Розміщення лісомеліоративних насаджень на землях господарства

    На  долю інших груп ґрунтів придає 12% площі держлісгоспу.

    Загальний напрям долини р. Ворскли 452 км, з яких по Сумській області -120км. Площа басейну річки 14700кв.км. Ширина річки в межах держлісгоспу різна. Перепад ріки -33 см на 1 км. Долина річки широка - від 6 до 8км. Глибина долини 56-63м, будова - асиметрична. Правий берег більш високий. Стрімкий і короткий, тоді як лівий - низький, пологий і довгий.

    Значно  розвинута лугова ( заплавна ) тераса, ширина якої нижче с. Кирилівки ( Охтирський район ) досягає 2км і більше. В деяких місцях вона сильно заболочена і порізана багаточисленими „рукавами" р. Ворскли, Із багаточислених притокїв р. Ворскли на території держлісгоспу протікають слідуючи: Ворсклиця, Бором ля, Мащанка, Олешня з Буймером.

    Річка Ворсклиця з правою притокою р. Ворскли. Довжина її 103км, з яких на Сумську область приходиться 53км.Річка підходить до південної частини Тростянецького лісництва біля урочища Конюші та Січ.

    Правою  притокою р. Ворскла також є Бором ля, загальна довжина якої складає 46км. Долина її має асиметричну будову. Правий схил в більшості високий, але в деяких місцях значної висоти досягає і лівий. По долині зустрічаються озерця і ставки. В р. Бором ля впадають притоки: правий 0- В. Грузський, лівий - Радомля, Кринична, Люджа.

    Річка Олешня бере свій початок в дуже пересічній місцевості Тростянецького району. Вона є правою притокою р.Вворскла і протікає вздовж західної частини Краснянського лісництва з півночі на південь.

    Всі ці річки в даний час мілкі  і неширокі. Ширина їх змінюється від 1 до 10м, а глибина від 0,1 до їм.

    Ступінь дренування району гідрографічною сіткою в цілому слід рахувати достатньою. Рівень ґрунтових вод знаходиться на рівні від 2 до 40м. 

1.2.1. Характеристика рік та водоймищ: 

    Територія держлісгоспу розташована в басейні  ріки Ворскла.

    За  ступенем вологості більша частина  ґрунтів відноситься до категорії  свіжих.

    На  долю земель з надмірним зволоженням  приходиться 1,7% площі вкритих лісовою рослинністю земель. Болота займають площу 387 га. 

    Різноманітні  умови рельєфі, ґрунтоутворюючих порід, умови поверхневого і ґрунтового зволоження, призвели до значного строкатого ґрунтового покриву Тростянецького держлісгоспу.

    1.3. Ґрунти

    В 1994 — 1995 роках на території Тростянецького держлісгоспу було проведено комплексною експедицією В/О „Укрдержлісопроект" ґрунтово-лісотипологічне обстеження. Детальний розгляд ґрунтових видів і їх комплексів, ґрунтових груп та їх різновидів приведений в „Грунтово-лісотипологічному нарисі".

    Тому  в даній записці коротко можна сказати за найбільш розповсюджені групи ґрунтів.

    На  долю опідзолених лісостепових суглинистих  ґрунтів на лісових породах припадає 43% площі держлісгоспу. Друга по величині група ґрунтів - опідзолені лісостепові змиті суглинисті ґрунти на лісових породах займає 21% площі держлісгоспу.

    Значну  площу займають дерево-опідзолені супіщані ґрунти на стародавньоалювіальних відкладеннях. Займають вони 14% загальної площі держлісгоспу.

    Дерновоопідзолені глинисто-піщані ґрунти на стародавньоалювіальних пісках складають 10% площі держлісгоспу.

    1.4 Економічні умови

    Район розташування держлісгоспу відноситься  до числа сільськогосподарських районів області. Провідною галуззю народного господарства є сільськогосподарське виробництво з м'ясо-молочним направленням в тваринництві, висівом зернових і технічних культур в рослинництві. Промисловість представлена підприємствами важкого машинобудування, приладобудування, харчовою та місцевими переробними підприємствами.

    Переробкою  деревини займаються Тростянецький  ДОК і безпосередньо держлісгосп. Частина заготовленої деревини вивозиться за межі району.

