Меценатство

     Завдяки меценатам у 2006 р. уможливлено реставрацію  архітектурного ансамблю Софіївського собору, який у 1990 р. включено до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО як шедевр творчого генія, що значно вплинув на розвиток архітектури, монументального мистецтва та архітектурно-планувальну композицію м. Києва та Східної Європи [10, с. 12].

     На  меценатські кошти відреставровано  Андріївську і Кирилівську церкви заповідника. Таким чином, держава  і суспільство стали свідками того, що завдяки правовим механізмам регулювання меценатства розвивається культура і відроджуються традиції. Але обмежувати меценатство лише розвитком і підтримкою культури та мистецтва в Україні не варто, оскільки дореволюційна історія державного регулювання благодійності та меценатства нагадує, що правове поле меценатства поширювалося на розвиток освіти, науки, медицини тощо, а не обмежувалося розвитком культури та мистецтва [11, с. 92-95].

     Розвитку  меценатства сприяє і Президент України як гарант дотримання Конституції, прав і свобод громадянина. Таким чином, сфера меценатства в Україні розвивається за напрямом розвитку культури, історії, архітектури, мистецтва, духовного розвитку особистості.

     Завдяки нормативно-правовому законодавству  України на ниві меценатства простежуються кроки співпраці влади і громадських організацій. Так, напрямами діяльності благодійного фонду "Розвиток України" є, зокрема, сучасна освіта, здоров’я нації, культурне надбання [12]. Створено опікунську раду, яка може розробити і запровадити стратегію розвитку "Софії Київської". На меценатські кошти відбувається реконструкція будинку Митрополита Національного заповідника "Софія Київська".

     Меценатська підтримка вкрай необхідна для потерпілих під час техногенних та різного роду інших катастроф. Так, Фонд Віктора Пінчука надав 10 млн. грн. для потерпілих від вибуху в житловому будинку у м. Дніпропетровську.

     Також на часі вирішення наступної проблеми. Зокрема, Чорнобильська катастрофа стала поштовхом до формування ядерного законодавства України. Його систему складають основні законопроекти "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (1991), "Про загальнодержавну програму подолання наслідків Чорнобильської катастрофи на 2006-2010 рр." (2006) та ін. [13].

     Це  підтверджує Указ Президента України  № 1871/2005 "Про розвиток соціального  діалогу" від 29 грудня 2005 р. та 2007 р., Закон України "Про ратифікацію  додаткового протоколу до Угоди  між урядами держав - учасниць Чорноморського Економічного Співробітництва (ЧЕС) про співробітництво у наданні надзвичайної допомоги і ліквідації надзвичайних ситуацій, що виникли внаслідок лих природного і техногенного характеру" № 722-V.

     Зростанню добробуту сприятимуть соціальні  ініціативи "Для блага людей" Президента України [14, с. 5], де пропонується збільшити коефіцієнт страхового стажу. Цей крок дасть можливість підвищити трудові пенсії приблизно на 35%.

     Покладаємо  надії, що соціальні ініціативи, які  запропонував Президент, посприяють об’єднанню коаліції і опозиції. Адже кроки, які  ініціював Президент України, стосуються покращення соціального захисту  багатодітних родин, дітей-сиріт, пенсіонерів, людей, які мають відношення до бюджетної сфери: це військові, медики, науковці, працівники культури, педагоги та інші співгромадяни" [14, с. 5].

     У Програмі діяльності Кабінету Міністрів  України "Послідовність. Ефективність. Відповідальність", схваленій Верховною  Радою IV скликання, зокрема, передбачалося "... сприяння... законодавчому врегулюванню підтримки меценатства..."

     Стратегію боротьби з бідністю передбачала  Програма діяльності Кабінету Міністрів  України [15].

     Якщо  Президент України визначив коло діяльності моральної, економічної, історичної сторони меценатства, то функції виконавчої влади - реалізація законів і в частині реалізації статусу меценатства стввідповідно до Закону України про "Про благодійництво та благодійні організації".

     Законодавство про меценатство дозволить створити механізми забезпечення ресурсами розвитку соціогуманітарної сфери, передбачити пільги меценатам та прагматичні чинники меценатства.

У пояснювальній  записці до проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законів  України щодо благодійної діяльності" народними депутатами України М. В. Косівим та С. Г. Кіроянцем вказується, що "на теперішній час благодійна діяльність виконує важливі суспільні функції в Україні, в першу чергу - у сфері соціального захисту населення. У цьому контексті держава має всіляко їй сприяти".

