Закон о защите прав потребителей.

Автор: Пользователь скрыл имя, 18 Апреля 2012 в 02:00, реферат

Краткое описание

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1) безпека продукції - відсутність будь-якого ризику для життя, здоров'я, майна споживача і навколишнього природного середовища при звичайних умовах використання, зберігання, транспортування, виготовлення і утилізації продукції;

2) введення продукції в обіг - дії суб'єкта господарювання, спрямовані на виготовлення або ввезення на митну територію України продукції з подальшою самостійною або опосередкованою реалізацією на території України;

3) виконавець - суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги;

4) виробник - суб'єкт господарювання, який: виробляє товар або заявляє про себе як про виробника товару чи про виготовлення такого товару на замовлення, розміщуючи на товарі та/або на упаковці чи супровідних документах, що разом з товаром передаються споживачеві, своє найменування (ім'я), торговельну марку або інший елемент, який ідентифікує такого суб'єкта господарювання; або імпортує товар;

Оглавление

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
ПРАВА СПОЖИВАЧІВ ТА ЇХ ЗАХИСТ
ГРОМАДСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ СПОЖИВАЧІВ (ОБ'ЄДНАННЯ СПОЖИВАЧІВ)
ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ ВЛАДИ У СФЕРІ ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Файлы: 1 файл

Закон о защите прав потребителей.doc

— 265.50 Кб (Скачать)

Експертиза  проводиться за рахунок продавця (виконавця, виробника). Якщо у висновках  експертизи буде доведено, що недоліки виникли після передачі продукції споживачеві внаслідок порушення ним встановлених правил використання, зберігання чи транспортування або дій третіх осіб, вимоги споживача не підлягають задоволенню, а споживач зобов'язаний відшкодувати продавцю (виконавцю, підприємству, яке виконує його функції) витрати на проведення експертизи. Споживач, продавець (виконавець, виробник) мають право на оскарження висновків експертизи у судовому порядку.  

5. У  разі порушення прав споживача  на підприємствах сфери обслуговування продавець (виробник, виконавець) і працівники цих підприємств несуть відповідальність, встановлену законом.  

Стаття 18. Визнання недійсними умов договорів, що обмежують  права споживача  

1. Продавець  (виконавець, виробник) не повинен  включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.  

2. Умови  договору є несправедливими, якщо  всупереч принципу добросовісності  його наслідком є істотний  дисбаланс договірних прав та  обов'язків на шкоду споживача.  

3. Несправедливими  є, зокрема, умови договору про:  

1) звільнення  або обмеження юридичної відповідальності  продавця (виконавця, виробника)  у разі смерті або ушкодження  здоров'я споживача, спричинених  діями чи бездіяльністю продавця (виконавця, виробника);  

2) виключення  або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника);  

3) встановлення  жорстких обов'язків споживача,  тоді як надання послуги обумовлене  лише власним розсудом виконавця;  

4) надання  можливості продавцю (виконавцю,  виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору;  

5) встановлення  вимоги щодо сплати споживачем  непропорційно великої суми компенсації  (понад п'ятдесят відсотків вартості  продукції) у разі невиконання  ним зобов'язань за договором;  

6) надання  продавцю (виконавцю, виробнику)  права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається;  

7) надання  продавцю (виконавцю, виробнику)  права не повертати кошти на  оплату ненаданої продукції у  разі розірвання договору з  ініціативи продавця (виконавця,  виробника);  

8) надання  продавцю (виконавцю, виробнику)  права розірвати договір, укладений  на невизначений строк із споживачем  без повідомлення його про  це, крім випадків, установлених  законом;  

9) установлення  невиправдано малого строку для  надання споживачем згоди на продовження дії договору, укладеного на визначений строк, з автоматичним продовженням такого договору, якщо споживач не висловить відповідного наміру;  

10) установлення  обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної  можливості ознайомитися перед укладенням договору;  

11) надання  продавцю (виконавцю, виробнику)  права в односторонньому порядку  змінювати умови договору на  власний розсуд або на підставах,  не зазначених у договорі;  

12) надання  продавцю (виконавцю, виробнику)  права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору;  

13) визначення  ціни товару на момент його  поставки споживачеві або надання  продавцю (виконавцю, виробнику)  можливості збільшувати ціну  без надання споживачеві права  розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору;  

14) надання  продавцю (виконавцю, виробнику)  права визначати відповідність  продукції умовам договору або  надання йому виключного права  щодо тлумачення договору;  

15) обмеження  відповідальності продавця (виконавця,  виробника) стосовно зобов'язань,  прийнятих його агентами, або  обумовлення прийняття ним таких  зобов'язань додержанням зайвих  формальностей;  

16) встановлення  обов'язку споживача виконати  всі зобов'язання, навіть якщо продавець (виконавець, виробник) не виконає своїх;  

17) надання  продавцю (виконавцю, виробнику)  права передавати свої права  та обов'язки за договором третій  особі, якщо це може стати  наслідком зменшення гарантій, що  виникають за договором для споживача, без його згоди.  

