Ефективні прийоми та методи розвитку музичних здібностей дітей старшого дошкільного віку засобами музично - дидактичних ігор

В музичній практиці проявляються і всі типи загальної пам’яті: слухова, зорова (пам’ять на нотний текст, на зорову, видовищну сторону музики, що виконується); слухо-зорова, рухова (моторна пам’ять), слухо-рухова (пам’ять на звучання певних технічних виконавських пасажів в творі, пам’ять на звучання інтервалів в залежності від розтягування пальців на інструменті: бувають випадки, коли учень допомагає собі при співі грою на столі для того, щоб точніше визначити завдання на слух).

Психологи нараховують чотири процеси або функцій пам’яті: запам’ято-вування, збереження, спогади й забування.

Запам’ятовування – це заучування, один з основних процесів пам’яті, що закріплює образи, відчуття, сприйняття, уявлення, думки, дії, переживання.

Аналогічно загальній пам’яті музикальна проявляється як запам’ятову-вання мимовільне (музика запам’ятовується сама по собі, без будь-яких зусиль людини, підсвідомо) й довільне, усвідомлене Запам’ятовування як будь-якої, так і музичної інформації буває довгостроковим та короткочасним, усвідомленим (логічним) й неусвідомленим (механічним). Як і загальне, воно може бути й асоціативним.

Такі поняття, як об’єм, повнота, точність й швидкість запам’ятовування можуть бути віднесені до музичної пам’яті.

Відноситься до музичної пам’яті й процес збереження, тобто утримання в пам’яті інформації.

Всі музична діяльність  пов’язана з відтворенням – будь-яка проява набутого досвіду. Виявлення внутрішніх сенсорних (слухових) образів, а також внутрішній спів, а не тільки зовнішня проява – спів вголос, гра на інструментах, диригування – входять в число прояв музичної пам’яті.

Вплив досвіду на сприйняття можна назвати однією з найбільших закономірностей психології. Будь-який музичний твір сприймається лише на основі запасу конкретних життєвих та музичних сприйнять, вмінь, звичок. Все це йде від підсвідомості (наз. апперцепція  - пам’ять минулого). В сучас-ній теорії інформації виникло поняття тезауруса (клад, скарбниця, скарб) – своєрідний словник, набір закріплених в пам’яті у будь-якої людини слідів його минулих вражень, дій, різноманітних зв’язків та відношень, які можуть ожити під впливом художнього твору сприйнять та відчувань, що виникає на основі реальних фізичних контактів організму із зовнішнім світом.

 

Висновки до першого розділу

 

Музична здібність – це індивідуально-психологічні особливості особистості, що включають:

• природну слуховую чутливість, що обумовлює аналіз природних, мовних або музичних звуків;
• розвинуте в праці і соціальному спілкуванні суб'єктивне відношення до мовних і музичних інтонацій, виражене у вигляді емоційної реакції.

У своєму розвитку вони утворюють систему зі складними динамічними зв'язками між окремими здібностями. У структурі музичних здібностей виділяються основні, загальні і спеціальні здібності.

До загальних музичних здібностей відносять:

• музична пам'ять (засвоєння знань, умінь і навичок) - сприяє накопи-ченню музичних вражень і слухового досвіду, що істотно впливають на формування музичних здібностей, а також на психічну діяльність слухача, виконавця, композитора і педагога; органічно включаючись у фахову діяльність, вона обумовлює засіб музичного мислення (вокальний або конкретно-інструментальний);
• психомоторні здібності - виявляються в можливості музиканта при виконанні передати своє розуміння змісту музичного твору; виражаються в майстерності і віртуозності.

Отже, сучасні погляди на структуру музичності різноманітні, тільки в одному думки дослідників збігаються. Всі вони одним із компонентів музичності вважають ритмічний слух. Головними складовими музичності є звуковисотний і ритмічний слух.

 

Розділ ІІ. Ефективні прийоми та методи розвитку музичних

здібностей дітей старшого дошкільного віку засобами

музично - дидактичних ігор

2.1. Особливості впливу  музично-дидактичних ігор

на музичний розвиток дітей дошкільного віку

 

Призначення нового змісту музичної освіти дошкільників полягає в реалізації гуманістичної парадигми освіти, метою якої є розвиток цілісної творчої особистості. Головним у сучасному змісті музичної освіти дошкільників є не засвоєння навичок виконання, а залучення до самостійної музично-творчої діяльності, розвиток музичної творчості, яка призводить до розвитку індивідуальності, неповторності особистості. Вирішення означеної проблеми  реалізується через організацію різних видів музично-творчої діяльності.

