Форми соціальної роботи з прийомними сім'ями та прийомними дітьми

- щорічна оцінка  ефективності функціонування прийомної  сім'ї; 

- аналіз сімейного  клімату та виконання прийомними  батьками функцій опіки. [17, с.54] 

 Результати процесу  нагляду оформлюються у вигляді  звіту і виносяться на розгляд  комісії фахівців та опікунської  ради. 

 Оцінка дитини  у прийомній сім'ї спрямована  на виявлення змін, що відбулися  у її розвитку та з'ясування  відповідності надання опіки  потребам дитини, Основними видами  оцінки є: 

- оцінка стану  здоров'я та розвитку прийомної  дитини, яка поділяється на базову, поточну, завершальну; 

- оцінка якості  опіки дитини в прийомній сім'ї,  яка поділяється на поточну  та завершальну, 

Базова оцінка (як правило, експерта) проводиться спочатку па етапі влаштування дитини в  прийомну сім'ю і включає загальну інформацію про дитину, а також  результати діагностики стану здоров'я  та розвитку дитини. На підставі даної  оцінки складається план соціального  супроводу сім'ї і формуються індивідуальні критерії для проведення подальшого щорічного оцінювання (поточного, результуючого). [17, с. 56] 

Поточна оцінка здійснюється методом порівняння попередніх даних  з поточними і слугує основою  для корекції плану супроводу. Проводиться, як правило, в перший рік функціонування прийомної сім'ї через півроку  після влаштування дитини в прийомну сім'ю. [11, с. 113] 

Завершальна оцінка проводиться за півроку до виходу дитини з прийомної сім'ї, щоб  з'ясувати, чи готова дитина до самостійного життя. Цей вид оцінки проводиться  також у ситуації переводу прийомної  дитини чи припинення функціонування прийомної сім'ї. [11, с. 114] 

 Для проведення  оцінки використовують такі показники: 

- стан здоров'я  дітей; 

- дотримання особистісних  прав дітей (право на ім'я,  національність, громадянство, підтримку  контактів з біологічними родичами  тощо); 

- забезпечення майнових  та житлових прав дітей (спадок, житло тощо); 

- рівень розвитку (фізичного, емоційного, соціального,  морального тощо) і стан дитини; 

- рівень досягнень  в освіті; 

- відповідність  опіки потребам дитини; 

- здатність прийомної  сім'ї опікуватися про нерідну  дитину. [11, с.116] 

 За результатами  оцінки складаються рекомендації  для подальших дій щодо соціального  супроводу прийомної сім'ї та  прийомної дитини. Матеріали оцінки  надаються органам опіки та  піклування, для узгодження подальших  дій щодо захисту прав, підтримки  дитини та прийомної сім'ї. 

3.3 Форми соціальної  роботи з прийомними сім'ями  та прийомними дітьми 
 

 Всі форми соціальної  роботи із супроводу прийомних  сімей та прийомних дітей поділяються  на групові та індивідуальні. 

 Групи зустрічей  прийомних батьків проводяться  один раз на місяць. Метою проведення  групових зустрічей прийомних  батьків є набуття ними навичок  прийняття і розуміння себе  та інших, розвиток уміння встановлювати  партнерські стосунки та здобуття  здатності бути гнучким у поведінці.  Групи зустрічей проводить психолог  або досвідчений соціальний працівник,  який володіє методикою проведення  таких зустрічей. 

Завдання: 

1 створення в  групі атмосфери взаємодовіри. взаємоповаги  та взаємопідтримки; 

2 вчасне виявлення  "проблемних зон" функціонування  прийомної сім'ї; 

3 прояснення потреб  прийомних батьків та напрямків  необхідної підтримки; 

4 розширення досвіду  учасників в вирішенні складних  ситуацій; 

5 научіння методам  психологічної самодопомоги; 

6 научіння навичкам  ассертивної поведінки; 

7 інформування про  сфери отримання кваліфікованої  допомоги. 

