Шпаргалка по "Международному праву"

1) виконання вперше мало місце на території України;

2) виконання зафіксовано на фонограмі, що охороняється згідно з цією статтею;

3) виконання, не зафіксоване на фонограмі, включено у передачу організації мовлення, що охороняється згідно з цією статтею.

2. Права виробників фонограм охороняються відповідно до цього Закону, якщо:

1) виробник є громадянином України або юридичною особою з офіційним місцезнаходженням на території України;

2) фонограму вперше опубліковано на території України або опубліковано на території України протягом 30 днів від дня її першої публікації в іншій державі;

3) перша фіксація фонограми мала місце в Україні.

3. Права організацій мовлення охороняються цим Законом, якщо вони мають офіційне місцезнаходження на території України і здійснюють передачі з передавачів, розташованих на території України.

4. Суміжні права іноземних юридичних і фізичних осіб охороняються відповідно до міжнародних договорів України.

4. Захист прав громадян  України за кордоном

    У переважній більшості держав авторські права іноземців визнаються лише у випадках, коли держава-громадянства автора є учасницею відповідного міжнародного договору або на підставі взаємності.

    Щодо двосторонніх договорів існує договір між Україною й Білоруссю, Україною й Угорщиною. 

Багатосторонні договори

    Першим  багатостороннім договором з  авторських прав була Бернська конвенція про охорону літературних та художніх творів (1886). За Бернською конвенцією створено Бернський союз. Україна 13 березня 1995 року приєдналася до Бернської конвенції. Зараз членами Конвенції є більше 128 держав. За Конвенцією адміністративні функції виконує Всесвітня організація інтелектуальної власності.

    Громадянин  будь-якої держави-союзу, перебуваючи  в іншій державі-союзу, користується тими функціями, які надаються у цей час або будуть надані у подальшому законами цих держав своїм громадянам, а також правами, що надаються за цією Конвенцією окремо.

    За  Конвенцією захист прав громадян пов’язується з державою першого опублікування твору. Якщо твір опубліковано не в державі-союзу, але протягом 30 днів він був опублікований у державі-члені Конвенції, то ця держава буде вважатися державою першого опублікування твору.

    За  Конвенцією авторське право автора захищається усе його життя, а також 50 років після його смерті. В Німеччині цей термін складає 70 років після смерті автора. У Конвенції міститься наступне застереження щодо застосування більш пільгового законодавства, тому в Німеччині, наприклад, буде діяти термін у 70 років, а не у 50. А в інших державах, де цей термін становить менше 50 років, буде діяти правило щодо застосування строку дії захисту в 50 років. 

    Принципами  авторського права є:

· принцип надання національного режиму;

· принцип “автоматичної охорони” – на території держав-членів Конвенції повинні бути виконані всі формальні вимоги щодо охорони прав автора;

· принцип “незалежності охорони прав від громадянства держави, де ця охорона вимагається” – даний принцип поширюється тоді, коли у державі-походження твору охорона не надається;

· принцип географічного критерію – пов’язаний з першою державою опублікування твору. 

    Дана  Конвенція має зворотну силу, тобто  держави, які приєднались до Конвенції  на час приєднання повинні захищати всі твори, які були видані раніше у цій державі.

    Другим  документом є Всесвітня конвенція про авторське право (6 вересня 1952) розроблена під егідою UNESCO. Конвенція набула чинності 16 жовтня 1955 року. Україна ратифікувала 23 грудня 1993 року, з 3 листопада 1995 року набула чинності для України. 

    Принципи  побудови Конвенції 1952 року:

· зворотної сили немає, строк охорони авторських прав відбувається усе життя автора, а також 25 років після його смерті;

· містить відсилання до національного законодавства певної держави й містить більше процесуальних норм, а не матеріальних;

· закріплено право на переклад твору – якщо автор твору згоди на його переклад в іншій державі не дав, то перекладати твір можна, але лише у разі направлення гонорару цьому авторові. 

    Третім  документом є угода 12 держав-членів СНД від 24 вересня 1993 року про співробітництво в галузі охорони авторського права й суміжних прав. 27 січня 1995 року Україна ратифікувала угоду, 6 травня 1996 року набула для України чинності.

    За  угодою держави-члени прийняли на себе зобов’язання за Всесвітньою конвенцією щодо застосування цієї Конвенції у своїх державах щодо творів, які були видані як після 1887 року так і тих, що були видані раніше цього терміну й розповсюдили національний режим охорони цих творів.

    Держави зобов’язались імплементувати у  своєму законодавстві положення  Всесвітньої конвенції. 

Тема 8. Охорона прав на об′єкти промислової  власності 

1. Визначення й основні поняття права промислової власності.

2. Охорона прав іноземців в Україні.

3. Захист прав українських суб’єктів промислової власності.

4. Охорона нових сортів рослин.

5. Ліцензійні угоди.

6. Договір про передачу науково-технічної інформації. Передача “ноу-хау”.

1. Визначення й основні  поняття права  промислової власності

    До  прав промислової власності належать результати науково-технічної діяльності. Права промислової власності – сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що складаються в результаті створення, оформлення й використання результатів науково-технічної творчості.

