Шпаргалка по "Международному праву"

 

Спеціалізовані установи ООН:

Комісія ООН з права  міжнародної торгівлі UNCITRAL було створено у 1966 році й одним із завданням цієї організації є те, що вона повинна сприяти прогресивній гармонізації права міжнародної торгівлі. На виконання цього зобов’язання в рамках UNCITRAL були розроблені такі конвенції:

• Конвенція про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів (1974, Нью-Йорк);
• Конвенція ООН про морське перевезення вантажівок (1973);
• Віденська конвенція про міжнародну купівлю-продаж товарів (1980);
• Конвенція ООН про міжнародні перевідні й прості векселя (1988) – стаття 1 Конвенції: “держави-учасниці у разі ратифікації Конвенції у незмінному вигляді відтворюють цей закон у своєму законодавстві”.

 

Спеціалізовані установи ООН, які займаються уніфікацією у галузі МПрП є UNCTAD, ІКАО, ІМО, ВОІВ, МОП тагрупа Світового Банку.

3. Деякі зауваження щодо уніфікації процесуальних норм

    Цивільно-процесуальні норми регулюють діяльність судової  гілки державної влади, тому належать до публічного права кожної держави (хоча і захищають приватні інтереси). Тому порядок розгляду конкретної справи у національному суді є юрисдикцією виключнодержави суду. А отже, універсальній уніфікації не підлягають такі сфери як:

• національні процедури, які стосуються судового розгляду справ;
• порядок пред’явлення позову;
• підготовка й проведення судових засідань;
• винесення судом ухвал або рішень;
• порядок їх оскарження;
• права сторін у судовому процесі.

     У сфері міжнародного цивільного процесу  уніфіковано лише питання доступу  іноземців до національних судів; порядок  отримання доказів та вручення судових документів закордоном і принципи визнання та виконання іноземних судових рішень.

     4. Уніфіковані норми рекомендаційного характеру

     Поряд з міжнародною кодифікацією норм, що відносяться до міжнародних комерційних  угод, і яка набуває форми юридично обов’язкових документів, все більше значення набуває в наш час розробка документів, що носять рекомендаційний характер і мають, в силу цього, більшу гнучкість і адаптованість.

     Зикін І. С. При описанні таких інструментів виділяє три групи явищ:

• зводи єдиних правил;
• типові проформи;
• кодекси поведінки.

     Під зводами єдиних правил розглядаються  в першу чергу широковідомі публікації МТП: Міжнародні правила тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС 2000 (публікація МТП № 560), Уніфіковані звичаї і  практика для документарних акредитивів (публікація МТП № 500 – UCP 500), Уніфіковані правила по інкасо торгових документів (публікація № 522 -  URC 522), Уніфіковані правила з договірних гарантій (публ. № 325), з гарантій на першу вимогу (публ. № 458) та деякі інші документи МТП. До цієї категорії відносяться і Йорк-Антверпенські правила про загальну аварію Міжнародного морського комітету.

     Прикладом диспозитивного регулювання можуть служити і Принципи міжнародних  комерційних договорів, схвалені УНІДРУА в 1994 р. За своєю юридичною природою принципи УНІДРУА не є юридично обов’язковим документом, тому ступінь і широта їх застосування в першу чергу будуть залежати від їх авторитетності в ділових кругах.

     Принципи  УНІДРУА переважно відображають концепції, які можна знайти якщо не в усіх, то в більшості правових систем. Але оскільки Принципи спрямовані на забезпечення системи норм, спеціально призначених для вирішення потреб міжнародних комерційних угод, вони включають можливі найкращі рішення, навіть якщо вони ще не стали загальноприйнятими. Метою Принципів УНІДРУА є встановлення збалансованого зводу норм, призначених для використання у всьому світі, незалежно від правових традицій, а також економічних і політичних умов деяких держав, де вони будуть застосовуватись. Принципи умисно уникають використання термінології, притаманної якій-небудь одній правовій системі. Міжнародний характер Принципів підкреслюється тією обставиною, що супроводжуючі кожне їх положення коментарі утримуються від посилань на національне право для пояснення походження або змісту рішення, яке міститься в Принципах. Лише у випадках, коли норма була запозичена з Віденської конвенції ООН 1980 р., дається пряме посилання на це джерело. За своїм змістом Принципи є доволі гнучкими, щоб враховувати постійні зміни. В той же час вони намагаються забезпечити чесність в міжнародних комерційних відносинах шляхом прямого формулювання загального обов’язку сторін діяти у відповідності з добросовісністю і чесною діловою практикою, та через встановлення в окремих випадках стандартів розумної поведінки.

     Кодекси поведінки і різні керівництва (guides): Міжнародний кодекс рекламної практики МТП, Кодекс поведінки при здійсненні договорів франчайзингу Міжнародної асоціації франчайзингу, Правила поведінки міжнародних арбітрів Міжнародної асоціації юристів та інші мають опосередковане значення. Створюваний ними режим направлений не на регулювання поведінки окремих суб’єктів безпосередньо щодо досягнення головної юридичної мети, а на регулювання поведінки при створенні механізмів безпосереднього регулювання такої діяльності (регулювання поведінки при укладенні угоди, під ас ведення міжнародного комерційного арбітражного процесу), або ж при здійсненні правозастосування.

     Найбільшою, такою, що найактивніше розвивається і  найменш вивченою групою феноменів є стандартні проформи: типові (стандартні) контракти і загальні умови торгівлі, поставок, виконання окремих робіт, надання послуг і т. д.