 Щоб позитивний  груповий процес міг відбутися,  потрібно дотримуватися таких  умов проведення групових зустрічей: 

 • час роботи  групи і його використання  планують самі учасники згідно  питань, які їх хвилюють. Формами  роботи може бути поведінковий  тренінг, робота в партнерських  парах тощо; 

 • роботи повинна  проводитися в спеціально облаштованому  для цього приміщенні; 

 • доречна  наявність поруч окремої кімнати,  яка знадобиться у випадках  розгортання конфліктної ситуації  між окремими учасниками групи.  У групі завжди знайдеться  медіатор - нейтральна особа або  другий ведучий, який захоче  уважно вислухати спочатку одного, а потім другого учасника суперечки.  Конфлікт що виник, не завжди  швидко може бути вирішений.  Група зустрічей завжди має  обмежений час проведення. Тож,  щоб груповий процес залишити  у безпеці і захистити від  деструктивних процесів, які завжди  будуть виникати з групі, краще  конфліктну ситуацію ізолювати  і для її вирішення надати  медіатору та учасникам конфлікту  окрему кімнату. [5, с.118] Етап "вибуху", через який проходить будь-яка  тривалоіснуюча група є одним  із методів, який використовується  в психотерапевтичних групах  особистісного росту. В групових  зустрічах цей процес потрібно  купирувати. Одним із таких способів  є вище описаний; 

 • група повинна  бути відкрита для нових учасників,  що буде сприяти збереженню  позитивного групового процесу; 

 • оскільки  групи зустрічей народжують почуття  унікальності спілкування, яке  важко відтворити в реальному  житті, ведучий групи повинен  слідкувати за наступним: 

- щоб самовираження  та саморозкриття членів групи  не були самоціллю, а сприяли  створенню довірливої атмосфери  і усвідомленню свого "Я"; 

- люди, які нездатні  адаптуватися до реального світу,  комфортно себе почувають лише  в вузькому колі однодумців. Не  слід допускати, щоб такі групи  ставали замінниками реального  спілкування; 

- група має позитивний  вплив на особистість, якщо  набутий в групі досвід вона  використовує в реальному житті: 

- підходи ведучого  до групової роботи та особистісні  характеристики членів групи  є визначальними факторами її  успішності: 

- робота ведучого  групи не повинна зумовлювати  формування ставлення до нього  як до наділеного "магічними  якостями”. Ведучий повинен залишатися  реальною людиною і на рівні  інших членів групи бути включений  в її роботу; 

- як правило, прийомні  батьки мають здатність долати  складні ситуації. [5, с.143] Ведучим  групи слід пам'ятати, що способи  подолання складних життєвих  ситуацій є різними і люди  по-різному реагують на сильні  емоції та конфлікти. Вміння  ведучого визнавати доречність  різних способів вирішення складних  ситуацій, може вступити у конфлікт  із моральними 

 переконаннями  та стилем поведінки учасників.  Нереалістичні очікування від  групи, приписування їй функцій  вирішення питань матеріальної  допомоги, схильність учасників  уникати або йти на конфронтацію  у складних ситуаціях, занижена  самооцінка можуть призвести  до нездатності людини реалізувати  у житті груповий досвід. За  таких умов група може мати  негативний вплив на особистість. 

 Метод груп  зустрічей дає людям відчуття  спільності, тому їх надбання  широко використовуються у роботі  різних груп та соціальних  інститутів. 

 Поки існує  проблема самотності, відчуження, а  також прагнення особистості  до реалізації власного потенціалу, буде відповідна необхідність  у групах зустрічей. Інститут  прийомної сім'ї недостатньо розвинений  у нашій країні. Тож потреба  у підтримці однодумцями людей,  які створили прийомні сім'ї,  ще тривалий час буде актуальною. Проведення групових зустрічей  є вдалою та ефективною формою  підтримки прийомних батьків. 

3.4 Навчання прийомних  батьків 
 

 Необхідним елементом  забезпечення ефективного функціонування  прийомної сім'ї є неперервний  процес навчання. Досвід переконує,  що однією з форм посилення  виховного потенціалу прийомної  сім'ї є "Літня школа". [19, с.98] Завдання "Літньої школи"  визначаються відповідно до якісного  складу її учасників. Форми  роботи школи перш за все  повинні забезпечувати для її  учасників можливість вільного  обміну думками, поновлення знань  з виховання дітей та урегулювання  взаємостосунків у сім'ї, налагодження  партнерських стосунків. Позитивно  зарекомендували себе такі види  роботи під час проведення  „Літньої школи”: 

- тренінги; секційні  заняття за віковими категоріями  дітей; секційні заняття з проблем  розвитку та виховання дітей;  психологічні марафони; групові  обговорення; арт - студія; ігротека; заходи розважального напрямку, тощо. 

