Шпаргалка по "Международному праву"

    У будь-якому законодавстві існує  поділ речей щодо цивільного обороту. Зміст цього обігу у цих  законодавствах є різним. У більшості держав світу земля знаходиться у вільному обігу, в деяких (в Україні) – обіг є обмеженим. 

    З цього й випливають колізійні  питання права власності:

· право власності на річ визначається за законом країни, де ця річ знаходиться (“Lex rei sitae”) (частина 1 статті 659³ Цивільного кодексу). Тобто тут застосовується прив’язка до закону місця знаходження речі;

· правило “Lex rei sitae” обумовлює і зміст права власності й його обсяг (змінюється і зміст й обсяг). Чи може річ знаходитися у праві власності? Проте це правило має деякі виключення: розподіл речей на головні й приналежні (наприклад, часи є головною річчю, а браслет до них – приналежною). Тому й виділяють принцип, за яким приналежність слідує за головною річчю. Цей принцип ніколи не порушувався. Й, наприклад, у СРСР іноземці з цього зробили бізнес – покупали дешеві часи й золотий браслет й безперешкодно вивозили золото з території СРСР;

· речове право базується на принципі прикріплення права не до суб’єкта права, а до об’єкта права. У випадку нерухомої речі об’єкт може слідувати, наприклад, світом, а суб’єкт знаходиться на території однієї держави. При продажі нерухомого майна можуть застосовуватися різні законодавства щодо цієї речі (й, наприклад, нерухома річ може знаходитись на території Франції, але до неї буде застосовуватись законодавство іншої держави). Тому прийшли до такого рішення – у всіх правових системах нерухомість підкоряється законодавству місця знаходження (“lex situs funti”). У частині 6 статті 6 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”: “Форма зовнішньоекономічної угоди визначається правом місця її укладання. Угода, яку укладено за кордоном, не може бути визнана недійсною внаслідок недодержання форми, якщо додержано вимог законів України”;

· питання моменту виникнення права власності. З цього питання виникла презумпція – якщо річ була придбана в одній державі, то моментом виникнення права власності є відповідний акт здійснення купівлі-продажу. Але з цим принципом пов’язане питання про ризик випадкової загибелі речі при перевезенні. Питання про загибель речі вирішується з урахуванням, коли виникло право власності на річ за національним законодавством. При вирішенні цього питання застосовують прив’язку закону місця знаходження речі (тобто питання вирішується за законом держави, де ця річ знаходиться). Але як застосувати цей право у відкритому морі або коли важко визначити місце перебування речі (товар, який знаходиться в дорозі)? – за угодою сторін;

· застосовуються чотири прив’язки – право держави відправлення, право держави призначення, право держави зупинки, право держави перевізника. Загальної відповіді на те, яку саме прив’язку слід застосовувати у міжнародному приватному праві не існує. В результаті застосовують подвійну колізійну прив’язку – основну й ту, яка є найбільш прив’язаною до основної;

· у випадку локалізованого майна. Це питання розуміється у двох сенсах: важкість локалізації, коли майно знаходиться за межами національного правового регулювання (концепція удаваної локалізації – щодо питань, які виникають щодо якогось твору, твір локалізується з автором, тобто за громадянином певної держави) й безтілесне майно. Щодо винаходу локалізація відбувається за правом держави, яка видала патент;

· ризик випадкової загибелі речі. Загальне правило – ризику випадкової загибелі речі переходить на покупця з моменту виникнення у нього права власності на цей товар. Виключення – у випадках прострочення передачі або прострочення прийому товару ризик несе сторона, винна у простроченні. 

    Гаазька конвенція про закон, що застосовується до переходу права власності на рухомі матеріальні речі (1958). Конвенцію побудовано на праві зобов’язального Статуту, але вона чинності не набрала.

3. Деякі зауваження  щодо власності  колишнього СРСР  за кордоном

    Нині  за кордоном знаходиться 6 видів майна колишнього СРСР:

· майно держави та її органів;

· вклади держбанку та зовнішньоторговельного банку СРСР;

· експортні товари;

· судна й літаки, які в момент проголошення незалежності України знаходились за кордоном;

· майно, яке залишилось за кордоном після здійснення націоналізації;

· активи, що перейшли до СРСР як репарації після другої світової війни. 

    Вищезгадане майно постійно збільшується. У  грудні 1995 року уряд Російської Федерації видав Постанову №1211 про інвентаризацію власності РФ за кордоном. Інвентаризація – перерахування власності. За Постановою держкоммайну РФ доручено, за домовленістю із зацікавленими федеральними органами затвердити методику, яка б установлювала порядок оцінки зазначеного майна. Ця методика все ще залишається незатвердженою. Ще у 1992 році була укладена спеціальна угода про розподіл усієї власності колишнього СРСР за кордоном, в якій передбачалась доля (%) кожної держави-наступниці СРСР. Українська доля складала 18,2%. 

    Тема 7.  Захист аворських  та суміжних прав у міжнародному приватному праві 

1. Поняття авторських прав. Немайнові й майнові права авторів.

2. Авторські та суміжні права.

3. Захист прав іноземців у національному законодавстві України.

4. Захист прав громадян України за кордоном.

5. Деякі зауваження щодо інтересів виробників фонограм.

