Теоретичні та нормативно-правові аспекти міжнародного туризму

 

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ 5

1.1 Історія  розвитку туризму 5

1.2 Туризм: сутність, види та класифікації 10

1.3 Розвиток міжнародного туризму в світі та Україні 22

1.4 Нормативно-правове регулювання міжнародного туризму. 25

РОЗДІЛ  2. АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА НА ПРИКЛАДІ ВАТ «ТУРИСТИЧНОЇ ФIРМИ «ЛЬВIВ-СУПУТНИК» 29

2.1 Загальна  характеристика підприємства 29

2.2 ЗЕД ВАТ «Туристичної фірми «Львів-Супутник» 30

2.3 Економічний  розвиток підприємства 32

РОЗДІЛ 3. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО УДОСКОНАЛЕННЯ РОБОТИ ВАТ «ТУРИСТИЧНОЇ ФIРМИ «ЛЬВIВ-СУПУТНИК» 42

3.1  Напрямки  удосконалення діяльності туристичного  підприємства 42

3.2 Пропозиції щодо розвитку нових видів міжнародного туризму 48

3.3 Сучасні інформаційні технології як метод покращення якості обслуговування в туризмі 49

ВИСНОВКИ 54

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 56

ДОДАТКИ 58

 

 

 

 

 

ВСТУП

Сучасний етап розвитку світового господарства характеризується значними темпами росту міжнародної торгівлі послугами і збільшенням внеску сфери послуг у створення ВВП держав. Серед основних видів послуг найвищі показники розвитку спостерігаються саме у сфері міжнародного туризму. Туризм є одним з найбільш високоприбуткових і динамічних секторів світової економіки.

Сфера туризму, впливаючи  на такі ключові сектори господарства як транспорт і зв'язок, торгівлю, будівництво, сільське господарство, виробництво  споживчих товарів, освіту, культуру та багато іншого, є каталізатором  соціально-економічного розвитку країн. Майже в 40% країн туризм - головне джерело надходжень в іноземній валюті .

У багатьох державах світу  туризм розвивається як система, яка  надає всі можливості для ознайомлення з історією, культурою, звичаями, духовними  і релігійними цінностями даної  країни і її народу, і дає прибуток в скарбницю. Не кажучи вже про те, що «годує» ця система дуже багато фізичних і юридичних осіб, так чи інакше пов'язаних з наданням туристичних послуг. Крім значної статті доходу туризм є ще й одним з могутніх чинників посилення престижу країни, зростання її значення в очах світової спільноти і пересічних громадян. Туристична діяльність в розвинених країнах є важливим джерелом підвищення добробуту держави.

Високі темпи його розвитку, великі обсяги валютних надходжень активно  впливають на різні сектори економіки, що сприяє формуванню власної туристської індустрії. На сферу туризму припадає близько 6% світового валового національного продукту, 7% світових інвестицій, кожне 16-е робоче місце, 11% світових споживчих витрат. Таким чином, в наші дні не можна не помітити того величезного впливу, що надає індустрія туризму на світову економіку.

У радянські часи турбізнес  був жорстко поділений на сфери: три державні компанії не без догляду КДБ опікувалися інтуриста, в той час як туристом вітчизняним займались профспілки.

Сьогодні число компаній сильно збільшилося, і тверда конкуренція  змушує їх займати свої ніші на ринку. Існують фірми, що займаються окремими країнами або напрямами, є фірми, що працюють тільки на прийом туристів. Є такі, що працюють з групами, і ті, що організовують поїздки по індивідуальному замовленню. Є туроператори, які повністю організовують поїздки і пропонують зі знижкою іншим турфірмам готові маршрути, і є турагенти, що виступають посередниками між туроператором і клієнтом. До турагентам стікається інформація про різні тури, з яких вони підбирають клієнту потрібний і найбільш доступний за ціною.

Міжнародний туризм входить  у число трьох найбільших галузей, поступаючись нафтодобувної промисловості  і автомобілебудуванню, питома вага яких в світовому експорті 11% і 8,6% відповідно .

Значення туризму як джерела  валютних надходжень, забезпечення зайнятості населення, розширення міжособистісних  контактів зростає.

Міжнародний туризм в світі надто не рівномірний, що порозумівається в першу чергу різними рівнями соціально-економічного розвитку окремих країн і регіонів.

Мета і завдання роботи: вивчити міжнародний туризм як форму  економічних відносин, визначити  ступінь проблем і перспектив, а так само вивчити і проаналізувати розвиток і рівень туристичного бізнесу в Україні.