 Зміна пріоритетів у системі освіти, спрямованість на  модель взаємодії педагога з дітьми потребує творчого підходу до розробки й застосування інноваційної психолого-педагогічної роботи з ними. В останні роки особливої  уваги набувають  дослідження в  галузі навчання і виховання дітей дошкільного віку, що обумовлює процес закладання основ майбутньої особистості, підвалин духовності та гармонійного розвитку дитини. Важливу роль у духовному становленні особистості відіграє музика. Сучасний вихова-тель має сьогодні не тільки розв’язувати вузькотехнологічні завдання, а й дбати про загальномузичний розвиток дошкільників, прагнути подолати одноплановість занять у ДНЗ. «Пізнання світу почуттів неможливе без розуміння й переживання музики, без глибокої духовної потреби слухати музику й отримувати  насолоду від неї», – писав В.Сухомлинський. Він же наголошував: «Без музики важко переконати людину, яка вступає в світ, у тому, що людина прекрасна, а це переконання , по суті , є основою емоційної, естетичної, моральної культури» [24].

Музика займає перше місце в структурі людських художніх смаків випереджуючи інші види мистецтва. Вона виступає як самостійний вид, або є компонентом багатьох інших синтетичних видів мистецтв, формує середовище, створює унікальні умови для людського  суспільства сприймати прекрасне в житті й  мистецтві, допомагає людині стати чуйною, впливає на всі риси її психіки – уяву, почуття, мислення, волю, здібності.

Без музичного виховання неможливий повноцінний розумовий розвиток дитини. Музичне виховання є могутнім засобом, який сприяє всебічному й гармонійному розвитку особистості.

Методи музично-естетичного виховання, зокрема, музично-дидактичні ігри,  спонукають до виявлення й розвитку спеціальних здібностей, які називають креативними. Б.Тєплов в своїй книзі «Психологія музичних здібностей» підкреслював, що точніше було б обговорювати не загальні й спеціальні  здібності, а загальні й  спеціальні  випадки  обдарованості, до яких він відносить креативність.

Гра для дошкільників – засіб пізнання навколишнього. Високо оцінюючи виховне значення гри, А.Макаренко писав: «Гра має важливе значення в житті дитини, має те саме значення, яке в дорослого має діяльність, робота, служба. Яка дитина в грі, така з багатьох поглядів вона буде в роботі, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається насамперед в грі» [17, с.29].

Значення гри в розвитку й вихованні особистості унікальне, оскільки гра дозволяє кожній дитині відчути себе суб`єктом, проявити й розвинути свою особистість. У процесі гри в дітей виробляється звичка зосереджуватися, самостійно мислити, розвивається увага, прагнення до знань. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються: пізнають, запам`ятовують  нове, розвивають уяву, фантазію. Гра завжди виступає в двох тимчасових вимірюваннях: у сьогоденні й майбутньому. З іншого боку, гра спрямована в майбутнє, оскільки в ній або прогнозуються або моделюються життєві ситуації, або закріплюються властивості, якості, уміння, здібності, необхідні способи для виконання соціальних, професійних, творчих функцій.

Музично-дидактична гра є засобом і методом музичного розвитку дітей дошкільного віку. Вона сприяє вихованню у дітей доброзичливості, чемності, етикету; розвиває музичні здібності дітей дошкільного віку; допомагає  дитині в цікавій для неї формі почути, відрізнити, порівняти певні особливості музики. Їх застосування дає змогу провести його більш змістовно. В музично-дидактичній грі діти швидше засвоюють вимоги програми по розвитку  музичних здібностей: музично-ритмічних рухів, музично-слухових уявлень, музичної пам`яті, музичного сприйняття тощо. Іноді музично-дидактичні ігри проводяться на занятті (частіше в другій його половині) як окремий вид діяльності. Такі ігри мають навчальний характер.

Серед праць, в яких розглядалися проблеми музичної психології, психології розвитку музичних здібностей можна виділити роботи Є.Назай-кінського, Г.Когана, Г.Ципіна, І.Петрушина, Л.Бочкарьова, В.Медушевсь-кого. Особливе місце в останні роки починають займати ігрові техно-логії й техніки, яким надають переважне значення у розвитку пізнавальних здібнос-тей дітей (І.Васильєв, О.Войскунский, Т.Корнилова, В.Моляко, Н.Пов’якель, Р.Радева, Є.Смирнова, О.Тихомиров, С.Шапкін, Н.Шумакова та ін.).

Рівень музичного розвитку дітей дошкільного віку значно підвищиться, якщо в процесі музичного виховання використовувати музично-дидактичні ігри, що потребують створення  відповідних психолого-педагогічних умов:

• виховувати у дітей емоційну відгукуваність на музику;
• систематично використовувати музично-дидактичні ігри в процесі музичного розвитку дошкільників;
• враховувати вікові та індивідуальні особливості дітей дошкільного віку.

