Теоретичні та нормативно-правові аспекти міжнародного туризму

Релігійний (паломницький) туризм в даний час користується популярністю. Виділяється кілька його видів:

- паломництво (відвідування святих місць для поклоніння реліквіям);

- пізнавальні поїздки (знайомство з релігійними пам'ятниками, історією релігії і пр.);

- наукові поїздки (поїздки істориків та інших фахівців, що займаються питаннями релігії, та ін.)

В залежності від способу  пересування і обраного виду транспорту можна виділити такі види туризму, як авіаційний, залізничний, автотуризм, автобусний, водний, піший, велосипедний та ін.

Який би вид транспорту не обрав мандрівник, необхідною умовою на сьогоднішній день є забезпечення безпеки і комфорту подорожі. Показниками  безпеки подорожі є аварійність (число аварій в рік за видами транспорту) і особиста безпека, яка  характеризується числом загиблих в  дорожньо-транспортних пригодах на 100 000 чоловік.

Туризм і транспорт  настільки взаємопов'язані, що одне не мислиться без іншого. Багато туристів подорожують спеціальними автобусами з оглядовими вікнами, комфортними  відкидаються кріслами, кондиціонером, баром, туалетного кабіною, музичним супроводом, мікрофоном, телевізором. Ці автобуси дозволяють дістатися туди, куди не ходять поїзди і не літають літаки. Стан автобусного парку є визначальним показником якості наземного обслуговування.[22]

Туристи люблять круїзні  подорожі, для яких використовується особливий тип транспорту. Це не просто транспортні засоби, що перевозять пасажирів з одного порту в  інший, а місце розміщення (ночівлі) та харчування, гідна, якщо не найкраща, частина турпродукту. Сучасні круїзні  судна мають таке обладнання для  туристів: тренажерний зал, басейн, кінотеатр, відеосалон, дискотеку, магазини, ресторани і бари, концертні зали. На деяких судах є конференц-зали з обладнанням для синхронного  перекладу, що дозволяють проводити  ділові зустрічі і наукові конференції. Одне з великих достоїнств круїзних суден - харчування. Стабілізатори зменшують  негативний вплив хитавиці на організм людини. На багатьох судах є великі гаражні приміщення, дозволяють подорожувати по морю разом з автомобілем і  користуватися ним під час  стоянки в портах різних країн.

Основою (суб'єктами) туризму  є люди, тому масштаби туристської  економіки будуть залежати від наявності  великого числа людей, у яких в  перспективі є однакові потреби  та бажання - здійснити туристську подорож.

Туризм відіграє важливу  роль у розвитку економіки країни (регіону). Велике число людей, які  відвідують країну, стимулює виробництво  продукції і послуг. Ті, хто має  туристські потреби та бажання, не обов'язково є туристами. Туристи - тільки ті індивідууми, які хочуть і можуть задовольнити туристські потреби та бажання.

Римська Конференція ООН  з міжнародних подорожей і  туризму 1963 рекомендувала використовувати  терміни «відвідувачі», «туристи» (ночують  відвідувачі) та «одноденні відвідувачі» (екскурсанти), запропоновані Міжнародним  союзом офіційних туристичних організацій - МСОТО.

За визначенням ВТО, відвідувач - це особа, яка подорожує у будь-яке  місце, що знаходиться за межами його звичайного середовища, на термін, що не перевищує 12 місяців поспіль, і головною метою поїздки якого не є заняття  діяльністю, оплачуваною з джерела  у відвідуваному місці .

Визначення відноситься  до двох основних категорій осіб:

1) до туристів  - відвідувачам, які роблять щонайменше одну ночівлю у колективному або індивідуальному засобі розміщення в відвідуваною країні (регіоні). Екіпажі літаків або суден, що прибувають в країну (регіон) і перебувають на стоянці або на зупинці, також вважаються туристами протягом усього часу перебування на території цієї країни (регіону), якщо вони використовують засоби розміщення відвідуваною країни (регіону);

2) до одноденних відвідувачам (екскурсантам) - відвідувачам, які не  здійснюють щонайменше одну ночівлю  у колективному або індивідуальному  засобі розміщення в відвідуваною  країні (регіоні). До них відносяться:  пасажири круїзних суден, які  прибувають в яку країну (регіон) на круїзному судні, якщо вони  повертаються щоночі на судно  для ночівлі, незалежно від  часу стоянки; 

