Професиональное самоосознание будущих психологов

   Розгляд професійного самовизначення в зв'язку з розробкою проблеми формування особистості як суб'єкта професійної діяльності і аналізом особливостей його самосвідомості дозволило сформулювати деякі загальні положення керівництва цим процесом (Є.Клімов [17], В.Чебишев [39]).

   Аналізуючи  в цілому сучасний стан дослідження професійного самовизначення можна виділити два основних підходи до цієї проблеми.

   Перший  підхід розробляється головним чином  в руслі різних теоретичних концепцій професійної орієнтації школярів і пов'язаний з дослідженням вікових особливостей їх розвитку [42]. Процес професійного самовизначення не закінчується вибором професії. По-перше, як зазначає Є.А.Клімов, саме питання про вибір професії, спеціальності, про уточнення цього вибору час від часу виникає в процесі усієї трудової діяльності людини [17]. По-друге, результати експериментальних досліджень показують, що більшість абітурієнтів обирають професію випадково, нічим не мотивуючи свій вибір [39]. Тому вибір професії #|це лише показник того, що процес професійного самовизначення переходить в нову фазу свого розвитку. Якість його динаміки починає при цьому визначатися рядом принципово нових факторів, таких, як наприклад зміст, методи та способи професійного навчання, які зумовлюють його дидактичну систему, характер міжособистісних відносин у професійному навчальному закладі.

   Сутність  другого підходу зводиться до того, що професійне самовизначення розглядається  як невід'ємний і суттєвий компонент  професійного становлення особистості [17]. Тому слід пам'ятати, що деякі основні  принципи для розуміння проблеми професійного становлення є фундаментом аналізу динаміки професійного самовизначення.

   Сучасні дослідження професійного становлення  особистості спираються на особистісно-діяльний підхід, враховуючи єдність мотиваційної, операційної сфер навчально-професійної та професійної діяльності [15]. Ця позиція може бути конкретизована в наступних положеннях.

   Беручи  участь спочатку в навчально-професійній, а потім і в професійній  діяльності, індивід не тільки набуває  адекватних уявлень про свою професію, про свої можливості, але й активно розвиває їх. Формуючись як суб'єкт професійної діяльності, він формує і ставлення до себе як до суб'єкта праці, розвивається як особистість. Отже, професійне становлення — одна з форм розвитку особистості.

    Професійне самовизначення розглядається як вибір і реалізація способу взаємодії з оточуючим світом і пошук сенсу у цій діяльності. Сучасному суспільству потрібен професіонал, який знає свою справу, може самостійно приймати рішення та відповідати за них, за себе, за інших, за країну.

    Професійне  самовизначення в контексті цілісного  життя особистості може виступати  як проблема духовна, психічна або соціально-психічна. Духовна сторона проблеми полягає  в актах вибору, самопізнання й  виявлення свого призначення, які  є головними рушійними силами, що спрямовують розвиток особистості й визначають її долю. Психічна ж сторона самовизначення висвітлюється через складний комплекс відчуттів людини, особливості сприймання нею дійсності й системи відносин, що формуються в індивідуальному досвіді особистості й істотно впливають на її стосунки, дії, вчинки та рішення. Соціально-психічна сторона проблеми професійного самовизначення особистості виявляється в потребі визначення свого місця в людській діяльності і людських стосунках.

    Таким чином, професійне самовизначення щ це багатокомпонентний процес, що здійснюється протягом певного, іноді досить тривалого, періоду життя особистості і спрямовується внутрішніми чинниками її розвитку, в яких заломлюються об'єктивні зовнішні умови.

    В цілому проблему професійного самовизначення, з погляду її психологічного змісту, можна розглядати з трьох сторін: як проблему самореалізації особистості, як проблему вибору та прийняття рішень і як проблему адаптації в широкому розумінні [9].

