Організація і планування галузі рослинництва на підприємстві

 

Протягом 2008 - 2010р. у СТОВ ім. Шевченка спостерігається тенденція до зменшення виробництва озимої пшениці. Показники даної таблиці показують, що по всіх роках виробництво збитковим, а отже, і отримали рівень збитковості у 2010 році– 6% за рахунок великих витрат, які понесло підприємство на виробництво цього виду продукції.

При цьому на кожному рівні  можливе застосування різних, але  взаємопов'язаних показників ефекту і витрат. Оскільки суспільне виробництво безпосередньо здійснюється в його первинній ланці - підприємстві, то з найбільшою повнотою слід розглядати всі аспекти його економічної ефективності.

Виходячи із вище відміченого  можна зробити наступний висновок, що господарство СТОВ ім. Шевченка має перспективи для подальшого розвитку,не зважаючи на теперішні проблеми, які постали перед аграрним сектором: диспаритет цін, нестійка система державного ціноутворення, нестабільність економіки.

 Проблема підвищення  економічної ефективності сільськогосподарського виробництва становить рішення двох взаємозалежних груп завдань: з одного боку, зростання результативних показників виробництва (натуральна і валова продукція), а з іншого - раціональне використання земельних, трудових і матеріальних ресурсів і пов'язане з ним скорочення виробничих витрат.

 Обсяг продукції є  величиною виробничої від кількості  залучених у виробництво ресурсів і рівня продуктивності їх використання. Так в землеробстві - площа посівів і врожайність сільськогосподарських культур.

 Рішення другої групи  завдань, тобто скорочення виробничих  витрат, пов'язані з здійсненням  безлічі заходів: 

• найбільш повне використання виробничих потужностей машинно-тракторного парку;
• різке підвищення продуктивності праці на основі посилення механізації виробничих процесів, що дасть можливість зменшити трудомісткість продукції, а звідси і частку витрат на оплату праці у загальних витратах виробництва;
• економне витрачання ремонтних матеріалів і запасних частин, палива та електроенергії, інших оборотних коштів шляхом науково обгрунтованого нормування, матеріального стимулювання, запобігання всіляких втрат матеріальних ресурсів;
• всебічне скорочення загальновиробничих і загальногосподарських витрат, раціональне використання транспортних витрат та інших робіт і послуг.

Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва  в умовах його послідовної інтенсифікації неможливо без об'єктивної оцінки різних явищ, що мають місце в сільському господарстві. На основі ж одного критерію економічної ефективності таку оцінку дати не можна. Необхідні конкретні показники, що відображають вплив різних чинників на процес виробництва. Лише система показників дозволяє провести комплексний аналіз і зробити достовірні висновки про основні напрями підвищення економічної ефективності виробництва. За допомогою системи показників можна конкретизувати основної або допоміжні критерії (приватні, специфічні), дати узагальнену кількісну та якісну характеристику економічних процесів, пов'язаних з ефективністю виробництва.

 Для оцінки економічної  ефективності сільськогосподарського  виробництва використовуються як натуральні, так і вартісні показники. Важливість врожайності, як економічного показника полягає в тому, що вона відбиває ступінь і ефективність використання землі. Слід зазначити що величина врожайності безпосередньо впливає на величину інших показників.

 Натуральні показники  (урожайність, продуктивність тварин) відображають лише один бік досягнутої ефективності. Для виявлення економічного ефекту необхідно так само знання сукупних витрат праці, які забезпечили отримання даної врожайності або продуктивності тварин.

 Вартісні показники  мають не тільки облікове, а й економічне значення, так як з їх допомогою опосередковуються товарно - грошові відносини.

 Чистий доход є основним  джерелом подальшого розширення  виробництва і зростання суспільних фондів споживання. Його величина показує, наскільки прибутково (рентабельно) підприємство. Підвищення доходу досягається завдяки збільшенню виходу валової продукції, поліпшення її якості та зниження собівартості.

 

Розділ 2. Планування розвитку галузі рослинництва у СТОВ ім. Шевченка

2.1. Обґрунтування  виробничої програми з рослинництва

2.1.1. Планування  використання земельних угідь

Обґрунтування виробничої програми з рослинництва охоплює планування використання земельних угідь і підвищення їхньої родючості, структури посівних площ, урожайності, виробництва продукції певного асортименту, кількості та якості, а також комплекс агротехнічних заходів щодо виконання плану виробництва продукції (сорти, насінництво, добрива, пестициди, меліорація).

