Соціокультурна компетенція

«Соціокультурний  компонент змісту навчання як засіб підвищення мотивації студентів у процесі формування професійної компетенції майбутнього вчителя іноземної мови початкових класів»

Статус іноземної  мови, її значення, авторитет постійно зростає, бо це той навчальний предмет, який має за головну мету формувати здатність людини до спілкування, до міжкультурних відносин.

Сформувати у дітей знання, уміння й навички на пристойному, високому рівні – серйозне завдання для вчителів іноземних мов, які самі повинні бездоганно спілкуватися іноземною мовою.

Одним із основних пріоритетів у процесі навчання іноземної мови у вищому навчальному  закладі має стати розвиток соціокультурної  компетенції, основою якої є створення  мотивації та інтересу до країнознавчої  тематики, до культури та традицій країни і народу, мова якого вивчається, за допомогою яких формуються вміння міжкультурного спілкування. Дана компетенція стосується перш за все соціокультурних умов користування іноземною мовою. Через оволодіння правилами ввічливості, нормами, які регулюють стосунки між поколіннями, класами та соціальними групами, соціокультурний компонент має пронизувати весь процес навчання майбутнього вчителя іноземної мови початкової школи. Тому необхідно здійснювати ретельний відбір мовного та мовленнєвого матеріалу для ефективного формування соціокультурної компетенції на основі програмних вимог.

Соціокультурна  компетенція (СКК) – це знання культурних особливостей носіїв мови, їх звичок, традицій, норм поведінки й етикету та вміння розуміти комунікативну поведінку носіїв ІМ й адекватно використовувати набуті знання у процесі спілкування, залишаючись при цьому носієм іншої культури.

Соціокультурну  компетенцію доцільно розглядати як сукупність культурно-країнознавчих, лінгвокраїнознавчих, соціолінгвістичних знань, навичок і вмінь та здатність використовувати їх у міжкультурній комунікації, а також сукупність певних здібностей і якостей особистості (психологічний компонент СКК). До здібностей відносяться культурознавча, лінгвокультурознавча й соціолінгвістична спостережливість, соціокультурна чутливість до виявлення тенденцій у взаємодії міжнаціонального і національного у змісті мовленнєвої поведінки та соціокультурна неупередженість До якостей особистості відносяться відкритість, психологічна готовність до спілкування з представниками інших культур, що мають інші погляди, переконання, стилі та образи життя, достатній рівень культури спілкування, мовленнєвий такт, культурна терпимість, наявність почуття відповідальності, володіння технологією усунення конфліктів.

Дидактична  модель процесу формування соціокультурної  компетенції майбутніх учителів іноземних мов

Формування  соціокультурної компетенції буде успішним при систематичному виконанні  вправ, які передбачають розвиток таких  умінь як:

• проводити паралелі між двома культурами;
• вибирати соціокультурні явища згідно завдання вчителя;
• оцінювати соціокультурні події та відмінності;
• висловлювати власну думку;
• формувати асоціативні уміння та естетичні почуття;
• висловлювати своє відношення до історичних подій іншомовної культури;
• формувати позитивне відношення до культури мови, що вивчається;
• інтерпретувати соціокультурну інформацію для формування вмінь критичного мислення;
• коментувати іншомовний матеріал соціокультурного змісту;
• вирішувати соціокультурні завдання в умовних комунікативних ситуаціях.

Дані вправи мають бути підпорядкованими наступним  етапам формування та вдосконалення  соціокультурної компетенції:

1 етап – введення  в соціокультурне середовище;

2 етап – вирішення  соціокультурних проблемних завдань з використанням опор;

3 етап – самостійне  інтерпретування соціокультурних  реалій.

Метою 1 етапу  є ознайомлення з соціокультурною  ситуацією. Даний етап спрямований  на створення таких умов, які сприятимуть  кращому розумінню певної соціокультурної  ситуації. Насамперед, студенти мають усвідомити значущість даної компетенції. Тому викладач повинен зацікавити учнів соціокультурною проблемою, підібрати відповідний матеріал та розробити тренувальні вправи комунікативного пошукового характеру, які спрямовані на формування умінь здогадки, смислової та мовної антиципації та предикції. Наведемо приклади завдань 1 етапу.

