Формування психологічної готовності старших дошкільнят до навчальної діяльності

Формування  психологічної готовності старших  дошкільнят до навчальної діяльності

 

ВСТУП

 

 

Актуальність  дослідження. На сучасному етапі розвитку педагогічної та психологічної думки у нашій країні однією з найбільш актуальних являється проблема готовності дітей дошкільного віку до навчання у школі.

Проблема психологічної  готовності до школи останнім часом  стала дуже популярною серед дослідників  різних спеціальностей. Психологи, педагоги, фізіологи вивчають і обґрунтовують  критерії готовності до шкільного навчання, сперечаються про вік, з якого найдоцільніше починати навчання дітей в школі, та за гендерними особливостями дітей дошкільного віку.

Бурхливий інтерес  до вказаної проблеми виник в нашій  країні в результаті переходу на навчання з шести років, психологічно-педагогічних проблем, що виникли при навчанні шестирічок.

Під психологічною  готовністю до шкільного навчання розуміється необхідний і достатній рівень психологічного розвитку дитини для засвоєння шкільної програми за певних умов навчання. Психологічна готовність дитини до шкільного навчання – це один з найважливіших підсумків психологічного розвитку в період дошкільного дитинства. Від визначення її сутності, показників готовності, шляхів її формування залежить визначення цілей і змісту навчання і виховання в дошкільних установах та успішність наступного розвитку і навчання дітей у школі.

Проблема психологічної  готовності до школи для психології не нова. Багато педагогів, Бітянова М.Р.[3], ГуткінанаН.И.[16], Максименко [18] та ін. психологи пов'язують успішність шкільного навчання в психологічних станом дитини. Л.І. Божович[5], В.В. Давыдов [9], Гільбух Ю.З [12], та ін., провели комплекс психологічних досліджень та вивчили структурні компоненти психологічної готовності.

З теоретичного та практичного дослідження данної проблематики, ми визначили науково – практичне значення та недостатню розробленість проблеми психологічної готовності до навчальної діяльності у гендерному аспекті, нами було обрано тему дослідження: «Гендерні особливості психологічної готовності дошкільнят до навчальної діяності».

Об’єкт  – складові компоненти психологічної готовності дітей дошкільного віку до навчальної діяльності.

Предмет – гендерні особливості психологічної готовності до навчання у школі

Мета дипломної роботи є теоретичне обґрунтування проблеми психологічної готовності до навчальної діяльності та практичне дослідження гендерних відмінностей психологічної готовності дошкільнят до навчання у шкільному закладі.

Гіпотеза  дослідженя полягає в припущенні, що особливості психологічної готовності дітей до навчальної діяльності залежить від гендерних відмінностей дітей дошкільного віку.

Задачі:

1. Висвітлити історико-теоретичні погляди видатних науковців на проблему готовності дітей до вступу у школу.
2. Дати аналіз поняттю психологічної готовності до школи дітей дошкільного віку.
3. Охарактеризувати структурні елементи психологічної готовності до навчання.
4. Обґрунтувати залежності психологічної готовності навчання до школі старшого дошкільника від його гендерної приналежності.
5. Визначити основні методи діагностики психологічної зрілості до навчання дітей старшого шкільного віку
6. Проаналізувати основні проблеми, та вказати шляхи вирішення, психологічної незрілості дітей до навчальної діяльності.

Експериментальна  база дослідження. Дослідження проводилося в період з 1.03.2011 по 20.03.2011р. на базі дитячого садку № 139, м. Миколаїв.

У дослідженні  брали участь 20 дітей, 10 хлопчиків  та 10 дівчаток, віком від  5 - 6 років.

Методи  експериментального дослідження. На підставі параметрів трьох аспектів шкільної зрілості: інтелектуальної, емоційної і соціальної ми застосували комплекс діагностичних методів: бесіда на тему: «Чи любиш ти навчатися?»,  тест шкільної зрілості А.Керна -Я.Йїрарсика, методика діагностика пізнавальної активності дошкільника «Розкажи мені», діагностика емоційного ставлення старшого дошкільника до себе та своїх ровесників - методика «Дві хатки».

Теоретичне  і практичне значення результатів. З теоретичної точки зору актуальність дипломної роботи заключається в методологічному та систематичному вивчені теми дослідження, та теоретичному обґрунтуванні і практичному підтвердження ролі гендерних відмінностей дітей дошкільного віку в психологічної готовності до навчання в школі. З практичної точки зору значущість дослідження полягає в тому, що нами систематизований комплекс психологічних рекомендацій та вправ щодо попередження та подолання проблем готовності дітей старшого дошкільного віку до навчання в початковій школі. Результати дослідження з даної теми можуть бути використані педагогами і психологами дошкільних та установ у підвищенні рівня психологічної готовності дітей дошкільних установ.

