ЗМІСТ
Вступ.
РОЗДІЛ І. ТЕХНОЛОГІЯ
СТВОРЕННЯ ПРИЙОМНИХ СІМЕЙ
1.1 Залучення кандидатів
у прийомні батьки
1.2 Оцінка потенційних
прийомних батьків
1.3 Порядок схвалення
кандидатів у прийомні батьки
РОЗДІЛ II. ВЛАШТУВАННЯ
ДІТЕЙ У ПРИЙОМНУ СІМ'Ю
2.1 Процес взаємодобору
2.2 Влаштування дитини
РОЗДІЛ III. СОЦІАЛЬНИЙ
СУПРОВІД ПРИЙОМНИХ СІМЕЙ ТА
ПРИЙОМНИХ ДІТЕЙ
3.1 Підтримка прийомної
сім'ї
3.2 Моніторинг опіки
дітей у прийомних сім'ях
3.3 Форми соціальної
роботи з прийомними сім'ями
та прийомними дітьми
3.4 Навчання прийомних
батьків
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ
ДЖЕРЕЛ
Вступ
Кожній дитині
потрібно надати можливість повністю
реалізувати свій потенціал. Для
неї слід забезпечити максимально
можливий рівень фізичного та
психічного здоров'я, доступ до
отримання якісної освіти, безпечне
життя та захист від заподіяння
шкоди, позитивні емоційні переживання,
відчуття того, що її люблять
та цінують, розвиток навичок
догляду за собою й вирішення
повсякденних проблем, позитивне
уявлення про себе саму, формування
самоідентичності, розвиток навичок
міжособистісного спілкування і
впевненості у різних ситуаціях
суспільної взаємодії.
Тільки сім'я
здатна забезпечити задоволення
основних потреб дитини, надавати
стимули для її подальшого
розвитку, створювати стабільну
атмосферу. Якщо не існує можливості
для дитини жити з рідними
батьками, найкраща альтернатива
– усиновленнячи удочірення, прийомна
сім'я, дитячий будинок сімейного
типу.
Система державної
опіки в Україні створювалася
за умов старої політичної
системи. В її основу були
закладені ідеї колективного
виховання дітей. Відповідно, Україна
успадкувала систему великих
інтернатних закладів, де діти
позбавлені індивідуальної опіки.
Водночас прийомні сім'ї як
форма державного виховання має
глибокі історичні корені в
Україні, які частково були
загублені у період повної
інституціалізації. Час повернутися
до історичних витоків, трансформувати
існуючу систему опіки і піклування
від колективних форм виховання
до сімейних.
Кожна дитина
повинна мати свою сім`ю, відчувати
батьківську опіку ї любов,
бути в ній захищеною і самостійною,
а в майбутньому – передати
все це своїм дітям. Але бути
прийомними батьками - складне завдання.
Часто виникає необхідність визначати
пріоритети, щоб краще задовольнити
потреби дітей на усіх стадіях
їх розвитку. Це вимагає організації
соціального супроводу прийомних
сімей соціальними службами–
цим і зумовлена актуальність
теми роботи.
Основні завдання роботи:
в першому розділі ми розглянемо
технологію створення прийомних
сімей; в другому - як проходить влаштування
дітей у прийомну сім`ю; і в
третьому - соціальний супровід прийомних
сімей та прийомних дітей.
РОЗДІЛ І. ТЕХНОЛОГІЯ
СТВОРЕННЯ ПРИЙОМНИХ СІМЕЙ
1.1 Залучення кандидатів
у прийомні батьки
Останнім часом
в Україні спостерігається таке
поширене явище як соціальне
сирітство, бездоглядність та
безпритульність дітей. Феномен
цього явища - сироти при живих
батьках, які мріють про сім'ю.
Але нині сім'я, як і все
суспільство, зазнала значних
змін, тому не всі діти мають
таку змогу.
На сьогодні
є нова державна форма опіки
над дитиною - прийомна сім'я,
яка, на жаль, маловідома у нашій
країні. [8, с.14]
В першому розділі
роботи ми розглянемо технологію
створення прийомних сімей. З
чого починається залучення кандидатів
у прийомні батьки?