     Стандартний контракт завжди представлений в  письмовій формі і його умови  завжди попередньо підготовлені. Повні модельні контрактні форми створюють режим безпосереднього регулювання усієї сукупності прав та обов’язків сторін, які відносяться до предмету договору або витікають із укладеного договору, чи іншим чином зв’язані з ним. Створюється режим найповнішої регламентації, настільки повної, що часом необхідно лише підставити найменування сторін, ціну і специфікацію. Зводи однакових правил регламентують лише окремі епізоди контракту, формулюючи окремі пункти, розкриваючи зміст банкетних, відсилочних умов контракту.

     Далі можна виділити стандартні проформи, сформульовані різними підприємствами. Особливий інтерес представляють проформи ТНК, наприклад, ІВМ для комп’ютерного обладнання, яке поставляється в Росію або продається через представництва ІВМ в Росії. Найчастіше такі проформи називають типовими контрактами. Ще виділяють стандартні проформи, сформульовані групами, міжнародними і національними асоціаціями підприємств та стандартні проформи міжнародних міжурядових та неурядових організацій.

     Варіант класифікації стандартних проформ, запропонований ЮНСІТРАЛ, відноситься в основному до найбільш поширених проформ на поставку товарів:

     А. Стандартні проформи на поставку певного  товару (наприклад, земляні горіхи) або відносно типу товарів (наприклад, Західно-африканські земляні горіхи);

     Б. Стандартні проформи на поставку певної групи (роду) товарів (наприклад, цитрусові);

     В. Стандартні проформи на поставку будь-якого  товару.

     Було  б помилкою вважати, що існують готові, типові форми контрактів, застосовні до всіх ситуацій у сфері бізнесу і такі, що враховують усі можливі нюанси. Слід пам’ятати, що існує значний ризик при використанні шаблонів документів, і бажано перевірити кожну статтю такого шаблону на відповідність цілям даної конкретної угоди.

     Перелічені  вище інструменти недержавного регулювання відіграють значну роль в першу чергу як один з найважливіших елементів правотворчості, право реалізації і правозастосування в області міжнародної торгівлі. Як правило, юристи при підготовці особливо складних контрактів звертаються до вивчення широко відомих в даній сфері проформ. Тому навіть при підготовці контракту ad hoc, певні стандартні напрацювання знайдуть в ньому своє вираження. Високий юридико-технічний рівень таких проформ, закладений в них механізм регулювання балансу інтересів сторін суттєво впливає на правозастосування і на правову культуру.                                 

Тема  № 3. Колізійне право

1. Необхідність застосування колізійних норм. Колізійні норми й колізійне право.

2. Колізійна норма та її структура.

3. Види колізійних норм.

4.  Типи колізійних прив’язок.

1. Необхідність застосування  колізійних норм. Колізійні норми  й колізійне право

    У міжнародному приватному праві є ряд сфер, які не уніфіковані. Тому вони  залишаються під юрисдикцією окремих держав. Оскільки правовідносини з іноземним елементом – то на їх врегулювання претендують правопорядки принаймні двох держав. Як наслідок виникають зіткнепння правопорядків – колізії.

    Наявність іноземного елементу у приватних  правовідносинах є обовязковою  передумовою для постановки колізійного питання. Колізїї вирішуються за допомогою колізійних норм.

    Колізійна норма – це нома абстрактного відсилочного характеру, яка не містить матеріального  регулювання правовідносин, не встановлює прав і обовязків субєктів, я лише на підставі обєктивного критерію визначаєправо якої держави має застосовуватися до регулювання конкретних відносин.

    Система правового регулювання відносин з іноземнрим елементом за допомогою  колізійних норм є колізійним правом. Колізійне право – це основна частина МПрП. Основне джерело колізійних норм – національне законодавство, проте багато колізійних норм містяться і в уніфікованих документах.

    Можливість  застосування національними правозастосовчими  органами іноземного права – основний парадокс і основна складність міжнародного приватного права. Адже, право будь-якої держави як прояв його юрисдикції, верховенства і суверенітету має територіальний характер і регулює відносини лише на території даної держави.  Колізійні норми національного права наділяють іноземні норми екстериторіальною дією. Тобто, іноземне право застосовується у силу постанов національного законодавства. Колізійні норми, створені національним законодавцем, приписують національним юрисдикційним органам застосовувати не своє власне право, а право відповідної іноземної держави.

    Підставою застосування іноземного права в  Україні є:

1. Міжнародні договори України (ст. 9 Конституції);
2. Закон України про міжнародне приватне право 2005р.

    В основі визнання і допущення дії  іноземного права покладено принцип  справедливого і найефективнішого правового регулювання суспільних відносин і обумовлені обєктивною необхідністю – державизацікавлені у розвитку міжнародної торгівлі, туризму, тому мають визнавати за іноземцями субєктивні права, набуті на підставі іноземного права.

2. Колізійна норма  та її побудова

    Колізійна норма – правило, що встановлює, право якої держави повинно бути застосованим до регулювання конкретних відносин.

    Колізійна норма складається з двох частин:

• обсяг колізійної норми – визначає суспільні відносини зіноземним елементом, які слід врегулювати;
• прив’язка (формула прикріплення) – указує право якої держави підлягає застосуванню.

Наприклад,     Стаття 38. ЗУ про МПрП зазначає:     1. Право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави,  у якій це  майно  знаходиться.

    «Право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно» - це обсяг, а «право держави,  у якій це  майно  знаходиться» - привязка.  

3. Види колізійних  прив’язок

    За  походженням:

    Національні (містяться у національному законодавстві) і міжнародні (у договорах)

    За  формою колізійної привязки виділяють: