Удосконал.місц.самовряд. в умовах здійснення політико-прав

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП..................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. ПРАВОВІ ОСНОВИ І СИСТЕМА МІСЦЕВОГО

         САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ.............................................. .6

 1.1. Поняття і характерні  риси  місцевого самоврядування................6

 1.2. Місцеве самоврядування як форма народовладдя.........................8

 1.3. Система та повноваження представницьких органів

       місцевого самоврядуваня................................................................10

РОЗДІЛ 2. ПРИОРІТЕТНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ МІСЦЕВОГО

                   САМОВРЯДУВАННЯ................................................................ 12

РОЗДІЛ 3. РЕФОРМУВАННЯ  МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В

           В УМОВАХ ЗДІЙСНЕННЯ В УКРАЇНІ ПОЛІТИКО-

            ПРАВОВОЇ РЕФОРМИ...............................................................19

3.1. Основні аспекти муніципальної реформи......................................19

3.2. Політико-правові проблеми діяльності органів місцевого

        самоврядування в контексті адміністративної реформи..............25

ВИСНОВКИ..................................................................................................29

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.....................................................31

 

 

ВСТУП

 

Обргунтування вибору теми та її актуальність. В демократичному суспільстві головну роль відіграють устрій та система влади, участь людей у здійсненні влади, контроль зі сторони влади та контроль громадян за владою. Перспектива та ідеал тут – повне народовладдя. Світовий та європейський досвід переконливо свідчить, що в демократичному суспільстві територіальна організація влади може будуватися лише на основі обов¢язкового використання місцевого самоврядування – специфічної форми публічної влади територіальних громад, в рамках якої забезпечується реалізація їх права здійснювати управління в межах відповідних територіальних одиниць, самостійно вирішувати всі питання місцевого значення.

Місцеве самоврядування сьогодні виступає важливим фактором демократизації суспільного життя, децентралізації управління та необхідною передумовою становлення громадського суспільства, наближення влади до її джерела – народу. І навпаки, місцеве самоврядування може ефективно функціонувати лише за умови наявності розвинутих елементів громадського суспільства.

Державотворчі процеси  в Україні після здобуття незалежності відбувалися за вкрай складних та несприятливих умов, пов'язаних, насамперед, з важким тягарем проблем, які вона отримала в спадщину від Радянського союзу.

Існуюча система державного управління в Україні є внутрішньо суперечливою, завершеною і відірваною від людей. Після декількох спроб її реформування система лишається в цілому неефективною, бо поєднує як старі інститути, що залишились у спадок від радянської доби, так і нові інститути, які сформувалися у період незалежне України.

Розбудова демократичної, соціальної та правової держави - це сучасний етап дервотворення в Україні. Важливим акцентом у побудові такої держави є проведення науково обґрунтованого реформування усієї системи виконавчої влади. Актуальність цієї теми нині значно велика, так як результатом такого формування має стати створення системи виконавчої влади, яка забезпечує ефективне державне управління як на центральному рівні, так і на місцевому, захист прав та законних інтересів громадян, належний соціально-економічний розвиток відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Мета та задачі роботи.  Метою роботи є всебічне висвітлення питань удосконалення місцевого самоврядування в умовах здійснення в Україні політико-правової реформи.

Для досягнення  поставленої мети визначені основні завдання роботи: 

• визначити поняття і характерні  риси  місцевого самоврядування;
• охарактеризувати систему та повноваження представницьких органів місцевого самоврядуваня;
• визначити приорітетні напрямки розвитку місцевого самоврядування;
• проаналізувати проблеми реформування місцевого самоврядування в умовах здійснення політико-правової реформи в Україні.

Об’єкт  та предмет дослідження. Об’єктом даного дослідження  є місцеве самоврядування як інститут адміністративного права,  а предметом - удосконалення місцевого самоврядування в умовах здійснення в Україні  політико-правової реформи.

Методи дослідження. При підготовці роботи були використані як загальнонаукові так і  приватнонаучні методи дослідження. Серед загальнонаукових методів треба визначити дедуктивний, індуктивний, аналізу, сінтезу. Наприклад, визначення поняття „місцеве самоврядування” в роботі відбувается  за допомогою аналізу, сінтезу.

