Девиантное поведение детей и подростков как социально-психологическая проблема

-align:justify">Всі соціальну поведінку ділять на нормальне і анормальне або асоціальну, девіантна (відхиляючої-ся від норми). Відхилення від норми при цьому може бути як позитивним (творча обдарованість) так і негативно-тільним (аморальна, протиправне або делінквентна, злочинне або кримінальне).

Під нормальною поведінкою, як правило, розуміють нормативно - схвалюючи поведінку, не пов'язане з хворобливим розладом, до того ж характерне для більшості людей. Анормальне або асоціальну поведінку можна розділити на нормативно-неодобряємоє, патологічне, нестандартне.

Виділили специфічні особливості поведінки, що відхиляється у особистості, які допомогли нам відрізнити його від інших феноменів, а також при необхідності констатували його наявність і динаміку у конкретної дитини.

 

Причини девіантної поведінки молоді. Відхилення в поведінці має складну природу, обумовлену різними факторами, що знаходяться в складній системі взаємодії і взаємовпливу. Тут має місце взаємодія багатьох факторів: спадковість, середовище, виховання, власна практична діяльність людини.

Ознаками більш масштабної - соціальної дезадаптації в шкільному віці можуть виступати: регулярне вживання психоактивних речовин, сексуальні девіації, проституція, бродяжництво, вчинення злочину. Останнім часом спостерігається поява щодо нових форм поведінки, що відхиляється школярів, пов'язаних із залежністю від латиноамериканських серіалів, комп'ютерних ігор.

У кожен період розвитку людини формуються певні психічні якості, риси характеру та якості особистості. У підлітка спостерігається два процеси розвитку психіки: або відчуження від того соціального середовища, де він живе, або прилучення. Якщо в родині дитина відчуває недолік батьківської ласки, любові, уваги, то захисним механізмом у цьому випадку буде відчуження. Проявом такого відчуження можуть бути: невротичні реакції, порушення спілкування з навколишніми, емоційна наполегливість і холодність, підвищена уразливість, обумовлені психічними захворюваннями вираженого чи пограничного характеру, відставанням чи затримкою психічного розвитку, різними психічними патрологіями

     Ми проаналізували схильності до різних проявів відхилень у поведінці школярів. Здійснила аналіз девіантної поведінки особистості як соціально-психологічного феномену. За методикою діагностики ступені готовності до ризику (Методика Шуберта). Яка дозволила оцінити особливості поведінкових реакцій людини в ситуаціях, пов'язаних з невизначеністю для життя, що вимагають порушення встановлених норм, правил. Яка складає:

середній рівень 44%

високий рівень  40%

Провівши методику вивчення форми відхиляючої поведінки  учнів.

Дана методика - багатофакторний опитувальник форм поведінки, що відхиляється і розрахована на вирішення основного завдання: виділити учнів з поведінкою, що відхиляється для надання своєчасного виховного впливу з метою профілактики різного роду правопорушень.

За методикою вивчання форми відхилення в поведінці виявленно, що 36% учнів набрали високий показник за шкалою брехні, що може вказувати на наявність у них схильність до девіантної поведінки.

Провівши анкету «Здоровий спосіб життя» ми виявили що для більшості  учнів 9 – Б класу, ЗОЖ – це норма. А саме для 72% , учні володіють інформацією про шкідливі звички, про профілактику та їх вплив. Більшість сімей дотримуються здорового способу життя, і оточення дітей не схильних до шкідливих звичок сприяє здорового способу життя. Але є деякі учні, а саме 28% які схильні до різного роду шкідливих звичок або оточення яких не сприяє  здоровому способу життя. Ця категорія учнів відокремлена як група ризику, з ними  рекомендовано проведення профілактичної роботи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

 

1.      Аддиктивное состояние человека: Учеб. пособие / С.В. Дремов, А.М. Уразаев, Н.Л. Мамышева. - Томск: Изд-во Томск. пед. ун-та, 2000. - 90 с.;

2.      Андреев Н.А. Асоциальное поведение несовершеннолетних. - Самара: Изд-во Самар. юрид. ин-та Минюста России, 2001. - 153 с.;

3.      Антонова-Турченко А.Г. и др. Психологическая диагностика и коррекция трудновоспитуемых детей и подростков: Учеб. пособие. - К., 1997. - 312 с.;

