Основы менеджмента

Посадові інструкції затверджуються, як правило, для професіоналів, фахівців і технічних службовців, рідше - для керівників структурних підрозділів. Посадові обов'язки робітників регламентуються робочими інструкціями, змінними завданнями, правилами експлуатації устаткування, правилами техніки безпеки, технологічними картами, інструктивними настановами майстра або технолога.

 

МОДУЛЬ 2

4. Принципи та методи менеджменту

1. Характеристика принципів менеджменту.

Принципи менеджменту – це основні правила, вихідні положення та норми поведінки, якими керуються в процесі управління організацією. Принципи менеджменту базуються на законах розвитку суспільства та закономірностях управління.

 Розвиток науки та  узагальнення практики підприємницької  діяльності дали змогу сформулювати сучасні принципи менеджменту. Серед них розрізняють:

• Загальні
• Спеціальні

До загальних принципів менеджменту відносять:

1. Принцип ефективності. Полягає у застосуванні цілого комплексу методів та засобів з метою досягнення максимальної результативності при мінімальних витратах за умов виправданого ризику.
2. Принцип єдиноначальності. Означає надання вищому керівництву організації такої повноти влади, яка необхідна для прийняття важливих управлінських рішень і персональної відповідальності за них.
3. Принцип стимулювання. Історичний досвід показав, що людина є носієм певних інтересів, прагнень як індивідуального, так і духовного характеру. Без урахування потреб людини неможливо ефективно керувати працівниками, організовувати їх для розв’язання тих чи інших задум.
4. Принцип колегіальності. Полягає в обговоренні та підготовці рішень з найважливіших питань зі всіма членами трудового колективу або його повноважними представниками.
5. Принцип науковості. Зосереджує увагу на використанні найновіших концепцій розвитку науки і техніки, прогресивного досвіду організації менеджменту на кращих підприємствах і організаціях.
6. Принцип цілеспрямованості. Вказує на ціль, як на вихідну точку управління.
7. Принцип правильної підготовки і розстановки кадрів. Говорить про необхідність забезпечення стабільності кадрів та професіоналізму управління.
8. Принцип поєднання галузевого і територіального управління. Полягає в тому, що управління підприємством повинно здійснюватися як з врахуванням галузевої належності, так і територіального розміщення.
9. Принцип сполучення обов’язків, прав та відповідальності. Означає, що кожна посада в ієрархії управління повинна мати  конкретні обов’язку, відповідно до них – права і нести відповідальність за виконання своїх.
10. Принцип демократизації управління. Означає, що в управлінні організацією мають брати участь всі її працівники.

 

Золоте правило менеджменту  – ефективний менеджмент повинен бути спрямований на людину (внутрішній – на персонал, зовнішній – на споживача).

 

У практиці менеджменту використовують цілу систему спеціальних принципів. В економічній літературі обговорюють принципи реально існуючих компаній. Найсуттєвішім з них є принцип забезпечення прибутковості бізнесу в поєднання з максимальним добробутом працівників фірм.

2. Методи менеджменту

Це засоби впливу керуючої системи  на керовану з метою досягнення певних цілей.

Методи менеджменту – це способи здійснення управлінської діяльності за допомогою яких виконуються функціі менеджменту і забезпечується реалізація його цілей і задач.

Методи менеджменту засновані  на дії об’єктивних законів розвитку суспільного виробництва.

Методи управління (менеджменту) можна  обирати в залежності від  ситуації, можливостей і бажання керівника, а принципам необхідно слідувати.

Класифікація методів управління:

 

а) За формою впливу:

1. Кількісні
2. Якісні

 

б) За напрямом впливу:

1. Методи прямого впливу (наказ)
2. Методи непрямого впливу (створення стимулюючої ситуації)

 

в) За формою представлення:

1. Активні методи (накази, розпорядження)
2. Нормативні методи (положення, інструкції)

 

г) За способом вироблення впливів

1. Одноособові
2. Колективні

 

д) За суб’єктом управління

• Директора
• Методи начальника цеху
• Методи начальника дільниці

 

е) За. об’єктом управління:

• Управління підприємством
• Цехом
• Бригадою
• Підрозділом та ін.

 

ж) За цілями

1. Методи підвищення рентабельності виробництва
2. Підвищення продуктивності праці та ін

 

з) За змістом або характером впливу:

1. Економічні – належить провідна роль у сучасних умовах
2. Організаційно-правові (адміністративні)
3. Соціально-психологічні

 

Економічні методи управління. За їх допомогою здійснюється вплив на економічні інтереси в колективі та окремих його представників.

До економічних методів відносять:

 

1. Методи обґрунтування планових завдань.
2. Методи економічного стимулювання (види форм оплати праці, розподіл прибутку, нарахування премій, надбавок).
3. Методи ціноутворення (3 великих метода: за собівартістю, за спросом, от цін конкурентів).
4. Методи фінансування.
5. Методи кредитування.

 

Відносини управління ґрунтуються перед усім на економічних відносинах і об’єктивних потребах а також інтересах людини. Тому економічним методам в управлінні приділяють головну увагу.

Основне завдання економічних методів – поставити органи керівництва і трудові колективи в такі умови, за яких вони могли максимально повно враховувати економічні наслідки своєї діяльності.