Серез приватнонаучних  методів преба визначити метод  тлумачення права, за допомогою якого відбувається  аналіз законодавчих актів, які є правовою основою діяльності місцевого самоврядування в Україні., зокрема, Закон України " Про місцеве самоврядування в Україні ", Указ Перезидента України "Про державну підтримку розвитку місцевого самоврядування в Україні" та інші.

Аналіз джерел та літератури. Правову основу роботи складають законодачи акти, які визначають правові основи діяльності органів місцевого самоврядування в Україні. Це, насамперед, Конституція України, а також законодавчі акти: Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні”, Укази Перезидента України "Про державну підтримку розвитку місцевого самоврядування в Україні",  „Про державну підтримку розвитку місцевого самоврядування в Україні”, а також міжнародні документи, зокрема Європейська хартія місцевого самоврядування.

Вищеназвані питання  передбачається розглянути при допомозі розробок видатних українських фахівців  в галузі адміністративного права  - Битяка Ю., Гладун  З.С.  Остапенко О.І.. Кісіль З.Р., Ковалів М.В.., Кісіль А.В., Ківалова С., Стеценко С. Г.  та ін.

Питанням місцевого  самоврядування присвячено багато наукових статтей в правничої періодичної  літератури – журналах „Бюлетень Міністерства юстиції України”,  „Право України”, „Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України”, „Управління сучасним містом”, „Часопис Київського університету права”та ін.

Обгрунтування структури роботи. Виходячи з мети та основних задач роботи, враховуючи об'єкт та предмет дослідження, робота має таку структуру: зміст, вступ, три розділи (п'ять підрозділів), висновки, список використаних джерел.

У першому розділі курсової роботи визначаються правові основи та система місцевого самоврядування в Україні.

У другому розділі  роботи йде мова про приорітетні напрямки розвитку місцевого самоврядування.

У третьому розділі висвітлюються питання реформування місцевого самоврядування в умовах здійснення в Україні політико-правової реформи.

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І.

ПРАВОВІ ОСНОВИ І СИСТЕМА МІСЦЕВОГО 

САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ

 

1.1. Поняття і характерні риси місцевого самоврядування

Відповідно до Конституції України [2] місцеве самоврядування – це право територіальної громади – жителів села чи добровільного об¢єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища чи міста – самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування є пристосованою до потреб територіальних громад формою автономного здійснення публічної влади,  яку держава заохочує  і конролює відповідно до Конституції і законів України. Місцеве самоврядування має свою фінансово-економічну основу, його функціонування носить соціально-економічний характер. Децентралізований зміст  місцевого самоврядування та деякі інші фактори зменшують, але не виключають його політичний вплив на державу.

Відповідно до законодавства  України місцеве самоврядування – це гарантоване державою право та реальна здатність об¢єднання у суспільну громаду жителів кількох сіл, селища чи міста – самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції і законів України. Як видно з даного визначення, місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ і міст як безпосередньо, тобто через форми прямої локальної демократії, так і через органи (представницькі, виконавчі) та посадових осіб (сільських, селищних і міських голів тощо) місцевого самоврядування. Інститут місцевого самоврядування відрізняється від держави та об¢єднань громад, хоча й має з ними певну схожість. Так, органи місцевого самоврядування  наділяються правом приймати обов¢язкові рішення на підвідомчій їм території, але тільки з питань місцевого значення у межах Конституції і законів України, тоді як держава приймає правові акти які мають загальнонаціональний характер і стосуються  усього суспільства. Отже, діяльність і місцевого самоврядування, і держави має публічний, правовий характер, але рівень і масштаби цієї діяльності дуже різні.

Місцеве самоврядування не можна ототожнювати з об¢єднаннями громадян, хоча елементи організації та самоорганізації існують як в одному, так і в другому випадках. Для місцевого самоврядування головним об¢єднуючим організації жителів населених пунктів є територіальні місцеві інтереси, тоді як для об¢єднань громадян – їх соціальні, професійні, політичні, економічні та інші інтереси.