    Для надання технічної допомоги і  контролю за веденням лісового господарства за держлісгоспом закріплені 15 колективних і державних господарств Тростянецького району загальною площею лісових земель 9,1 тис.га.

    Лісисті зони діяльності держлісгоспу 26,7%.

    1.4.1. Потреба в деревині.

    Держлісгосп задовольняє потребу в деревині Тростянецького адміністративного району. 

   Найбільшими споживачами є Тростянецький  ДОК, сільськогосподарські підприємства, населення, а також держлісгосп Річна потреба в деревині в зоні діяльності держлісгоспу складає 45,0 тис. м³.Відпуск її за останні два роки з лісів державного лісового фонду становить 55,17тис.м , в тому числі: поставлено лісопродукції по держзамовленню - 13,4тис.м , поставка за межі області - 19,3тис.м , в межах області - 2,2тис.м³, на власні потреби -5,4тис.м³, продано приватним особам по бартерних угодах - 3,5тис.м , поставлено на експорт-0,2тис.м³, використано на інші цілі -11,17тис.м .

   Основні сортименти, що заготовляються в держлісгоспі: пиловник-24%,техсировина-25%, будівельний ліс-13%, стійка для шахт-7%, фансировина-1%, екстрактсировина-1%, тарний кряж-1%, клеп очний кряж-1%, дрова палені-27%.

   Розмір  вивозу деревини за межі зони діяльності за останні два роки дорівнював 34,35тис.м³.

   В зв’язку з важким економічним станом більшості підприємств на даний час потреба в деревині задовольняється на 100%, в тому числі на власні потреби-100%.

   1.5.  Характеристика шляхів  транспорту. 

   Район розташування держлісгоспу характеризується досить добре розвинутою мережею шляхів транспорту загального користування. Основними транспортними магістралями в зоні діяльності держлісгоспу є автомобільна дорога республіканського значення Харків - Суми і залізниця Харків - Суми. Крім того, в зоні діяльності існує розвинута сітка доріг місцевого значення і значна мережа польових доріг, які зв'язують між собою населені пункти, лісові масиви та інші об'єкти, розташовані на території зони діяльності держлісгоспу. 

 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    РОЗДІЛ  II. 

    Розміщення  лісомеліоративних насаджень на землях господарства. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    2.1. Розміщення лісомеліоративних  насаджень на землях  господарства.

    Агролісомеліоративні  насадження і природні ліси в комплексі  з сільськогосподарськими угіддями утворюють - лісоаграрні ландшафти –це природно територіальні комплекси у яких лісомеліоративні насадження різних категорій поєднані у системи і комплекси близькі до оптимальних показників, в яких створюються сприятливі умови для підвищення продуктивності сільськогосподарських угідь і охорони навколишнього середовища.

    Лісові насадження як один з важливих компонентів природних комплексів сприяють інтенсифікації ґрунтоутворювального процесу, підвищенню врожайності сільськогосподарських культур, впливають на формування мікроклімату і баланс тепла та вологи, послаблюють водну й вітрову ерозії, запобігають обмілінню, забрудненню і замуленню річок та водойм.

    На  міжсмугових полях швидкість  вітру знижується на 20—ЗО %, на кожні 10 % збільшення лісистості температура  повітря влітку знижується на 0,2—0,4 °С, а взимку підвищується на 0,3—0,6°С; висота снігового покриву збільшується в 1,2—2,2 рази, глибина промерзання ґрунту зменшується на 25—50 %, інтенсивність сніготанення знижується в 1,3—1,5 рази. Крім того, лісовою рослинністю і ґрунтом затримується 80—90 % загальної кількості мулистих часток, яка надходить у лісові смуги (насадження) з поверхневим стоком; 40—70 % аміачного азоту; 20—40 — нітратного азоту; 70—80 — фосфору; 65—80 °/о пестицидів.

    У зв'язку з тим, що лісові насадження виконують різноманітні меліоративні функції протягом тривалого часу, вони є основною постійно діючою складовою частиною захисних інженерно-біологічних комплексів.

    Захисні інженерно-біологічні комплекси — це система запроваджуваних у межах водозбору організаційно-господарських, технологічних, агротехнічних, луго-лісомеліоративних, гідротехнічних та інших заходів, спрямованих на формування сприятливого мікроклімату, зменшення інтенсивності ерозійних процесів, підвищення родючості ґрунтів, запобігання негативним наслідкам інтенсифікації сільськогосподарського виробництва.