    На  універсальному рівні щодо прав промислової  власності існує 21 Конвенція. 

    Першою була Конвенція про заснування ВОІВ (14 липня 1967), за якою об’єктами промислової власності є:

· винаходи у всіх галузях людської діяльності;

· наукові відкриття;

· промислові зразки;

· товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування й комерційні позначення;

· захист проти нечесної конкуренції;

· усі інші права, що відносяться до промислової діяльності або наукових галузей. 

    В Україні існує Закон “Про охорону прав на винаходи й корисні моделі” (15 грудня 1993), за яким винаходом визнається технологічне (технічне) вирішення, що відповідає умовам патентоспроможності (новизні, винахідницькому рівню і промисловій придатності).

    Корисна модель – нове і промислово придатне конструктивне виконання пристрою.

    Промисловий зразок – нове конструктивне вирішення виробу, що визначає його зовнішній вигляд й придатне до відтворення промисловим способом. За Законом України “Про охорони прав на промислові зразки” промисловим зразком є форма, малюнок, розфарбування або їхні поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу й призначенні для задоволення естетичних й ергономічних потреб. Ергономіка – форма надання якості.

    Знаком є за Законом “Про охорону прав на знаки для творів й послуг” словесні, зображувальні, об’ємні та інші позначення або їхні комбінації, виконані у будь-якому кольорі чи у поєднанні кольорів.

    Корисна модель за законом – конструктивне виконання пристрою, яке відповідає умовам патентоспроможності.

    Визнання  пропозиції винаходом або корисною моделлю здійснюється за допомогою  патентів, знаків – за допомогою свідоцтва. Форма й порядок видачі патентів й свідоцтв визначається національним законодавством.

    За  патентною чистотою визначається чи не підпадає товар, який перетинає кордон під дію патентів, які належать третім особам.

    Патентне  відомство – наприклад, є винахід, але немає рішення про його охорону. Застосовується принцип територіальності й географії. Тобто для захисту виробу в іншій державі авторові треба одержати патент на цей виріб у цій (другій) державі. Тобто у випадку прав промислової власності право не слідує за винаходом, а це право виникає кожний раз у кожній державі заново.

2. Охорона прав іноземців  в Україні

    У всіх конвенціях є спільною стаття 4 – права іноземних та інших осіб. Ця стаття має дві частини:

· іноземні особи та особи без громадянства мають рівні з особами України права, передбачені цим законом, згідно з міжнародними договорами України чи на основі принципу взаємності;

· іноземні та інші особи, що проживають чи мають постійне місце проживання поза межами України, у відносинах з Відомством (Державний патент) реалізують свої права через представників, зареєстрованих згідно з положенням про представників у справах інтелектуальної власності, яке затверджується Кабінетом міністрів України. 

    На  виконання цих положень 10 серпня 1994 року Кабінет міністрів прийняв Положення про представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених), яке діє в редакції від 27 серпня 1997 року. Пункт 2 цього Положення – патентний повірений надає фізичним та юридичним особам допомогу й послуги, пов’язані з охороною прав на об’єкти права інтелектуальної власності, представляє інтереси зазначених осіб у державному патенті й установах, що належать до сфери його управління, а також у судових органах, кредитних установах й у відносинах з іншими фізичними та юридичними особами.

    Повірений має бути громадянином України, який постійно проживає в Україні й  задовольняє вимоги, передбачені  цим положенням. При розгляді заяв іноземців на отримання патентів застосовується загальне правило національного законодавства України, в якому на цей момент ніяких особливих прав не передбачено.

    Товарні знаки – за статтею 16 Закону використанням знака визнається його застосування на товарах й при наданні послуг, для яких його зареєстровано, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках й ярмарках, які відбуваються на території України, у проспектах, рахунках, на бланках та іншій документації, пов’язаній з введенням зазначених товарів та послуг у господарський обіг.

    Свідоцтво дає право власникові заборонити використовувати іншим особам зареєстрований знак без його дозволу.

    В 1997 році між РФ й Францією досягнута домовленість щодо того, що при експорті російських напоїв не будуть використовуватися назви “шампанське” й “коньяк”.

3. Захист прав українських  суб’єктів промислової  власності

    Головною  є Паризька конвенція про охорону промислової власності (20 березня 1883), яка переглядалася багато разів й діє у Стокгольмській редакції 1967 року. Цього року 14 липня прийнята Конвенція про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ). Набула чинності 26 квітня 1970 року, ратифікована Україною 30 вересня 1968 року.

    Сьогодні  у Паризькій конвенції беруть участь 143 держави, але вони пов’язані  між собою Паризькою конвенцією різних редакцій. Але Конвенцію про створення ВОІВ ратифікувало менше 143 держав.

    Недоліком паризької Конвенції є те, що вона не кодифікувала патентне законодавство, а Конвенція про створення ВОІВ провела деяку кодифікації щодо цього питання. Паризька конвенція удосконалює захист виключних прав у сфері інтелектуальної власності. За Конвенцією створено Паризький союз держав.