Інформаційно - ознайомчий
етап створення прийомних сімей
розпочинається рекламною компанією,
що проводиться за двома напрямками.
Перший напрямок
забезпечує формування позитивної
громадської думки щодо сімейних
форм державної опіки. Він передбачає
досягнення таких завданьяк:
- підвищення обізнаності
громадськості про інститут прийомної
сім'ї як форму державного влаштування
дітей, які позбавлені батьківської
опіки;
- демонстрування
позитивних сторін роботи органів
опіки і піклування, центрів соціальних
служб для молоді, спеціалізованих
соціальних служб.
Другий напрямок
спрямований на залучення кандидатів
у прийомні батьки і передбачає
досягнення таких завдань:
- отримання звернень
громадян для набору кандидатів
у прийомні батьки;
- надання кандидатам
на початковому етапі інформації
щодо умов, за яких особи не
можуть стати прийомними батьками.
Зміст рекламних
матеріалів має містити інформацію
для потенційних кандидатів, зокрема
щодо наступних етапів процесу.
Особлива увага повинна бути
зосереджена на достовірності
інформації. Важливо, щоб кандидати
з самого початку були обізнаними
із завданнями, які стоять перед
ними. В кожному окремому випадку
працівники мають самостійно
визначитися, які інформаційні
матеріали необхідно підготувати
і які засоби використовувати
для проведення дієвої кампанії.
Такими засобами можуть бути;
- рекламні оголошення
в місцевих незалежних газетах;
- реклама на транспорті
(автобусах, таксі, поїздах);
- афішна кампанія;
- реклама на місцевих
радіо - та телеканалах;
- написання статей,
публікацій у інформаційних виданнях;
- інформаційні столи
на святах та інших суспільних
подіях;
- усне спілкування,
особливо з прийомними батьками;
- підготовка реальних
прийомних батьків до проведення
інформаційних вечорів для їхніх
сусідів;
- зв'язок з суспільними
групами. [8, с.23]
Як показав
досвід, найефективнішим засобом
проведення інформаційно-рекламної
компанії по залученню кандидатів
є проведення інформаційних вечорів
із залученням прийомних батьків.
Результатом проведення інформаційно-рекламної
кампанії може бути звернення
клієнта по телефону за додатковою
інформацією.
Телефонна розмова
повинна бути короткою і включати
лише відповіді на поставлені
питання. Якщо абонент зацікавився
отриманою інформацією, йому пропонується
прийти до центру соціальних
служб або відділу у справах
сім'ї та молоді, де він зможе
більш детально дізнатися про
інститут прийомної сім'ї.
Соціальний працівник,
який відповідає на звернення
клієнтів, має бути підготовлений
до ведення телефонних діалогів,
вміти налагоджувати контакт
з абонентом, а також володіти
мистецтвом конструктивного завершення
розмови.
Часто люди
телефонують лише для того, щоб
їх вислухали. Побудувати вірно
телефонний діалог соціальному
працівнику допоможуть знання
мети, завдань та процесу телефонного
діалогу. Треба передбачити, що
за інформацією звертатиметься
велика кількість громадян, які
не обов'язково є потенційними
кандидатами у прийомні батьки.
[12, с.32]
Соціальний працівник,
який приймає телефонні дзвінки
від громадян, має володіти інформацією
про порядок створення прийомних
сімей і знати функціонал інших
органів державної влади і
місцевого самоврядування, що турбуються
про дітей-сиріт та дітей, позбавлених
батьківського піклування.
Для цього важливо
мати телефонний довідник з
переліком телефонів:
- інспектора з
охорони дитинства;
- відділу соціального
захисту населення;
- служби у справах
неповнолітніх;
- відділу у справах
сім'ї та молоді державної адміністрації;
- громадської приймальні
державної адміністрації;
- Червоного Хреста;
- банків одягу;
- притулків тощо.[12,
с.35]
Телефонний діалог
грунтується на готовності соціального
працівника вислухати клієнта
і відкритості спілкування. Під
час розмови важливо визначити
мотивацію абонента, його бачення
ситуації, з'ясувати наміри та
питання, з яких він/вона звертається.
