Професиональное самоосознание будущих психологов

    Професійне  самовизначення триває протягом всього життя психолога і відповідно психолог постійно уточнює для себе смисл своєї професійної праці, співвідносячи його зі смислами всього свого життя.

  Умовно  можна виділить наступні основні  типи самовизначення: професійне, життєве, особистісне. На вищих рівнях свого виявлення ці типи майже взаємо проникають один в одного. Наприклад, професіонал, який знайшов в роботі головний смисл свого життя, безперечно реалізує себе і як особистість. В іншому випадку, людина в своєму хобі ( наприклад, при написанні пісень та віршів) досягає таких висот, яким би міг позаздрити інший "професіонал".

   Основними відмінностями (специфічними ознаками) цих типів самовизначення можуть бути наступні [28]:

1. Для професійного самовизначення характерні: а) велика формалізація (професіоналізм відображається в дипломах і сертифікатах, в трудові книжці, в результатах праці і т.д.); б) для професійного самовизначення вимагаються сприятливі умови (соціальний запит).
2. Для життєвого самовизначення характерні: а) глобальність, всеохватність того образу і стилю життя, які специфічні для того соціокультурного оточення, в якому знаходиться дана людина; б) залежність від стереотипів суспільної свідомості даного соціокультурного середовища; в) залежність від економічних, соціальних, екологічних та інших об'єктивних факторів визначаючих життя даної соціальної й професіональної групи.
3. Для особистісного самовизначення характерні: а) неможливість формалізації повноцінного розвитку особистості; б) для повноцінного особистісного самовизначення краще підходять несприятливі умови, а навпаки, складні обставини і проблеми, які не тільки дозволяють проявитися в складних умовах кращим особистісним якостями людини, але й часто сприяють розвитку таких якостей.

   В сучасному світі, коли основну частину  часу доросла людина проводить на роботі, особистісне самовизначення більшою мірою пов'язане з професійним  самовизначенням (з головною справою  життя). Скоріш за все, для психолога (як і для представників інших  гуманітарних і творчих професій) особистісне самовизначення буде пов'язане з основною справою життя.

  В кожному з основних типів самовизначення (професійному, життєвому, особистісному) можна умовно виділити підтипи, що відрізняються  за критерієм широти діапазону, за самим  можливостями самовизначення. Оскільки вводиться критерій "більше-менше" (можливостей), то правомірно називати ці підтипи "рівнями можливостей самовизначення".

    В цілому виділяють 5 типів професійного самовизначення:

1. Агресивне неприйняття діяльності з даного типу, демонстративне ігнорування і, навіть, руйнування наявних можливостей. Наприклад, для психолога це може виражатися в постійних "з'ясуваннях стосунків", сварках зі своїми колегами, начальством чи клієнтами.
2. Мовчазне уникнення діяльності даного типу. Наприклад, психолог шукає на роботі будь-яку можливість, щоб не виконувати свої професійні обов'язки.
3. Реалізація стереотипних способів діяльності. Наприклад, психолог працює тільки "за інструкцією", збіднюючи своє професійне життя і не реалізуючи в повній мірі навіть ті можливості, які у нього є.
4. Прагнення удосконалити окремі елементи своєї діяльності, тобто фактичний початок справжньої творчості. Наприклад, психолог не просто робить, що йому "треба", а й прагне сформувати у себе індивідуальний стиль діяльності, шукає все нові способи діяльності.
5. Вищий рівень — прагнення вдосконалити свою діяльність в цілому. Наприклад, психолог у своїй роботі кардинально змінює не лише окремі способи, а й весь характер і навіть цілі своєї праці.

   В психології професійного самовизначення вчені виділяють ще й етапи  професійного самовизначення. Існують  різні підходи щодо виділення етапів професійного самовизначення особистості.

   З точки зору психології розвитку (вікових  особливостей учнів) професійне самовизначення можна поділити на 4 етапи [19]:

1. дитяча гра - виконання певних професійних ролей і окремих елементів пов'язаної з цими ролями поведінки в процесі гри;
2. підліткова фантазія - уявлення себе в мріях представником тієї чи іншої професії;
3. попередній вибір професії — сортування різних видів діяльності та їх оцінка з точки зору інтересів, здібностей, системи цінностей особистості;
4. прийняття остаточного рішення - вибір рівня кваліфікації, об'єму й тривалості професійної підготовки, вибір спеціальності.

