ЗМІСТ 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

      Питання розрахунків є одним з головних в міжнародному торговому обороті. Законодавча і банківська система в наслідок активізації міжнародної торгівлі повинні надавати підприємствам достатню кількість інструментів, які б забезпечували як виконання розрахунків, так і покриття ризиків, які виникають у зв’язку з цим. При цьому вищезазначені інструменти повинні забезпечуватись гнучкістю та можливістю швидкого реагування підприємства на постійно мінливі зовнішні умови.

      Актуальність  даної теми полягає у тому, що в умовах сучасного розвитку товарного виробництва, коли воно набуло загального характеру, стан економічних зв'язків не тільки в межах однієї країни, а й в усьому світі дуже ускладнився. За таких умов його навіть неможливо уявити без міжнародної торгівлі.

      Метою даної роботи є розкриття теоретичних та практичних аспектів проведення міжнародних розрахункових операцій на сучасному етапі. А також надати рекомендації що до удосконалення окремих видів міжнародних розрахунків.

      Об’єктом  дослідження є банківські установи.

      Предметом дослідження є міжнародні розрахункові операції.

      Основними задачами даної роботи є:

• аналіз теоретичних джерел здійснення міжнародних розрахункових операцій;
• аналіз практичних аспектів здійснення міжнародних розрахункових операцій на прикладі конкретного підприємства;
• надати пропозиції по удосконаленню окремих видів міжнародних розрахункових операцій.

      Методи  дослідження: порівняння, аналіз, статистичний аналіз, діалектичний метод. 

РОЗДІЛ  І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКОВИХТ ОПЕРАЦІЙ

1.1. Сутність та призначення міжнародних  розрахункових операцій

     Поява і подальші зміни в міжнародних розрахунках пов’язані з розвитком і інтернаціоналізацією товарного виробництва і обміну. В них відбивається відокремлена форма руху вартостей в міжнародному обігу через неспівпадання періодів виробництва і реалізації товарів, віддаленості ринків збуту. Міжнародні розрахунки охоплюють розрахунки по зовнішній торгівлі за товари і послуги, а також по некомерційнім операціям, кредитам і руху капіталів між країнами [1].

     Міжнародні  розрахунки – регулювання платежів по грошовим вимогам і зобов'язанням, що виникають в зв’язку з економічними, політичними і культурними відносинами між юридичними особами і громадянами різних країн, а також між урядами цих країн. Міжнародні розрахунки включають, з одного боку, умови і порядок здійснення платежів, вироблені практикою і закріплені міжнародними документами і звичаями, із іншого – щоденну практичну діяльність банків по їх проведенню. Найбільший обсяг розрахунків здійснюється безготівковим шляхом, шляхом записів на рахунках банків. При цьому провідну роль в міжнародних розрахунках відіграють великі банки. Міра їх впливу на міжнародні розрахунки залежить від масштабів зовнішньоекономічних зв’язків країни базування, застосування її національної валюти, спеціалізації, фінансового стану, ділової репутації, мережі банків-кореспондентів. Для здійснення розрахунків банки використають свої закордонні відділення і кореспондентські відносини з іноземними банками, що супроводжуються відкриттям рахунків «лоро» (іноземних банків в даному банку) і «ностро» (даного банка в іноземних)[1].

     Кореспондентські  угоди визначають порядок розрахунків, розмір комісії, засоби поповнення витрачених коштів. Для своєчасного і раціонального  здійснення міжнародних розрахунків банки підтримують необхідні валютні позиції в різних валютах відповідно до структури і термінів майбутніх платежів і проводять політику диверсифікації своїх валютних резервів. З метою одержання понад високого прибутку банки прагнуть підтримувати на рахунках «ностро» мінімальні рештки, воліючи розміщати валютні активи на світовому ринку позичкових капіталів, в тому числі на євроринку. Діяльність банків в сфері міжнародних розрахунків, з одного боку, регулюється їх національним законодавством, із іншого – визначається практикою, що існує у вигляді встановлених правил і звичаїв або закріплюється окремими документами. Стан міжнародних розрахунків залежить від ряду чинників:

• економічних і політичних відносин між країнами;
• валютного законодавства;
• міжнародних торговельних правил і звичаїв; банківської практики;
• умов зовнішньоторгових контрактів і кредитних угод.