4.      Апетик Н.М. та ін. Психокорекційні техніки як засіб формування адекватного образу Я і саморегуляції неповнолітніх з поведінковими девіаціями. - Чернівці: Рута, 2000. - 41 с.;

5.      Бондарчук О.І. Психологія девіантної поведінки. - К.: МАУП, 2006.;

6.      Бурлачук Л.Ф. Словарь-справочник по психодиагностике. - СПб.: Питер, 2000. - 538 с.;

7.      Бэрон Р., Ричардсон Д. Агрессия. - СПб.: Питер, 1999. - 352 с.;

8.      Буянов М.И. Размышления о наркома­нии.—М.: Просвещение, 1990.

9.      Воронів В. Що потрібно знатяпромолодіж- ну субкультуру// Виховання школярів. — 2001. — №1.2, 4,5.

10. Гилинский Я.И. Девиантность, преступность и социальный контроль. Избранные статьи. - СПб.: Юридический центр Пресс, 2004;

11. Грановская Р.М. Конфликт и творчество в зеркале психологии. - М.: Генезис, 2002. - 573 с.;

12. Девиантное поведение детей и подростков: проблемы и пути их решения / Под ред.В.А. Никитина. - М.: Союз, 1996;

13. Дроздов О.Ю., Скок М.А. Проблеми агресивної поведінки особистості: Навч. посіб. - Чернігів: ЧДПУ ім. Т.Г. Шевченка, 2000. - 156 с.;

14. Захаров КЗ. Підлітки «групи ризику»// Ви­ховання школярів.— 2001.-г-№4. — С.29—56.

15. Змановская Е.В. Девиантология: (Психология отклоняющегося поведения): Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. - 3-е изд., испр. и доп. - М.: Академия, 2006. - 288 с.;

16. Козубовська І.В., Товканець Г.В. Соціальна профілактика девіантної поведінки: корекція відхилень у поведінці важковиховуваних дітей у процесі професійного педагогічного спілкування. - Ужгород: Патент, 1998. - 195 с.;

17. Клейберг Ю.А. Социальные нормы и отклонения. 2-е изд., доп. - М.: Вита-Пресс, 1997;

18. Клейберг Ю.А. Психология девиантного поведения. - М.: ТЦ Сфера, 2003. - 160 с.;

19. Клейберг Ю.А. Психология девиантного (отклоняющегося) поведения. // Вопросы психологии. - N5. - 1998. - С.141-150;

20. Максимова Н.Ю. Психологія адиктивної поведінки: Навч. посіб. - К.: ВПУ Київ. у-нт, 2002. - 308 с.;

21. Немченко С.Г. Асертивні права особистості. Психологічна корекція девіантної поведінки старшокласників загальноосвітньої школи: Методичні рекомендації для вчителів, психологів загальноосвітніх шкіл.  Запоріжжя: ”Прем’єр", 2004.  86 с.;

22. Немченко С.Г. Девіантна поведінка як чинник порушення життєвої компетенції: актуальність проблеми // Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки).  № 1.  Бердянськ: БДПУ, 2005.  С.98-102;

23. Немченко С.Г. Індивідуально-орієнтований напрямок психологічної корекції девіантної поведінки акцентуйованих підлітків // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Збірник наукових праць - Київ-Запоріжжя.  2003.  Вип.29.  С.216-220;

24. Немченко С.Г. Модель та критерії подолання девіантної поведінки // Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки).  № 3. - Бердянськ: БДПУ, 2004.  С.84-90;

25. Немченко С.Г. Основні етапи вивчення проблеми корекції девіантної поведінки. Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки // Збірник наукових праць.  Вип.29.  Київ-Запоріжжя.  2003.  С.183-187;

26. Немченко С.Г. Особистісна модель та критерії девіантної поведінки // Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Психологічні науки).  № 1.  Бердянськ: БДПУ, 2004.  С.150-154;

27. Немченко С.Г. Особистісно-орієнтований підхід до педагогічної корекції поведінки акцентуйованих-підлітків девіантів // Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції ”Теорія і практика особистісно орієнтованої освіти”, Запоріжжя, 2003.  С.153-157;

28. Немченко С.Г. Підготовка майбутнього вчителя до роботи з девіантними підлітками // Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки).  № 2.  Бердянськ: БДПУ, 2002.  С. 192-198;

