Девиантное поведение детей и подростков как социально-психологическая проблема

                                                                     План

Вступ

Розділ   1. Характеристика місця проходження практики

1.1. Основні відомості про навчальний заклад І-ІІІ ступенів № 5

1.2. Характеристика особливостей робочого місця і посадових обов’язків психолога школи.

Розділ   2. Девіантна поведінка як психологічна проблема

2.1 Стан досліджуваної проблеми в психологічній теорії

2.2. Фактори, які впливають на девіантну поведінку підлітків

2.3.Форми девіантної поведінки у підлітків

Розділ 3. Методичні засади психологічної діагностики схильності особистості до девіантної поведінки

3.1 Організація й методики дослідження проявів девіантної поведінки у старшокласників

3.2 Аналіз і інтерпретація результатів

2.3 Психологічні умови корекції девіантної поведінки

Висновки

Список використаної літератури:

Додатки

Вступ

Трансформація сучасного українського суспільства, зміна соціального устрою держави виявили недосконалість традиційної системи виховання. Директивна педагогіка, яка розглядає вплив за схемою ”вимога  сприймання  дія”, практично втратила свою ефективність, оскільки вона не розкриває суттєвих особливостей морального розвитку, не відображає всіх тонкощів способів реагування індивіда на поставлену вимогу, применшує активну роль особистості в засвоєнні норм, не враховує творчого оволодіння духовно-моральних цінностей. Як наслідок у дітей і у дорослих, вихованих за цією системою нерідко спостерігається недостатній рівень моральної культури.

Виникнення і розвиток девіантної поведінки особистості відбувається під впливом соціально-економічних, морально-психологічних та інших факторів. Серед них слід відзначити посилення соціального розшарування суспільства, непідготовленість соціальних інститутів до забезпечення успішної соціалізації особистості в умовах трансформації суспільства, дефіцит засобів і технологій розвитку соціальних служб, орієнтованих на створення умов для самореалізації кожної людини, недостатньо високий рівень психічної компетентності більшості населення, в тому числі тих фахівців, які покликані надавати допомогу особистостям з поведінковими девіаціями тощо.

Проблема попередження і профілактики девіантної поведінки громадян була і залишається актуальною для будь-якого суспільства. Специфіка морального розвитку, виявлення причин та умов виникнення різних форм девіацій, видів асоціальної поведінки шляхів її корекції викликають стійкий інтерес дослідників. Науковці різних галузей знання приділяли їй достатньо уваги.

Вагомий внесок у дослідження психолого-педагогічних аспектів важковиховуваності, попередження правопорушень серед неповнолітніх зробили: К. Ушинський, П. Блонський, С. Шацький, А. Макаренко, В. Оржеховська, В. Сухомлинський.

Філософський аспект проблеми девіантної поведінки розкрито у працях С. Анісімова, О. Дробницького, А. Скрипника та ін.; психолого-педагогічні аспекти - в роботах М. Алемаскіна, Г. Бочкарьової, В. Демиденка, Л. Зюбіна, Б. Кобзаря, А. Ковальова, П. Лєcгафта, І. Невського, Т. Титаренко та ін.; правові - в дослідженнях Ю. Антоняна, К. Ігошева, М. Костицького, В. Кудрявцева, Г. Міньковського, О. Тузова та ін.; медичні  у працях А. Селецького, С. Тарарухіна, О. Личко, Г. Фелінської. [19, 98]

Девіантна (ненормативна) поведінка є антиподом поведінки нормативної. Ми поділяємо точку зору, згідно з якою ненормативна поведінка - не обов’язково негативне (антисоціальне) явище, але у межах нашого дослідження йдеться про ненормативну поведінку лише у негативному контексті. Своєчасна, якомога більш рання психологічна діагностика схильності особи до ненормативної поведінки та розробка і застосування комплексу заходів щодо її психологічної корекції є особливо актуальною.

Девіантна поведінка найчастіше спричиняється складною взаємодією об’єктивних та суб’єктивних чинників, причому до об’єктивних належать як особливості мікросередовища (способу життя, найближчого оточення тощо), так і зміст та умови професійної діяльності. Останнє стосується переважно професій типу “людина - людина” і знаходиться в прямій залежності від їхньої психологічної напруженості.

