Отчет по практике по "менеджменту"

Таким чином, виникає необхідність розробки такої системи матеріального  стимулювання взагалі (і її змінної  частини, зокрема), яка з одного боку відповідала законодавчим вимогам  і була конкурентоспроможною (тобто  такої, яка б стимулювала залучення  найбільш кваліфікованих працівників), а з іншого - стимулювало працівників  до підвищення продуктивності праці, творчого мислення, активної участі в управлінні підприємством.

В таблиці 15 показано різницю між менеджментом трудових ресурсів і традиційною системою управління трудовими ресурсами.

Таблиця 15

Традиційна система управління та менеджмент трудових ресурсів

Показник	Традиційна система	Менеджмент
Щодо ролі людини	Фактор виробництва	Активний учасник реалізації стратегії
Стосовно вартості трудових ресурсів	Стаття витрат (через заробітну  плату і нарахування на неї)	Джерело доходів
Щодо оцінки кад­рової політики	Як технічне завдання, допоміжна  справа	Як настійна щоденна необхідність
За характером кад­рової політики	М’який, відсутність менеджменту	Жорсткий, ретельно продуманий менеджмент
За функцією	Як сфера кадрової служби	Як спільна, взаємна функція  лінійних менеджерів і кадрової служби
За цінністю людини	Не оцінюється	Постійно  зростає в ціні як ресурс, джерело  вкладення капіталу

 

Виходячи зі змісту таблиці 15, можна зробити висновки, що менеджмент трудових ресурсів є сучасним напрямом діяльності в сфері управління людськими  ресурсами, він заснований на принципах  побудови ефективної системи управління персоналом. Адже, одна з найважливіших функцій менеджменту — створювати умови, необхідні для подальшого успішного функціонування підприємства. Тому  на підприємствах основним принципом і орієнтиром менеджменту є не максимізація прибутку на даний момент, а успішне елімінування впливу ризикованих ситуацій у довгостроковому періоді. Діяльність підприємства повинна приносити такий прибуток, який дозволив би акумулювати достатню кількість коштів, що утворюють реальну можливість долати імовірні ризики у майбутньому.

В ТОВ «РССП» немає менеджера, але його функції виконує керівник.

Функції менеджера пов'язані  з видом діяльності, структурою управління, економічним, організаційним, технічним  і професійним потенціалом агропромислового формування.

В цілому можна зробити висновок, що ТОВ «РССП» має вигідні організаційно-економічні умови, які сприяють вирощуванню сільськогосподарських культур. А наявність асфальтованих доріг, що з'єднують його з великими містами та залізничними станціями, полегшує реалізацію продукції та доставку необхідних ресурсів.

Підприємство очолює директор, який організує всю роботу підприємства і несе повну відповідальність за його стан і діяльність перед державою і трудовим колективом. Директор:

• представляє підприємство у всіх установах і організаціях;
• розпоряджається майном підприємств;
• укладає договори;
• видає накази по підприємству;
• відповідно до трудового законодавства приймає та звільняє працівників, застосовує заходи заохочення і накладає стягнення на працівників підприємства;
• відкриває у банках рахунки підприємства;
• розробляє перспективний план розвитку організації;
• здійснює контроль за дотриманням технологічної дисципліни, правил і норм з охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії та пожежної безпеки, природоохоронних, санітарних та інших органів.

Так як директор організовує всю роботу підприємства, то в його обов'язки входить не тільки управління персоналом, але і його мотивація, для більш ефективної та прибуткової діяльності.

Розвиток мотивації в  менеджменті агропромислових підприємств  поки стримується кризовими явищами  в аграрній економіці, недостатнім  розумінням керівництвом її важливості, невмінням визначати мотиваційні  пріоритети конкретного підприємства і розглядати мотивацію як сукупність чинників, одночасно впливають на діяльність підприємства. Особливо гальмує позитивну мотивацію персоналу агропромислових підприємств недосконала система матеріального стимулювання. Розмір оплати праці в сільському господарстві традиційно нижче її рівня в інших сферах економіки. Зокрема, станом на лютий 2011 року середньомісячна заробітна плата в сільському господарстві була на 80% нижче аналогічного показника в промисловості та на 56% нижче розміру середньомісячної заробітної плати в Україну. Ці явища значно знижують ефективність системи матеріальної мотивації в даній сфері.