   З точки зору педагогіки професійне самовизначення включає наступні етапи:

• емоційно-образний - характерний для дітей старшого дошкільного віку;
• _ пропедевтичний - характерний для учнів молодшого шкільного віку (1-
• 4 класи);
• -період розвитку професійної свідомості (8-10 класи);
• -період уточнення соціально-професійного статусу (10-11 класи);
• період входження в професійну діяльність (учні та студенти професійних навчальних закладів);
• -саморозвиток фахівця безпосередньо у професійному середовищі [29].

    Також в психологічній літературі виділяють  показники сформованого професійного самовизначення [29]:

• інформованість абітурієнтів про структуру народного господарства, потреби ринку праці, зміст і умови праці з обраної професії , навчальні заклади, в яких можна отримати професію;
• сформованість професійних інтересів і намірів;
• сформованість мотиваційної сфери при виборі професії;
• наявність спеціальних здібностей;
• -наявність практичного досвіду у вибраній сфері діяльності;
• -узгодженість інтересів, здібностей і нахилів із вимогами професії;
• відповідний стан здоров'я, відсутність протипоказань.

Висновки  до першого розділу

1. Професійне самовизначення особистості — це складний багатокомпонентний процес, спрямований на вирішення людиною важливих питань самоактуалізації, здійснення вибору та знаходження свого місця в життєвому просторі.
2. На професійне самовизначення найбільш впливають такі якості особистості, як саморозуміння і ставлення до себе, що виступають як ютегруючі функції когнітивного й емоційно-ціннісного компонентів "Я- концепції".
3. Професійне самовизначення істотно впливає на формування життєвої перспективи людини: на шлюбно-сімейні взаємини, матеріальне благополуччя, психологічну гармонію, самооцінку, взаємостосунки з собою та інш.
4. Протягом навчання у вузі відбуваються суттєві зміни в структурі самосвідомості студента: завершується процес професійного самовизначення, що відображається в змісті його "Я-образу". Показником ефективності навчального процесу у вищому навчальному закладі є соціальна, духовна й професійна зрілість особистості студента, цілісність і стійкість його "Я", психологічна готовність випускника до реалізації професійних функцій.
5. Професія психолога передбачає у своїй діяльності постійний контакт з людьми, і тому однією з основних характеристик його професії є гуманістична спрямованість особистості. Такий тип спрямованості формується у студентів-психологів під час навчання у вищому навчальному закладі.
6. Професійне самовизначення як внутрішній, суб'єктивний аспект професійного розвитку також детерміноване багатьма чинниками, серед яких визначальними є образ професії та динаміка його формування. Цей образ включає уявлення про особливості професійної діяльності та професійні наміри. Образ професіонала з часом навчання у вищому навчальному закладі стає менш ідеалізованим, більш диференційованим та структурованим.

 Розділ II. Емпіричне дослідження професійного самовизначення сгудентів-пснхологів.

    2.1. Характеристика вибірки та методів дослідження

    Дослідженням було охоплено 100 студентів І, III, V курсів психолого- педагогічного факультету денної форми навчання Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка, з них 38 - студентів 1-го курсу, З3 - студенти 3-го курсу, 29 - студентів 5-го курсу.

   Для вивчення особливостей професійного самовизначення студентів- психологів було використано наступні методики: авторську анкету спрямовану на визначення особливостей самовизначення студентів- психологів до вступу на психолого-педагогічний факультет. (Додаток А.1).

   Опитувальник  А.Донцового та Г.Білокрилової, що спрямований  на отримання уявлень про психологію як сферу професійних інтересів (Додаток А.2) та міні-твір на тему "Я - майбутній спеціаліст психології"", за допомогою якого було визначено динаміку формування уявлень про свою майбутню професію у студентів різних курсів навчання.

   Опитувальник  діагностики спрямованості особистості  практичного психолога Т.Н.Данилової, що спрямований на визначення 4-х типів особистості практичного психолога, а саме: гуманістичну, егоцентричну, прагматичну та екзистенційну (Додаток А.З).