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ  АСПЕКТИ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ

1.1 Історія розвитку туризму

Туризм, названий «феноменом ХХ сторіччя», особливо бурхливо став розвиватися після Другої світової війни. За даними СОТ, кожен рік по світу подорожують більше 600 млн. чоловік, а доходи від міжнародного туризму становлять близько 470 - 480 млрд. дол. США. Це близько 12% світового валового продукту. За прогнозами фахівців, до 2020 року доходи від туризму в глобальному масштабі сягнуть майже трьох трильйонів доларів.

На думку різних аналітиків, в основі розвитку міжнародного туризму  лежать наступні чинники:

1. Удосконалювання усіх  видів транспорту здешевило поїздки.

2. Збільшення числа найманих  робітників і службовців в  розвинених країнах і підвищення  їх матеріального і культурного  рівня.

3. Інтенсифікація праці  і отримання трудящими більш  тривалих відпусток.

4. Розвиток сфери послуг  стимулювало розвиток сфери перевезень  і технологічний прогрес в  області телекомунікацій.

5. Ослаблення обмежень  на вивіз валюти в багатьох  країнах і спрощення прикордонних  формальностей.

Значення туризму в  світі постійно зростає, що пов'язано  зі зрослим впливом туризму на економіку окремої країни. В економіці  окремої країни міжнародний туризм виконує ряд важливих функцій:

 Міжнародний туризм - джерело валютних надходжень  для країни і засіб для забезпечення  зайнятості.[9]

Розвиток міжнародного туризму  приводить до розвитку економічної  інфраструктури країни і мирних процесів. Таким чином, міжнародний туризм потрібно розглядати разом з економічними відносинами окремих країн.

Найбільший розвиток міжнародний  туризм отримав в західноєвропейських  країнах. На частку цього регіону  доводиться понад 70% світового туристичного ринку і біля 60% валютних надходжень. Приблизно 20% доводиться на Америку, менше 10% - на Азію, Африку і Австралію.[5]

Всесвітня організація по туризму в своїй класифікації виділяє країни, що є переважно  постачальниками туристів (США, Бельгія, Данія, Німеччина, Голландія, Нова Зеландія, Швеція, Канада, Англія) і країни що є, в основному, приймаючих туристів (Австралія, Греція, Кіпр, Італія, Іспанія, Мексика, Туреччина, Португалія, Франція, Швейцарія).

Подібний розвиток міжнародних  туристичних зв'язків спричинило за собою створення численних  міжнародних організацій, що сприяють поліпшенню роботи цієї сфери світової торгівлі. В їх число входять: спеціалізовані установи системи Організації Об'єднаних  Націй (ООН), організації, де питання  розвитку міжнародного туризму обговорюються  епізодично і не є головними в  сфері діяльності; неурядові спеціалізовані, міжнародні комерційні, національні  і регіональні організації по туризму.[11]

Відповідно до Статуту  Всесвітньої туристичної організації (ВТО), цілями її діяльності є заохочення туризму як засобу економічного розвитку і міжнародного взаєморозуміння  для забезпечення світу, добробуту, поваги і дотримання прав людини не залежно від раси, статі, мови і  релігії, а також дотримання інтересів  країн, що розвиваються в галузі туризму.[19]

ВОТ прийняла ряд декларацій в області міжнародного туризму, серед яких:

- Манільська декларація  про туризм в світі (1980); 

- Документ Акапулько (1982);

- Хартія по туризму  і Кодекс поведінки туриста  (Софія, 1985);

- Гаазька декларація по  туризму (1989).

До числа організацій  ООН, що займаються питаннями розвитку міжнародного туризму епізодично, відносяться  Конференція ООН по туризму і  подорожам, економічний і соціальна  Рада (ЕКОСОР). Організація Об'єднаних  Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), Міжнародна організація праці (МОП), Міжнародна асоціація транспортної авіації (ІАТА).[8]

Під туристичною індустрією розуміється сукупність виробничих, транспортних і торгових підприємств, що роблять і реалізують туристичні послуги і товари туристичного попиту.

З розвитком масового організованого туризму і переходом його на нову основу, що спирається на розвинену  туристичну індустрію і сучасні  засоби транспорту, відбулися деякі  зміни у формах організації міжнародного туризму.

По-перше, істотно зросло число роздрібних фірм, що пропонують туристичні послуги турагентів і  часто позбавлених юридичної  і господарської незалежності.

По-друге, змінився характер діяльності туристичних оптових  фірм, які перетворилися в туроператорів, що пропонують повний комплекс послуг у вигляді інклюзив - турів.

По-третє, з'явилися великі корпорації, засновані на капіталі транспортних, торгових, страхових  компаній і банків, здійснюючі операції по представленню туристичних послуг клієнтам.[16]

Всі вищеназвані категорії  фірм відрізняються один від одного по функціях і характеру діяльності.

