Теоретичні та нормативно-правові аспекти міжнародного туризму

 

Відповідно до результатів  можемо зробити наступні висновки: підприємство є досить рентабельним, тобто порівняно ефективно працює та використовує свої ресурси. Всі показники рентабельності позитивні, що є дуже добре. Спостерігається незначна тенденція їх покращення. Збільшення показника операційної рентабельності свідчить про збільшення доходів від операційної діяльності. Ріст показника валової рентабельності свідчить про покращення ефективності виробничої діяльності, а також про ефективність політики ціноутворення в 2010 році. Чиста рентабельність продажу є задовільною, тобто товариство отримує прибуток від продажу. Рентабельність власного капіталу зростає,тобто дохід від кожної інвестованої власниками капіталу гривні зростає.

Процес прискорення розвитку туризму  має відбуватися в нерозривному зв'язку з утвердженням ринкових відносин. Міжнародний досвід свідчить, що саме ринок є найсприятливішим економічним середовищем для функціонування туристичного підприємства. У свою чергу, підприємство туристичної галузі, орієнтуючись безпосередньо на споживача, покликані відігравати активну роль у формуванні ринкового простору.

Розвиткові зовнішньоекономічної діяльності в галузі туризму в  Україні сприяють значні туристичні ресурси, активізація участі України  в міжнародному поділі праці, поступове  залучення іноземних інвестицій в туристичне господарство, приватизація туристичних підприємств, стабільність національної валюти і досягнення її вільної конвертованості, розвиток внутрішнього споживчого ринку та насичення його високоякісними товарами й послугами тощо.

Висновки до розділу

В «Туристичній фiрмі «Львiв-Супутник» створюється Статутний фонд у розмірі 20000 гривень, який поділений на 100 простих іменних акцій номінальною вартістю 200 гривень кожна.

За даними таблиці  видно, що вартість майна підприємства збільшилась на 16,06% або на 1917,40 тис. грн., що може свідчити про збільшення підприємством господарського обороту – що є позитивним для підприємства.

В структурі сукупних активів  підприємства питому вагу займають майже порівну необоротні активи (41,50%) та оборотні активи (58,50%). Підприємство має важку структуру активів, що свідчить про значні накладні витрати та про високу чутливість до зміни виручки. При цьому треба зазначити, що в порівнянні з попереднім звітним періодом питома вага необоротних активів в майні підприємства знизилась на 6,02 %. Вартість оборотних активів виросла на 1840,20 тис. грн. (темп росту склав 129,37 %). При цьому доля їх в структурі активів підприємства збільшилась на 6,02 %. Такі зміни можуть бути наслідком сповільнення оборотності оборотних засобів, що є негативною тенденцією.

На початок звітного періоду найбільший вклад в формування оборотних активів внесла дебіторська заборгованість за послуги (51,27 %). На кінець року при збільшенні абсолютного значення заборгованості на 464,1 тис. грн. темп росту склав 114,45 %. Взагалі її доля в складі оборотних активів зменшилась на 5,92 % і складає 45,36 %. Питома вага грошових коштів та їх еквівалентів в структурі оборотних активів на початок року – 1,68 %, а на кінець звітного періоду дещо зменшилась і складає 1,50 %.

Структура активів з високою  долею заборгованості та низькою  долею грошових коштів може свідчити про проблеми, пов’язані з маркетинговою політикою підприємства, а також про переважно не грошовий характер розрахунків.

Досить значна частка в  структурі оборотних активів  належить виробничим запасам на початок  періоду – 47,04 %. Це свідчить про спад активності підприємства , сповільнення оборотності оборотного капіталу, а на кінець року спостерігається їх збільшення: питома вага запасів зросла на 6,10 % і склала – 53,14 %, що не є позитивним.

Зобов’язання підприємства як на початок, так і на кінець звітного періоду майже на 30 % складались із поточних зобов’язань, що свідчить про нераціональну структуру балансу та про існування ризику втрати фінансової стабільності. На протязі звітного періоду сума зобов’язань зменшилась на 5,81 %. Поточні зобов’язання підприємства на початок періоду складалися в основному з кредиторської заборгованості за надані послуги (52,73 %), а на кінець року бачимо зменшення питомої ваги кредиторської заборгованості до 50,96 %. Довгострокові зобов’язання на початок року складали 23,23%, а вже на кінець зменшились до 19,31%.