   Професійне  самовизначення як проблема вибору і прийняття рішень. Проблема вибору є однією з головних проблем практичної психології. У професійному самовизначенні особистості вибір може стати головною сферою, в якій людина потребує психологічної допомоги. Певний професійний вибір відкриває перед людиною шлях до її професійної самореалізації, спрямовує розвиток і формування її здібностей та інтересів.

окреслює професійне й соціальне середовище, в якому людина стверджуватиме себе як особистість і як професіонал, надає певного напряму головним подіям її життя.

    Людина сприймає вибір, як важливий і відповідальний крок. Це є цілком природно, оскільки він є переломним моментом будь-якої проблемної ситуації, породжується минулим і визначає майбутнє. Опинившись перед потребою вибору, людина перебуває в суб'єктивному просторі, з якого можливий рух у кількох напрямках.

    Хоча  особистість робить свій вибір цілком свідомо, проте певні глибинні механізми, що спонукають її до певного рішення, виявляються недосяжними для  спостереження й аналізу, оскільки містять неусвідомлені елементи. Той, хто обирає, не завжди може раціонально обґрунтувати й логічно пояснити навіть свій результат, тобто свій вибір.

    Ірраціональні складові у прийнятті рішень відчутні протягом усього пошуку, причому першу  його сторону - орієнтаційну, яка ґрунтується, як правило, на інтуїтивному відчутті або неусвідомленій звичці, суб'єкт усвідомлює найменшою мірою. Орієнтаційна сторона в професійному виборі особистості може полягати у визначенні нею головних критеріїв для прийняття рішення та значущості професійної діяльності в її житті. Загальний підхід до розв'язання проблеми професійного вибору може визначатися певними стійкими переконаннями та схильностями особистості. Широта або вузькість цього підходу залежатиме, головним чином, від діапазону індивідуальної прийнятності й здатності розуміти ситуацію, передбачати перебіг подій.

    Адаптивна сторона у професійному самовизначенні і професійному становленні особистості. Поняття адаптації має неоднаковий  зміст, зокрема у психофізіології, соціальній психології і в психології профорієнтації. Узагальнюючою характеристикою адаптивних процесів на різних рівнях є те, що вони призводять до змін певних якостей об'єкта, що зумовлене специфікою середовища.

   Адаптивна сторона у професійному самовизначенні виявляє себе на етапах реалізації рішень і планів, коли виникає потреба врахувати ситуацію і скоординувати свої дії з реальністю.

   Розвиток  особистості та її професійне самовизначення - плинні процеси. Тому прояв нових  мотиваційних або інших чинників об'єктивної ситуації, в умовах якої розгортаються внутрішній і зовнішній пошуки, потребують узгодження всіх елементів індивідуальної професійної ситуації, що є основою адаптаційних процесів на різних етапах професійного самовизначення і професійної самореалізації. Зміст адаптації полягає в пошуках форм і встановленні оптимального "режиму" функціонування цілісної особистості, чому сприяє узгодженість її ціннісно-смислової системи, системи потреб і здібностей з процесами, що відбуваються в довколишньому соціальному й професійному середовищі. В широкому розумінні адаптацію слід розглядати в трьох аспектах: конкретизаційно- ситуативному, соціально-ціннісному й операційно-інструментальному.

   Конкретизаційно-ситуативний  аспект адаптації розглядається  як прояв змісту в конкретній профорієнтаційній ситуації, як оформлення індивідуального реалізаційного спрямування у відповідний професійний напрям, що можна представити також як "заломлення" індивідуально- смислової структури особистості в культурно-історичному полі людської діяльності. Це також формування коригування індивідуального професійного плану, що відбувається з урахуванням особистістю своїх можливостей і характеристик конкретної ситуації. Коли в профконсультації роботу спрямовано на конкретизаційно-ситуативний аспект адаптації, то в центрі уваги консультанта і клієнта перебувають проблеми виявлення спрямованості особистості, визначення кількості свободи у виборі, а також проблеми правильності вибору та його реалістичності [9].