Планування галузі рослинництва у СТОВ ім. Шевченка починають з розробки балансу земельних угідь і визначення напрямів цільового використання їх у плановому періоді. При цьому користуються чинним законодавством України щодо власності на землю, її оренди, землеволодіння та землекористування. У балансі зазначають усі види і розміри земельних угідь, що перебувають на перше число планового року у власності або в користуванні підприємства.

Плануючи трансформацію  земельних угідь (переведення їх з одного виду в інший), виходять з конкретних внутрішніх і зовнішніх  умов господарства. В одних випадках передбачають можливе збільшення площ при інтен-сивному використанні земель за рахунок менш продуктивних пасовищ і сіно-жатей чи освоєння площ, які не використовуються в сільськогосподарському виробництві , усунення дрібноконтурності ділянок орних земель та кормових угідь.

Однак, ураховуючи найвищий у світі рівень розораності сільського-сподарських угідь в Україні, під час перспективного планування особливу увагу звертають на доцільність значного розширення площ луків та культурних пасовищ за рахунок площ під орною землею. Це дозволить, з одного боку, зменшити водну і вітрову ерозію ґрунтів, вирощувати рослинницьку про-дукцію на кращих землях, щоб підвищити рівень її конкурентоспроможності, а з другого — дасть змогу створити умови для впровадження у тваринництві менш енерго-, трудо- і фондомістких технологій, поліпшення умов праці пра-цівників галузі й зміцнення здоров’я людей і тварин.

Слід мати на увазі, що тимчасове  використання земельних ділянок  не за прямим призначенням не зумовлює переходу їх до нових угідь. Так, площі природних пасовищ і сіножатей, що їх планують розорати і засіяти з метою поліпшення травостою чи створення культурних кормових угідь, показують у балансі на кінець планового періоду в складі пасовищ і сіножатей. Відповідно і площі посівів у міжряддях молодих садів включають у землю в обробітку, не збільшуючи площу ріллі.

Баланс земельних угіль  та планування їх використання у СТОВ ім. Шевченка розглянемо в таблиці 8.

Таблиця 8

Баланс земельних угідь  та їх використання

Види угідь	Наявні-сть земель на початок плано-вого року,га	Використання в плановому році					Склад земель на кінець планового  року
		Під посіви	На сіножаті	Під пасовища	Під закладку нових насаджень	Для створення фермерських господарств
							га	в % до підсу-мку
Загальна земельна площа  у користуванні	1549,1						1549,1	100
Всього сільськогосподарських угідь	1302,1						1302,1	100
в т. ч. : рілля	1266,5	+7		-3	-10	-19	1241,5	98
сіножаті	16,4		+5				21,4	130
пасовища	4,2			+6			10,2	243
багаторічні насадження	15				+14		29	193

Водночас із планом трансформації  земельних угідь та їх використання намічають заходи щодо поліпшення і  збереження ґрунту. З метою збереження і підвищення родючості ґрунту у СТОВ ім. Шевченка планують:

• проведення культуро-технічних робіт, що включають зрізування і розкорчовування чагарників і пнів, збирання і вивезення каміння, зрізування і розробку купин, фрезерування, засипання ям і вимоїн. Ці роботи виконують на орних землях, природних сіножатях і пасовищах, а також на землях, заново освоєних для сільськогосподарського виробництва. Проведення їх планують у першу чергу на площах, що потребують менше витрат і дадуть більший ефект завдяки збільшенню обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, поліпшенню використання техніки та інших засобів і предметів праці;
• докорінне поліпшення земель, створення культурних пасовищ на раніше поліпшених землях, створення зрошуваних сіножатей, пасовищ і обгороджуваних пасовищ;
• комплекс агротехнічних, агролісомеліоративних і гідротехнічних протиерозійних заходів;
• внесення органічних добрив, у тому числі гною і компостів;

З усіх зазначених напрямів планують не тільки обсяги робіт зі збереження й підвищення родючості ґрунтів, а й витрати планового року на їх виконання, які ми можемо розглянути в таблиці 9.