Структура бакалаврскої роботи. Робота складається зі вступу, двух розділів, висновків, списку використаної літератури  (38 найменувань) та додатків. Основний зміст роботи викладено на __ сторінках комп’ютерного набору. Робота містить 3 таблиці, 2 рисунків. Загальний обсяг дипломної роботи – ___ сторінок.

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ ГОТОВНОСТІ ДІТЕЙ ДО НАВЧАННЯ У ШКОЛІ 

 

1. Історія становлення проблеми психологічної готовості дітей до навчання у школі

В нашій країні педагогічною проблемою є і залишається  питання готовності дітей шестирічного віку до навчання у школі. Первинний  план швидкого переходу на загальне навчання з шести років не вдався не тільки тому, що далеко не у всіх школах могли створити необхідні для учнів цього віку гігієнічні умови, але і тому, що не всіх дітей можна навчати в школі з 6-ти років.

Прихильники раннього навчання посилаються на досвід зарубіжних країн, де в школу починають ходити з 5 — 6 років. Цілком вірно, за кордоном діти починають ходити в школу з 5 — 6 років, але навчання за шкільною програмою, як правило, починається тільки з 7 років. І американські, і англійські школи мають підготовчий ступінь, де учні 5—6 років готуються до систематичного шкільного навчання. У класах підготовчої школи педагоги не проходять з дітьми конкретні предмети, а займаються з ними різноманітними видами діяльності, адекватними даному віку (грають, малюють, ліплять, співають, читають книги, вивчають основи рахунку і вчать читати). При цьому заняття проходять у вільній манері спілкування, що допускає безпосередню поведінку дитини, що знову-таки відповідає психологічним особливостям її віку.

Дослідження учнів, що навчаються за програмою 1 — 3 років, тобто з семи років, показує, що діти, підготовлені до школи, нормально справляються з цією програмою. Значить, справа не в тому, щоб механічно розтягнути об'єм матеріалу, що викладається, а в тому, щоб учень міг ефективно засвоїти пропоновані йому знання. Як показує практика, навіть додатковий рік навчання з 6 до 7 років мало що дає учневі, якщо він не готовий до шкільного навчання. І тут встає проблема психологічної готовності до школи. Для психології ця проблема не нова. У зарубіжних дослідженнях вона знайшла своє місце в роботах, що вивчають шкільну зрілість дітей Вицлак Г. [10], Равен Дж. [39], Шеллер Ч. [48].

Американські  дослідники цієї проблеми в основному  цікавляться інтелектуальними можливостями дітей в найширшому сенсі. Це знаходить  віддзеркалення у вживаних ними батарейних тестах, що показують розвиток дитини в області мислення, пам'яті, сприйняття і інших психічних функцій.

У радянській психології детальне опрацьовування проблеми готовності до шкільного навчання, своїм корінням що йде з праць Л.С. Виготського, міститься в роботах Л.І. Божович[5], В.В. Давыдов [24], Е.Е. Кравцовой [29].

У роботах Л. І. Божович (1968) виділяються декілька параметрів психічного розвитку дитини, що найістотніше впливають на успішність навчання в школі. Серед них певний рівень мотиваційного розвитку дитини, що включає пізнавальні і соціальні мотиви учіння, достатній розвиток довільної поведінки і інтелектуальної сфери. Основним критерієм готовності до школи в працях Л.І. Божович виступає новоутворення ,,внутрішня позиція школяра”, що являє собою сплав пізнавальної потреби і потреби в спілкуванні на новому рівні [5].

Д.Б. Ельконін, обговорюючи  проблему готовності до школи, на перше  місце ставив сформованість передумов  до учбової діяльності. До найбільш важливих передумов він відносив уміння дитини орієнтуватися на систему правил в роботі, уміння слухати і виконувати інструкції дорослого, уміння працювати за зразком і деякі інші. Д.Б. Ельконин підкреслював, що при переході від дошкільного до шкільного віку, діагностична схема повинна включати діагностику як новоутворень дошкільного віку, так і початкових форм діяльності наступного [36].

