Автор: Пользователь скрыл имя, 26 Февраля 2013 в 12:33, курс лекций
Деятельность человека является основой его существования. Большинство видов трудовой деятельности требуют усилий не одного человека, а группы людей, т.е. коллективного труда. Целеустремленный коллективный труд требует его организации.
Организация действий отличается по своей сути от физического труда. При всём разнообразии подходов под организацией труда подразумевается совокупность целеустремленных действий по обеспечению совместного труда, направленного на эффективное использование всего комплекса ресурсов.
Планування, як загальна функція менеджменту, означає вид управлінської діяльності, що встановлює цілі та завдання розвитку об’єктів управління, визначає шляхи та засоби їх досягнення.
Планування, як функція управління, має такі підфункції:
Прогнозування полягає у визначенні на перспективу можливих кінцевого і проміжних станів об’єкту управління і оточуючого середовища.
Моделювання полягає у відображенні виробничих систем та їх функцій в графічному виді та економіко-математичних моделі.
Програмування полягає у становленні об’єкту управління конкретних завдань на певні періоди часу і визначення засобів їх виконання, тобто складається конкретний план роботи на визначений період.
ПРИНЦИПИ ПЛАНУВАННЯ
Рівень і якість системи планування організації визначається:
Залежно від певних критеріїв розрізняють такі види планів:
Критерії |
Види планів |
Тривалість виконання |
|
Зміст господарської діяльності |
|
Організаційна структура |
|
Процес планування здійснюється відповідно до рівнів управління організацією.
Стратегічне планування визначає основну діяльність організації, її майбутнє.
Тактичне планування визначає проміжні цілі що до досягнення стратегічних цілей, у ньому має бути відображено координацію і взаємодію різних ланок організації.
Оперативне планування – створює систему стандартів діяльності та опис робіт для кожного члена організації.
Стратегічне планування ґрунтується на понятті стратегії(від грец. «майстерність генерала», що зустрічалося у древніх греків, які використовували його коли мова заходила про мистецтво полководців). Під стратегією організації слід розуміти всебічний комплексний план,призначений для реалізації місії* та досягнення цілей організації.
Стратегічне планування – набір дій і рішень, обраних керівництвом, які ведуть до розробки специфічних стратегій, призначених для досягнення організацією своїх цілей.
*Місія – це призначення (зміст, існування) організації в умовах постійних змін у зовнішньому середовищі, яке реалізується через її стратегії.
Організація – це вид управлінської праці по створенню, розвитку і забезпеченню раціонального функціонування системи відповідно до планових завдань. Має наступні підфункції:
Організація виробництва – вид управлінської праці, який полягає у створенні подальшого розвитку та забезпечення раціонального функціонування підсистеми виробництва відповідно до поставлених цілей.
Організація управління – вид управлінської праці, який полягає у створенні подальшого розвитку та забезпечення раціонального функціонування підсистеми управління відповідно до поставлених цілей.
Організація процесу – полягає у встановленні та безперервному вдосконаленні сполучення та взаємодії у просторі та у часі основних елементів підсистеми виробництва або підсистеми управління (людей, знарядь праці, предметів праці) для успішного досягнення поставлених цілей.
Організація процесу у просторі – означає
Рис. 3.2
Організація процесу у часі – означає:
Організація праці – система заходів що до забезпечення раціонального використання робочої сили, яка включає доцільне розміщення людей в процесі виробництва та управління, поділ та кооперацію праці, нормування та стимулювання праці, організацію робочих місць, їх обслуговування, створення необхідних умов праці.
Повноваження – це обмежене право використовувати ресурси організації і спрямовувати зусилля деяких працівників на виконання деяких задач.
Делегування повноваження – це передача завдань і повноважень особі, яка приймає на себе відповідальність за їх виконання.
Відповідальність – зобов’язання виконувати певні задачі та відповідати за їх задовільне вирішення. Відповідальність не може бути делегована!
Фактично, індивід укладає контракт з організацією на виконання задач даної посади (добровільно приймає на себе відповідальність) в обмін на отримання від організації певної винагороди.
На рисунку 4.3. приведена схема делегування повноважень.
рис 4.3. Схема делегування повноважень
Найбільш доцільно використовувати делегування у таких ситуаціях:
Можливі причини небажання підлеглих приймати повноваження:
Можливі причини небажання керівників делегувати повноваження:
Не підлягають делегуванню такі функції і напрямки діяльності керівництва:
Мотивування – вид управлінської діяльності, який забезпечує процеси спонукання себе та інших працівників на дії, спрямованих на досягнення цілей організації.
Мотивування передбачає:
Мотивування базується на таких категоріях:
Теорії мотивування, що використовуються в управлінні, поділяють на дві групи:
ЗМІСТОВНІ ТЕОРІЇ МОТИВАЦІЇ
Змістовні теорії мотивування аналізують фактори, що впливають на мотивацію і ґрунтуються на ідентифікації внутрішніх потреб людини, які примушують її діяти певним чином. Ці теорії описують структуру і зміст потреб, та як ці потреби пов’язані з мотивуванням людини до певної діяльності.
Теорія ієрархій і потреб А.Маслоу:
Маслоу припустив, що людина мотивується задоволенням низки потреб, вибудованих в ієрархію або піраміду у зростаючому порядку. На мал. 1 представлена ієрархія потреб:
Уровень 1 – первинні; Уровень 2 – вторинні;
Основні ідеї теорії А. Маслоу:
Основним недоліком теорії А.Маслоу у тому, що не враховуються індивідуальні потреби людини
Организационные структуры – пт. 7-ая неделя и пн 8-ая.
8-ая неделя пятница, МОДУЛЬ!
Теорія Девіда МакКлеланда
Теорія Девіда МакКлеланда є спрощеною моделлю теорії Абрахама Маслоу. Основні її акценти спрямовані на потреби вищих рівнів.
Теорія двох факторів Фредеріка Гертсберга
Всі потреби розділяються на 2 группи: