Організація і планування галузі рослинництва на підприємстві

• зрізування стебел;
• обмолочування;
• виділення зерна з вороху та очищення його.

Всі ці операції можуть виконуватися послідовно одна за одною або з розривом в часі.

При збирані зернових застосовують два способи: роздільний (двофазний) і пряме комбайнування (однофазний). Більш економічним і раціональним в даному випадку буде спосіб роздільного збирання.

Форми оплати праці поділяються  на відрядну і погодинну. В першому  випадку заробіток визначається за відрядними розцінками за обсяг  виконаних робіт, або за одиницю виробленої продукції, в другому – відпрацьованим часом. При цьому враховується кваліфікація працівників, якість праці.

При відрядній і погодинній системах оплати праці застосовуються такі її різновиди: пряма відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивно-преміальна, пряма відрядна, проста погодинна.

Пряма відрядна система –  заробіток працівника перебуває  в прямій залежності від індивідуального  виробітку і за кожну одиницю  роботи йому нараховується заробітна  плата згідно з прийнятою у  господарстві тарифною сіткою і нормами виробітку за дану роботу.

Відрядно-преміальна система  – за обсяг виконаних робіт  у межах встановленої норми виробітку, за кожну одиницю виконаної роботи заробіток нараховується в межах  прийнятої тарифної ставки, а за перевиконання норми – нараховується премія. Премії можуть становити 30-50% від тарифної ставки за виконану понаднормативну роботу.

Відрядно-прогресивно-преміальна система – розцінки в межах  норми залишаються незмінними, а  з перевиконанням даної норми  підвищується за прогресивно-зростаючою шкалою, яка розробляється відповідно до конкретних умов. Чим більше перевиконується норма, тим вища премія за кожну її одиницю.

Проста погодинна система  – нарахування оплати праці на підставі погодинної тарифної ставки відповідно до кваліфікації і відпрацьованого часу.

Оплата праці у рослинництві – бригадах і ланках проводиться  по діючих тарифних розрядах за фактично виконаний обсяг робіт, згідно діючої тарифікації. На роботах, пов’язаних з  шкідливими умовами праці, оплата праці  підвищується на 12%.

Оплата праці трактористів-машиністів має ряд особливостей. Залежно від їх знань і досвіду роботи присвоюється І, ІІ, ІІІ класи кваліфікації. Надбавку за класність виплачують до заробітку на механізованих роботах, які оплачуються по тарифних ставках трактористів-машиністів (І клас – 20%, ІІ клас – 10%).

Для жінок-механізаторів  норма виробітку знижується на 10%, при цьому тарифна ставка не змінюється.

Розглянемо зміну динаміки посівних площ, урожайності та валових  зборів по всій продукції рослинництва у таблиці 6.

Таблиця 6

Динаміка посівних площ, урожайності та валових зборів сільськогосподарських культур у СТОВ ім. Шевченка

Культури	Посівна площа,га			Урожайність, ц/га			Валовий збір, ц
	2008	2009	2010	2008	2009	2010	2008	2009	2010
Озима пшениця	400	420	400	47,2	40,8	27	18883	17141	10788
Кукурудза	201	20	-	53	98,5	-	10653	1970	-
Ячмінь	176	230	320	53,7	29,2	8,9	9453	6707	2875
Ріпак	150	174	50	28,1	20,7	11,3	4220	3605	566

 

Отже, посівна площа зменшилась по пшениці та ріпаку, а по ячменю, навпаки, збільшилась у період з 2008 по 2010 роки, урожайність зменшилась по всіх культурах і відповідно валовий  збір також зменшився.

1.4.Економічна ефективність виробництва продукції рослинництва

Виробництво сільськогосподарської  продукції - основна функція сільського господарства та його первинних ланок - підприємств. У процесі виробництва використовуються виробничі ресурси - земля, праця, основні та оборотні фонди, а результатом є продукція з її споживчими властивостями.

 Зіставлення продукції  з ресурсами і витратами характеризує  його результативність, яка виражається категорією - економічна ефективність виробництва.

 Кількісно економічна  ефективність виробництва може виражатися по-різному:

1. Проявляється у зростанні обсягів продукції при незмінних ресурсах і витратах;
2. Зменшення виробничих витрат на ту ж кількість продукції;
3. Зростання обсягів виробництва і скороченні виробничих витрат.

 Стосовно до сільського  господарства ефективність виробництва  означає отримання більшої кількості необхідної суспільству продукції з кожного гектара землі, від кожної голови худоби при найменших витратах трудових і матеріальних ресурсів.

Підвищення ефективності виробництва мало і має велике значення, як для всього народного  господарства, так і для кожного  підприємства. Це зумовлено багатьма чинниками:

1. зростання обсягів виробництва продукції в умовах обмеженості ресурсів сприяє більш повному задоволенню потреб населення в продуктах харчування.
2. при ефективності використання трудових та матеріальних ресурсів знижуються витрати виробництва, що впливає на рівень роздрібних цін на продовольство.
3. підвищення ефективності виробництва забезпечує зростання доходів підприємств, виділення більше коштів для економічного і соціального розвитку трудових колективів.