 Важливо, щоб  всі форми розважального напрямку  були запропоновані самими учасниками  школи. Створена таким чином  "Літня школа" сприятиме  створенню позитивної атмосфери  та згуртованості всіх її учасників:  прийомних батьків, соціальних  працівників, дітей. [19, с.101] 

 Представлення  інтересів (пер. з англ. advocacy) - комплекс заходів з метою впливу  на зміну рішень. Представлення  інтересів за своєю суттю є  процесом, орієнтованим на досягнення  певних цілей, а тому відіграє  важливу роль у відновленні  соціальної справедливості, забезпеченні  політичних і громадянських свобод, наданні права голосу врахуванні  точки зору прийомних сімей  та дітей тощо. [19, с.104] 

 Представлення  інтересів прийомних сімей і  дітей здійснюється соціальними  працівниками і охоплює такі  рівні: місцевої влади; громади;  міжособистісний. 

 Не існує універсальної  моделі представлення та відстоювання  інтересів: його стратегія формується  в залежності від конкретних  обставин. Ефективне представлення  інтересів вимагає окреслення  кола проблемних питань, чіткого  визначення цілей і завдань,  виявлення потенційних прихильників  і супротивників, проведення аналізу,  підготовку аргументів, мобілізації  людських і матеріальних ресурсів. 

 Процес представлення  і відстоювання інтересів може  носити конфронтуючий або договірний  характер. Конфронтуюче представлення  інтересів спирається на дії,  що виражають протилежну думку  протест, незгоду. Договірне представлення  інтересів передбачає залучення  всіх зацікавлених сторін і  надає особливого значення консенсусу, переговорам та управлінню конфліктами. 

 Кампанія представлення  і відстоювання інтересів розробляється  на основі стратегічного планування. 

 Відповідно до  ст. 237 Цивільного Кодексу України  представництвом є правовідношення,  в якому одна сторона (представник)  зобов'язана або має право вчинити  правочин від імені другої  сторони, яку вона представляє.  Не є представником особа, яка  хоч і діє в чужих інтересах,  але від власного імені, а  також особа, уповноважена на  ведення переговорів щодо можливих  у майбутньому правочинів. Представництво  виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної  особи та з інших підстав,  встановлених актами цивільного  законодавства. [5, с.64] 

 Соціальні працівники, здійснюючи супровід, уповноважені  представляти інтереси прийомних  дітей в установах та організаціях  на підставі п. 7 Наказу Державного  комітету у справах сім'ї та  молоді "Про затвердження Програми "Соціальний супровід дитячих  будинків сімейного типу та  прийомних сімей" від 01.10.2002 року № 658. Представництво інтересів  прийомної сім'ї та прийомної  дитини регулюється також угодою. [5, с. 69] 

 Для забезпечення  ідентичності прийомної дитини  важливо скласти історію її  життя. Це можна зробити у  вигляді книги-альбому, де варто  зібрати фотографії біологічних  батьків та родичів дитини, місця  її проживання до влаштування  у прийомну сім'ю, малюнки, листи,  короткий опис фактів з життя  дитини. Матеріал, що буде розміщений  в альбомі, повинен сприяти  створенню повноцінної картини  життя дитини і не перевантажувати  її болісними спогадами про  минуле під час здійснення  соціального супроводу. 

 Книга-альбом  складається соціальним працівником  разом із дитиною. 

 Дія забезпечення  права дитини на індивідуальність  необхідно підтримувати контакти  з біологічною ріднею. Основними  формами підтримки контактів  є зустрічі, листування, телефонне  спілкування тощо. 

 Важливою формою  соціальної роботи та складовою  процесу моніторингу за прийомною  сім'єю є окремі візити соціального  працівника без попередження. [20, с.72] Прийомні батьки повинні усвідомити  з самого початку можливість  таких відвідин. Недоцільно мати  постійну програму візитів без  попереднього повідомлення, якщо  на це немає причин. Водночас, якщо за прийомними батьками  здійснюється ретельний нагляд  з певних причин, вони повинні  бути відомі прийомним батькам.