29. Немченко С.Г. Портрети девіантних підлітків. Психологічна корекція девіантної поведінки старшокласників загальноосвітньої школи: методичні рекомендації для вчителів, психологів загальноосвітніх шкіл.  Запоріжжя: ”Прем’єр", 2005.  84 с.;

30. Немченко С.Г. Порушення комунікативної складової життєвої компетенції як один з чинників становлення девіантної поведінки // Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки).  № 3.  Бердянськ: БДПУ, 2004.  С.150-154;

31. Носирева О., Зоріна Е. «Подорож но ост­ровах»: Пізнавальна гра дая підлітків // Народна освіта.— 2001. — № 3. —С. 167—173.

32. Підласий І.П., Шарапова О.В. Корекція девіантної поведінки молодших школярів: Експериментальні матеріали. - Черкаси: ЧДГУ, 2002. - 44 с.;

33. Протасова Н.И. Психологическая диагностика девиантного поведения несовершеннолетних: Метод. рекомендации. - Астрахань: Изд-во АГПУ, 2000. - 26 с.;

34. Протасова Н.И. Психологическая помощь детям с девиантным поведением: Метод. рек. - Астрахань: Изд-во АГПУ, 2000. - 19 с.;

35. Смелзер Н. Дж. Девиация и социальный контроль // Социология: Учебник. - М., 1994.

36. Ягодинский В, Н. Уберечь от дурмана. -- М.: Просвещение, 1989.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток I

 

Методика диагностики степени готовности к риску (Методика Шуберта)

ОПИСАНИЕ

Методика позволяет оценить особенности поведенческих реакций человека в ситуациях, сопряжённых с неопределённостью для жизни, требующих нарушения установленных норм, правил. Рекомендуется при подборе лиц, пригодных для работы в условиях, связанных с риском, может быть использована с целью прогнозирования деятельности управляющего, работников военных ведомств, служб чрезвычайных происшествий и т.п.

Риск понимается как действие наудачу в надежде на счастливый исход или как возможная опасность, как действие, совершаемое в условиях неопределенности.

Тест состоит из 25 вопросов, на каждый из которых предлагается дать один из пяти предлагаемых вариантов ответов: от полного согласия до уверенного "нет". Результат анкетирования определяется согласно набранным баллам, на основании которых выносится заключение о склонности человека к рискованному поведению.

Обследование может проводиться как индивидуально, так и в группе. Общее время обследования - около 7 минут.

 

ФИО______________________________________________________________

Класс ________________  Дата____________________

 

Инструкция: Просим вас, оцените степень своей готовности совершить действия, о которых Вас спрашивают. При ответе на каждый из 25 вопросов поставьте соответствующий балл по следующей схеме:

 

2 балла - полностью согласен, уверенное «ДА»;

1 балл - больше «ДА», чем «НЕТ»;

0 баллов - ни «ДА», ни «НЕТ», нечто среднее;

-1 балл - больше «НЕТ», чем «ДА»

-2 балла - уверенное «НЕТ».

 

1. Превысили бы Вы установленную скорость, чтобы быстрее оказать необходимую медицинскую помощь тяжелобольному человеку?

2. Согласились бы Вы ради хорошего заработка участвовать в опасной и длительной экспедиции?

3. Стали бы Вы на пути убегающего опасного взломщика?

4. Могли бы ехать на подножке товарного вагона при скорости более 100 км/ч?

5. Можете ли Вы на другой день после бессонной ночи нормально работать?

6. Стали бы Вы первым переходить очень холодную реку?

7. Одолжили бы Вы другу большую сумму денег, будучи не совсем уверенным, что он сможет Вам вернуть эти деньги?

8. Вошли бы Вы вместе с укротителем в клетку со львами при его заверении, что это безопасно?

9. Могли бы Вы под руководством извне залезть на высокую фабричную трубу?

10. Могли бы Вы без тренировки управлять парусной лодкой?

11. Рискнули бы Вы схватить за уздечку бегущую лошадь?

12. Могли бы Вы после 10 стаканов пива ехать на велосипеде?

13. Могли бы Вы совершить прыжок с парашютом?

14. Могли бы Вы при необходимости проехать без билета от Таллинна до Москвы?

15. Могли бы Вы совершить авто турне, если бы за рулем сидел Ваш знакомый, который совсем недавно был в тяжелом дорожном происшествии?