З огляду на високий рівень девіантної поведінки як школярів так і дорослих є всі підстави вважати, що вивчення причин девіантної поведінки, її діагностика, обґрунтування адекватних способів впливу є проблемою не тільки теоретичною, але і прикладною.

Об’єкт дослідження - девіантна поведінка особистості.

Предмет дослідження - психологічні причини проявів девіацій, види, методи і засоби психодіагностики до девіантної поведінки.

Мета дослідження - розробка теоретичних засад і практичних науково обґрунтованих пропозицій щодо психодіагностики схильності особи до девіантної поведінки.

Означена мета, предмет та обєкт дослідження зумовили необхідність розв’язання таких завдань:

здійснити аналіз девіантної поведінки особистості як соціально-психологічного феномену;

надати характеристику психологічних причин та умов девіантної поведінки особи;

обґрунтувати основні напрями, процедуру і методики діагностики схильності особи до девіантної поведінки;

дослідити особливості індивідуальних рис особистості девіантних старшокласників;

визначити можливості, розробити модель програми та методику психокорекційної роботи з особами схильними до девіантного поводження

Дослідження проводилось на базі загальноосвітньої спеціалізованої школи  № 5, з учнями 9 – Б класу у кількості 25 чоловік, з них 16 хлопців та 9 дівчат.

Учні навчаються у спеціалізованому класі з поглибленим вивчанням англійської мови. 

Основними методами дослідження є аналіз психологічної, педагогічної і юридичної літератури з теми дослідження, який надав можливість визначення теоретичних передумов розробки моделі корекції девіантної поведінки; проведення тестування, бесід, анкетування, інтерв'ю для діагностування пізнавальної, емоційно-вольової та поведінкової активності особи.

Для встановлення можливостей та напрямів психокорекційної роботи, визначення методик психокорекційної роботи були використані методи аналізу наукової літератури, експертної оцінки, бесіди, спостереження, а також метод демонстрації практичних вправ та аналізу одержаних у процесі психокорекційної роботи результатів.

Емпіричну базу дослідження складають результати: опитування 25 осіб щодо розповсюдженості девіантних проявів у їхній поведінці; експериментально-психологічного дослідження.

Експериментальна база дослідження: психологічний експеримент, що як провідний метод дослідження, проводився на базі Нікопольської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 5". У психологічному експерименті брали участь 25 осіб.

Дослідження проводилося в чотири етапи.

На першому етапі здійснювався теоретичний аналіз літературних джерел з проблеми дослідження, визначалися вихідні позиції дослідження: мета, завдання, гіпотеза, проводився констатуючий експеримент.

На другому етапі розроблялася програма формуючого експерименту, забезпечувалася дослідно-експериментальна робота в школах, удосконалювалася методика дослідження, уточнювалися психологічні способи подолання девіантної поведінки особистості.

На третьому етапі проводився формуючий експеримент.

На четвертому етапі дослідження було проаналізовано матеріали формуючого експерименту, систематизовано й узагальнено матеріали, зроблено висновки щодо реалізації завдань дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що

уточнено характеристику девіантної поведінки як психологічної діагностично-корекційної проблеми; перелік і змістовні ознаки причин та умов девіантної поведінки особистості;

узагальнено: існуючі підходи до надання психологічної допомоги особам зі схильністю та проявами девіантної поведінки.

Практичне значення одержаних результатів полягає у визначенні принципових підходів, обґрунтуванні форм і методів психодіагностики схильності до девіантності особистості; обґрунтуванні та апробації комплексу методик для діагностики схильності до девіантної поведінки; розробці та апробації програми психокорекційної роботи по нейтралізації девіантних проявів.

Розділ 1. Характеристика  місця проходження практики

1.1. Основні відомості про навчальний заклад І-ІІІ ступенів № 5

Я, Корєєва Інна Миколаївна , практику проходила у закладі Нікопольська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 5 розташована за адресою: вул. Гагаріна 54а. У школі було створено всі умови для проходження практики. Практичний психолог, Жарікова Вікторія Юріївна, має високу фахову й методичну підготовку.

