Ефективні прийоми та методи розвитку музичних здібностей дітей старшого дошкільного віку засобами музично - дидактичних ігор

 

 

ЗМІСТ

 

Вступ…………………………………………………………………………………………….………..3

Розділ І. Теоретичні засади формування музичних здібностей…………...……….………7

1.1. Проблема музичних здібностей  у різноманітних 

наукових підходах………………………………………………………………….….………..7

1.2. Загальна характеристика основних музичних здібностей……………..…….…16

Висновки до першого розділу……………………………………………….…….………..20

Розділ ІІ. Ефективні прийоми та методи розвитку музичних

здібностей дітей старшого дошкільного віку засобами

музично - дидактичних ігор……………………………………………………………………..…21

2.1. Особливості впливу музично-дидактичних  ігор 

на музичний розвиток дітей дошкільного віку…………………………………………21

2.2. Використання музично-дидактичних  ігор в процесі співу……………….……24

2.3. Методична рекомендації щодо  використання музично -

дидактичних ігор на музичних заняттях з дітьми

6-го року життя…………………………………………………………………………...…….28

Висновки до другого розділу…………………………………………………………….…32

Висновки…………………………………………………………………………………….…………33

Список використаної літератури………………………………………………...……………….35

Додатки……………………………………………………………………………………..………..…39

 

 

Вступ

 

Актуальність дослідження. Невід’ємним компонентом сучасної загальноосвітньої підготовки в Україні є естетичне виховання. Його спряму-вання на опанування підростаючим поколінням національним культурним досвідом, зокрема фольклорним арсеналом культури, співвідноситься з доктринальними положеннями Закону України “Про дошкільну освіту”, Державної національної програми “Освіта” (“Україна ХХІ століття”), Концепції національного та дошкільного виховання. Найбільш органічно цей процес відбувається у практиці дошкільного музично-естетичного виховання, адже музичний фольклор, як першооснова музичної культури, є природним підґрунтям для загального музично-естетичного розвитку дошкільників та формування у них музичних здібностей.

Осмислення проблеми музичних здібностей, як однієї з найактуаль-ніших проблем музичної освіти, здійснено в наукових працях у різних аспек-тах: філософсько-естетичному (Аристотель, М.Каган, О.Лосєв), соціологіч-ному (А.Сохор, В.Цукерман), психологічному (Б.Ананьєв, Л.Виготський, Д.Ельконін, Н.Лейтес, С.Рубінштейн, О.Леонтьєв, Є.Назайкінський, Б.Теп-лов), музикознавчому (Б.Асаф’єв, Л.Баренбойм, В.Медушевський, Б.Яворсь-кий). Дослідження музичних здібностей, пошук шляхів і методів їх формування й розвитку здійснено вітчизняними (О.Коваль, О.Лобова, В.Макаров, Л.Масол, Е.Печерська, О.Ростовський) та зарубіжними (Е.Жак-Далькроз, З.Кодай, М.Монтессорі, К.Орф, Ш.Судзуки, Б.Трічков) вченими-педагогами. Окремі аспекти досліджуваної проблеми дістали втілення в наукових працях у ракурсі загальномузичного (Е.Абдуллін, О.Апраксіна, Г.Падалка, О.Рудницька, Т.Танько, Г.Тарасенко), музично-творчого (А.Козир, А.Кречківський, М.Лазарєв, Н.Фоломєєва), музично-естетичного (А.Щербо, О.Щолокова), зокрема на народній основі (А.Авдієвський, І.Бех, А.Болгарський, І.Зязюн, А.Іваницький), виховання. Особливості розвитку музичних здібностей дітей дошкільного віку досліджували А.Арісменді, Г.Артоболевська, Н.Ветлугіна, О.Запорожець, М.Михайлова, С.Науменко, О.Радинова, К.Тарасова. Проблема збагачення змісту музичного виховання дошкільників набула подальшого розвитку в працях В.Верховинця, О.Кононко, Т.Науменко, С.Русової, В.Шацької, А.Шевчук.

Однак, не зважаючи на вагомий теоретичний та практичний внесок вищевказаних досліджень у розв’язання означеної проблеми, в музично-педагогічній галузі освіти бракує системного дослідження методичних засад формування музичних здібностей у дітей старшого дошкільного віку. Потребують подальшого вивчення питання комплексного використання етнічного мистецького фонду як домінанти музичного виховання й навчання дітей на важливому етапі дошкільного дитинства. Становить проблему недостатність репертуарних збірок, методичних посібників, у яких було б здійснено адаптацію до певного дитячого віку й систематизацію зразків вітчизняного музичного фольклору, розкрито його значення у формуванні музичних здібностей дошкільників.

Актуальність проблеми, її недостатня теоретична та методична розроб-леність, а також потреби музично-виховної практики дали підстави для визначення  теми  дослідження: “Розвиток музичних здібностей у дітей старшого дошкільного віку засобами музично-дидактичних ігор”.