В цілому місцеве самоврядування характеризується такими рисами.

     По-перше, місцеве  самоврядування має демократичний  характер, оскільки здійснюється  територіальними громадами у  різних формах особи, які представляють їх специфічні місцеві (локальні) інтереси: сільські, селищні (районні у містах), міські голови.

По-друге, місцеве самоврядування має децентралізований характер, що виключає елементи ієрархії між  територіальними громадами та їх органами і посадовими особами. Іншими словами, кожна територіальна громада  та її структури діють цілком самостійно і незалежно від інших територіальних громад. Свої відносини територіальні громади, їх структури будуть на договірній, фінансовій та іншій основі.

По-третє, місцеве самоврядування має територіальний характер. Воно здійснюється в адміністративно-територіальних одиницях – селах, селищах (районах у містах), містах, районах та областях, тобто на всіх щаблях адміністративно-територіального устрою держави.

По-четверте, місцеве самоврядування має правовий характер і свою специфічну правову природу. Воно діє у межах Конституції і законів України як публічно-правовий інститут зі спеціальною правосуб¢єктністю. Особливості правового характеру місцевого самоврядування проявляються в його правовому статусі, формах діяльності тощо. Місцеве самоврядування може ефективно здійснюватись лише за умов переважання у його діяльності правових елементів. Без пріоритету права немає справжнього місцевого самоврядування.

По-п¢яте, місцеве самоврядування має обслуговуючий характер. Воно реалізує місцеві інтереси територіальних громад шляхом надання жителям селищ і міст відповідних послуг. Адже метою функціонування системи міцевого самоврядування є вирішення соціальних, економічних, екологічних та інших питань місцевого життя, задоволення побутових, культурних потреб і запитів населення відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

По-шосте, місцеве самоврядування має фінансово-економічний характер. Його фінансово-економічною основою  є комунальна власність, місцевий бюджет тощо. Іншими словами, місцеве самоврядування також виступає важливим економічним і фінансовим інститутом.

По-сьоме, міцеве самоврядування частково має політичний характер, оскільки його фуккціонування, особливо у містах, на регіональному рівні дає певні  підстави вважати цю систему достатньо політичною. Цього не можна сказати про сільське самоврядування. Децентралізований характер місцевого самоврядування та деякі інші чинники послаблюють його політичний характер.

Таким чином, характеристика місцевого  самоврядування вказує на те, що воно інтегровано в усі сфери суспільного життя і виступає необхідним елементом демократичної організації суспільства.

 

1.2. Місцеве самоврядування як форма народовладдя

Згідно ст.5 Конституції України  народ здійснює владу безпосередньо  і через органи місцевого самоврядування. З даного конституційного положення прямо випливає, що органи місцевого самоврядування не входять до єдиного державного механізму і, в силу цього, місцеве самоврядування можна розглядати як окрему форму реалізації народом належної йому влади. Основними формами місцевої демократії є:

• форми місцевої (локальної) демократії;
• територіальна громада;
• місцеві (муніципальні) вибори;
• місцеві референдуми та консультативні опитування;
• загальні збори громадян;
• місцеві ініціативи;
• громадські слухання.

Як специфічна форма реалізації належної народові влади місцеве самоврядування характеризується:

1) місцеве самоврядування має  особливого суб¢єкта – територіальну громаду, тобто жителів села чи добровільного об¢єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селищ та міста. Територіальна громада здійснює місцеве самоврядування безпосередньо та через органи місцевого самоврядування;

          2) місцеве самоврядування займає окреме місце в політичній системі (в механізмі управління суспільством та державою). Місцеве самоврядування, його органи, згідно Конституції України, не входять до механізму державної влади, хоча це й не означає його повної автономності від держави, державної влади. Взаємозв'язок місцевого самоврядування з державою досить тісний і знаходить свій вияв у тому, що, по-перше, і місцеве самоврядування, і державна влада мають єдине джерело - народ (ч. 1 ст. 5 Конституції України); (по-друге, органам місцевого самоврядування можуть, надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади (ст. 143 Конституції України) і стан їх реалізації контролюється відповідними органами виконавчої влади.