Шпаргалка по "Международному праву"

· трансформація не повинна впливати на міжнародний договір, на якому вона засновується – за це наступає міжнародно-правова відповідальність. 

    Галузеве  регулювання міжнародних договорів:

· міжнародна торгівля – Конвенція ООН щодо права, яке застосовується до міжнародної купівлі-продажу товарів (1955), ратифікувало 98 країн; Конвенція щодо однакового закону про міжнародну купівлю-продаж товарів (1964);

· промисловість – Паризька Конвенція про охорону промислової власності (20 березня 1883); Вашингтонський договір про патентну кооперацію (1970);

· авторські й суміжні права – Бернська Конвенція про охорону літературних та художніх творів (1886). Україна є членом; Женевська Конвенція про охорону авторських прав (1952);

· сімейне право – з 32 Гаазьких Конвенцій – 10 із сімейного права. Україна жодну не ратифікувала;

· спадкове право – Вашингтонська Конвенція про форму заповіту (1973), Гаазька Конвенція про цивільний процес (1954). 

    В Україні не існує повного переліку міжнародних договорів, які є  для неї обов’язковими. В Україні  ратифікація йде шляхом імплементації. 

Регіональні міжнародні договори

    Регіональні договори повинні бути трансформовані у національне законодавство. Регіони: Європа й СНД. Конвенція про створення СНД (1993). 

Двосторонні міжнародні договори

    Види  договорів:

· договори про взаємно-правову допомогу;

· консульські Конвенції (в Україні більше 30);

· торгівельні договори;

· угоди щодо товарообігу й платежів;

· договори про уникнення випадків подвійного громадянства;

· договори про уникнення випадків подвійного оподаткування;

· договори про міжнародні перевезення;

· договори, присвячені науково-технічному співробітництву. 

Акти  міжнародних організацій

    16 спеціалізованих установ ООН,  які видають акти, а також МАГАТЕ  й СОТ. 

Дія міжнародних договорів  у національному  законодавстві України

    Стаття 9 Конституції. В 1992 році Законом України прийнята згода на обов’язковість договорів, за яким уряду України надані повноваження розробити настанови до вступу до таких міжнародних організацій як Світовий банк, БАГІ, Міжнародна корпорація розвитку, МВФ. 

    Стаття 9. Чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

    Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

3. Методи правового  регулювання міжнародного  приватного права

1. Прямий метод правового регулювання.

2. Колізійний метод регулювання правовідносин.

3. Переваги й недоліки вказаних методів. 

    Прямий  метод – direct method.

    Непрямий  метод – indirect method.

    Колізійний  метод – choice of law method.

    Передбачення  – predictability.

    Узгодження  воль держав – concordance of wills.

    Правоохоронні органи - law enforcement bodies.

1. Прямий метод правового  регулювання

    Прямий  метод – безпосереднє регулювання правовідносин за допомогою створення застосування матеріальних й процедурних норм. Застосування прямого методу диктується двома умовами (узгодження воль держав). Стаття 565 Цивільного кодексу України: “Іноземні громадяни користуються в Українській РСР цивільною правоздатністю нарівні з радянськими громадянами. Окремі винятки можуть бути встановлені законом Союзу РСР. Радою Міністрів СРСР можуть бути встановлені відповідні обмеження щодо громадян тих держав, у яких є спеціальні обмеження цивільної правоздатності радянських громадян”.

2. Колізійний метод  регулювання правовідносин

    Зміст колізійного методу зводиться до відсилання до права, яке підлягає застосуванню. Стаття 566¹ Цивільного кодексу: “Цивільна дієздатність іноземного громадянина визначається за законом країни, громадянином якої він є. Цивільна дієздатність особи без громадянства визначається за законом країни, в якій вона має постійне місце проживання. Цивільна дієздатність іноземних громадян і осіб без громадянства щодо угод, які укладаються в Українській РСР, і зобов’язань, що виникають внаслідок заподіяння шкоди в Українській РСР, визначається за радянським законом. Іноземних громадян і осіб без громадянства, які постійно проживають в Українській РСР, може бути визнано недієздатними або обмежено дієздатними в порядку, встановленому законодавством Союзу РСР і Української РСР”.

    Відсилання  міститься не лише у законодавстві  держав, але й у міжнародних  договорах.

3. Переваги й недоліки  вказаних методів

    Переваги  прямого методу:

· створюється більша адекватність регулювання порівняно з відсилаючим колізійним методом;

· правове регулювання може бути як загальне, так і спеціальне. У випадку колізії між загальною й спеціальною нормами застосовується спеціальна норма;

· використання прямого методу створює більшу передбачуваність для учасників правовідносин – норми права є наперед відомі сторонам договору;

· прямий метод дозволяє більшою мірою уникнути односторонності при оформленні правового регулювання. 