     Найбільш  складними і вимагаючими високої  кваліфікації банківських робітників є розрахунки по міжнародним торговельним контрактам. Від вибору форм і умов розрахунків залежать швидкість і гарантія одержання платежу, сума видатків, зв'язаних з проведенням операцій через банки. Тому зовнішньоторгові партнери в процесі переговорів погоджують деталі умов платежу і після цього закріплюють їх в контракті. При складанні валютно-фінансових і платіжних умов контрактів звичайно проявляється неспівпадання інтересів експортера, що прагне одержати максимальну суму валюти в найкоротший термін, і імпортера, зацікавленого в виплаті найменшої суми валюти, прискоренні одержання товару і відстрочці платежу до моменту кінцевої реалізації. Вибір валютно-фінансових і платіжних умов угод залежить від характеру економічних і політичних відносин між країнами, співвідношення сил контрагентів, а також від традицій і звичаїв міжнародної торгівлі цим товаром [2].

     Міжурядові  угоди влаштовують загальні принципи розрахунків, а в зовнішньоторгових  контрактах чітко формулюються докладні умови. ці умови включають такі основні  елементи:

• валюта ціни;
• валюта платежу;
• умови платежу;
• засоби платежу;
• форми розрахунків і банки, через які ці розрахунки будуть здійснюватися.

     Валюта  ціни. Від вибору валюти ціни і валюти платежу ( крім рівня ціни, розміру процентної ставки по кредиту ) залежить в певній мірі валютна ефективність угоди. Експортні і імпортні контрактні ціни – різні і залежать від додаткових видатків, що включаються в них по мірі просування товарів від експортера до імпортера:

• перебування на складі країни-експортера;
• шлях в порт;
• перебування в порту;
• шлях за кордон;
• складування за кордоном;
• доставка товару імпортеру.

     Валюта  ціни – валюта, в якій визначаються ціни на товар. При виборі валюти, в якій фіксується ціна товару, велике значення мають вид товару і перелічені вище чинники, що впливають на міжнародні розрахунки, особливо умови міжурядових угод, міжнародні звичаї. Інколи ціна контракту зазначається в декількох валютах (двох і більше) або в стандартному валютному кошику (СДР, ЕКЮ) з метою страхування валютного ризику [1].

     Валюта  платежу. Валюта платежу – валюта, якою слід погасити зобов'язання імпортера (або позичальника). При нестабільності валютних курсів, ціни фіксуються в найбільш сталій валюті, а платіж – звичайно в валюті країни імпортера. Якщо валюта ціни і валюта платежу не співпадають, тоді в контракті зазначається курс перерахунку однієї валюти в іншу (або по паритету, що фіксує МВФ на базі СДР, або по ринковому курсу валют) [1].

     Неспівпадання валюти ціни і валюти платежу – один із найпростіших засобів страхування валютного ризику. Якщо курс валюти ціни (наприклад, долару) знизився, то сума платежу (в французьких франках) пропорційно зменшується і навпаки. Ризик зниження курсу валюти ціни несе експортер (кредитор), а ризик її підвищення – імпортер (боржник).

     Умови платежу. Умови платежу – важливий елемент зовнішньоекономічних угод. Серед них розрізняються:

• наявні платежі;
• розрахунки з наданням кредиту;
• кредит із опціоном (правом вибору) наявного платежу.

      Поняття наявних платежів в міжнародних  розрахунках означає оплату експортних товарів після їх передачі (відвантаження) покупцеві чи платіж проти документів, що підтверджують відвантаження товару згідно з умовами контракту. Проте в сучасних умовах в більшості випадків товар прибуває в країну імпортера раніше документів, що підлягають оплаті, і покупець намагається одержати товар до його оплати, як правило, під трастову розписку або банківську гарантію. Таким чином, платіж фактично проводиться після прибуття товарів в порт призначення, за винятком платежів проти сповіщення про відвантаження товару [3].

