Таким чином, можна сказати, що податкові системи України та Великобританії багато в чому схожі одна з одною, але, разом з тим, є суттєві відмінності як у видах податків, так і у ставках оподаткування та порядку стягнення податків. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Проблеми  системи оподаткування  діяльності страхових  компаній та шляхи  їх подолання 

     Страхові  компанії зобов'язані сплачувати загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі), а також місцеві податки і  збори (обов'язкові платежі). Перелік податків і зборів, які можуть стягуватись зі страхових компаній у процесі їх фінансово-господарської діяльності, наведено на рис. 1.1.

Рис 1.1 Податки і збори, які можуть сплачувати страховики 

     Діяльність  страховика охоплює як страхову діяльність, що має свій відмінний порівняно  з іншим порядок оподаткування, та діяльність, не пов'язану зі страхуванням (інвестиційну та іншу діяльність), яка  оподатковується у загальному порядку.

       Прийнятий 22 травня 1997 року Закон  України "Про внесення змін  до Закону України "Про оподаткування  прибутку підприємств"" істотно  змінив оподаткування страхової  діяльності. Об'єктом оподаткування  визначено валовий дохід від  страхової діяльності, який включає суму страхових внесків, страхових платежів або страхових премій, нагромаджених страховиками протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами. Ставка податку визначена в розмірі 3 % від суми валового доходу, отриманого від страхової діяльності. Доходи нерезидентів, отримані у вигляді страхових внесків, страхових платежів або страхових премій від перестрахування ризиків на території України, оподатковуються за ставкою 15 %. Доходи нерезидентів, отримані у вигляді страхових внесків, страхових платежів або страхових премій від страхування ризиків на території України, оподатковуються за ставкою 30 %. Але згідно із Законом України "Про страхування" нерезиденти не можуть здійснювати страхування на території України. тобто існує неузгодженість у названих законодавчих актах. Водночас слід звернути увагу на те, що підвищені ставки оподаткування доходів нерезидентів від страхової діяльності в Україні створюють сприятливі умови для діяльності українських страховиків на внутрішньому страховому ринку.

     Звільняється  від оподаткування валовий дохід  страхових компаній, пов'язаний зі страхуванням життя фізичної особи, що передбачає страхову виплату в разі таких  страхових випадків:

     • смерть застрахованої особи;

     • рішення суду про оголошення застрахованої  особи померлою;

     • дожиття застрахованої особи  до закінчення строку дії договору страхування або досягнення нею  віку, визначеного договором страхування.

     Якщо  договір страхування життя буде розірваний достроково і це не пов'язано зі смертю застрахованої особи, доходи, отримані страховиком, підлягають оподаткуванню в оподатковуваному періоді, протягом якого відбулося розірвання договору. При цьому використовується ставка податку в розмірі 6 %. Доходи від страхування фізичних осіб на інших умовах, крім щойно перелічених, оподатковуються за ставкою в розмірі 3 %.

     Крім  доходів від страхової діяльності страховики можуть одержувати доходи з інших джерел: відсотки за депозитними рахунками, від реалізації основних фондів і нематеріальних активів, від реалізації цінних паперів, від операцій з борговими вимогами. Ці доходи оподатковуються в загальному порядку. Тобто об'єктом оподаткування є прибуток, який розраховується зменшенням валового доходу звітного періоду від зазначених операцій на суму валових витрат і амортизаційних відрахувань. При цьому до складу валових витрат, пов'язаних з отриманням доходів з інших джерел, не включаються витрати страхової компанії, які мають місце при здійсненні операцій з основної діяльності (страхування і перестрахування). Тобто потрібно вести окремий від основної діяльності облік і належно оподатковувати доходи, що надходять з інших джерел. Отже, можна зробити такий висновок, що Згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», страхова діяльність в нашій країні оподатковується особливим, відмінним від звичайного, чином. Зокрема, базою оподаткування страхових операцій є обсяг отриманих страховими компаніями премій, зменшений на розмір платежів, здійснених цими компаніями з метою перестрахування. До обрахованої таким чином суми застосовується ставка податку у розмірі 3% (крім операцій довгострокового страхування життя, які оподатковуються за ставкою 0%).

     Такий особливий податок був запроваджений  з метою замінити звичайний – розрахований на основі валових доходів та валових видатків – податком на корпоративний прибуток. Основна причина використання специфічного податкового режиму для страхової діяльності полягає в тому, що коректне визначення валових доходів та видатків страхових компаній пов’язане із низкою значних технічних ускладнень. За альтернативного податку, який діє сьогодні на Україні, підприємства інших секторів отримують стимул і можливість переказувати частину свого прибутку на користь страхових компаній у вигляді премій за страхування малоймовірних ризиків, оскільки таким чином вони зменшують обсяг прибутку, що оподатковується за ставкою 25%, і натомість виплачені з прибутку і отримані страховими компаніями страхові премії оподатковуються альтернативним страховим податком за ставкою 3%. Крім того, податкові зобов’язання страхових компаній можуть бути зменшені додатково шляхом подальшого перестрахування в закордонних страхових компаніях, оскільки існуючий альтернативний податок дозволяє вираховувати такі перестрахові виплати із податкової бази.

     Таким чином, у чинному можна виділити дві основні проблеми у системі оподаткування діяльності страхової компанії. По-перше, це ставка податку, яка дозволяє страховим компаніям списувати обсяги перестрахових виплат (а отже, виводити фінансові ресурси за межі податкової системи України), а по-друге – власне рівень ставки податку і база, до якої вона застосовується.  Також, як вже згадувалося вище, в законодавчих актах існує деяка неузгодженість, так у Законі України "Про страхування" вказано, що доходи нерезидентів, отримані у вигляді страхових внесків, страхових платежів або страхових премій від страхування ризиків на території України, оподатковуються за ставкою 30 %, водночас там вказано, що нерезиденти не можуть здійснювати страхування на території України.

       Для вирішення вище зазначених  проблем, страховий бізнес  повинен  ставитися в умови, що є принаймні  наближено рівними до умов  роботи інших підприємницьких  структур, а також забезпечувати  еквівалентний набір економічних стимулів для кожного із видів діяльності. У протилежному випадку створюватимуться потужні стимули для штучного переведення прибутків із секторів в вищим податковим навантаженням до сектору із нижчим задля зменшення власних податкових зобов’язань, що є на даний момент основною проблемою у системі оподаткування діяльності страхових компаній.

     За  останні роки урядом України було прийнято ряд законодавчих актів, які  дещо врегульовували питання про  вивіз фінансових ресурсів за межі території України через систему перестрахування.  Передусім, 4 лютого 2004 р, Кабінет міністрів видав постанову , якою страховим компаніям України надавалось право укладення угод перестрахування лише із тими перестраховиками, що були зареєстровані у країнах із діючим органом державного нагляду за страховою діяльністю. На сьогоднішній день ця проблема є практично врегульованою законодавсвом і вивіз коштів за кордон є мінімальним.

     Але, навіть у разі успішного припинення виведення грошей через перестрахові платежі, страхові компанії все одно матимуть безпосередню можливість слугувати каналом для мінімізації оподаткування прибутків нестрахових секторів економіки, оскільки ці прибутки все одно зможуть переказуватись на користь страхових компаній за допомогою страхування малоймовірних ризиків і оподатковуватись за ставкою 3% у вигляді валових премій, а не за ставкою 25% на загальних засадах оподаткування корпоративного прибутку. Очевидно, що псевдо-страхування завжди буде рентабельнішим, аніж реальне страхування. Рентабельність компанії, яка займається виключно псевдо-страхуванням, фактично становитиме 100% (оскільки такі компанії практично не проводять виплат та мають надзвичайно низькі видатки на ведення справи).