3) одно-денні відвідувачі; екіпажі, що залишаються в країні менше одного дня, але не зупиняються на ніч; власники та пасажири яхт (якщо ночують на яхті); пасажири - учасники групової поїздки, які ночують у поїзді

Ключовим критерієм, за яким визначається внутрішній туризм, є  країна місця проживання. СОТ пропонує наступне визначення: внутрішній турист - це особа, яка подорожує всередині країни свого місця проживання в місце за межами його звичайного середовища і яке перебуває щонайменше з однією ночівлею в колективному або індивідуальному засобі розміщення, але не більше одного року, з будь-якою метою, крім здійснення діяльності, оплачуваної з джерела в відвідуваному місці. На відміну від внутрішнього туриста одноденний відвідувач (екскурсант) не здійснює ночівлю. Тобто єдиним критерієм, що відрізняє туриста від одноденного відвідувача (екскурсанта), є ночівля в відвідуваному місці.[14]

Індустрія туризму - багатогалузевий виробничий комплекс, який займається відтворенням умов для подорожей і відпочинку, тобто виробництвом туристського продукту. Є однією з найбільш значних галузей економіки в світі, а для деяких країн, що розвиваються - основною економічною галуззю (Кіпр, Малайзія, Таїланд та ін.)

Однак, дефінування індустрії  туризму як комплексу підприємств  виробничої і не виробничої сфери, що надають туристичні послуги та виробляють товари туристського попиту, є наслідком  галузевого підходу. Тому варто враховувати, що індустрія туризму представляє  собою не тільки сукупність вище перерахованих  підприємств, але є однією з форм освоєння території.

Типові суб'єкти тур індустрії:

1)підприємства розміщення (курорти, готелі, пансіони, кемпінги і т. п.);

2)транспортні підприємства;

3)туристські фірми (туроператори, туристичні агентства, екскурсійні бюро і бюро гідів);

4)рекламно-інформаційні туристські установи (рекламні агентства, рекламні бюро, інформаційні агентства);

5)асоціації та державні органи по регулюванню розвитку туризму (комітети і департаменти туризму, громадські туристські організації та об'єднання).

Нетипові суб'єкти тур  індустрії:

1.у сфері виробництва ( підприємства, що виробляють сувеніри, спорттовари, товари для відпочинку, одяг для відпочинку та туризму, літературу по туризму, продукцію машинобудування, фототовари);

2.у сфері обслуговування –(підприємства, що здійснюють організацію розваг, конгресів , виставок і ярмарків, громадське харчування, послуги лазні та сауни, культурно-просвітницьку діяльність, тренерські послуги, медичні послуги, кредитні послуги, страхові послуги, видача віз).

Отже, туризму, що належить до сфери послуг, притаманні всі ті особливості, що були перераховані вище.

Можна виділити наступні види туризму.

Екскурсійний туризм - подорож  у пізнавальних цілях. Це одна з найбільш поширених форм туризму.

Рекреаційний туризм - подорож  для відпочинку і лікування. Цей  вид туризму є дуже розповсюдженим в усьому світі. У деяких країнах  він виділяється в самостійну галузь економіки і функціонує паралельно з іншими видами туризму.[4]

Діловий туризм - поїздки, пов'язані  з виконанням професійних обов'язків. У зв'язку з загальної інтеграцією  і встановленням ділових контактів  діловий туризм з року в рік  набуває все більшого значення. Поїздки  відбуваються з метою відвідування об'єктів, що належать фірмі або представляють  для неї особливий інтерес; для  проведення переговорів, для пошуку додаткових каналів постачання чи збуту  і т.д. Звернення до туристичним  фірмам у всіх подібних випадках дозволяє організувати поїздку з найменшими витратами, заощаджуючи час. Крім того, до сфери ділового туризму відноситься  організація різних конференцій, семінарів, симпозіумів і т.д. У таких випадках великого значення набувають спорудження  при готельних комплексах спеціальних  залів, установка устаткування для  зв'язку і т.д.

Етнічний туризм - поїздки  для побачення з родичами. Туристські агентства допомагають з оформленням  транспортних квитків, закордонних  паспортів, віз і т.д.

Спортивний туризм - поїздки  для участі в спортивних заходах. До послуг туристських фірм удаються у цьому випадку як керівники  спортивних команд, організатори змагань, так і болільники і просто бажаючі  сопрісутствовать на змаганні.

