Професиональное самоосознание будущих психологов

    Згідно  з концепцією Є. Чорного, істинна  професійна ідентичність характеризується аутентичною поглибленістю у  професійну самореалізацію. Звідси основне завдання професійної підготовки психологів він вбачає в актуалізації професійної рефлексії на професійну ідентичність [11].

   Але для того, щоб на науковому рівні  формувати повноцінну особистість  психолога, цих досліджень недосить. Потрібне виокремлення у структурі самосвідомості особистості окремої інстанції, яка відповідає за реалізацію професійного шляху особистості тому, що процес професійного

становлення (вибір професії, постановка та реалізація професійних цілей, _аКІуалізація власних можливостей у процесі самореалізації) - це досить тривалий процес, який не починається і не закінчується у стінах навчального закладу. Н. Чепелєва назвала цю інстанцію професійною самосвідомістю та визначила її структуру: наявність професійних значень (тезаурусу) та професійних смислів (особистісне професійне знання, професійне ставлення до клієнта, професійні ідеали, норми та цінності, смислоутворюючі мотиви Професійної діяльності) [9].

   До  складу професійної самосвідомості ми також включаємо і професійну Я-концепцію. А. Реан дає таке визначення: професійна Я- концепція це уявлення особистості про себе як професіонала [22]. Відповідно до цього визначення, професійна Я-концепція психолога є уявленням особистості про себе як психолога та складається з ідеального образу "Я-професіонал", реального образу Я, дзеркального Я та професійної самооцінки.

   Ідеальний образ "Я-професіонал" включає  в себе уявлення про те, яким повинен  бути справжній психолог. Ці уявлення складаються в особистості на етапі входження у професію в процесі ідентифікації зі значущим іншим- професіоналом (роль якого можуть виконувати батьки, викладач, тренер та ін.). Я-реальне включає в себе уявлення про те, які якості, необхідні для досягнення ідеального образу "Я-психолог", наявні, а які ще недостатньо розвинені. Тут треба сказати, що єдиної моделі особистості психолога- практика досі ще не існує. Є кілька теоретичних розробок на цю тему, але вони, з різних причин, не залучені до практики підготовки майбутніх психологів. Тому досі образ "Я-психолог" ґрунтується переважно на суб'єктивних уявленнях студентів. Та, нарешті, дзеркальний образ "Я- професіонал" включає в себе уявлення психолога про оцінку його особистості іншими професіоналами.

   Професійна  самооцінка - уявлення психолога про власну цінність як фахівця, тобто це оцінний компонент професійної Я-концепції. Професійна самооцінка може розглядатися як важливий елемент у структурі професійної Я-концепції. А. Реан виділяє у ній операціонально-діяльнісний та особистісний аспекти: операціонально-діяльнісний аспект самооцінки пов'язаний з оцінкою себе як суб'єкта професійної діяльності та виражається в оцінці свого професійного рівня (сформованістю вмінь та навичок) та рівня компетентності (системи знань). Особистісний аспект професійної самооцінки виражається в оцінці власних особистісних якостей у зв'язку з ідеалом образу "Я-професіонал". Самооцінка за двома цими аспектами не обов'язково є узгодженою. Тим часом неузгодженість самооцінки у цих двох аспектах впливає на професійну адаптацію, професійну успішність та професійний розвиток особистості. У структурі професійної самооцінки А. Реан виділяє ще: самооцінку результату, самооцінку потенціалу [42].

   Самооцінка  результату пов'язана з оцінкою  досягнутого та відображає задоволеність/незадоволеність  досягненнями. Самооцінка потенціалу позв'язана з оцінкою власних  професійних можливостей та відображає, таким чином, віру в себе та впевненість  у власних силах ("Психологія розвитку", під ред. А. Реана) [42].

   Велику  роль у формуванні професійної самооцінки відіграє зіставлення образу реального  Я з ідеальним Я, оцінка значимим професіоналом професійних якостей  особистості, особливо у студентські  роки, а також процес формування професійної ідентичності.