 У системі ринкових  відносин підвищення ефективності  виробництва є практично єдиною  умовою нормального функціонування  підприємств. 

 Економічна ефективність  сільськогосподарського виробництва  носить багатоплановий характер, має безліч цілей і відповідно  кілька груп показників, що характеризують її специфічні риси і рівень.

 Так, економічну ефективність  виробництва поділяють:

1. за стадіями відтворення на:

• виробничо-технологічну;
• виробничо-економічну;
• соціально-економічну ефективність.

2. за рівнями виробництва  на:

• народногосподарську;
• галузеву (сільське господарство);
• підприємств та об'єднань;
• внутрішньогосподарських підрозділів;
• окремих заходів (інтенсифікації, спеціалізації, агропромислової інтеграції, кооперації та ін).

 Виробничо-технологічна  ефективність характеризує рівень  використання ресурсів виробництва. Для її оцінки використовуються показники врожайності та продуктивності, виробництво продукції в розрахунку на  100 га  сільськогосподарських угідь, середньорічного працівника, на 100 руб. виробничих фондів та ін.

 Виробничо-економічна  ефективність - це ефективність виробництва  продукції, обумовлена ​​рівнем  виробничо-технологічної ефективності  та діючого економічного механізму господарювання. Вона значною мірою визначається системою взаємовідносин галузі або підприємства з державними структурами, іншими галузями і підприємствами, а також внутрішньогалузевими та внутрішньогосподарськими зв'язками. Для її характеристики використовуються вартісні показники, такі як: валова і чиста продукція, валовий дохід і прибуток по відношенню до витрат виробництва та інвестицій.

 Соціально-економічна  ефективність відображає реалізацію  економічних інтересів суспільства в цілому або трудових колективів і характеризує ефективність роботи сільського господарства, АПК або підприємства в цілому.

 Ці види ефективності  взаємопов'язані. Так, величина  виробничо-технологічної ефективності  залежить від стану матеріально-технічної  бази виробництва, яка, у свою  чергу, визначається рівнем виробничо-економічної  ефективності. Соціальна ефективність, будучи наслідком виробничо-економічної  ефективності, впливає на рівень  останньої через матеріальну  зацікавленість працівників в результативності виробництва.

 Народногосподарська  ефективність виробництва відображає  співвідношення одержуваного суспільством кінцевого результату у вигляді матеріальних благ та послуг і витрат живої і уречевленої праці. Вона виражається обсягом національного доходу в абсолютному вираженні або в розрахунку на душу населення.  Такий показник оцінки ефективності народного господарства виходить з кінцевої мети виробництва - задоволення потреб суспільства в матеріальних благах, а національний дохід як раз і використовується па споживання і накопичення.

 Народногосподарська  ефективність сільського господарства  визначається рівнем забезпечення населення продуктами харчування, часткою витрат на продовольство в загальних витратах населення, станом експорту та імпорту продовольства і іншими показниками.

 Галузева ефективність  сільського господарства характеризується  системою загальних і приватних показників. До загальних можна віднести такі показники - ступінь задоволення потреб населення в продуктах харчування, рівень виробництва і споживання окремих видів продуктів у розрахунку па душу населення, обсягом валової продукції, валового і чистого доходу до розрахунку па одиницю виробничих ресурсів, ступінь окупності капітальних вкладень та виробничих витрат та ін

 До приватних показників  відносяться врожайність сільськогосподарських культур, обсяг виробництва окремих продуктів у розрахунку на  100 га  с.-г. угідь, на середньорічного працівника і ряд інших.

 Господарська економічна  ефективність відображає результативність  виробничо-господарської діяльності  підприємств. Вона характеризується  системою натуральних і вартісних показників.

 Народногосподарська  ефективність тісно пов'язана  з ефективністю галузевої, яка у свою чергу визначається ефективністю підприємств. Це обумовлено тим, що ефективність кожного вищого ланки суспільного виробництва визначається ефективністю ланки, що стоїть нижче. Звідси і необхідність вивчення ефективності па всіх рівнях господарювання.

Визначимо економічну ефективність виробництва озимої пшениці у таблиці 7.

Таблиця 7

Динаміка економічної ефективності озимої пшениці

Показники	2008	2009	2010	2010 у % до 2008
Площа посіву,га	400	420	400	100
Валовий збір,ц	18883	17141	10788	57
Реалізовано,ц	2988	28304	8178	273
Повна собівартість реалізованої продукції,тис.грн.	237	2108	669,3	440
Виручка від реалізації,тис.грн.	152	1917	631,7	416
Урожайність,ц/га	47,2	40,8	26,9	57
Ціна реалізації 1 ц продукції,грн.	50,9	67,7	77,2	152
Собівартість 1 ц продукції,грн.	79,3	74,5	81,8	103
Прибуток (збиток) на 1 ц продукції,грн.	-28,4	-6,8	-4,6	617
Рівень рентабельності (збитковості),%	-36	-9	-6	600