 

Організаційно - правові або адміністративні методи управління

Це методи, які дозволяють виробляти  управлінський вплив, заснований на відносинах влади та підпорядкування. В адміністративних методах реалізується функція організації, яка передбачає організаційний та розпорядчий вплив.

Влада -  здатність і можливість впливати на діяльність і поведінку людей за допомогою волі, насильства, авторитету, права та інших засобів.

охлократія, автократія, демократія

В армії – автократичний  стиль керівництва.

Форми владі і впливу:

1. Влада, заснована на примушуванні.
2. Законна влада. Керівнику підпорядковуються тому, що він відповідно до своєї посади має право віддавати накази, а підлеглі повинні їх виконувати.
3. Експертна влада. Керівнику підпорядковуються тому, що він має спеціальні знання, які можуть задовольнити підлеглого і викликають у нього пошану.
4. Еталонна влада. Керівнику підпорядковуються тому, що він має харизму та подобається підлеглим.
5. Влада, заснована на заохочуванні. (рос. поощрении)

 

Усі форми адміністративних методів  єдині в одному. Це – прямі  завдання і розпорядження вищих  органів управління, спрямовані на дотримання законів і постанов, наказів і розпоряджень керівника для оптимізації виробничих процесів, вони мають забезпечити організаційну дисципліну.

Адміністративні методи поділяються  на 3 групи:

1. Методи нормативного адміністрування, які призначені для підтримання об’єкту управління у певному стані (при цьому передбачається документацій не оформлення у вигляді інструкцій, положень, правил, стандартів);
2. Методи прямих адміністративних вказівок. Призначені для переведення об’єкта управління з одного стану до іншого. (При цьому використовують накази, розпорядження, усні вказівки);
3. Методи адміністративного контролю заохочення та покарання. Призначені для підсилення управлінського впливу, зробленого за допомогою методів першої та другої групи.

 

Соціально – психологічні методи управління – це методи, які дозволяють виробляти управлінській вплив, заснований на соціальних взаємовідносинах працівників і особливостях їх психіки. Вони ґрунтуються на застосуванні моральних стимулів в праці, впливають на особистість за допомогою психологічних прийомів. Теоретичною основою соціально-психологічних методів є соціальна психологія і психологія особистості, як наука про закони психофізичної діяльності індивіда та соціальних груп.

Прийоми і способи соціально – психологічного впливу значною мірою залежать від підготовленості керівника, його компетентності, організаторських здібностей, знань в галузі соціальної психології.

До соціально – психологічних  методів відносять:

1. Методи управління особистісною поведінкою
2. Методи управління групою
3. Методи управління соціальними явищами
4. Методи гуманізації праці
5. Методи психологічного спонукання
6. Методи професійного відбору і орієнтації
7. Організаційно-психологічні методи.

 

3. Функції та процес менеджменту

Управління розглядається як процес, оскільки досягнень цілей організації являє собою множину безперервних взаємопов’язаних дій – функцій, кожна з яких сама по собі є процесом.

Функція менеджменту – це вид управлінської діяльності, що забезпечує формування способів управлінського впливу. Функції менеджменту спрямовані на досягнення певної мети організації. Вони виникли у результаті поділу та спеціалізації праці.

Функції менеджменту вперше визначив Анрі Файоль. В менеджменті використовують велику кількість класифікацій функцій управління. Найбільш розповсюдженою є класифікація з позицій суб’єкта. За нею виокремлюють: загальні (основні) та конкретні (спеціальні) функції.

 

До загальних функцій менеджменту належать:

1. Планирования
2. Организации
3. Мотивации
4. Контроля
5. Регулировани (по новому стандарту)
6. Коммуникации (загальна, не обов’язкова)

 

Спеціальні функції виокремлюють за формою поділу процесу управління на більш дрібні його складові:

1. Загальне лінійне керівництво
2. Техніко-економічне і соціальне планування
3. Розробка і формування місії організації
4. Управління маркетингом
5. Управління діловодством
6. Управління трудовими ресурсами
7. Організація праці та заробітної плати
8. Управління матеріально-технічним забезпеченням
9. Оперативне управління
10. Управління технічною і технологічною підготовкою виробнитства
11. Бухгалтерський облік і фінансова діяльність
12. Контроль за якістю праці та продукції

 

Процесс менеджменту – сукупність взаємопов’язаних і взаємодіючих функцій, методів управлінських рішень для забезпечення ефективного функціонування організації.

Мета процесу менеджменту – прийняття і реалізація управлінського рішення

 

 

 

Рис. 4.1 Основні загальні функції  менеджменту

1. Планування, як загальна функція менеджменту

Складання плану завжди є початковим етапом процесу управління. Функція  планування передбачає рішення про  те, якими повинні бути цілі організації і що повинні робити її члени для їх досягнення. Ключова роль функції планування визначається тим, що воно передує виконанню всіх інших управлінських функцій, оскільки покликано формулювати мету і завдання організації, шляхи і методи їх досягнення а також визначати необхідні для цього засоби.

Тобто ми виділяємо цілі, завдання, ресурси та обираємо шляхи досягнення цілі.

У ході планування керівництво організації  має оцінити такі аспекти діяльності організації:

1. Слабкі та сильні сторони організації у сфері виробництва, людських ресурсів, фінансів, маркетингу;
2. Можливості та загрози у зовнішньому середовищі;
3. Яким чином і за допомогою яких ресурсів досягти поставлених цілей.