 

2.2. Використання музично-дидактичних  ігор в процесі співу

 

Музично-дидактичні ігри, які використовуються в процесі співу, допомагають нам вчити дітей співати виразно, не примушено, вчать брати дихання між музичними фразами, втримувати його до кінця фрази.

В дитячому садку дошкільники співають пісні різного характеру. Поступово діти починають розуміти: для того щоб передати той чи інший настрій в пісні, треба виконувати їх по-різному: одні пісні відривчасто або протяжно, інші легко або наспівно. Використання способу виконання пісні підгрупами або з солістом надасть в цьому дієву допомогу.

Для закріплення знайомих пісень ми використовуємо гру “Чарівна дзига”, яку можна проводити в декількох варіантах, діти визначають пісню по вступу, заспіву, приспіву, які виконуються на фортепіано, 2-3 дітей (одна дитина) повинна впізнати пісню по музичній фразі, проспіваній усіма разом або індивідуально; впізнати пісню, програну на мателофоні або акордеоні. Цінність гри ще й в тому, що діти, визначаючи твір, закріплюють знання про музичні інструменти. Добре, коли роль ведучого в цій грі бере на себе не музичний керівник, а вихователь. В такому випадку гру можна буде проводити в вільний від занять час.

У вільний від занять час діти самостійно організовують різні музично-дидактичні ігри, пов’язані із співом. В таких іграх у дітей розвивається почуття товариства, відповідальності. В якості прикладу можна представити музично-дидактичну гру “Музичний магазин”, яку діти часто організовують в групі. Дитина-продавець пропонує покупцю запитуючу касету, диск, платівку, повиннен голосом відобразити мелодію. Від його виконання залежить, візьмуть дану касету чи попросять іншу, т.т. від дитини вимагається і чистота звучання, і правильна нюансіровка звуку, і дотримання всіх відтінків при виконанні.

Немалу роль в розвитку у дітей слуху, ритму грають розспівки, які проводяться на музичних заняттях до розучування будь-якої пісні. Розспівка “Качелі” дає знання про висоту звуків; дитина получає завдання визначити по одному звуку, де знаходиться качелі (вгорі чи внизу) і показати на картинці. Якщо дитина правильно визначає, всі плескають. Таким чином проходить своєрідна гра на визначення звуків по висоті.

Замість розспівок я використовую ще й музичні загадки, які вчать дітей не тільки мислити, шукаючи відгадку текстову, але й продовжити відгадку музичну (музичну фразу).

В грі “Де мої дітки?” розвивається уміння розрізняти звуки, різні за висотою, діти з задоволенням відповідають тоненьким голосочком мамі-качці, кішці, пташці. І вже при повторному виконанні гри діти впевнено знають, що мама-кішка співає низьким голосом, а кошеня – високим.

Для визначення звуків за висотою можна використати і такий прийом. Діти слухають мелодії, характеризуючи умовлені дитячі іграшки: ведмедя, зайця і пташку. Діти визначають музику і кладуть відповідну іграшку на відповідну сходинку “музичних сходинок” (ведмідь – нижня, зайчик – серед-ня, пташка – верхня).

За звичай для розспівок беруть нескладні музичні фрази із знайомих дітям пісень, поспівок, і діти співають з різних звуків. Одночасно вони можуть проплескувати ритмічний малюнок в подальшому стукати його музичним молотком, на бубні або металофоні (на одній пластинці).

В середній групі діти повинні самостійно виконати ритмічний малюнок поспівки на одному звуці якого-небудь музичного інструменту (металофоні, тріолі, губній гармошці).

В музично-дидактичних іграх дітей цього віку можуть бути використані і ударні інструменти: різні брязкальця, трикутники, бубни.

В старших групах проводиться більш різноманітна робота по розрізнянню звуків по висоті і тривалості. Поспівки допомагають дітям визначити напрям мелодії, вони вчаться знаходити в мелодії два коротких і один довгий звук “Звук тягнеться довше”, - каже дитина.

Рух мелодії вверх, вниз можна проілюструвати на музичних сходинках (п’ять сходинок). Дитина показує всім, як звучить мелодія, рухаючи будь-яку іграшку по сходах вверх або вниз.

Велику роль в роботі музичного керівника відіграє наочність, зокрема фланелеграф. Фланелеграф із зображенням нотного стану (п’ять лінійок) натягається на демонстраційну дошку. Ноти-кружки накладаються на нотний стан. Викладаючи ноти, діти вчаться правильно передавати мелодію знайомої пісні: визначати звуки по висоті, рух мелодії (вверх, вниз).

Приклади деяких музично-дидактичних ігор