Кабінет психології достатньо обладнаний технічними засобами, забезпечений посібниками, науковою, навчальною та методичною літературою. Протягом усього перебування в школі я мала змогу отримувати консультації як від психолога, так і від адміністрації школи.

Головним завданням практики є одержання певного досвіду в роботі з аудиторією, враховуючи її особливості (вік, рівень освіти, спеціальність і ін.), а також використання методів, прийомів і форм психологічної роботи на практиці.

Під час практики за погодженням шкільного психолога вивчала особливості навчального контингенту, а саме індивідуально-типологічні та соціально-психологічні властивості класів, спостереження за учнями, застосування психодіагностичних методик.

Також під час практики мною була проведена психологічна діагностика девіантної поведінки підлітків. За результатами були складені сценарії соціально-психологічних занять , метою яких є ______ девіантної поведінки підлітків.

До кожного з учнів я шукала індивідуальний підхід, намагаючись пізнати, вивчити особистість.

За період практики я ознайомилась з рядом документів, матеріалами по школознавству. Це такі документи як календарні плани, плани виховних заходів.

За період практики я отримала великий досвід. Я навчилася працювати з дітьми, знаходити підхід до кожної дитини, розуміти їх проблеми, знаходити вихід із кожної ситуації.

Практика у школі допомогла виробити багато практичних умінь і навичок. Я навчилася:

1) проводити дослідження з використанням різних методик;

2) планувати свою роботу;

4) розробляти тренінги для психологічної корекції.

При проведенні досліджень особливих труднощів не було, учні сміливо йшли на контакт, прагнули взаємодіяти, їм було цікаво.

Практика:

1. Поглибила, закріпила знання з фахових і психолого-педагогічних дисциплін, здобуті в інституті та дала змогу застосувати їх на практиці.

2. Виробила вміння проводити різні дослідження, застосовувати різні методи й форми роботи, які активізують пізнавальну діяльність учнів.

3. Дала змогу відповідно до знань з психології проводити навчальну виховну роботу з дітьми шкільного віку.

4. Дала змогу протягом місяця спостерігати за психологічною роботою в школі, аналізувати її й робити висновки.

1.2. Характеристика особливостей робочого місця і посадових обов’язків психолога школи.

Робоче місце шкільного психолога розташоване, на другому поверсі школи - це дає можливість оперативно звертатися до психолога, а також дозволяє відвідувачам уникнути зайвих контактів і при необхідності дотримати конфіденційність зустрічі.  Кабінет психолога є територіально ізольований.

            Його умовно можна поділити на декілька робочих зон, що мають різне функціональне навантаження:

            -  зона первинного прийому і бесіди з клієнтом

(оснащена робочим столом, картотекою з даними про дітей, вчителів, батьків. Поряд із столом психолога розміщена  шафа з необхідним діагностичним, методичним матеріалом та  іншим інструментарієм для психологічного обстеження).

            -  зона консультативної роботи та релаксації (виділена в стороні від робочого столу на невеликій відстані від нього).

            -  зона діагностичної роботи  (2 шкільні парти).

            - особиста (робоча) зона психолога

Кабінет психолога технічно оснащений комп’ютером.

Посадові обов’язки психолога школи

Організовує психологічне діагностування учнів школи, сталу систему психологічної освіти вчителів, проведення психолого-корекційної роботи з учнями, допомогу  педагогічним  працівникам  в  опануванні  й  розробці  інноваційних  програм  і  технологій,  консультує  з  питань  психологічних  аспектів  розвитку,  навчання,  виховання  учнів, просвітницьку  роботу  для  батьків,  приймає  батьків  (осіб,  що  її  замінюють)  з  питань  організації  виховного  процесу, психолого-педагогічну  діагностику  готовності  дитини  до  навчання  в  період  її  переходу  з  однієї  вікової  групи  до  іншої,  допомагає  у  виборі  навчального  закладу  згідно  з  рівнем  психічного  розвитку  дитини, психологічну  експертизу  і  психолого-педагогічну  корекцію  девіантної  поведінки  неповнолітніх.