     Ідеальний спосіб оподаткування страхового бізнесу  полягає у стягненні податку безпосередньо з корпоративного прибутку страхової компанії. Така система ставила би страховий бізнес у рівні умови з іншими підприємницькими структурами і не створювала б економічних стимулів до податкового планування. Пряме оподаткування страхових прибутків покликане максимально точно зіставити валові доходи та витрати компанії з метою коректного підрахунку чистого прибутку. Попри те, що пряме оподаткування таких прибутків потребує надзвичайно кропіткої роботи з розробки адекватних податкових норм, воно все ж таки є можливим і його застосовують у багатьох країнах світу. З економічної точки зору, а також з точки зору оподаткування корпоративним податком, прибуток будь-якої компанії – це її доходи за винятком тих видатків, що були понесені задля отримання цих доходів. Визначення цього показника для страхових компаній є дещо складнішою задачею, ніж для будь-якого іншого виду діяльності, оскільки при страховій діяльності обсяги доходів та видатків, що були для цього здійснені, дуже широко рознесені у часі. Як правило, вони припадають на різні звітні періоди: скажімо, доходи за страховою угодою можуть здійснюватись в один період, а виплати за нею – набагато пізніше. Ця специфіка в розподілі доходних та видаткових потоків між звітними періодами і є фундаментальною проблемою обрахування податку на прибуток для ринку страхових операцій. Однак ця проблема має цілком реалістичне рішення, яке широко і успішно практикується в інших країнах. Скажімо, у частині обрахування валових доходів, специфіка страхового ринку полягає в тому, що, як правило, премії, зібрані протягом податкового періоду, повинні покривати ризики, що триватимуть протягом наступних податкових періодів. Для того, щоб врахувати цю невідповідність, страховим компаніям, як правило, дозволяється переносити частину валового обсягу отриманих премій на майбутні періоди. Це означає, що частина отриманих премій, яка припадатиме на ризики, період яких не вибіг у звітному періоді, повинна враховуватись в прибутку не у цей звітний період, а у періоди в майбутньому, коли очікується втілення відповідних ризиків.

     Аналогічно, для коректного визначення прибутку, витрати страхової компанії у  звітний період повинні включати не лише виплати, фактично здійснені  протягом цього періоду, але і, скажімо, обсяги видатків за позовами, що відбулись цього періоду, але будуть задоволені лише наступного періоду, обсяги виплат за ризиками, що відбулись, хоча позовів за ними не було отримано. Як правило, облік таких витрат здійснюється за допомогою створення відповідних резервів. Крім того, деякі із ризиків, з якими працюють страхові компанії, можуть носити непостійний характер і бути пов’язаними з невисокою ймовірністю значних виплат у деякі із періодів. На випадок здійснення таких ризиків компанії можуть створювати специфічні резерви, які забезпечують необхідний рівень ресурсів у разі настання страхового випадку. Навіть операційні витрати компанії, з економічної точки зору, можуть обліковуватись у відповідності до терміну дії страхових угод. Це означає, що поточні видатки, здійснені у кожному звітному періоді, повинні бути включені до валових витрат цього періоду лише частково, а решта цих видатків повинна бути списана у майбутні періоди протягом всього терміну дії заключних страхових угод.

     Таким чином, найбільша складність податкового  обліку в страхуванні полягає у коректному визначенні періоду, до яких слід приписувати доходи та видатки для отримання економічно вірного відповідника отриманого прибутку. Однак виконання цієї задачі не є неможливим, більше того, прибуток страхових компаній успішно розраховується для податкових цілей у переважній більшості економічно розвинених країн.  
 
 

Задача 1(53)

     Сума  валових внесків одержаних платником (страховиком) на його користь за договором  страхування у тому числі сума комісійних винагород одержаних від перестрахування – 42,0 тис.грн., а сума валових внесків сплачених платником за договором перестрахування з резидентами – 25,0 тис.грн. Валовий дохід страховика від інших видів діяльності (доходи від розміщення коштів на депозиті) – 31,0 тис.грн. та дохід страховика від продажу товарів 28,0 тис.грн. Витрати на придбання товарів 12,0 тис.грн витрати на оплату праці 15,0 тис.грн., сума податків і зборів 5,5 тис.грн. Страховою компанією самостійно виявлено невраховані доходи в минулих звітних періодах в сумі 2,2 тис.грн.

     Визначити суму податку на прибуток страхової  компанії за ставкою 3% та ставкою 25%.

       За ставкою 3%:

(42,0 - 25,0)*0,03 = 0,51 тис.грн.

     За  ставкою 25%:

ВДск = 30,0+28,0+2,2 = 61,2 тис.грн. 

ВВск = 12+15+5,5 = 32,5 тис.грн.                                                     ОД = 61,2 – 32,5 = 28,7 тис.грн. 

ПнП = 28,7*0,25 = 7,175 тис.грн. 

Задача 2

     Банківська  установа є платником податку  на прибуток. За звітний період I квартал 2009 р. Нараховані доходи у вигляді  процентів за кредитними операціями в сумі 904089 грн., та отримано дохід від погашених процентів за кредитами попереднього звітного періоду в сумі 200000 грн. У попередньому звітному періоді банківською установою врегульовано сумнівну заборгованість та зменшено нараховані проценти за безнадійними кредитами на суму 104089 грн.