Соціальному працівникові
необхідно:
- поцікавитись звідки
отримана інформація про прийомну
сім'ю;
- чому вона його
зацікавила;
- зрозуміти як
абонент уявляє прийомну сім'ю:
- чи знає він/вона
про інші форми опіки.[12, с.36]
На завершальній
стадії діалогу соціальний працівник
бере на себе ініціативу конструктивно
завершити розмову. Якщо у результаті
діалогу стає зрозуміло, що
клієнт не має обмежень щодо
можливості створення прийомної
сім'ї, соціальний працівник домовляється
про зустріч з метою визначення
подальшої співпраці. У разі, коли
людина не є потенційним кандидатом
у прийомні батьки і задає
побічні питання, її необхідно
переадресувати до спеціаліста,
який займається цими проблемами,
або ж тактовно та аргументовано
відмовити. Варто пам'ятати, що
телефонний діалог - елемент формування
громадської думки про інститут
прийомної сім'ї, тому важливо
надавати точну і дозовану
інформацію. Якщо люди навіть
не є потенційними кандидатами
у прийомні батьки, у результаті
розмови можуть стати нашими
однодумцями і сприятимуть розповсюдженню
наданої їм інформації. [13, с.9] Соціальний
працівник реєструє особисте
звернення громадян чи телефонний
дзвінок у відповідному журналі.
При цьому фіксується основна
інформація про клієнта, яка
дає можливість у подальшому
підтримувати з ним контакти (прізвище,
ім'я, по-батькові, вік, соціальний
та сімейний стан, кількість дітей
в сім'ї, причина звернення,
контактний телефон). При зверненні
громадян з питань створення
прийомних сімей слід пояснювати
етапи, які мають пройти кандидати.
Важливо пам'ятати, що перше
враження про прийомні сім'ї
буде сформоване на основі
того, що побачать і/або почують
апліканти при зверненні.
Якщо апліканти
потребують більше інформації, ніж
вони отримали в результаті
інформаційно-рекламної кампанії
та звернення, необхідно негайно
надіслати їм пакет інформації
(протягом 2 тижнів від дня звернення).
Кандидати у прийомні батьки
мають бути впевнені, що вони
отримали вичерпну інформацію
та мають достатньо часу подумати
перед тим, як написати заяву
і стати на облік як потенційні
прийомні батьки. [13, с.17]
Для стимулювання
процесу прийняття рішення кандидатами
доцільно періодично надсилати
нагадування. Інколи варто відвідувати
окремих людей, які чекають
інформаційної зустрічі, але не
звертаються з проханням про
неї.
Творча уява, толерантність
і наполегливість обов'язкові
умови процесу набору кандидатів
у прийомні батьки. Різні люди
потребують різних підходів, тому
необхідно випробувати декілька
з них і визначити, що працює
краще. Після проведення рекламно-інформаційної
кампанії, з метою зацікавлення
потенційних прийомних батьків,
органами опіки і піклування
і/або спеціалізованими соціальними
службами супроводу сімейних форм опіки
доцільно проводити інформаційні зустрічі,
Такі зустрічі допомагають аплікантам
прийняти зважене рішення.
Дуже важливо,
щоб інформація про прийомну
сім'ю як сімейну форму державної
опіки дітей-сиріт та дітей,
позбавлених батьківського піклування,
надавалася дозовано та правдиво.
На інформаційних зустрічах надається,
перш за все, загальна інформація
про існуючу в державі систему
опіки і піклування для дітей-сиріт
та дітей, позбавлених батьківського
піклування; відмінність прийомної
сім'ї від інших форм державної
опіки (наприклад, усиновлення); принципи
функціонування й основні етапи
створення прийомних сімей; важливість
соціального супроводу та співпраці
із соціальним працівником; необхідність
спеціальної підготовки кандидатів
у прийомні батьки. [13, с.28] Важливою
є інформація про фінансове
забезпечення утримання вихованців
прийомних сімей і звітування
за використані кошти. На зустрічах
також надається інформація про
обмеження щодо створення прийомної
сім'ї (наприклад, за станом
здоров'я) тощо.
Не можуть бути
прийомними батьками особи:
- які не перебувають
у шлюбі;