   Становлення професійної Я-концепції щ це складний та тривалий процес. На рівні  Я-ідеального відбувається становлення  ідеального образу "Я-професіонал". Важливим процесом тут є інтеграція знань про моделі професіонального психолога у єдину (причому можуть використовуватися або існуючі теоретичні моделі, або це може бути об'єднання особистісних рис відомих особистості професіоналів, або ця модель може відповідати особистості значущого професіонала тощо), емоційне сприйняття цього образу та виникнення мотивації, установки досягнення цього образу, тобто спрямованості на професійну самореалізацію.

   На  рівні Я-реального відбувається: рефлексія професійних умінь, _якостей та на цій основі формується реальний образ "Я-професіонал"; оцінка ього образу з точки зору відповідності його ідеальному образові "Я- професіонал" та професійне самовдосконалення.

   На рівні Я-дзеркального відбувається рефлексія ставлення до особистості інших професіоналів, причому у деяких випадках професійна самооцінка особистості дуже залежить від оцінки інших професіоналів; звідси може виникнути прагнення відповідати очікуванням значимих професіоналів.

   У зв'язку з цим виділяють такі етапи  формування професійної Я- концепції:

1. Формування у майбутніх психологів ідеальної моделі „Я- професіонал".
2. Актуалізація особистісної рефлексії на порівняння реального та ідеального образів "Я-професіонал" [35].
3. Стимуляція особистісного зростання майбутніх психологів для досягнення ідеального образу "Я-професіонал".

   Процес  формування професійної самосвідомості майбутніх психологів відбувається в процесі фахового навчання. Тому завдання вищих навчальних закладів вбачається в тому, щоб забезпечити майбутніх психологів необхідними умовами для активізації розвитку професійної Я-концепції.

   З огляду на вище зазначене, ми вважаємо, що провідними психолого- педагогічними  умовами формування професійної  Я-концепції в умовах професійної  підготовки майбутніх психологів є: реалізація діалогічного підходу до організації навчального процесу  у вищих навчальних закладах, допомога студентам в актуалізації професійної рефлексії на фахове самовизначення, включення в навчальний процес активних методів формування особистості.

   Таким чином, професійне самовизначення розглядається  як процес, що охоплює весь період професійної діяльності особистості — від виникнення професійних намірів до виходу з трудової діяльності. В ранній юності істотно змінюються внутрішні умови, які опосередковують зовнішній вплив на особистість. Потреба у самовизначенні стає головною, виникає внутрішня тенденція до інтеграції вже наявних властивостей і ставлень.

   На  різних стадіях розвитку (дитинство, підлітковий вік, юність) одні й ті ж задачі професійного самовизначення можуть вирішуватися по-різному. В цілому самовизначення є не просто вибір професії із альтернатив, а творчий лроцес розвитку особистості.

   Основні моменти процесу професійного самовизначення такі (за Є.Зеєром):

1. вибірковість ставлення людини до світу професій;
2. здійснення вибору з врахуванням індивідуальних особливостей людини, вимог до професії та соціально-економічних умов;
3. постійне самовизначення протягом всього життя, самоствердження в професії;
4. сприйняття самовизначення як самоактуалізації і самореалізації, як виявлення соціальної зрілості особистості [15].

   Професійне самовизначення детермінується соціально-економічними умовами, міжособистісними відносинами в колективі, віковими й іншими кризами. Але головна роль належить активності особистості, відповідальності людини за своє становлення. Професійне самовизначення є важливим фактором самореалізації в конкретній професії.

   1.3. Закономірності становлення  особистості студента  як майбутнього  спеціаліста

   Більша  частина проблем у навчанні студента вищої школи викликана несвідомим вибором спеціальності. Ряд психолого-соціологічних досліджень студентів педагогічних і технічних вузів показують, що далеко не всі студенти цілком свідомо обрали ту спеціальність, якій навчаються. Причому їхня кількість, судячи з відвідування занять і з власних висловлювань про бажання вчитися, значна на першому курсі. На другому кількість людей, що не бажають вчитися конкретній спеціальності, сягає апогею, відбувається "відсів" зовсім випадкових людей, які взагалі не знають, навіщо вони прийшли до вузу. Потім кількість студентів, які говорять, що вони обрали дану спеціальність випадково чи компромісно зменшується, на кінець четвертого - початок п'ятого курсу залишається дві-три людини на студентську групу, в яких проглядається явне емоційно-негативне ставлення до обраної спеціальності і до майбутньої роботи. Одночасно з цим у правильності обраного шляху впевнені лише троє чи четверо з усієї групи [17]. Таким чином студентів у ставленні їх до своєї майбутньої спеціальності варто диференціювати, відповідно розмежовуючи і психолого-педагогічні підходи впливу на них. Становлення особистості студентів як майбутніх фахівців ускладнюється, якщо професія обиралася компромісно, не з власного бажання (наприклад, з примусу батьків чи тому, що не вдалося вступити в той вуз, в який хотілося).