Н.Г. Салмина (1988), як показники психологічної готовності до школи виділяє:

1) довільність  як одну з передумов учбової  діяльності;

2) рівень сформованості семіотичної функції;

3) особові характеристики, що включають особливості спілкування  (уміння сумісне діяти для вирішення  поставлених завдань), розвиток емоційної  сфери і ін.

Окремою особливістю  цього підходу є розгляд семіотичної  функції як показника готовності дітей до школи, причому ступінь розвитку даної функції характеризує інтелектуальний розвиток дитини.

У роботах Е.Е. Кравцовой при характеристиці психологічної  готовності дітей до школи основний акцент робиться на роль спілкування в розвитку дитини. Виділяються три сфери відношення до дорослого, до однолітка і до самого собе, рівень розвитку яких визначає ступінь готовності до школи і певним чином співвідноситься з основними структурними компонентами учбової діяльності [29].

У всіх дослідженнях, не дивлячись на відмінність підходів, признається факт, що ефективним шкільне навчання буде тільки в тому випадку, якщо першокласник володіє необхідними і достатніми для початкового етапу навчання якостями, які потім в учбовому процесі розвиваються й удосконалюються.

Роботи Л.И. Божович і Д.Б. Ельконина були присвячені виявленню того нижчого рівня актуального розвитку першокласника, без якого неможливе успішне навчання в школі. Здається, що тут знову суперечність з теорією про ,,зону розвитку”. Якщо рівень актуального розвитку декількох дітей нижчий, ніж передбачено програмою, то навчання не потрапляє в їх,,зону найближчого розвитку” і вони відразу ж стають такими, що відстають.

 

 

2. Поняття та структура психологічної готовності дітей до шкільного навчання

Соціально-психологічна готовність дитини до шкільного навчання передбачає сформованість у неї  якостей, завдяки яким вона зможе  працювати разом з іншими людьми, підкоряючись вимогам дитячої групи, поступаючись партнерам спілкування  і захищаючи інтереси та гідність власних. Старший дошкільник, у якого сформована психологічна готовність до навчання, характеризується певним рівнем розвитку мотиваційної, емоційно-вольової, пізнавальної сфер.

Психологічна  готовність дитини до школи — здатність  дитини виконувати навчальні завдання і шкільні обов'язки, зумовлена рівнем її загального розумового розвитку.

Важливим показником такої готовності є позитивне  ставлення дошкільника до навчання, здатність коригувати свою поведінку, докладати вольові зусилля для розв'язання завдань, які ставлять дорослі, навички мовного спілкування, розвиток риторики, рухової координації. Особливо складним цей період є для 6-річних дітей, оскільки вони переживають у своєму розвитку кризу, яка характеризується складними фізичними і психологічними змінами [8, с. 85].

Розглянемо  структуру психологічної готовності дитини до шкільного навчання:

1.Пізнавальна готовність дошкільника до систематичного навчання

Основний критерій пізнавальної готовності не тільки і  не стільки в резерві знань і уявлень. Готовність до шкільного навчання з боку інтелектуального розвитку дитини полягає у рівні розвитку пізнавальних процесів, у якісних особливостях дитячого мислення. З цього погляду бути готовим до шкільного навчання означає: вміти виділяти істотне; порівнювати, бачити подібне й відмінне; міркувати, знаходити причини явищ, робити висновки [17, с.59].

Розумова готовність включає певний рівень розвитку сприйняття, пам'яті, мислення та певний запас знань про навколишній світ.

Під інтелектуальною  зрілістю розуміють диференційоване сприйняття (перцептивна зрілість), що включає виділення фігури з фону; концентрацію уваги; аналітичне мислення, виражається в здатності збагнення основних зв'язків між явищами; можливість логічного запам’ятовування уміння відтворювати зразок, а також розвиток тонких рухів руки і семсомоторна координація. Можна сказати, що інтелектуальна зрілість, що розуміється таким чином, в істотній мірі відображає функціональне дозрівання структур головного мозку.

2. Емоційно-вольова готовність дитини виконувати вимоги школи

Наступний параметр готовності дитини до шкільного навчання — міра її довільності в організації  своєї пізнавальної діяльності.

Діяльність  дітей 6—7 років не завжди зберігає цілеспрямований характер. Так, діти виявляють високу наполегливість, терпіння і винахідливість у досягненні привабливих для них цілей, а якщо мета важка, незрозуміла, то діти легко гублять її, переключаються на щось інше. Лише з розвитком розуміння обов'язковості навчальних ситуацій фактор безпосереднього інтересу втрачає своє значення, хоча і зберігає мотивувальну силу [16, с.8].