Туристичні агентства - це роздрібні фірми, що виконують роль посередників між туроператорськими  фірмами й обслуговуючими підприємствами, з одного боку, і клієнтами-туристами, з іншого. Турагенства або організують  тури, що пропонуються туроператорськими  фірмами, або займаються наданням окремих  видів послуг індивідуальним туристам або групам осіб, встановлюючи безпосередні зв'язки з транспортними організаціями, готельними корпораціями, екскурсійними  бюро. Продаж турів здійснюється за цінами, встановленим туроператорами і зазначеними у їх проспектах. За реалізацію інклюзив-турів турагенства  отримують певну комісійну винагороду від туроператорів.

Реалізація окремих видів  послуг здійснюється за цінами, що встановлюються їх виробниками, а за надання розрізнених  послуг турагенства можуть встановлювати  певні націнки до роздрібних цін  виробника. Більшість турагенств знаходиться  в сфері впливу великих туристичних  оптових фірм, авіаційних компаній, готельних корпорацій і торгових фірм.

Туроператорські фірми - це, насамперед оптові фірми, що виступають посередниками між підприємствами туристичної індустрії і турагенствами. Вони реалізують тури від свого імені  через турагенства або безпосередньо  клієнтам. У процесі організації  поїздок туроператори встановлюють зв'язку з підприємствами розміщення, харчування, транспорту, культурно-просвітницькими  установами і екскурсійним бюро. Часто  туроператори орендують на основі довгострокових контрактів готелю й інших засобів  розміщення, літаки, автобуси, забезпечуючи їхнє максимальне завантаження й  одержуючи значні знижки.

Туроператорські фірми в  залежності від використовуваного  виду транспорту підрозділяються на, що спеціалізуються, на організації  турів з використанням спеціально обладнаних літаків; автобусних екскурсій; залізничних екскурсій; морських круїзів  і подорожей в одну країну або  спеціалізованих турів.

Туристичні корпорації - це великі підприємства, що шляхом участі поєднують широке коло фірм, що представляють  різні види туристичних послуг. Вони в значній мірі монополізували ринок  і перетворилися в могутні  міжгалузеві виробничо-господарські комплекси, що включають підприємства самих різних галузей промисловості, що обслуговують туристичний бізнес, транспортні банківські, страхові й  інші компанії і реалізуючи тури через  широку мережу туроператорів і турагенств в різних країнах.[10]

Оснащення самими сучасними  автоматизованими системами управління і зв'язку дозволяє їм оперативно вивчати  і задовольняти потреби й інтереси туристів. Найбільшого розвитку подібні  великі компанії досягли в розвинених капіталістичних країнах. У Франції, наприклад, на частку 13 найбільших туристичних корпорацій доводиться 50% реалізованих турів, у Німеччині 3 найбільші туристичні корпорації «TUI», «Nekkerman» і «ITS» зосередили у своїх руках 70% ринку.

Крім великих корпорацій, в теперішні час отримали широкий  розвиток готельні комплекси, що надають  туристам послуги не тільки по їх розміщенню, але і широкий комплекс інших  послуг, наприклад, харчування в ресторані  при готелі, надання залів для  проведення нарад, придбання квитків  на транспорт, виклик таксі, екскурсійне  обслуговування, організація розваг, торгівля сувенірами й іншими товарами.[23]

Найбільші готельні комплекси  об'єднуються через автоматизовані системи управління і розподілу  готельного фонду в так називані «ланцюги», що дозволяє швидко і точно враховувати кожну індивідуальну угоду і з мінімальними витратами часу проводити резервування місць в готелях, на транспорті без затримки видавати всю розрахункову документацію і здійснювати платежі . Всього в світі нараховується біля ста таких готельних «ланцюгів» із загальним числом номерів 1,6 млн. Ведучі з них – «Holiday Inn», «Sharaton», «Hilton».

Важливою особливістю  сучасного етапу розвитку міжнародного туризму і зміни його організаційних форм є проникнення в туристичний  бізнес транспортних, торгових, банківських, промислових, страхових компаній. Транспортні  компанії надають як окремі види послуг, так і самостійні розроблені тури на основі готельної бази. Такі фірми  організують обслуговування на основі ділових відносин з готельними й  іншими підприємствами на звичайних  умовах туроператора. Торгові фірми  стали активно займатися реалізацією  туристичних послуг приблизно з  початку 70-х років. Це відноситься, в  основному, до великих роздрібних концернів  і до торгово-посилкових фірм.[25]