    Агролісомеліоративні  насадження на місцевості повинні становити  єдину біологічну меліоративну систему  і займати територію окремих  водозборів.

    Система захисних насаджень на водозборі  включає три категорії. Перша  — це сукупність захисних насаджень переважно смугової форми (полезахисні, сніго- та водорегулюючі, прияружні лісосмуги, улоговинно-смугові насадження). Друга — сукупність різних за формою і призначенням насаджень, які розміщуються на гідрографічній мережі (яружні насадження, мулофільтри, водопоглинаючі насадження в гирловій частині улоговин, верхів'ї балок, насадження по берегах річок та водойм). Третя — природні лісові ділянки серед сільськогосподарських угідь.

    При створенні системи захисних насаджень  важливе значення має їх розміщення на території. Найбільш раціональним є рівномірне розміщення усіх видів лісонасаджень по площі водозборів.

    Для проектування системи лісомеліоративних  насаджень на території господарства для захисту орних угідь від  суховіїв, для забезпечення рівномірного розподілу снігового покриву на полях, для боротьби з вітровою та водною ерозією ґрунтів, всю територію господарства розділимо на ерозійні фонди - привододільний, присітковий, гідрографічний. Виділення фондів проводимо шляхом вимірювання кутів нахилу місцевості і встановлення меж ділянок.

    Протиерозійна організація території має на меті такий розподіл сільськогосподарських  угідь з обліком їхніх природних  особливостей, що забезпечує одержання  максимальної кількості продукції  при найменших витратах праці  і засобів, захист ґрунтів від ерозії, відновлення і підвищення їхньої родючості. При цьому створюються умови, що забезпечують органічне сполучення необхідних протиерозійних впливів, без яких неможливий ефективний захист ґрунтів від ерозії.

    Передбачаються  виділення масивів польового і грунтозахистно-кормового сівозмін і правильне розташування полів і їхніх границь у рельєфі, відвід дуже сильнозмитих і розмитих земель під залуження  в сполученні з  меліоративними  насадженнями, правильне розміщення захисних лісосмуг і інших насаджень,  розміщення на території  найпростіших гідротехнічних  споруд   і  пристроїв, дорожньої  мережі, регулювання випасу худоби й ін. При проведенні зазначених робіт використовують топографічні карти і матеріали аерофотознімання в масштабі 1:10000 чи 1:25000,  ґрунтова  карта і картограма еродованості, план, землекористування.   У випадку відсутності потрібних картографічних матеріалів проводиться більш детальне обстеження земель у натурі. 

    2.1.1. Привододільний земельний фонд.

    Це  рівні ділянки й пологі схили, які мають крутість до 2,5 -3,5° на сірих лісових ґрунтах і до 3,5—4° на чорноземах. При великій   довжині   схилу границя привододільного земельного фонду проводиться в зоні з меншою його крутістю, а при меншій довжині схилу вона опускається нижче по схилі і проходить по більш крутій його частині по брівці гідрографічної мережі. При цьому приймається в увагу також ступінь змитості ґрунту. На приводороздільних  ділянках з ухилом до 1° змив ґрунту практично відсутній чи протікає дуже слабко,  при великих ухилах ерозія  слабка і помірна; ґрунти тут незмиті, слабозмиті і частково, средньозмиті   (верхня частина середньо еродованого пояса).  Землі приводороздільного фонду інтенсивно використовуються в землеробстві. Вони включаються в польову сівозміну, де вирощуються зернові, просапні і технічні культури. У польову сівозміну можуть включатися  окремі ділянки  із сильнозмитим ґрунтом і навпаки, деякі ділянки зі средньозмитою і навіть зі слабозмитим ґрунтом можуть використовуватися в  грунтозахистній  сівозміні.  На водозборах  розсіючого типу, границі  полів можуть бути і криволінійними,  що диктується  необхідністю   проведення   обробітки ґрунту поперек схилу. Захисні лісосмуги, розташовані поперек  схилу   в   межах   польової   сівозміни,   виконують, і  протиерозійну  функцію.  Вододільні  бугри з кам'янистими і піщаними ґрунтами приділяються переважно під ліс.