РОЗДІЛ 3. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО УДОСКОНАЛЕННЯ РОБОТИ ВАТ «ТУРИСТИЧНОЇ ФIРМИ «ЛЬВIВ-СУПУТНИК»

3.1  Напрямки удосконалення діяльності туристичного підприємства

Незалежно від сфери і  масштабу діяльності будь-який контролюючий суб'єкт повинен не тільки здійснювати  попередній та заключний контроль кінцевих результатів, а й провадити поточний контроль і постійну координацію  дій об'єктів управління. Не є  винятком і «Туристична фiрма «Львiв-Супутник»

Сучасний стан туристичної  галузі потребує системного підходу  в управлінні, всебічного його аналізу  та оцінки перспектив розвитку, впровадження нових методів управління, чого неможливо  здійснити без постійних надходжень інформації про поточну діяльність об'єктів управління. Хоча головний спеціаліст з туризму має доступ до будь-якої інформації, що необхідна  для виконання функціональних обов'язків, значна частка цих даних отримується  через запити в інші підрозділи облдержадміністрації, податкову службу, туристичні підприємства, що збільшує термін і ускладнює процес прийняття рішення. Тому пропонується внести деякі зміни до системи  звітності туристичних підприємств, а саме: крім обов'язкової державної  звітності два рази на рік, провадити  щомісячну звітність, яка повинна  містити такі основні показники:

1. Кількість обслугованих  туристів.

2. Рух туристичних потоків  з інших країн, областей України  та рух потоків за кордон (з  зазначенням назв країн і областей).

3. Цілі поїздок та подорожей (у відсотках).

4. Запровадження нових  послуг.

5. Проблеми, що виникли  за звітний період.

6. Пропозиції з питань  законодавства, нормативно-правової  бази туризму тощо, пропозиції  щодо діяльності управління.

Запровадження цієї пропозиції надасть можливість не тільки удосконалити проведення аналізу туристичної  діяльності і стану туризму, але й встановити більш тісний двосторонній зв'язок з об'єктами управління. Збірподібної інформації є своєрідним маркетинговим дослідженням і дозволить складати графіки сезонності, життєвого циклу окремих послуг, проводити сегментацію ринку туристичних послуг, визначити найбільш пріоритетні для області напрямки діяльності. Це надасть можливість розробляти більш конкретні рекомендації фірмам щодо підвищення ефективності їх діяльності, а також визначити коло країн для надання на державному рівні пропозицій щодо укладання з ними міжнародних договорів про спрощення і візового режиму, міжнародне співробітництво тощо. При цьому слід зазначити, що дії головного спеціаліста з туризму не повинні суперечити чинному законодавству України щодо забезпечення свободи підприємницької діяльності суб'єктів ЗЕД.

Управління у відповідності  до своїх завдань повинно більше уваги приділяти формуванню туристичної  інфраструктури впродовж транспортних коридорів, що пролягають через територію  області. Для цього пропонується організувати збір інформації щодо основних транспортних шляхів, що використовуються фірмами згідно маршрутів, провести низку нарад з керівниками туристичних підприємств і представниками інших підрозділів облдержадміністрації щодо виявлення пріоритетних напрямків дій, організації першочергових заходів та визначення конкретних джерел фінансування.

В умовах переходу до ринкових відносин повинна підлягати суттєвим змінам санаторно-курортна система, потрібно впроваджувати нові методи управління. На державному та регіональному рівні потрібно переходити до програмно-цільового (проектного) управління і фінансування санаторно-курортної сфери. При цьому виділення коштів повинно здійснюватися для досягнення кінцевого результату (забезпечення лікування або відпочинку громадян), а не для забезпечення діяльності закладу як такого. Тому пропонується впровадити бізнес-планування та інвестиційне планування. Бізнес-планування повинно передбачати створення регіональних проектів і програм в лікувально-курортній сфері наоснові бізнес-планів санаторно-курортних закладів, що отримали право участі в програмі. Подібні програми повинні складатися і постійно контролюватися як крупномасштабний і довгостроковий проект. Це дійсно кардинальні зміни, що потребують значної підготовчої роботи.