Цільовий туризм являє  собою поїздки на різні масові заходи.

Релігійний туризм - подорож, що має метою виконання яких-небудь релігійних процедур, місій.

Караваннінг - подорож у  невеликих мобільних будиночках на колесах.

Пригодницький (екстремальний) туризм - туризм, пов'язаний з фізичними  навантаженнями, а іноді з небезпекою для життя.

Водний туризм - поїздки  на борті теплохода, яхти й інших  річкових і морських судів по ріках, каналам озерам, морям. Географічно  і за часом цей туризм дуже різноманітний: від годинних і одноденних маршрутів  до багатотижневих круїзів по морях  і океанах.

Всі ці види туризму найчастіше тісно переплітаються між собою, і їх найчастіше важко виділити в  чистому вигляді.[17]

1.3 Розвиток міжнародного туризму в світі та Україні

Незважаючи на те, що сьогодні в організації міжнародного туризму існують та діють загальні принципи його формування, функціонування і розвитку, кожна країна, яка приділяє серйозну увагу цій галузі економіки, застосовує свої моделі туризму. Це обумовлено різними причинами, в основі яких лежать історичні, географічні, кліматичні, економічні і соціальні особливості кожної окремої країни чи регіону. Іншими словами, кожна країна, яка розвиває туристичну індустрію, намагається повністю використати національні ресурси з метою отримання значних валютних надходжень до бюджету. Характеристику розвитку міжнародного туризму у провідних туристичних країнах і регіонах світу.[18]

У 2011 році було 983 млн міжнародних  туристських прибуттів в усьому світі,( таблиця 1.1) з ростом на 4,6% в порівнянні з 940 млн у 2010 році 10 найкращих міжнародних туристичних напрямках в 2011 році були:

Таблиця 1.1

Міжнародні туристські прибутки в світі

Страна	2011 рік (млн.)	2010 рік (млн.)	С 2010 до 2011 %
Франція	79.5	77.1	+3.0
Америка	62.3	59.8	+4.2
Китай	57.6	55.7	+3.4
Іспанія	56.7	52.7	+7.6
Італія	46.1	43.6	+5.7
Туреччина	29.3	27.0	+8.7
Великобританія	29.2	28.3	+3.2
Німеччина	28.4	26.9	+5.5
Малайзія	24.7	24.6	+0.6
Мексика	23.4	23.3	+0.5

 

Європа

У 2011 році налічувалося понад 503 960 000 міжнародних туристських  прибуттів в Європу, збільшення на 6,2% у порівнянні з 2010. У 2011 році в  десятку напрямків були:

 

Таблиця 1.2

Статистика з мыжнародного туризму країн Европи

Країна	2011 рік (млн.)
Франція	79.50
Іспанія	56.69
Італія	46.12
Туреччина	29.34
Великобританія	29.19
Німеччина	28.35
Австрія	23.01
Росія	22.69
Україна	21.42
Греція	16.43

 

Україна проголосила туризм одним з пріоритетних напрямів розвитку національної культури та економіки  і створює сприятливі умови для  туристичної діяльності. Державна політика в галузі туризму визначається Верховною  Радою України, яка створює сприятливі умови для туристичної діяльності.

Завданням розвитку туризму  в Україні є створення сприятливого організаційно-правового й економічного середовища для розвитку цієї галузі, формування конкурентоспроможного  на світовому ринку вітчизняного туристичного продукту на основі ефективного використання природного та історико-культурного потенціалу України, забезпечення її соціально-економічних інтересів і екологічної безпеки. Стратегія розвитку туристичної індустрії в Україні полягає також у виробленні державної політики в галузі туризму як одного з пріоритетних напрямів розвитку національної культури та економіки.

Реалізація цих напрямів повинна стимулювати туристичну діяльність в Україні, посилити взаємозв'язок туризму з іншими пріоритетними  сферами соціального, економічного та культурного розвитку окремих  регіонів і всієї країни. У свою чергу, це сприятиме збільшенню авторитету України на світовому ринку туристичних  послуг, поповненню державного бюджету  і створення потужноїтуристської  бази.[7]

1.4 Нормативно-правове регулювання міжнародного туризму.

Нормативно-правова база туристичної діяльності регулюється як спеціальним, так і загальним законодавством.