    На  стадії професійної освіти, стверджують Е.Зеєр та Е.Симанюк, розчарування в обраній професії переживають багато студентів [15]. Виникає незадоволення окремими предметами, з'являються сумніви у правильності професійного вибору. Це так звана криза професійного вибору. Як правило, вона чітко проявляється в перший і в останній рік навчання у вузі [7]. Завдання вищої школи - допомогти цю кризу перемогти. Тому питання особистісного розвитку студента та формування його готовності до майбутньої професійної діяльності ключові в теорії та практиці вдосконалення роботи сучасного вищого навчального закладу. При цьому однією з провідних проблем є побудова такої системи навчально-освітнього процесу, яка б оптимально враховувала б особливості й закономірності не лише особистісного розвитку студента, а й його професійного ставлення як спеціаліста [6].

    В студентському віці завершується становлення  позитивної "Я- концепції" як ядра особистості студента, зокрема формування її соціально- професійного аспекту. "Я-концепція" - це складна динамічна система уявлень людини про себе (Р.Бернс, К.Роджерс та ін.) [22]. "Я-концепція" майбутнього спеціаліста - це система уявлень студента про себе як особистість і суб'єкта навчально-професійної діяльності. Формування позитивної "Я-концепції" майбутнього фахівця, вважає ряд психологів (Р.Бернс, І.Бех, В.Юрченко) - одне з пріоритетних завдань вищої школи, порівняно навіть із традиційним розвитком професійних здібностей, вдосконаленням спеціальної підготовки, поглибленням фахових знань тощо [14]. Студенти з позитивною "Я-концепцією" вирізняються високою і, здебільшого, адекватною самооцінкою професійних здібностей, особистісних якостей і результатів своєї професійно-навчальної діяльності. Навпаки для студентів з негативною "Я-концепцією" характерний брак вираженого інтересу до професійного аспекту навчання, пасивність самопізнання, не вмотивованість навчально-професійного самоствердження й самореалізації [14].

  М.Дьяченко та Л.Кандибович перераховують такі напрями розвитку особистості студента як майбутнього фахівця:

• міцніє професійна спрямованість, розвиваються необхідні здібності;
• вдосконалюються, "професіоналізуються" психічні процеси, стани, досвід;
• збільшується почуття обов'язку, відповідальність, професійна самостійність, більш рельєфно виступає індивідуальність студента, його життєва позиція;
• ростуть домагання студента в галузі своєї майбутньої спеціальності;
• на основі інтенсивної передачі соціального і професійного досвіду та формування необхідних якостей росте соціальна, духовна й моральна зрілість;
• збільшується вага самовиховання студента у формуванні якостей, Досвіду, необхідних йому як майбутньому спеціалісту
• міцніє професійна самостійність і готовність до майбутньої практичної роботи [4].

  Серед тенденцій  становлення особистості студента як майбутнього фахівця, окрім вище перерахованих, виділяють ще такі:

• протягом навчання відбуваються суттєві зміни в структурі самосвідомості студента: завершується процес професійного самовизначення, що відображається в змісті його "Образу-Я";
• соціалізація особистості майбутнього фахівця є багатоаспектним явищем і детермінована низкою соціокультурних чинників: ментально- духовна атмосфера сімейно-родинного середовища; особливості довузівського освітньо-виховного й професійного простору; організація навчального процесу у вищому навчальному закладі;
• показником ефективності навчального процесу у вищому навчальному закладі є соціальна, духовна й професійна зрілість особистості студента, цілісність і стійкість його "Я", психологічна готовність випускника до реалізації професійних функцій [14 ].