Також керівник підприємства повинен розуміти, що складовими матеріальної винагороди за працю є постійна (тарифна) і змінна заробітна плата. Основний стимулюючий ефект має саме змінна частина заробітної плати, адже саме вона забезпечує зв'язок розміру винагороди з результатами діяльності. Кожен працівник повинен чітко усвідомлювати, за що саме його преміюють, він повинен розуміти, що кінцевий розмір отриманої винагороди залежить в першу чергу, від його зусиль, старанності, творчої та підприємницької активності і бажання ефективно виконувати свої обов'язки.

Аналіз існуючої ситуації в сфері мотивації персоналу  на агропромислових підприємствах  робить очевидною необхідність комплексної  зміни існуючої системи мотивації, її адаптації до сучасного ринку  та підвищення загального рівня матеріального  стимулювання на підприємствах сільського господарства.

 

 

4. Маркетингова політика розподілу

У логістиці під розподілом (збутом) розуміється фізичне, відчутне, речовий зміст цього процесу. Закономірності, пов'язані з розподілом (збутом) прав власності, тут також  беруться до уваги, проте не вони є  основним предметом дослідження  та оптимізації. Головним предметом  вивчення в збутової логістики є  раціоналізація процесу фізичного  розподілу наявного запасу матеріалів. Як упакувати продукцію, за яким маршрутом  направити, чи потрібна мережа складів (якщо так, то яка?), Чи потрібні посередники - ось приблизні завдання, які  вирішуються збутової логістикою.

 Логістика вивчає і  здійснює наскрізне управління  матеріальними потоками, тому вирішувати  різні завдання розподільного  характеру, тобто ділити що-небудь  між будь-ким, тут доводиться  на всіх етапах:

- Розподіляються замовлення  між різними постачальниками  при закупівлі товарів;

- Розподіляються вантажі  за місцями зберігання при  вступі на підприємство;

- Розподіляються матеріальні  запаси між різними ділянками  виробництва;

- Розподіляються матеріальні  потоки в процесі продажу і  т. д.

Матеріальні потоки стають об'єктом збутової логістики на стадії розподілу і реалізації готової  продукції.

 Поняття збутової логістики  легко сформувати на основі  загального визначення поняття  логістики. Логістика визначається  як наука (діяльність) про наскрізному  управлінні матеріальними потоками, що включають в себе:

1. Доведення матеріального  потоку до виробництва:

2. Управління процесом  проходження потоку всередині  виробництва;

3. Управління процесом  доведення готової продукції  до споживача.

 Специфіка логістики  полягає в об'єднанні управління  матеріальним потоком на названих  трьох ділянках, а також всередині  кожного з них, в «одних руках».

 Збутова логістика  вивчає останній етап (не у  відриві, а в глибокій системній  взаємозв'язку з попередніми етапами), тобто представляє собою науку  (діяльність) про планування, контроль  і управління транспортуванням, складуванням та іншими матеріальними  і не матеріальними операціями, що здійснюються в процесі  доведення готової продукції  до споживача відповідно до  інтересів і вимог останнього, а також передачі, зберігання  й обробки відповідної інформації. Визначення збутової логістики формулюється наступним чином: розподільча логістика - це комплекс взаємопов'язаних функцій, що реалізуються в процесі розподілу матеріального потоку між різними оптовими покупцями, тобто в процесі оптового продажу товарів.

Об'єкт вивчення в збутом логістиці - матеріальний потік на стадії руху від постачальника до споживача. Предмет вивчення - раціоналізація процесу фізичного просування продукту до споживача.

 Розподіл матеріального  потоку вже досить давно є  суттєвою стороною господарської  діяльності, однак положення однієї  з найбільш важливих функцій  воно набуло лише порівняно  недавно. У країнах з розвиненою  ринковою економікою в 50-х - початку 60-х років системи розподілу  розвивалися в значній мірі  стихійно. Питання вибору каналів  розподілу, упаковки товарів, підготовки їх до транспортування і доставки одержувачу; питання виробництва і закупівель матеріалів вирішувалися в слабкій взаємозв'язку один з одним. Окремі підфункції, які в сукупності утворюють функцію розподілу, трактувалися як самостійні функції управління. Інтегрований погляд на функцію розподілу отримав розвиток в 60-х - початку 70-х років. У цей період прийшло розуміння того, що об'єднання різних функцій, що стосуються розподілу виробленого продукту в єдину функцію управління, несе в собі великий резерв підвищення ефективності.