4. Перелік  несправедливих умов у договорах  із споживачами не є вичерпним.  

Положення пункту 8 частини третьої цієї статті не застосовується до умови договорів  про надання споживчого кредиту, відповідно до якої кредитодавець встановлює право розірвати договір в односторонньому порядку за наявності підстав, визначених законодавством, та за умови негайного повідомлення кожної із сторін про розірвання договору.  

Положення пункту 11 частини третьої цієї статті не застосовується до договорів, укладених на невизначений строк, за умови встановлення в таких договорах обов'язковості повідомлення заздалегідь споживача про намір змінити умови договору і надання йому у зв'язку з цим права на розірвання договору.  

Положення пункту 13 частини третьої цієї статті не застосовується до положень про індексацію ціни, що відповідають законодавству, якщо умови та метод розрахунку ціни чітко і недвозначно визначено у договорі.  

Положення пунктів 8, 11 та 13 частини третьої  цієї статті не застосовуються до:  

1) операцій  із цінними паперами, фінансовими  послугами та іншими товарами  або послугами, ціна яких залежить  від зміни котировок або індексів  на біржах чи ставок на фінансових  ринках, які не контролюються  продавцем;  

2) договорів  про купівлю/продаж іноземної валюти, дорожніх чеків або про міжнародні грошові перекази, номіновані в іноземній валюті.  

5. Якщо  положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке  положення може бути змінено  або визнано недійсним.  

6. У  разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача:  

1) такі  положення також підлягають зміні;  або  

2) договір  може бути визнаним недійсним  у цілому.  

7. Положення,  що було визнане недійсним,  вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.  

8. Нечіткі  або двозначні положення договорів  із споживачами тлумачаться на  користь споживача.  

9. Якщо  в результаті застосування умов договору, що обмежують права споживача, споживачеві завдано збитків, вони повинні відшкодовуватися винною особою у повному обсязі.  

Споживач  має право на відшкодування збитків, завданих йому виробником (виконавцем, продавцем), у зв'язку з використанням останнім переваг свого становища у виробничій чи торговельній діяльності.  

Стаття 19. Заборона нечесної підприємницької  практики  

1. Нечесна  підприємницька практика забороняється.  

Нечесна підприємницька практика включає:  

1) вчинення  дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції;  

2) будь-яку  діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману  або є агресивною.  

2. Якщо  підприємницька практика спонукає  або може спонукати споживача  дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно:  

1) основних  характеристик продукції, таких  як: її наявність, переваги, небезпека,  склад, методи використання, гарантійне  обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару;  

2) будь-яких  застережень щодо прямої чи  опосередкованої підтримки виробником продавця або продукції;  

3) ціни  або способу розрахунку ціни  чи наявності знижок або інших  цінових переваг;  

4) потреби  у послугах, заміні складових  чи ремонті;  

5) характеру,  атрибутів та прав продавця  або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди;  

6) права  споживача або небезпеки, що  йому загрожує.  

Підприємницька  практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.  

3. Забороняються  як такі, що вводять в оману:  

1) пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції;  

2) пропонування  з метою реалізації однієї  продукції до реалізації іншої;  

3) відмова  від пред'явлення споживачу товару, що пропонується, та прийняття  замовлення або ненадання товару  протягом розумного строку чи  демонстрування дефектного зразка  товару;  

4) недостовірне  повідомлення про наявність обмеженої  кількості товарів або з метою  спонукання споживачів до прийняття  швидкого рішення позбавлення  їх достатнього періоду часу  для прийняття свідомого рішення;  

5) пропонування  до вільної реалізації продукції, яка вилучена з обігу або щодо обігу якої існують обмеження;  

6) недостовірне  твердження, що існуватиме загроза  особистій безпеці споживача  або його сім'ї, якщо він  не придбає чи не замовить  продукцію;  

7) утворення,  експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції;  

8) використання  повідомлення про розпродаж у  зв'язку із припиненням суб'єкта господарювання, його структурного підрозділу або припинення відповідного виду господарської діяльності, тоді як це не відповідає дійсності.  

Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним.  

4. Агресивною  вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції.  

При встановленні того, чи містить підприємницька практика елементи примусу, докучання або неналежного впливу, до уваги береться:  

1) час,  характер та повторюваність пропозицій  щодо придбання продукції;  

2) вживання  образливих або загрозливих висловів;  

Информация о работе Закон о защите прав потребителей.