Застосування методів прогнозування в розробці та прийнятті управлінських рішень

     Також зазначимо, що всі методи за ознакою «інформаційна підстава методу» поділяються на три класи:

• фактографічні;
• комбіновані;
• експертні.

       Фактографічні – базуються на фактичній інформації про об'єкт прогнозування і його минулий розвиток. В експертних методах використовується інформація, яку надають фахівці-експерти в процесі систематизованих процедур виявлення й узагальнення їх думок.

     Клас  фактографічних методів поєднує  три підкласи:

• методи аналогій, спрямовані на виявлення подібності в закономірностях розвитку різних процесів.
• випереджальні методи, засновані на певних принципах спеціальної обробки науково-технічної інформації, що враховують її властивість випереджати прогрес науки і техніки.
• статистичні методи, являють собою сукупність методів обробки кількісної інформації про об’єкт прогнозування, об’єднаної за принципом виявлення математичних закономірностей змін, що містяться в ній, характеристик даного об’єкта з метою одержання прогнозних моделей.

     Комбіновані – методи зі змішаною інформаційною основою. У свою чергу, класи експертних і фактографічних методів підрозділяються на підкласи за методами обробки інформації.

     Експертні - методи, засновані на думках експертів у даній галузі знань з наступною обробкою отриманих результатів з метою виявлення основних критеріїв і тенденцій, властивих об'єкту.

     Експертні методи розділяються на два підкласи:

• прямі експертні оцінки;
• експертні оцінки зі зворотним зв'язком.

      Прямі експертні оцінки будуються за принципом одержання і обробки незалежної узагальненої думки колективу експертів (чи одного з них) при відсутності впливу на кожного експерта думок іншого експерта і всього колективу.

     Експертні оцінки зі зворотним зв'язком у тому чи іншому вигляді реалізують принцип зворотного зв'язку на основі впливу на оцінку експертної групи (одного експерта) думок, що отримані раніше від цієї групи.

     Експертні методи в прогнозуванні застосовуються в таких випадках: при відсутності  доволі представницької і достовірної  статистичної характеристики об'єкта; великої невизначеності середовища функціонування об'єкта для тих галузей  промисловості, що зазнали сильного впливу нових відкриттів; дефіциті часу чи в екстремальних ситуаціях.

     Серед статистичних методів, використовуваних при прогнозуванні економічних  систем, особливий клас складають  методи побудови й оцінки одночасних рівнянь, що відбивають сукупність законів, одночасна дія яких обумовлює  поводження об'єкта. Система одночасних рівнянь застосовується, коли виникає  складність в моделюванні таких  економічних об'єктів, як галузь чи підприємство.

     Рівняння  моделі мають враховувати не тільки вхідну інформацію, але й причинно-наслідкові зв'язки між показниками, тобто повинні  описувати систему показників, що характеризують об'єкт як єдине ціле.

      За  ступенем формалізації методи економічного прогнозування можна розділити  на: інтуїтивні і формалізовані (див. рис. 1.2). 

     

     

      

     

     

 

Рисунок 1.2. -  Методи прогнозування

      Інтуїтивне  прогнозування застосовується тоді, коли об’єкт прогнозування або дуже простий, або настільки складний, що аналітично врахувати вплив багатьох факторів практично неможливо. В  цих випадках використовують допомогу експертів. Отримані індивідуальні  та колективні експертні оцінки використовують як кінцеві прогнози або як вихідні  дані в комплексних системах прогнозування.

      Формалізовані методи прогнозування, відповідно, дозволяють аналітично врахувати усі або всі суттєві фактори при складанні прогнозів.

     Існують різноманітні методи отримання інформації. Коротко охарактеризуємо кожен  з них.

     Метод структурно-морфологічний. Призначений для виявлення внутрішнього складу предметної області, фіксації появи принципово нових розробок (ідей, технічних рішень і т. п.), що дозволяє обґрунтовано формулювати стратегію науково-технічного прогресу підприємства.

     Метод визначення публікаційної активності. Потік документів, що відносяться до різних областей знань досить циклічний. Відстежуючи цикли, можна визначити стан розробки будь-якої проблеми в країні, на підприємствах і вжити заходи стосовно корекції стратегій науково-технічного прогресу в своїй організації.

     Метод виявлення групи латентних документів. Будь-яка організація, як правило, патентує тільки ті ідеї, які мають практичну значущість для її розвитку і бізнесу. Вивчаючи патенти-аналоги провідних фірм, можна виявити спрямованість їх діяльності і рівень розв'язання ними проблеми, що цікавить Вас.

     Метод показників. Кожна технічна система характеризується набором показників, які модернізуються, що знаходить відображення в документах. Аналізуючи динаміку зміни характеристик показників цієї системи, можна зробити висновок про тенденції її розвитку.

     Метод термінологічного і лексичного аналізу. В умовах розвитку різних областей знань відбувається природна зміна термінологічного апарату. Лексичний аналіз текстів (прочитаних або почутих) дозволяє виявити на ранньому етапі зародження принципових інновацій і спрогнозувати дії своєї організації.