   Гуманістична  спрямованість особистості - це такий вид спрямованості, при якому цілі, інтереси та потреби інших людей набувають першорядного значення.

   Егоцентрична  спрямованість особистості - це такий вид спрямованості, за якої цілі, інтереси, потреби особистості мають переважно егоїстичний характер та обіймають центральне місце в ієрархії цінностей.

   Прагматична спрямованість особистості - це вид спрямованості, за якого системою домінуючих потреб є плани на успіх в діяльності.

   Екзистенцій на спрямованість - це спрямованість, за якої домінуючою потребою виступає потреба у внутрішній діяльності; характеризується високим рівнем самоаналізу, прагненням до самовдосконалення та самореалізації.

   Методика  мотивації професійної діяльності К.Замфіра в модифікації д.реана  в якій були зазначені мотиви професійної  діяльності: матеріальний заробіток; прагнення до просування по роботі; прагнення уникнути критики з боку інших; прагнення уникнути можливого покарання; потреба в досягненні соціального престижу та поваги від інших; задоволеність від процесу та результату роботи; можливість самореалізації в даній діяльності (Додаток А.4).

   Вторинна  математико-статистична обробка  даних проводилася за допомогою  методу контент-аналізу та комп'ютерної  програми SPSS for Windows 11.0.

   2.2. Аналіз отриманих  результатів

   Анкета  була розроблена з метою отримання  інформації про особливості професійного самовизначення студентів-психологів до вступу на психолого-педагогічний факультет.

   Перше питання анкети стосувалися джерел отримання інформації про професію психолога. Відповіді розподілилися  наступним чином.

   Основними джерелами інформації про професію психолога для студентів 1-го курсу були: засоби масової інформації (40%), знайомі (39%), фузі (21%); для студентів ІV-го курсу : засоби масової інформації (42%), Друзі (32%), знайомі (26%); для студентів V-гo курсу: засоби масової інформації (46%), знайомі (32%), друзі (12%). Тобто, незалежно від року вступу на факультет та курсу навчання більш всього студенти отримували інформації про свою майбутню професію з засобів масової інформації. Можемо константувати, що засоби масової інформації є основним постачальником інформації про професію "психолог".

    Щодо  суб'єктів впливу при виборі професії психолога: студенти I-го курсу вважають що це їх власне рішення (52%), батьки (21%), шкільний психолог (17%); студенти ІІІ-го курсу вважають що це: батьки (42%), власний вибір (30%), інтерес до професії (16%), шкільний психолог (12%); студенти У-го курсу називають шкільного психолога (39%), власне рішення (21%), особисті вподобання (19%), батьки (18%), зацікавленість професією (3%). Отже можна стверджувати, що студенти 1-го курсу навчання були більш незалежними при виборі своєї майбутньої професії і керувалися своїм власним рішенням, а не тим що їм нав'язувалося від інших. На вибір професії для студентів ІІІ-го курсу навчання більшою мірою мали вплив їхні батьки ніж вони самі. А для студентів У-го курсу більший вплив при виборі своєї майбутньої професії мав шкільний психолог. Такі результати можуть бути пояснені тим, що професія "психолог" набуває все більшого розповсюдження. І якщо раніше її переваги могли оцінити більшою мірою самі психологи, то на даному етапі розвитку суспільства обізнаність про вказану професію досить широка і серед інших професійних груп та самих школярів.

    Основним мотивом навчання на спеціальність психологія була: для студентів 1-го курсу: цікавість (73%), краще пізнання себе (27%); для студентів ІІІ-го курсу: цікавість (63%), краще пізнання себе (21%), просто порадили піти навчатися на таку спеціальність (16%); для студентів У-го курсу: цікавість (68%), краще пізнання себе (18%), порадили піти навчатися за такою спеціальністю (14%). Отже основними мотивами навчання за спеціальністю психологія для студентів всіх курсів навчання була цікавість та змога пізнати себе краще та розібратися у собі, хоча невеликий відсоток студентів ІІІ-го та У-го курсів зазначили, що на їх мотив вступу на таку спеціальність вплинули інші, а це ще раз підтверджує те, що студенти 1-го курсу були більш незалежними у виборі своєї майбутньої професії ніж студенти ІІІ-го та У-го курсів.