Метою 2 етапу є тренування соціокультурного лінгвістичного матеріалу  в рецептивно-репродуктивних вправах  для вирішення проблемних соціокультурних  завдань. Майбутній учитель повинен сам навчитись порівнювати та визначати спільні та відмінні риси двох культур, аналізувати та коментувати той чи інший соціокультурний феномен за допомогою вербально-зображальної наочності. Доцільними на даному етапі є вправи на формування умінь проведення паралелей між двома культурами, знаходження відмінностей у культурі іншої нації та формування вмінь критичного мислення.

Метою креативного етапу  є формування вмінь самостійного користу-вання соціокультурними знаннями та вміннями при вирішенні соціокуль-турних комуні-кативних завдань. На даному етапі використовуються творчі вправи, які вимагають від студентів повної самостійності у змісті та засобах висловлювання. Деякі вправи передбачають формування вмінь самостійного інтерпретування соціокультурних явищ, коментування та вирішення соціо-культурних завдань в комунікативних ситуаціях.

Кожну вправу слід виконувати в парному, малогруповому або  макрогруповому режимах.

Спираючись на теоретичні положення досліджуваної  проблеми та враховуючи власний досвід, було визначено комплекс педагогічних умов, спрямованих на поетапне моделювання й ефективне формування соціокультурної компетенції, а саме:

Під час проходження  педагогічної практики в школі ми мали можливість визначити труднощі, з якими стикається майбутній учитель іноземної мови і його учні при формуванні соціокультурної компетенції шляхом відвідування уроків, спостереження за діяльністю вчителя і учнів та аналізу уроку з майбутнім учителем. Результати показані в таблиці.

Труднощі, які виникають при формуванні соціокультурної компетенції учня

Ефективним засобом формування соціокультурної компетенції може бути створення викладачем власного соціокультурного портфоліо. Викладачеві іноземної мови слід розробити його й постійно доповнювати педагогічними прийомами, технологіями, наробками. Соціокультурний портфоліо являє собою папку, де зібрана найрізноманітніша інформація соціокультурної спрямованості. Це можуть бути вірші, пісні, тестові завдання, добірка текстів для читання та аудіювання. Як зазначено в Рекомендаціях Ради Європи, типи текстів включають:

Більшості сучасним чинним підручникам бракує саме автентичних  текстів, які формують належну соціокультурну компетенцію учнів. Такі підручники мають невеликий процент автентичних текстів, що містять національні реалії, формули етикету, правила пристойної поведінки в іншомовному середовищі тощо. Невідповідність таких текстів потребам навчальної програми вимагає від учителя іноземної мови творчого підходу до шляхів формування належної соціокультурної компетенції студентів, самостійного пошуку автентичних текстів, які містять вербальні аспекти комунікації, малюнки та ілюстрації, аби надати навчально-виховному процесу соціокультурного змісту та сприяти особистісному розвитку молоді в контексті полілогу культур. Плануючи заняття та сприяючи формуванню соціокультурної свідомості студентів як необхідної складової комунікативної компетенції, викладач має забезпечити заняття інформативними автентичними текстами у вигляді статей, сучасної прози та поезій, аудіотекстів, фотоматеріалів та відеофільмів для того, щоб кожен студент міг використати їх цілеспрямовано, аналізуючи соціокультурні проблемні ситуації через створення соціальних портретів та проектів, через спілкування та обговорення їх на занятті.

Окремий розділ портфоліо доречно назвати:«Приклади занять з соціокультурною забарвленістю». У цій частині можна розмістити фрагменти нестандартних уроків: урок-лекцію, урок-подорож,урок-виставку, урок-хіт-парад. Вона розрахована на тих, кого навчають (учнів,студентів), тому що вчительський синтез текстів, малюнків, діаграм, схем, таблиць спонукатиме учнів відтворити щось аналогічне, тому фрагменти уроків повинні бути ретельно продуманими, виваженими, відповідати віковим особливостям учнів та студентів і кожна діаграма, схема, таблиця повинна нести соціокультурне навантаження.