 Результатом інтегрованого  підходу до реалізації різних  функцій розподілу стало включення  розподілу в структуру функціонального  управління організацій і підприємств.

 У торгівлі прикладом  інтеграції різних підфункції  розподілу може служити виділення  і розвиток спеціальних структур, що займаються постачанням магазинів.  У країнах з розвиненою ринковою  економікою такі структури розподілу  в 70-і роки стали створювати  і розвивати великі ланцюга  роздрібної торгівлі. Вітчизняний  досвід представлений організацією  централізованої доставки товарів  у магазини експедиційними підрозділами  торгових оптових баз.

Далі розглянемо політику розподілу саме на прикладі ТОВ «РССП».

Споживачі сільськогосподарської продукції (клієнтура) - ті суб'єкти ринку, які придбають у аграрних підприємств сільськогосподарську продукцію для подальшого виробничого чи особистого споживання або для наступного перепродажу іншим споживачам з одночасним отриманням для себе прибутку.

Постійними споживачами  продукції ТОВ «РССП» є підприємство з іноземними інвестиціями «Сєрно» (продаж соняшника), Вибротранст ЛТД (продаж пшениці). Також на переробку  сільськогосподарську продукцію ТОВ  «РССП» продає в ООО «Розкішне». Також постійними споживачами є  ТОВ СП «Нібулон», ООО «Слобожаночка», ЗАТ «Каргіл», ООО «Прагнум».

Підприємство уклало з  названими партнерами договори (контракти), в яких передбачалося умови продажу  і відповідальність сторін за невиконання  договірних зобов'язань.

ТОВ «РССП» частину своєї продукції реалізують населенню на сільськогосподарських ринках і прямо на місці (працівникам господарства, соціальної сфери села, іншим громадянам - для особистого споживання).

Посередники - це такі підприємства або організації, які за дорученням аграрних підприємств продають їх продукцію  або знаходять клієнтів для такого продажу.

До посередникам відносять  також підприємства, які спеціалізуються  на переміщенні (перевезенні) товарів  з одного місця в інше, де є  можливість реалізувати сільськогосподарські товари з більшою економічною  вигодою.

Постачальники - це підприємства, окремі ділові особи, які забезпечують всі організаційні форми господарювання на селі необхідними для них матеріальними  ресурсами - паливом, мінеральними добривами, отрутохімікатами, технікою, запасними  частинами і т.п.

ТОВ «РССП» укладало договори з такими постачальниками матеріальних ресурсів, як  ОАО «Лисичанскнефтепродукт», ООО «Агрохим», «Агро-Союз» (поставка запчастин).

Аграрні підприємства повинні  постійно стежити за динамікою цін  на матеріальні ресурси, оцінювати  можливості та обсяги їх придбання. Це необхідно у зв'язку з тим, що будь-які  зміни в середовищі постачальників (зростання або зниження цін, нестача  відповідних матеріалів) безпосередньо  позначаються на масштабах і собівартості виробництва сільськогосподарської  продукції, а через них - і на прибутковості  господарства в цілому.

Агросервісні підприємства та організації надають аграрним підприємствам необхідні виробничі послуги і завдяки цьому створюють нормальні умови для функціонування сільськогосподарського виробництва.

Фінансово-кредитні установи - банки, страхові компанії, кредитні та інші установи, з якими аграрні  підприємства вступає в ділові відносини  при збереженні готівки, фінансуванні своїх договорів, страхуванні себе від ризику, одержанні довгострокових кредитів і т.п. Взаємовідносини  з фінансово-кредитними установами дуже важливими для аграрних підприємств, оскільки зміна процентних ставок на кредит, скорочення (збільшення) можливостей  його отримання істотно впливають  на їх господарську діяльність і економічне становище. Тому з цими партнерами господарства повинні встановлювати міцні  зв'язки.

Господарство співпрацює зі страховими компаніями «ТАС», «Еталон», ВАТ Національна акціонерна страхова компанія «Оранта».

Юридичні установи (контори) є також важливими партнерами підприємств, у тому числі й аграрних. Адже для ринкової економіки характерні множинність і складність економічних  взаємозв'язків, які виникають з  різними суб'єктами ринку. Тому при  укладанні ділових угод, їх виконанні, виникненні спірних питань ТОВ «РССП» користується послугами приватного нотаріуса (ПП Арушанян Р. В.). Такі послуги дають можливість підприємствам уникнути невиправданих втрат, досягти кращого зиску від здійснюваних ними ділових операцій.