   Соціально-ціннісна сторона адаптації особистості в ситуації професійного самовизначення виявляє себе в потребі таких форм і способів самореалізації, які б не суперечили її власному індивідуальному досвіду, її цінностям та інтересам, а були б прийнятними для неї і враховували вимоги, інтереси, цінності оточення, яке завжди перебуває на певному рівні розвитку і може сприяти самореалізації особистості, або, навпаки обмежувати її розвиток. Соціально-ціннісна сторона адаптації у професійному самовизначенні полягає в проясненні і узгодженні мети, цінностей та уявлень особистості з метою, цінностями та уявленнями, що притаманні певній професійній групі і диктуються завданнями, котрі виконує даний професійний прошарок у системі соціально-економічних і культурних зв'язків.

   Операційно-інструментальна  сторона адаптації включає пристосування особистості до певних умов праці, професійну спеціалізацію, формування індивідуального стилю діяльності, встановлення міжособистісних стосунків у колективі. Особистість, її здібності, індивідуальні риси формуються, розкриваються і розвиваються в діяльності і спілкуванні з людьми в конкретних обставинах.

   Індивідуальна самореалізація виступає як актуальний психологічний зміст проблеми професійного самовизначення. Самореалізація - це ствердження  себе як неповторної особистості, втілення в життя індивідуальних цінностей, досягнення свідомої мети, реалізація і розвиток здібностей, що відбуваються у взаємодії особистості з навколишнім світом. Це виявлення внутрішнього через зовнішнє, потенційного - в актуальному. Професійна діяльність - основа індивідуальної самореалізації в ієрархічній структурі мотиваційної сфери особистості, виявляється в цілеспрямованих вчинках і поведінці, переживається на емоційному рівні як інтерес, захоплення, відчуття перспективи.

   Індивідуальна самореалізація особистості, як правило, має дві сторони: інтернальну й екстернальну [9]. Під інтернальною розуміється внутрішні процеси усвідомлення й розвитку особистості як інтеграцію досвіду й "розгортання" її духовних та інтелектуальних потенціалів; а під екстернальною - самоактуалізація особистості, тобто втілення нею в життя певних внутрішніх змістів через зовнішній акт і творчу активність. В інтернальному аспекті, таким чином, ключовим стає поняття розвитку, в екстернальному - актуалізації. У разі досить розвинутих потреб особистості _в самореалізації її орієнтація на можливості власного розвитку може потребувати особливої уваги консультанта [9].

    Характер  суб'єктивних труднощів особистості, пов'язаних з проблемами її самореалізації в процесі професійного самовизначення, значною мірою визначають специфічні характеристики її "Я-концепції" [18].

    "Я-концепція", або образ себе, як синтетичне  утворення, як система усвідомлених  елементів індивідуальності, характеризується  в кожному випадку певними  якостями: вона може бути цілісною або суперечливою, повною або фрагментарною, сталою або рухомою.

    Найбільш  впливають на професійне самовизначення такі якості особистості, як її саморозуміння  і ставлення до себе, що виступають як інтегруючі функції когнітивного й емоційно-ціннісного компонентів "Я-концепції" [35]. Неповне або хибне уявлення про себе, про свої індивідуальні властивості й можливості нерідко призводить до неправильного вибору, провокує невпевненість і сумніви в реалістичності своїх планів, істотно знижує відкритість людини для нового досвіду.

    Саморозуміння як особистісна характеристика становить  основу для розвитку особистості, визначає її здатність розв'язувати свої психологічні проблеми. Умовами розвинутості саморозуміння  особистості є не лише певний рівень її інтелектуального розвитку, а й гнучкість її самосприймання і відкритість новому досвіду.

    Саморозуміння є поступовим розгортанням "простору свідомості" через охоплення нових  змістів і реорганізацію сприймання певних сторін внутрішньої і зовнішньої реальності, внаслідок чого особистість досягає вищого рівня інтегрованості індивідуального досвіду, а отже, більшої цілісності, що сприяє гармонізації її життя, ефективнішому використанню своїх здібностей, успішній самореалізації в цілому, і в професійній діяльності