Розміщення лісомеліоративних насаджень на землях господарства

    Вступ

    Сучасний  стан лісів в Україні

    Забезпеченню  ефективної системи відтворення  навколишнього середовища, подоланню дисбалансів розвитку України в екологічних і економічних сферах сприятиме досягнення оптимальної лісистості території.

    У різних природних зонах України лісистість є різною. Лісистість Полісся складає близько 27%, Лісостепу 13%, Степу - 4%. Середня лісистість загалом для України становить 15,6% (станом на 1.01.1996 р.), що є одним з найнижчих показників лісистості країн Європи.

    Порівняно з середньоєвропейськими показниками в нашій державі рівень лісозабезпечення є одним з найнижчих - на одного жителя припадає всього 0, і 8 га лісів.

    Україна, поряд з Великобританією, Нідерландами, Іспанією, Італією відноситься до лісодефіцитних країн і проводить свою політику, головним чином на відновлення лісових ресурсів.

    Показники лісозабезпеченості в Європі. 

    Слід  зазначити, що лісистість України три-чотири століття тому була значно вищою і перевищувала 40%. Тільки на протязі 1814-1914 рр. площа лісів зменшилась на 30,5%. Після 1920 р. вона стала поступово зростати, поліпшується їх територіальне розміщення. Досить швидкими темпами зростала лісистість України після 1960 років.

    За  останні 40-50 років лісистість України  збільшилась в 1,3 - 1,4 рази. Зростання площі відбувалось внаслідок створення лісів в першу чергу на непридатних для сільськогосподарського використання землях.

    Проте все ще фактична лісистість України  є недостатньою, а в багатьох областях - загрозливо низькою. Так, лісистість Миколаївської, Херсонської, Одеської, Кіровоградської, Донецької, Полтавської, Тернопільської областей, АР Крим майже у півтора-два рази є нижчою порівняно з оптимальною лісистістю. Тому в основу лісової політики цих регіонів повинно бути покладено, як першочергове завдання - збільшення площі лісів.

    Загалом по Україні лісистість є недостатньою. Для створення оптимальної (мінімально необхідної) лісистості, яка становить 19%, слід збільшити площу лісів хоча б на 2 млн.га. Потенційними для заліснення могли б стати перш за все

    еродовані землі, не угіддя, землі, що відводяться під консервацію тощо. Найбільше таких земель знаходиться в степових районах, де найбільш необхідне підвищення лісистості. Досягнення вказаної оптимальної лісистості дозволяє створити єдину оптимізовану систему лісів, що склалася б з відносно великих лісових масивів із стійким лісовим середовищем. Його підтримують захисні насадження та лісові смуги різного цільового призначення, здатні забезпечити стійкість географічних ландшафтів. У цілому в Україні вона має бути представлена береговими (32%), протиерозійними (28%), зеленими зонами (13%), експлуатаційними (8%), полезахисними (6%), придорожніми (1%) та іншими (12%) насадженнями.

    Збільшення  лісистості території України до оптимального рівня - один із стратегічних напрямків діяльності, який дозволить не тільки збільшити національні ресурси деревини, а й стабілізувати екологічну ситуацію в країні, зробити вагомий внесок у пом'якшенні наслідків зміни клімату та парникового ефекту, створити сприятливі умови для гармонійного та сталого розвитку України.

    Розподіл  лісів за функціональною роллю

    В основу сучасного лісокористування та організації лісового господарства покладено нормативи щодо поділу лісів на групи та категорії захисності. Вважається, що ліси І групи виконують переважно водоохоронні функції, а ІІ-ї природоохоронні та експлуатаційні. Ліси І групи займають 55,8%, II - 44,2%. В свою чергу ліси І групи об'єднані в 4 класи: водоохоронні (3,6%), захисні (30,4%), санітарно-гігієнічні (18,7%) і ліси спеціального призначення (3,1%), а також у 22 категорії захищеності. Передбачається, що цей поділ повинен враховувати необхідність якомога повнішого використання певних функцій лісу і визначати спеціалізовану та ділову спрямованість лісогосподарських заходів у конкретних умовах. Проте в переважній більшості ця теза лише декларується і за своєю суттю вступає в протиріччя зі сучасними поглядами на ліс (як на багатофункціональну екологічну систему) та необхідністю комплексного його використання.

 

    

    Фактична    і    оптимальна    (мінімально    необхідна)    лісистість України, %. 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ  І 

Природні  та економічні умови  району і обґрунтування  необхідності створення системи захисних насаджень.