     Залежно від виду товару інколи застосовують змішані умови розрахунків: частково – платіж проти вручення товарних документів; остаточно – після приймання товарів, що по прибули в порт призначення потрібно змонтувати або перевірити якісні характеристики товару, бо вони могли погіршитися в період транспортування [4].

      Міжнародні  розрахунки переплітаються з обміном  валют і наданням кредиту зовнішньоторговими партнерами одне одному. В цьому  проявляється взаємозв'язок міжнародних  валютно-кредитних і розрахункових  операцій. Залежно від виду товару, що продається (наприклад, машини і устаткування), а також в зв’язку з підсиленням конкуренції на ринку продавців і їх прагненням використати кредит для поширення ринків збуту нової продукції розрахунки по зовнішньоторговим операціям здійснюються з використанням комерційного кредиту. Комерційний кредит надається продавцем товару покупцеві на терміни від декількох місяців до 5-8 років, а в окремих випадках і на більш тривалі терміни. При зовнішньоторгових операціях в рахунок комерційного кредиту імпортер виписує боргові зобов’язання на погашення одержаного кредиту в формі простого векселя або дає письмову згоду на платіж (акцепт) на перевідних векселях – траттах, виписаних експортером [4].

      Міжнародні  розрахунки тісно пов'язані з  такими поняттями як Nostro і Vostro рахунки банків. Ці рахунки є дійсними банківськими рахунками.

     Слово «nostro» означає «наш», а «vostro»  означає «ваш». Із точки зору, українського банка рахунок «nostro» –  це рахунок українського банка в зарубіжному банку в іноземній валюті країни, в якій зарубіжний банк є резидентом. Із точки зору зарубіжного банка, рахунок «nostro» – це рахунок цього банка в книгах українського банка, зазначений в гривнях.

     З точки зору, українського банка рахунок «vostro» – це рахунок зарубіжного банка в книгах українського банка, зазначений в гривнях. З точки зору зарубіжного банка, рахунок «vostro» – це рахунок українського банка в цьому банку, зазначений в валюті.

     Банки ведуть свої рахунки «nostro» точно так ж як будь-який інші клієнти ведуть свої банківські рахунки. Банк буде вести свої власні записи по рахунку «nostro», відомі як «дзеркальний рахунок» і звіряти банківський звіт з цим «дзеркальним рахунком».

     Для того, щоб записи були точними, банк намагається заносити інформацію по всіх угодах [5].

1.2. Види міжнародних розрахунків

      Відповідно  до практики, що склалася в цей час застосовуються такі основні форми міжнародних розрахунків (Рис.1.1) [3].  

                 Рис. 1.1. Види міжнародних розрахункових операцій

Відкритий рахунок

      Така  форма міжнародних розрахунків пов’язана з кредитом по відкритому рахунку. Сутність цієї форми розрахунків складається в періодичних платежах імпортера експортерові після одержання товару. Інколи використовують такі умови, як чистий наявний розрахунок по одержанні товару. При платежу по відкритому рахунку експортер губить повний контроль над товаром в момент, коли він його відвантажує, вважаючи, що імпортер проведе платіж. Порядок розрахунків по погашенню заборгованості по відкритому рахунку визначається угодою між контрагентами. Звичайно передбачаються періодичні платежі в встановлені терміни (після завершення постачань чи перепродаж товару імпортером в середині чи кінцю місяця). Після перевірки розрахунків остаточне погашення заборгованості по відкритому рахунку проводиться через банки, як правило з використанням банківського перекладу чи чеку.

     Відкритий рахунок використовується при розрахунках  між:

• фірмами, зв’язаними традиційними торговельними відносинами;
• транснаціональними корпораціями і її закордонними філіями по експортним поставам;
• змішаними фірмами з участю експортера;
• за товари, що відправляються на консигнацію для продажу зі складу.

     Найчастіше  розрахунки по відкритому рахунку застосовуються при регулярних поставках, коли довіра підкріплюється тривалими діловими відносинами, а покупець – солідна фірма.