Антична психологія та основні філософські ідеї античного періоду

           Третій напрям ставило душевну діяльність індивіда в залежність від форм, які створюються не фізичною або органічної природою, а людською культурою, а саме - від понять, ідей, етичних цінностей. Ці форми, дійсно грають велику роль у структурі та динаміці психічних процесів, були, проте, починаючи з піфагорійців і Платона, відчужені від матеріального світу, від реальної історії культури та суспільства і представлені у вигляді особливих духовних сутностей, далеких чуттєво сприйманим тілах.

           Цей напрямок додало особливу гостроту проблеми, яку слід позначити як псіхогностичну (від грец. "Гнозис" - знання). Під нею треба розуміти широке коло питань, з якими стикається дослідження психологічних факторів, спочатку зв'язують суб'єкта з зовнішньої по відношенню до нього реальністю - природної та культурної. Ця реальність перетворюється відповідно пристрою психічного апарату суб'єкта в сприйняту їм у формі чуттєвих чи розумових образів - будь то образи навколишнього середовища, поведінки в ній особистості або самої цієї особистості.

           Світ культури створив три "органи" осягнення людини та її душі: релігію, мистецтво і науку. Релігія будується на міфі, мистецтво - на художньому образі, наука - на організовуваний та контрольованому логічної думкою досвіді. Люди античної епохи, збагачені багатовіковим досвідом, з якого черпалися як міфічні уявлення про характер і поведінку богів, так і образи героїв епосу і трагедій, освоювали цей досвід крізь "магічний кристал" раціонального пояснення природи речей - земних і небесних. З цього насіння росло розгалужене дерево психології як науки.

Про цінність науки судять за її відкриттям. На перший погляд, літопис досягнень, якими може пишатися антична психологія, небагатослівна. Одним з перших стало відкриття Алкмеон того, що органом душі є головний мозок. Якщо відволіктися від історичного контексту, це виявиться невеликою мудрістю [27,c.35] .

            Не менше значення, ніж досвід медицини, мали інші форми практики - політична, юридична, педагогічна. Вивчення прийомів переконання, навіювання, ведення словесного поєдинку, що стало головною турботою софістів, перетворило на об'єкт експериментування логічний та граматичний лад мови. У практиці спілкування Сократ від крив початковий діалогізм, а його учень Платон внутрішню мову як інтеріорізірованний діалог. Йому ж належить така близька серцю сучасного психотерапевта модель особистості як динами чеський системи мотивів, що розривають її в невичерпній конфлікті. Відкриття безлічі психологічних феноменів пов'язане з ім'ям Аристотеля (механізм асоціацій за суміжністю, схожістю і контрастом, відкриття образів пам'яті та уяви, відмінностей між теоретичним і практичним інтелектом і т.д.).

            Отже, наскільки мізерною не була емпірична тканину психологічної думки античності, без неї ця думка не могла "зачати" традицію, що привела до сучасної науці.

Загальні висновки

           Підводячи підсумок, необхідно відзначити, що праці мислителів античності актуальні і значимі для сучасної психологічної науки. У них визначені основні лінії, за якими здійснювалося подальший розвиток психології, ставляться і розглядаються багато проблем, що складають і понині предмет серйозних психологічних досліджень: психофізіологічна і психофізична проблеми, питання індивідуальних відмінностей, співвідношення чуттєвого і раціонального пізнання, структури психіки, її функцій, проблема характеру.

           У розвитку психології античність прославлена ​​великими теоретичними успіхами. До них відносяться не тільки відкриття фактів, побудова новаторських моделей і пояснювальних схем. Античні вчені поставили проблеми, століттями направляли розвиток наук про людину. Саме вони вперше спробували відповісти на питання, як співвідносяться в людині тілесне і духовне, мислення та спілкування, особистісний та соціокультурне, мотиваційний та інтелектуальне, розумне і ірраціональне і багато інше, притаманне людському буттю. Античні мудреці і випробувачі природи підняли на величезну висоту культуру теоретичної думки, яка, перетворюючи дані досвіду, зривала покрови із здорового глузду і релігійно-міфологічних образів.

       За еволюцією уявлень про сутність душі прихована повна драматичних колізій робота дослідницької думки, і лише історія науки може розкрити різні рівні осягнення цієї психічної реальності, нерозрізнені за самим терміном "душа", яка дала ім'я нашій науці.

Список використаних джерел

1.       Актуальні проблеми психології. - К.: Міленіум, 2005.- 212с.

2.       Аристотель. Про душу / / Соч.: В 4 т. М., 1976. Т. 1.

3.       Аристотель. Нікомахова етика / / Соч.: В 4 т. М., 1984. Т. 4.

4.       Асмус В. Ф. «Антична філософія », Москва, «Вища школа»,

        1999р.

5.             Варій М. Й. Загальна психологія. Навчальний посібник / 2-ге видан.,    випр. і доп. - К.: «Центр учбової літератури», 2007.- 968 c.

6.        Валярська О. С. Основи психології. - Запоріжжя: ЗДУ, 2003.- 25с.

7.                  Винославська О.В., Бреусенко-Кузнєцов О.А., Зливков В.Л., Апішева А.Ш., Васильєва О.С. Психологія. Навчальний посібник / К.: Фірма "ІНКОС", 2005.- 351 c.

8.                  Загальна психологія: Підручник / О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська, 3. В. Огороднійчук та ін. — К.: Либідь, 2005. — С. 464.

9.                  Основи загальної психології: Навчальний посібник для студентів медичних вузів ІІІ-ІV рівнів акредитації/ За ред. С.Д. Максименка. - К.: НПЦ Перспектива, 1998.- 256с.

10.             Основи психології: Підручник /Під редакцією О. В. Киричука, В. А. Роменця). К.: Либідь, 1995

11.             Основи практичної психології. - К.: Либідь, 2003.- 536с.

12.             Пащенко, Світлана Юріївна Практикум із загальної психології:       Методичне видання. - Запоріжжя: ЗДУ, 2004.- 32с.- 1.50

13.             Пашукова Т. І., Допіра А. І., Дьяконов Г. В.  Практикум із загальної психології. - К.: Знання, 2000.- 204с.

14.             Психологія: Підручник / За ред. Ю. Л. Трофімова. - К.: Либідь, 2000.

15.             Римські стоїки. М., 1995.

16.             Роменець В.А. Історія психології: XVII століття. Епоха Просвітництва. - К.: Либідь, 2006.- 1000с.

17.             Роменець В. А., Маноха І.П. Історія психології ХХ століття. - К: Либідь, 1998.- 992с.

18.             Роменець В. А. Історія психології: Стародавній світ. Середні віки. Відродження.- К.: Либідь, 2005.- 916с.

19.             Роменець В. А. Історія психології: Стародавній світ. Середні віки. Відродження.- К.: Либідь, 2005.- 916с.

20.             Роменець В. А. Психологія творчості. - К.; Либідь, 2001

21.             Серьожникова Р. К., Пархоменко Н.Д., Яковицька Л.С. Основи психології і педагогіки. - К.: Центр навчальної літератури, 2003.- 243с

22.             Фрагменти ранніх грецьких філософів. М., 1989. Ч. 1.

23.             Чанишева А. Н. Курс лекцій по древній філософії. М., 1981. С. 17

24.             Ярошевский М. Г. История психологи от античности до середины XXв. Учеб. пособие. – М., 1996. – 416 с.

25.             Яремчук О.В. Міфологічний компонент ментальності особистості в культурно - історичній психології: Автореф. дис. канд. психологічних. наук: Спец. 19.00.01.- Одеса, 2004.- 20с.