Об’єкт дослідження – процес формування музичних здібностей дітей старшого дошкільного віку.

Предмет дослідження – методика розвитку музичних здібностей дітей старшого дошкільного віку засобами музично-дидактичних ігор.

Мета дослідження полягає в обґрунтуванні ефективних методів та прийомів розвитку музичних здібностей дітей старшого дошкільного віку засобами музично-дидактичних ігор.

Відповідно до мети визначено такі завдання дослідження:

• аналіз різноманітної наукової літератури з проблеми дослідження;
• вивчення методичної документації;
• проаналізувати стан досліджуваної проблеми в теорії та практиці музичної освіти;
• конкретизувати зміст і структуру музичних здібностей дітей старшо-го дошкільного віку;
• обґрунтувати ефективні умови та методи розвитку музичних здібнос-тей дітей старшого дошкільного віку  засобами музично-дидактичних ігор;
• підвести підсумки курсового дослідження.

Методологічною основою дослідження в контексті міждисциплінар-ного аналізу стали:

• загальнотеоретичні й методологічні принципи наукового пізнання;
• сучасні концепції гуманізації освіти та положення про активність суб’єкта у пізнавальній діяльності;
• концептуальні положення психології та педагогіки про розвиток особистості;
• наукові ідеї щодо сутності мистецтва як специфічної форми суспіль-ної свідомості, його ролі у вихованні особистості;
• ідеї видатних діячів культури і мистецтва про фольклор як складову національної духовної культури, засіб виховання особистості та про необхідність розвитку вітчизняної музичної освіти на національній основі.

Теоретичну основу дослідження склали:

• концептуальні положення дошкільної педагогіки (С.Русова, М.Мет-лов, В.Сухомлинський, К.Ушинський);
• теоретичні положення щодо національного виховання в контексті соціокультурного розвитку особистості, забезпечення єдності освіти і національної культури (І.Бех, І.Зязюн, В.Кремень, О.Сухомлинська, Б.Ступарик), сучасна теорія музично-педагогічної освіти (Е.Абдул-лін, Л.Масол, О.Олексюк, Г.Падалка, О.Ростовський, О.Рудницька, Т.Танько, О.Щолокова);
• ґрунтовні дослідження з проблем музично-естетичного виховання дітей дошкільного віку (А.Арісменді, В.Верховинець, Н.Ветлугіна, М.Метлов, Т.Науменко, А.Шевчук);
• теоретичні положення психології музичних здібностей (Л.Виготсь-кий, О.Леонтьєв, Є.Назайкінський, С.Науменко, С.Рубінштейн, Б.Теплов), теоретичний доробок музикознавців, вчених-етнографів, фольклористів (М.Дмитренко, В.Скуратівський, О.Смоляк, В.Шуль-гіна).

Для досягнення мети та розв’язання поставлених завдань були використані наступні методи дослідження:

• аналіз науково-методичних джерел;
• опитування;
• пряме та опосередковане спостереження у навчально-виховному процесі ДНЗ;
• індивідуальні бесіди з вихователями та методистом;
• інтерв’ювання;
• класифікація та узагальнення отриманої інформації.

 

 

 

 

Розділ І. Теоретичні засади формування музичних здібностей

1.1. Проблема музичних  здібностей у різноманітних наукових  підходах

 

Ґрунтовні наукові дослідження стосовно музичної діяльності розпочалися тільки в середині XIX століття, а музичність же віднайшла своє осмислення у наукових працях на початку XX століття. Наукові інтереси дослідників охоплювали проблеми походження музичності, побудови її структури, вивчення природи музичних здібностей. На перших етапах дослідження цієї проблеми значна кількість психологів під впливом ідей Ф.Гальтона про спадковість таланту розглядала музичні здібності як вроджені якості особистості, як властивість, успадковану від природи, обґрунтовуючи це даними експериментальних досліджень.

Рівень розвитку сучасної психології, психофізіології та інших наук дає змогу досліджувати типологічні властивості нервової системи, індивідуальні варіанти будови кори головного мозку та аналізаторів. Під час вивчення музичних здібностей перспективними є уявлення про функціональну асиметрію право-лівопівкульових відношень.

Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить, що дослідженню проблеми обдарованості приділяється належна увага, зокрема таким її аспектам як визначення підходів до розуміння психологічних основ та структури обдарованості (Дж. Гілфорд, Ж. Піаже,  В. Сиервальд, К. Перлет, Б.Ф. Скіннер,  К. Тейлор,  К.А. Хеллер,   Г.С. Холл,   Р.Уайт,   Л.О. Венгер, М.С.Лейтес, О.М. Матюшкін, В.О.Моляко, А.В.Петровський, К.К. Платонов, С.Л.Рубінштейн, Т.І.Сущенко, Г.Д.Чистякова, М.П.Щербо та інші); виділення сфер та видів  обдарованості    (С.У.Гончаренко, Г.В.Бурменська,    Ю.З.Гільбух,       М.М.Гнатко,    Г.Горелова,   Л.Круглова,  В.М.Слуцький, В.І.Степанов та інші); питанням виявлення і розвитку обдарованості  учнів     (І.С.Аверина, Г.Ю.Айзенк, Ю.К.Бабанський, В.Д.Горський,  В.І.Кірієнко, В.А.Крутецький, О.І.Кульчицька, Н.А.Садовська, Б.М.Тєплов, Є.І. Щеблано-ва та інші). Зокрема, різні аспекти проблеми професійної підготовки вчителя до організації музичної діяльності учнів висвітлені у роботах Л.П.Гонча-ренко, Н.А.Середи, М.М.Ткач, В.В.Федорчук, П.В. Харченко та інших.

У свій час було проведено ряд досліджень, де розглядалися питання природи і структури музикальності, окремих музичних здібностей. Після відповідного аналізу встановлено: підґрунтям музичної обдарованості є такий стан нервово-психічної організації людини, його спрямованість, що робить всю психіку людини "музичною". Не всі звуки є музикою, а лише організовані певним чином. Але всі ці звуки - це “емоції-інформатинки”. І коли вони об'єднані певним чином у часі й просторі (лад, ритм), то стають кодом (звуковим) певного стану, настрою людини.

Музична здібність - це індивідуально-психологічні особливості особис-тості, що включають:

• природну слуховую чутливість, що обумовлює аналіз природних, мовних або музичних звуків;
• розвинуте в праці і соціальному спілкуванні суб'єктивне відношення до мовних і музичних інтонацій, виражене у вигляді емоційної реакції.

У своєму розвитку вони утворять систему зі складними динамічними зв'язками між окремими здібностями. У структурі музичних здібностей виділяються основні, загальні і спеціальні здібності. До основних музичних здібностей, необхідних для усіх видів музичної діяльності, можна віднести:

• ладове почуття - здатність переживати відношення між звуками як виразні і змістовні;
• музично-слухове уявлення - здатність прослуховувати "у розумі" раніше сприйняту музику, що складає основу для музичної уяви, формування музичної уяви і розвитки музичного мислення;
• музично-ритмічне почуття - здатність сприймати, переживати, точно відтворювати і створювати нові ритмічні сполучення.

До загальних музичних здібностей відносять:

• музична пам'ять (засвоєння знань, умінь і навичок) - сприяє накопиченню музичних вражень і слухового досвіду, що істотно впливають на формування музичних здібностей, а також на психічну діяльність слухача, виконавця, композитора і педагога; органічно включаючись у фахову діяльність, вона обумовлює засіб музичного мислення (вокальний або конкретно-інструментальний);
• психомоторні здібності - виявляються в можливості музиканта при виконанні передати своє розуміння змісту музичного твору; виражаються в майстерності і віртуозності.

Специфічним синтезом здібностей і домінуючого показника музично обдарованої особистості є музикальність, основою якої служить емоційна чуйність на музику. Музикальність як реактивна якість особистості мало піддається розвитку. Проте є факти, що говорять про розквіт музикальності в результаті навчання, вдало знайденого репертуару, успішної виконавчої діяльності.

Від народження людина не має здібностей. Але в неї є визначені природні передумови - задатки для наступного їхнього розвитку у визначе-них умовах. (Так, відповідні властивості зорового аналізатора і художній тип вищої нервової діяльності є уродженою передумовою формування художніх здібностей. )

Задатками здібностей є особливості нервової системи, що обумовлюють роботу різноманітних аналізаторів, окремих коркових зон і півкуль мозку. Уроджені задатки визначають швидкість утворення тимчасових нервових зв'язків, їхня усталеність, співвідношення першої і другої сигнальних систем.

Природні передумови здібностей багатозначні - на їхній основі можуть бути сформовані різноманітні здібності. Здібності піддаються перебудові (рекомбінації). Це забезпечує компенсаторні можливості психічної регуляції: слабкість одних нейрофізіологічних компонентів компенсуються силою інших.

Музикантів характеризують такі властивості, як пластичність і активність сенсо- та психомоторики, що визначають особливості сприйняття простору і часу як об'єктивних характеристик, необхідних для предметного відображення дійсності.

У структурі музичних здібностей необхідним компонентом є музичний слух,    передусім    його чутливість до звуковисотних відношень. Психолог Б. Теплов, який спеціально досліджував музичні здібності, встановив, що важливими складовими музичних здібностей є такі:

• чутливість до ритму;
• мелодійний слух (що виявляється в особливому сприйманні мелодії);
• чутливість до точності інтонацій;
• гармонійний слух (що виявляється у сприйманні акордів).