Але вирішальне значення матимуть зміни в управлінні на рівні санаторно-курортного закладу, і саме управління з питань молоді, спорту та туризму повинно бути ініціатором подібних змін. Справа в тому, що сучасний санаторно-курортний заклад є черезмірно комбінованим, враховуючи наявність допоміжних, інфраструктурних служб і підрозділів: харчування, транспорту, бібліотеки, кіно, фізкультури і спорту, інженерного забезпечення, охорони, догляду за територією та ін. Більш доцільним було б здійснення цих функцій спеціалізованими фірмами на договірній основі. Альтернативою цьому є перетворення існуючого комбінування послуг і виробничих функцій санаторно-курортних закладів в іншу організаційно-управлінську і правову форми. Найбільш доцільним є запровадження акціонерної форми власності. Також пропонується об'єднання в корпорацію декількох сусідніх закладів з відповідним об'єднанням їх інфраструктури. Санаторно-курортним закладам пропонується запроваджувати діяльність щодо розробки довгострокової стратегії та поточної тактики, програм маркетингу, кадрової політики по забезпеченню кваліфікованими менеджерами. Для забезпечення цих перетворень управлінню у справах молоді, спорту та туризму рекомендується провести роботу та надати пропозиції державній туристичній адміністрації та облдержадміністрації щодо створення сприятливих організаційно-правових та економічних умов.

З метою прискорити адаптацію працівників туристично-рекреаційної сфери до міжнародних вимог доцільно здійснювати стажування їх за кордоном, а також запрошувати закордонних фахівців для навчання місцевого персоналу. Тому головному спеціалісту з туризму пропонується у ході переговорів з іноземними партнерами винести на їх розгляд питання професійного обміну досвідом.

Також пропонується взаємодія  з управлінням освіти облдержадміністрації щодо удосконалення системи навчання за обміном впровадження туристсько-краєзнавчого виховання дітей та молоді. Управління повинно надати туристичним підприємствам пропозицію щодо організації дитячих міжнародних турів, сприяти розвитку дитячого та молодіжного туризму.

Значна кількість напрямків  діяльності головного спеціаліста  з питань розвитку туризму та ліцензування та її збільшення в результаті запровадження запропонованих рекомендацій призведе до необхідності розширення кадрового складу фахівців з питань туризму в «Туристичній фiрмі «Львiв-Супутник».

Головного спеціаліста з  питань розвитку туризму і ліцензування рекомендується офіційно підпорядкувати голові управління і створити окремий  підрозділ з туризму. Головний спеціаліст з питань розвитку туризму та ліцензування повинен виконувати наступні функціональні обов'язки:

1. Здійснення загального  керівництва роботи підрозділу.

2. Керування розробкою  проектів, обласних програм щодо  розвитку туризму.

3. Обґрунтування доцільності проектів і програм та організація їх реалізації.

4. Фінансове забезпечення  реалізації проектів і програм.

5. Надання пропозицій  щодо укладання міжнародних угод  з питань туризму.

6. Організація переговорів  з іноземними партнерами.

7. Облік суб'єктів туристичної діяльності та ліцензування туристичних підприємств.

8. Вжиття заходів щодо  розширення міжнародного туризму  в області.

9. Організація підвищення кваліфікації фахівців туристичних підприємств усіх форм власності.

Спеціаліст з реклами повинен виконувати наступні функції:

1. Підготовка до участі у міжнародних та всеукраїнських туристичних виставках-ярмарках, рекламних заходах обласного масштабу.

2. Розробка макетів друкованої  рекламної продукції.

3. Організація виготовлення  рекламної продукції.

4. Облік та обробка щомісячної звітності туристичних підприємств.

5. Надання пропозицій  іншим працівникам підрозділу щодо розвитку їх сфери діяльності.

6. Складання листів-запитів  до закордонних державних органів  управління туризмом та іноземних  суб'єктів туристичної діяльності.

7. Забезпечення реклами  за кордоном екологічного та  пізнавального туризму.

У функціональні обов'язки спеціаліста з екологічного туризму повинно входити:

1. Розробка проектів з  екологічного туризму, організація  їх реалізації.

2. Контроль за виконанням  проектів.

3. Взаємодія з іноземними  партнерами щодо залучення іноземних  туристів.

4. Надання пропозицій  щодо підвищення ефективності заходів з екологічного туризму.

5. Контроль за здійсненням  природоохоронних заходів.

6. Сприяння екологічному  вихованню туристів.

Спеціаліст з рекреаційної сфери туризму повинен виконувати наступні функції:

1. Розробка проектів і  програм розвитку рекреаційної  сфери туризму.

2. Контроль за виконанням  проектів і програм.

3. Прийняття на розгляд  бізнес-планів санаторно-курортних  закладів.

4. Бізнес-планування.

5. Обґрунтування доцільності інвестицій у рекреаційну сферу, в тому числі іноземних.