 

 
 
    

1. Природнокліматичні  умови

 

    Згідно  лісорослинному районуванню територія  держлісгоспу відноситься до північної частини лівобережного лісостепу України, і пс класифікації П.П. Кожевникова та М.А.Єфимової віднесена до 15-го кленово-липово-дібровного району.

    Клімат  району розташування Тростянецького держлісгоспу помірно-континентальний. Зимою бувають  часті відлиги , а літом в деяких випадках затяжні сухі періоди. Характеристика кліматичних умов, що мають значення для лісового господарства, приведена в таблиці 1.1.1.

    Із  кліматичних факторів, що негативно  впливають на ріст і розвиток лісових насаджень, слід відзначити:

• зимові відлиги з різким переходом до холодів ;
• малосніжні зими і глибоке при цьому промерзання ґрунту;
• нерівномірність випадання опадів на протязі року;
• періодичність в повторенні сухих періодів;
• переважаючі вітри в весняно-літній період південно-східного напрямку,

    В цілому, клімат вищезгаданого лісорослинного району, сприятливий для вирощування таких деревно-чагарникових порід: сосни, ялини, модрини, дуба звичайного та червоного, ясена звичайного, клена гостролистого, ліщини, бузини та інших порід.

    Це  підтверджує наявність насаджень основних лісоутворюючих порід відносно високих бонітетів:

• сосни   -   1-16 бонітету;

• дуба   -    1 -1 а бонітету; 
  - ясеня -    1-П бонітету 
  

1.1.1. Кліматичні показники ( за даними метеостанцій м. Тростянець і м. Суми ) : 
 

 

    1.2. Рельєф, геологічні та гідрологічні умови

    Територія держлісгоспу розміщена в південно-східній  частині Середньоросійської височини, розрізана долинами річок Псел, Ворскла в межах Дніпровсько-Донецької впадини, утворення, якої відносять ще до початку девонського періоду. По відношенню до рельєфу територію Тростянецького держлісгоспу можна поділити на дві частини. Найбільша з них характеризується більш-менш пересічною поверхнею. її представляють лісництва: Краснянське, Нескучанське, Маківське і частина Литовського. Типовим типом такого рельєфу представлена Краснянська дача. Вона розміщена на правому березі річки Ворскла і поступово по мірі віддалення від цієї річки, з півдня на північ, підвищується. Найвища відмітка над рівнем моря 215метрів.Дача є вододілом між двома притоками річки Ворскла -Боромлею і Буймером. Правий берег річки Буймер зайнятий Краснянським лісництвом, а лівий берег річки Боромлі - Тростянецьким.

    Поверхня  Краснянської дачі, як і сусідньої з нею Старо-Іванівської, сильно розрізана довгими і глибокими ярами, які виникли внаслідок стародавньої ерозії. Вершини цих ярів мають округлу форму і розміщені серед лісових дач, а своїм гирлом виходять безпосередньо до річок, або відкриваються в інші яри, які проходять за їх межами. Яри мають досить значні відгалуження та широкі тальвеги, які часто зайняті сіножатями.

    Деякі з них значно розмиті, в результаті чого вершини їх перетворились в  вузький яр зі стрімкими схилам ( кв.1 - Нескучанське лісництво; кв.1 ,2 -Тростянецьке лісництво ). Такий же характер ярів спостерігається в Маківському лісництві, де відокремлені розкидані урочища, приурочені до ярів. Довжина і глибина окремих ярів і балок на території держлісгоспу різна, що обумовлено загальним рельєфом, літологічним станом місцевих корінних гірських порід. Схили балок іноді досягають до 30-35°С, а частіше 7-15 С.

    Найбільша ширина тальвег в гирлах від 60 до 70 м, а серед від 20 до 30м Тальвеги балок і ярів розрізані на 53 - 60 м по відношенню до плато. Схили балок в Краснянській дачі займають 47% площі ( В.В.Гурський, 1959 рік.). Водостоки балок сухі, джерела по балках зустрічаються рідко. На плато (між балкові водорозділи ) ґрунтові води залягають на глибині 35 -40 м, по дну - 2 — 4 м . Найбільша по величині балка розміщена в північно-східній частині Нескучанського лісництва, в якій знаходиться ставок. В північно-східній частині району, в вершинах багато численних балок і вузьких між балочних водорозділів, розміщені лісові урочища Маківського лісництва. Менша по величині частина держлісгоспу, яка складається із Тростянецького, Литовського і частини Маківського лісництв, має рівнинний характер і приурочена до берегів річок Ворскла і Боромля, які займають над лугову терасу і перехідну смугу до плато лівого берега. Рівень ґрунтових вод на над луговій терасі знаходиться на глибині 3 - 4 м , на перехідній смузі до плато - 25- 30 м.