    Недоліком прямого методу є те, що його застосування не завжди можливе (17 річна дівчина не може одружитися з іноземцем до виповнення нею 21 річного віку).

    Перевагами  колізійного методу є те, що він завжди застосовується й є більш зручним (громадянин держави “А” на території держави “В” користується законами (правом) держави “А”).

1. Співвідношення  міжнародного приватного права й міжнародного публічного права

 

Тема  № 2. Уніфіковані норми у міжнародному приватному праві

1. Види уніфікованих норм й види уніфікацій.

2. Органи уніфікації міжнародно-правових норм.

3. Деякі зауваження щодо уніфікації процесуальних норм.

4. Уніфіковані норми рекомендаційного характеру. 

    МПрП  виникло оскільки відносини приватного характеру у різних державах формувалися  своїми особливими шляхами під впливом різноманітних національних звичаїв.

    Застосування  колізійного методу, хоча і допомагає  врегулювати правовідносини з іноземним елементом, але повязано з деякими проблемами:

    у національному правовму полі санкціонується дія іноземних правоих норм (обмежується  воля суверена);

    принципи  вибору застосовного права;

    тлумачення  і застосування іноземного права  національними юрисдикційними органами;

    юридична  сила рішень національних органів за кордоном та ін.

    З розвитком міжнародного права почав  формуватися новий спосіб регулювання  цивільноправових відносин з іноземним елементом – міжнародні організації або конференції розробляють документ, який найоптимальніше врегульовує ті чи інші відносини, а держави, які до нього приєднуються, вводять цей документ в силу на своїй території, створюючи таким чином єдине (уніфіковане) правове регулювання.

    Завдання  уніфікації полягає у створенні єдиних правових норм, які б однаково застосовувалися у всіх державах.

1. Види уніфікованих норм й види уніфікацій

За  предметом правового регулювання норми поділяють на 3 види:

• уніфіковані матеріальні норми (Мадридська угодапро міжнародну реєстрацію знаків 1891 р)
• уніфіковані процесуальні норми – уніфікація з деяких процесуальних питань (Нью-Йоркська конвенція 1958 р. про визнання і примусове виконання іноземних арбітражних рішень);
• уніфіковані колізійні норми – створення єдиної форми відсилання (Віденська конвенція про міжнародну купівлю-продаж товарів 1980 р.)

за  характером дії:

• імперативні (“peremptory norms”) – містять обовязкові правила поведінки, наприклад, транспортні конвенції;
• диспозитивні (“dispositional norms”) – вибір правила поведінки (Конвенція про купівлю-продаж товарів).

за  територіальною дією:

• універсальні;
• регіональні;
• двосторонні.

Уніфіковані норми можуть отримувати форму:

1. міжнародних договорів, в яких міститься уніфікована норма;
2. типових законів (Женевська конвенція про типовий закон про простий і перевідний вексель 1931 р., Типовий закон ЮНСІТРАЛ про міжнародний комерційний арбітраж 1985 р.)
3. міжнародних звичаїв, які в окремих сферах є загальновизнаними (Інкотермс; Уніфіковані правила і звичаї МТП для документарних акредитивів)
4. типові документи (контракти, договори чартеру), розроблені, як правило спеціалізованими біржами, ТНК.

2. Органи уніфікації міжнародно-правових норм

    Органи  уніфікації МПрП поділяються на дві  групи:

1. Ті, що виникли історично (Гаазька конферекнція з міжнародного приватного права, Міжнародний інститут з уніфікації приватного права);

2. Спеціально створені (спеціалізовані установи ООН).

    Першим  органом уніфікації була Гаазька конференція з міжнародного права, заснована урядом Нідерландів у 1893 р. У 1955 році прийнятий Статут конференції, і вона отримала статус міжурядової організації. Україна стала її членом в 2003 р. Конференцією розроблено 35 конвенції у сферах:

• міжнародна купівля-продаж товарів;
• сімейні відносини;
• регулювання проблем спадщини;
• проблеми міжнародного цивільного процесу

 

Другий  орган – Міжнародний інститут з уніфікації приватного права (УНІДРУА) 1926). В 1940 році прийнятий Статут інституту. Україна не бере участі. Документи:

• Гаазька конвенція про одноманітний закон про укладення договорів міжнародної купівлі-продажу товарів (1964);
• Міжнародна конвенція про туристичний контракт (1970);
• Конвенція про міжнародний фінансовий лізинг (1988, Оттава);
• Конвенція про міжнародний факторинг (1988).