     Названі депутати надали низку своїх пропозиції. Зокрема, збільшити з 5 до 10% максимальну  суму оподаткованого прибутку, яку  підприємствам дозволяється направляти на благодійну діяльність, і до 20%, якщо це підприємство було створене благодійною організацією .

     Ми  підтримуємо пропозицію щодо оподаткування  прибутку. Але прослідкуємо, чи не існує  правова колізія щодо напрямів благодійності.

Оглядаючись в недалеке минуле діяльності Верховної  Ради IV скликання, слід відзначити, що в проекті закону "Про меценатство", поданого народним депутатом України М. Г. Баграєвим, зазначається, що предметом регулювання даного закону є правове регулювання участі осіб, що займаються меценатською діяльністю в процесі збереження і розвитку культурної спадщини [8, стр. 11].

     Таким чином, проект Закону "Про меценатство", який вносився депутатом М. Г. Баграєвим, обмежував поле діяльності меценатів  лише за напрямом розвитку культури, мистецтва  й історії України. Хоча відрадно те, що в цьому законопроекті вказувалося, що меценатом міг бути пожертвувач лише великої частки допомоги. Але у суспільстві немає розуміння термінів меценат і що таке меценатство.

     Крім  того, М. Г. Баграєв вказує, що необхідність прийняття Закону обумовлюється  реальним станом розвитку культури та мистецтв, необхідністю створення належних умов для поступального розвитку культури української нації та культур національних меншин, збереження, відтворення та охорони культурно-історичного середовища, естетичного виховання дітей і юнацтва, проведення фундаментальних досліджень у сферах мистецтва, теорії та історії культури України. Як бачимо, інші напрями меценатства упускаються.

     У проекті Закону зазначалося, що меценатство  відрізняється від благодійної  діяльності соціальними та культурними цілями. Мотиви благодійництва пов’язані, насамперед, зі співчуттям і милосердям, мотиви меценатства - із соціальною взаємодопомогою і протекціонізмом. Мовляв, цілі благодійництва - забезпечення соціального благополуччя у суспільстві, цілі меценатства - збереження і розвиток культурного надбання [19, с. 10]. У науці державного управління назріває необхідність розробки нового словника з управління суспільним розвитком, зумовлена потребою внесення коректив до термінології з благодійності та меценатства.

     Комітет з питань фінансів і банківської діяльності готував до розгляду Проект закону "Про меценатство". Завдання цього законопроекту полягало у встановленні дієвих правових механізмів, що стимулюють людей вкладати кошти у збереження і розвиток національного культурного надбання; у забезпеченні правових умов діяльності меценатів і меценатських організацій; у створенні умов державної підтримки меценатства в Україні.

     Так, у пояснювальній записці до проекту  Закону України "Про меценатство" обґрунтовується необхідність прийняття цього Закону України.

Необхідність  прийняття Закону зумовлена важливістю меценатської діяльності для розвитку культури, мистецтва, освіти і науки, а також недостатньою розвиненістю меценатства в Україні [20, с. 1]. Крім того, специфіка, предмет меценатства та окремі напрями не відображені у Законі України "Про благодійництво та благодійні організації".

     Зокрема, в Україні виникає правова  колізія, бо модельний закон "Про  меценатство і благодійну діяльність", прийнятий на десятому пленарному засіданні Міжпарламентської Асамблеї держав - учасниць СНД (постанова № 10-8 від 6 грудня 1997 р.), рекомендує національним парламентам країн СНД у ст. 2, зокрема, такі напрями меценатства іблагодійної діяльності:

1. Меценатство здійснюється з метою надання допомоги у сфері мистецтва, науки, культури, освіти, просвіти для збереження, примноження і поширення духовних цінностей у суспільстві, сприяння розвитку творчих і духовних основ особистості.

2. Благодійна діяльність здійснюється в напрямах:

профілактичної  роботи, пов’язаної з переборенням наслідків стихійного лиха, екологічних, промислових чи інших катастроф і запобіганням нещасним випадкам;

сприяння  зміцненню миру, дружби і злагоди  між народами, запобігання соціальним, національним, релігійним конфліктам;

сприянню підвищення престижу і ролі сім’ї в суспільстві;

сприяння  діяльності у сфері освіти, науки, культури мистецтва, просвіті і духовному  розвитку особистості.

     Висновки. Для удосконалення правових механізмів державного регулювання благодійності та меценатства доцільне прийняття окремого законопроекту, що регулює правовідносини у сфері меценатської діяльності.