1. Поняття авторських  прав. Немайнові й  майнові права  авторів

    Треба розмежовувати авторські й суміжні  права та права промислової власності, що у сукупності становлять право інтелектуальної власності.

    Спочатку  права інтелектуальної власності розглядалися в руслі необхідного захисту інших осіб від зловживання правом автора. У часи французької революції з концепцією природного права виникла концепція інтелектуальної власності – право творця на результати своєї інтелектуальної діяльності.

    В авторському праві принцип “Lex rei sitae” (прикріплення права до речі), розривається. Авторське право має територіальний характер дії й діяло лише на території держави, на якій був створений твір. Постала необхідність відновлення й застосування права власності на території двох й більше держав (здійснення прикріплення права власності до речі). Й вирішили створити територію, в якій би відбувалось прикріплення права автора до речі.

    Інакше  можна сказати, що авторське право  діє на території суверена, де твір створений. Для захисту твору на території іншої держави цій державі необхідно прийняти певні нормативні акти, щоб на її території охоронялись авторські права цього автора. 

    Відмінності авторського права  від речового:

· територіальна сфера дії;

· авторське право розщеплюється на два види:

\ майнові права авторів – підкоряються загальним принципам права власності;

\ немайнові права – певний статус, який є підставою виникнення права власності (ще до створення твору автор здійснює певні дії, щоб цей твір з’явився). Немайновими правами є:

v право авторства на твір;

v право використовувати твір або надавати право на його використання іншим особам, але за своїм ім’ям, під псевдонімом або анонімно;

v право на обнародування твору;

v право на захист твору – застосовується режим твору, який не охороняється. Наприклад, американець привіз в США французький твір й видав англійською мовою, але він має видати цей твір лише під ім’ям французького автора;

v право на захист репутації автора;

v особливим право є право на доступ до своїх творів образотворчого мистецтва – рішення, за якими це право автора захищається зводиться до доступу автора до твору, якщо той знаходиться у приватній колекції.

· поряд з авторським правом і у зв’язку з ним виникають суміжні права. Вони мають дві особливості:

\ ґрунтуються на використанні чужих авторських справ;

\ тим не менш виникають як наслідок творчої діяльності. У підґрунті цієї різновидності творчої діяльності лежить право на використання вже обнародуваних творів літератури й мистецтва.

2. Авторські та суміжні  права

    Суміжна права ґрунтуються на якомусь  вже створеному творі й на авторському  праві інших осіб. Авторські й  суміжні права захищаються одночасно, приймаються спеціальні засоби захисту  й авторських й суміжних прав, які спрямовані на максимальне обмеження територіального характеру дії.

    Право авторства на текст пісні –  авторське право. Автор музики, який її пише на основі тексту пісні має  суміжні права. Суміжні права  також буде мати виконавець цієї пісні (музики й тексту).

3. Захист прав іноземців  у національному  законодавстві України

    В Україні дії Закон “Про авторські та суміжні права” від 23 грудня 1993 року. У статті 2 Закону зазначено: “Законодавство України про авторське право і суміжні права складається з цього Закону та інших законодавчих актів України, що охороняють особисті (немайнові) та майнові права осіб, яким належать авторське право і суміжні права”. 

    За  статтею 8 охорона особистих (немайнових) та майнових прав надається:

1) “авторам незалежно від громадянства і постійного місця проживання, твори яких уперше опубліковані або не опубліковані, але знаходяться в об’єктивній формі на території України. Стаття 4 Закону: “опублікування (випуск твору у світ) – випуск в обіг примірників твору чи фонограми за згодою автора або іншої особи, яким належать авторське право та суміжні права, у кількості, що задовольняє розумні потреби публіки шляхом продажу, здачі в найом, публічного прокату або шляхом іншої передачі права власності чи права володіння примірником твору або фонограми. Під опублікуванням розуміється також надання доступу до твору, фонограми через електронні системи інформації”;

2) авторам, твори яких уперше опубліковані в іншій країні та протягом 30 днів після цього опубліковані в Україні незалежно від громадянства і постійного місця проживання автора;

3) авторам, які є громадянами України або мають постійне місце проживання на території України, незалежно від того, на якій території вперше були опубліковані їх твори. 

    Авторам, незалежно від громадянства, твори яких уперше опубліковані або не опубліковані, але вони знаходяться в об’єктивній формі на території іншої держави, надається охорона відповідно до міжнародних договорів України”.

    Тут мова йде про іноземців, які не мають постійного місця проживання на території України – права цієї категорії осіб в Україні мають два види режиму:

· коли Україна має з державою іноземця або державою постійного місця проживання іноземця відповідний міжнародний договір (або твір підпадає під захист Бернської конвенції);

· в інших випадках застосовується режим творів, що не охороняються. 

    Головний  принцип суміжних прав – охорона суміжних прав здійснюється без шкоди охороні творів авторським правом. Виконавці творів здійснюють свої права без нанесення шкоди автору твору.

    Використання виконавцями авторських прав інших осіб не потребує ніяких формальностей (не треба укладати договір). 

    Критерії  надання охорони  суміжних прав виконавців, виробників фонограм й організаторам мовлення (стаття 32 Закону Критерії для надання охорони суміжних прав):

1. Права виконавців охороняються відповідно до цього Закону, якщо: