышлевый П. С. , Яценко JI. B. Регуляция творческой деятельности. – Воронеж, Изд–во университета, 1986. – 210 с.
17. Иванова Т. В. Остроумие и креативность. // Вопросы психологии. –2002. –№1.– С. 76–87.
18. Кирнос Д. И. Индивидуальность и творческое мышление. – М.: Просвещение, 1992. – 173 с.
19. Козленко В. Н. Проблема креативности личности. В кн.: Психология творчества. / Под ред. Я.А. Пономарева. – М.: Наука, 1990. – С. 131–149.
20. Колесов Д. Н., Соколов Е. Н. О психофизиологии творчества // Психологический журнал, 1992. – №6. – С. 63–65.
21. Кыштымова И. М. Креативность: содержание, развитие, диагностика / И. М. Кыштымова. – Иркутск: Изд–во БГУЭП, 2002. – 321 с.
22. Маслоу А. Мотивация и личность / А. Маслоу. – СПб.: Евразия. – 1999. – 458 с.
23. Матюшкин А. М. Что такое одаренность: выявление и развитие одаренных детей / А.М. Матюшкин, А.А. Матюшкина. – М.: "Омега–П", 2008.
24. Основные современные концепции творчества и одаренности / [Под ред. Д.Б. Богоявленской]. – М.: Молодая гвардия, 1997. – 481 с.
25. Разумникова О. М. Личностные и когнитивные свойства при экспериментальном исследовании уровня креативности / О.М. Разумникова, О.С. Шемелина // Вопросы психологии. – 1999 – №5. – С. 21–28.
26. Туник Е.Е.  Диагностика креативности. Тест Е. Торренса / Методическое руководство. – СПб, 1998. – 140 с.