Верховній Раді України, виконавчій владі України  пропонується для поліпшення законодавчого  врегулювання та стимулювання меценатства  внести зміни до проекту Закону України "Про меценатство" і додати наступне:

у ст. 1 "Визначення термінів і понять" проекту Закону України "Про меценатство". Меценатство - це є благодійність, благодійна діяльність у духовній сфері (у сфері  освіти, просвітництва, науки, культури, мистецтва, духовного розвитку);

у ст. 4 "Мета і основні напрями меценатства" - додати окремий напрям, який трактується  так: "меценатська діяльність здійснюється з метою сприяння діяльності у  сфері освіти, науки, культури, мистецтва, просвіті і духовному розвитку особистості".

Таким чином, меценатство в Україні  мусить здійснюватися з метою  надання допомоги у сфері мистецтва, науки, культури, освіти, просвіти для  збереження, примноження і поширення  духовних цінностей у суспільстві, сприяння розвитку творчих і духовних основ особистості.

Подальшими  напрямами дослідження є порівняльний аналіз сучасних механізмів державного регулювання благодійності та меценатства  з дореволюційним періодом та механізмів державного регулювання проблеми у  країнах Центральної та Східної Європи.

Використання  вказаних механізмів регулювання благодійності  і меценатства та вивчення зарубіжного  досвіду, що певною мірою сприятиме  пошуку ефективних підходів, моделей, методів суспільного розвитку, з’ясування ролі науки, освіти та виховання для будівництва суспільства нового типу - відкритого інноваційного суспільства.

2. Меценатство  і українська культура 

     Меценатами  завжди ставали за покликом душі –  як ясновельможні, так і ті, кому вдалося розбагатіти власною  працею. Прізвища Терещенків, Симиренків, Яхненків, Бродських стали відомими в усьому світі завдяки підтримці розвитку культури, медицини, освіти в Україні, адже коштів на належну підтримку цих сфер життя соціуму зазвичай у державній казні бракувало, хоча благодійництво та меценатство завжди заохочувалися державою .

     За  радянської влади благодійність  занепадає. Новий етап розвитку доброчинності  спостерігаємо в Україні з  часу здобуття державної незалежності. Проте, як не прикро констатувати цей  факт, та нині ж бізнес-структур, які  допомагають тим, хто цього справді потребує, в нашій державі не так вже й багато [2, 1].

     Із 1997 року діє Закон України „Про благодійництво та благодійні організації”, який було змінено та доповнено у 2002 році. Втім, сьогоднішнє життя  дуже динамічне, і цей документ вже не відображає всіх реалій життя, не охоплює всі правові нормативи, які необхідні для підтримки благодійної діяльності. На жаль, сьогодні є багато перешкод, які заважають здійснювати благодійним організаціям діяльність на користь громадян України. Наприклад, стаття 20 Закону України „Про благодійництво та благодійні організації”. Ті благодійні організації, які існують лише на членські внески і добродійні пожертвування, звільняються від сплати податків та інших платежів до бюджету і спеціальних фондів. Так – на папері. А у житті благодійні організації оподатковуються відповідно до податкового законодавства, яке не відповідає згаданій нормі закону. Народні депутати України М. Косів та

     С. Кіроянц вирішили виправити такі правові колізії і підготували законопроект „Про внесення змін до деяких законів України щодо благодійної діяльності”. За цим законопроектом скасовується плата за державну реєстрацію благодійних організацій, практика примусового списання органами ДПА коштів, які залишилися невикористаними на рахунку благодійної організації наприкінці фінансового року, із 5 до 10 відсотків пропонується збільшити максимальну суму оподаткованого прибутку, яку підприємствам дозволяється направляти на благодійну діяльність, і до 20 відсотків, якщо це підприємство було створене благодійною організацією. Окрім цих положень пропонується звільнити від сплати податку на доходи фізичних осіб грошову частину винагороди фізичним особам-переможцям творчих конкурсів, змагань, якщо гроші були надані благодійниками або благодійними організаціями-нерезидентами. Кажуть, благодійництво – справа недешева. На думку народних депутатів, авторів законопроекту, прийняття їхнього документа не потребуватиме додаткових витрат з державного бюджету. Хоча може призвести до певного скорочення надходжень до бюджету, передусім – за рахунок податку на прибуток підприємств. Та головне, що цей законопроект дасть змогу значно збільшити суму обсягів благодійної допомоги, яка надаватиметься громадянам України [8, стр. 31].