     Важливим аспектом прогнозування є точність і перевірка прогнозів. Прогнозування майбутніх значень на регулярній основі ускладнюється важкою природою змінних. Саме тому необхідно включити в прогноз показник можливого відхилення значення змінної. Необхідність вибору еталону точності визначається:

• різними показниками прогнозів, що отримуються;
• потребою мати в прогнозі декілька показників;
• важливістю контролю помилок прогнозу (в порівнянні з еталоном).

    Помилка (П) в прогнозі означає різницю між фактичним і прогнозованим значеннями:

    П = ФЗ-ПГ,                                                  (1.1) 

 де  ФЗ — фактичне значення; ПГ— прогноз.

     Помилка позитивна, якщо прогноз занижений, і негативна, якщо він завищений. Помилки в прогнозі впливають  на рішення при виборі різних варіантів  прогнозу і на результат використання того або іншого методу прогнозування.

     Обчислення  точності прогнозу.

     Визначити помилку у вичисленому значенні прогнозу неможливо, оскільки невідомо його дійсне значення. Однак існує ймовірність того, що помилка обчисленого прогнозу не перевищить деяку величину або максимальну помилку прогнозу, яку можна очікувати із заданою ймовірністю:

• математичне, очікування (МО)

 ,                                            (1.2)

 де  ДЗ — дійсне значення.

• середньоквадратичне відхилення (СКВ)

 

.                                         (1.3)    

 

    1.2  Контроль прогнозу. 
 

     Контроль  прогнозу. Контроль прогнозу здійснюється порівнянням помилок прогнозу із заздалегідь визначеними значеннями (межами). На практиці контроль здійснюється за допомогою розрахунку відношення сукупної помилки прогнозу до відповідного значення МО і використовується для спостереження за прогнозом: 

     ,                                            (1.4)                  

де По — показник відхилення.

     Значення  показників відхилення порівнюються із межами значень показників, що засновані  на судженнях і досвіді.

     Згідно  теорії ймовірності з урахуванням  нових законів розсіювання, відхилення випадкової величини від центру групування не перевищує трьох середніх квадратних відхилень. З урахуванням цього  значення показника відхилення повинне  знаходитися в межах ± 4, що відповідає межам трьох стандартних відхилень.

     Використання  контрольних графіків. Графік передбачає установку верхніх і нижніх меж для окремих помилок прогнозу. Графічне відображення помилок з використанням контрольної діаграми інформативно і наглядно представляє відхилення, що виходять за встановлені межі. 
 

3.        Вибір методу прогнозування. Організація робот з прогнозування.

 
 

      При виборі методів прогнозування важливим показником є глибина випередження. При цьому необхідно знати  не лише абсолютну величину цього  показника, але й співвіднести його з тривалістю еволюційного циклу  розвитку об’єкта прогнозування. Для  цього можна використовувати  безрозмірний показник глибини (дальності) прогнозування, що був запропонований В.Білоконем:

    τ = ,                                   (1.5)

    де  Δt – абсолютний час випередження;

    t_x – величина еволюційного циклу об’єкту прогнозування.

     Проблему  недосконалих методів прогнозування  можливо вирішити постійним вдосконаленням і поповненням, розробкою обґрунтованої  класифікації методів прогнозування  з метою забезпечення вивчення та аналізу цих методів, а також  для полегшення вибору відповідного методу під час розробки прогнозів.

     Підготовка  визначеного рішення вимагає  забезпечення всебічної його поінформованості, обґрунтованості. Робота припускає  ознайомлення і з'ясування керівниками  характеру і наслідків застосованого  раніше рішення, що є попереднім даному рішенню. Ознайомлення з діючими  інструкціями, одержання додаткової інформації від осіб і підрозділів  компетентних в області даної  проблеми. Поряд з цим необхідно  враховувати, що прийняте рішення не повинне суперечити існуючим актам  і вищевказаній директиві. Керівник повинний бути в курсі останніх досягнень  у свій області, йому варто постійно працювати над підвищенням своєї  компетенції за фахом, створювати можливість відвідувати конференції, семінари, прослухувати спеціальні лекції й інші заняття. При цьому важливо виходити з того, що в даний час більше чим абиколи, керівникам повинні  бути притаманні почуття нового, уміння мислити економічно грамотно, йти  в ногу з науково-технічним прогресом.

     На  етапі підготовки рішення при  виборі методу прогнозування важливо  виділити як ті методи, застосування яких можливо в умовах наявної задачі, так і ті методи, застосовувати  які неможливо. Об’єктом прогнозування  частіше за все являються сукупність організаційно виробничої системи  і зовнішнього середовища.

     Аналіз  та порівняння досягнутих результатів  з прогнозними на основі якісних  та кількісних показників дасть можливість удосконалювати існуючі методи прогнозування  та використовувати найбільш прийнятні  з них для кожної конкретної ситуації.