Таблиця 9

Обчислення витрат на здійснення заходів по поліпшенню земель

Заходи по поліпшенню земель	Обсяги робіт,га	Витрати планового року,грн.
		на 1 га	всього	В т.ч. за рахунок коштів держбюджету
Освоєння земель під ріллю  і багаторічні насадження	21	1150	24150	-
Докорінне поліпшення сіножатей  і пасовищ	11	970	10670	-

 

 Отже, проаналізувавши  дані таблиць «Баланс земельних  угідь та їх використання» та «Обчислення витрат на здійснення заходів по поліпшенню земель», можна зробити висновок,що СТОВ ім. Шевченка планує освоєння земель під ріллю і багаторічні насадження в розмірі 21 га з вартістю 1150 грн. на 1 га, тобто витрати становитимуть 24150 грн. та докорінне поліпшення сіножатей і пасовищ з обсягом робіт в 11 га та вартістю 9701 грн., тобто витрати становитимуть 10670 грн.

 2.1.2. Планування урожайності сільськогосподарських культур у СТОВ ім. Шевченка

 Важливість обґрунтованого планування урожайності сільськогосподарських культур випливає з того, що з нею безпосередньо пов’язано багато інших питань виробничо-фінансової діяльності господарств: розміри і структура посівних площ, рівень товарності виробництва, система агрохімічних заходів, продуктивність праці, собівартість і рентабельність виробництва продукції.

Під час планування та факторного аналізу урожайності враховують різний вплив факторів на урожай та неоднакову залежність їх від людини. З огляду на це виділяють фактори позитивного і негативного впливу на приріст урожаю, залежні, малозалежні від людини (або керовані та некеровані), постійні (статичні) та змінні (динамічні), тривалої дії і тимчасові, зовнішні та внутрішні. Так, збільшення внесення мінеральних добрив в оптимальних співвідношеннях при вдосконаленні технології позитивно впливає на врожай, а збільшення тривалості збирання сільськогосподарських культур, як правило, негативно; упровадження нових сортів, внесення добрив, застосування пестицидів — це керовані фактори, а погодні умови, склад ґрунту — некеровані; тип ґрунту, рельєф, світло, тепло, повітря — постійні фактори, оскільки їх вплив на урожай у конкретних умовах практично не змінюється, а опади, добрива, пестициди, сорти, матеріальна зацікавленість, технічне озброєння — динамічні.

Поточне планування урожайності практично зводиться до визначення можливого приросту урожаю внаслідок зміни динамічних факторів з наступним збільшенням фактичної середньорічної урожайності на величину обчисленого приросту. Обчислюють приріст урожаю за рахунок: добрив, що вноситимуться додатково понад використовувану в базовому періоді кількість; поліпшення попередників унаслідок освоєння сівозмін; упровадження продуктивніших сортів; розширення площ культур, що вирощуються за інтенсивними технологіями; збільшення площ посівів на зрошуваних і осушуваних землях та на землях, де проведено вапнування та фосфоритування кислих і гіпсування солонцюватих ґрунтів; розширення площ обробки гербіцидами. Крім того, визначають збільшення валових зборів завдяки зменшенню втрат урожаю під час вирощування та збирання, зумовленому розширенням площ, скороченням строків збирання та використанням нових комбайнів, які забезпечують менші втрати продукції. У СТОВ ім. Шевченка обчислюють приріст урожаю лише за рахунок тих факторів, зміна яких передбачена в плановому періоді.

Розглянемо як кількість внесенних добрив впливає на приріст урожайності в таблиці 10.

Проаналізувавши підвищення урожайності озимої пшениці від збільшення внесень добрива можна зробити висновок,що за рахунок внесення 25 ц гною та 0,6 ц аміачної селітри урожайність збільшиться на 4,2 ц/га; 0,8 каїніту – на 10,9 ц/га, 0,5ц суперфосфату – на 3,7ц/га.

 

 

 

 

 

 

Таблиця 10

Розрахунок прибавки урожайності  озимої пшениці від збільшення внесень добрив

Види добрив	Кількість добрив			Коефіцієнт використання діючої речовини	Буде використано діючої речовини,кг			Винос поживних речовин з грунту на 1 ц урожаю, кг	Прибавка урожайності,ц/га
	всього,ц	вміст діючої речовини в добривах,%	в перерахунку на діючу речовину,кг		з мінеральних добрив	з органічних добрив	всього
Аміачна селітра	0,6	34	20,4	0,6	12,24	2,5	14,7	3,5	4,2
Каїніт	0,8	42	33,6	0,7	23,52	3,75	27,3	2,5	10,9
Суперфосфат	0,5	19	9,5	0,2	1,9	2,5	4,4	1,2	3,7
Гній	25