Міжнародні розрахункові операції: сутність та особливості на сучасному етапі

     Особливістю даної форми є те, що поставки товару випереджають оплату. Розрахунки при цій формі відірвані від  товарних поставок і пов'язані з  комерційним кредитом – експортер кредитує імпортера. Коли мова йдеться про взаємні поставки, то відбувається двобічне кредитування і залік взаємних зобов’язань.

      Інкасова форма  розрахунків

      Інкасо  – банківська операція, шляхом якої банк по дорученню клієнта одержує платіж від імпортера за відвантажені в його адресу товари і надані послуги, зараховуючи ці засоби на рахунок експортера в банку. Відповідно до Уніфікованих правил по  інкасо  інкасові операції здійснюються банками на основі одержаних від експортера інструкцій.

     Схема інкасової форми розрахунків зображена на рис. 1.2.

Рис. 1.2. Схема інкасової форми розрахунків

     Розрізняють просте і  документарне  інкасо.  Просте (чисте)  інкасо означає стягнення платежу по фінансовим документам, не що супроводжуються комерційними документами;  документарне (комерційне) -  інкасо фінансових документів, що супроводжуються комерційними документами, або тільки комерційних документів. При цьому на банках не лежать зобов'язання по оплаті документів. Експортер після відправлення товару доручає своєму банку одержати від імпортера певну суму валюти на умовах, зазначених в  інкасовому дорученні, що містить повні і точні інструкції. Існують дві основні різновиди інкасового доручення :

     а ) документи  видаються платнику проти платежу (  Д /П )

     б ) проти акцепту (  Д/А ).

     Інколи  практикується видавання документів  імпортеру без оплати проти його письмового зобов’язання зробити платіж в встановлений період часу. Використовуючи такі умови,  імпортер має можливість продати  куплений товар, одержати виручку і після цього оплатити  інкасо експортерові.

      З метою прискорення одержання  валютної виручки експортером банк може врахувати  тратти або надати кредит під комерційні документи. Таким чином, інкасова форма розрахунків пов’язана з кредитними відносинами.  Інкасо є основною формою розрахунків по контрактам на умовах комерційного кредиту. При цьому експортер виставляє тратту на  інкасо для акцепту платником, як правило, проти вручення йому комерційних документів (документарне інкасо), при наступі терміну платежу акцептовані векселя відправляються для оплати на  інкасо ( чисте інкасо ).

      Імпортеру потрібен буде бортовий коносамент для  того, щоб одержати товар із зарубіжного  порту. Коносамент може бути одержаний  тільки при оплаті перевідного векселя (Д/Р) або при його акцепті (Д/А). Отже, імпортер не може одержати товар без оплати чи акцепту перевідного векселя і, зворотне, експортер зберігає контроль над товаром до оплати чи акцепту перевідного векселя.

      Якщо  товар відправлений повітряним фрахтом, авiанакладна може зазначати вантажоодержувачем банк імпортера. І знову, імпортер повинен оплатити або акцептувати перевідний вексель, для одержання товару. Коли імпортер оплатив або акцептував перевідний вексель, банк імпортера випустить розпорядження про видачу зі складу (delivery order). Розпорядження про видачу товару зі складу – це документ, підписаний від імені банка, що уповноважить аеропорт видати товар імпортеру. Експортер повинен одержати попередню згоду імпортера і банка імпортера до відправлення товару на цей банк. На практиці банк імпортера не часто погоджується виступати у вигляді вантажоодержувача, за винятком випадків, коли його власний споживач має для нього велике значення [2].

      Акредитивна форма  розрахунків

      Відповідно  до Уніфікованих правил і звичаїв  для документарних акредитивів, акредитив – ця угода, в силу якої банк зобов'язується по проханню клієнта зробити оплату документів третій особі (бенефіціару , на користь якого відкритий акредитив ) або зробити оплату, акцепт тратти, виставленої бенефіціаром, або негоціацію (покупку) документів. Зобов'язання банка по акредитиву є самостійним і не залежить від правовідношеня сторін по комерційному контракту. Це положення скеровано на захист інтересів банків і їх клієнтів: експортерові забезпечує обмеження вимог до оформлення документів і одержання платежу тільки умовами акредитива; імпортеру – чітке виконання експортером всіх умов акредитива. В розрахунках по документарному акредитиву беруть участь : імпортер (Приказодавець), що звертається до банку з проханням про відкриття акредитива; банк-емітент, банк ,що відкриває акредитив; авізуючий, якому доручає сповістити експортера про відкриття в його користь акредитива і передати йому текст акредитива, посвідчивши його достовірність; бенефіціар-експортер, на користь якого відкритий акредитив [3].

     Схема акредитивної форми розрахунків зображена на рис. 1.3. 
 
 
 
 
 
 
 

Рис. 1.3. Схема акредитивної форми розрахунків. 
 
 

     Імпортер  представляє в банк заяву на відкриття  акредитива.

     Банк  імпортера, що відкриває акредитив, направляє акредитивний лист одному із своїх кореспондентів в країні експортера, назначаючи його авізуючим банком і доручаючи йому передати акредитив бенефіціару.

     Після одержання відкритого на його користь акредитива (як забезпечення платежу товару) бенефіціар виробляє відвантаження товару, представляє документи, як правило, в авізуючий банк, що пересилає їх для оплати банку-емітенту.

     Після перевірки правильності оформлення документів банк, що відкрив акредитив, проводіть їх оплату. Якщо документ відповідає умовам акредитива, банк перекладає гроші згідно з інструкціями авізуючого банка і видає документи імпортеру, що одержує товар [6].

     Виручка що надійшла зараховується на рахунок  експортера.

     Відповідно  до умов акредитива у вигляді банка, уповноваженого на оплату документів (виконуючий банк), може бути призначений і авізуючим банком, що в цьому випадку проводіть оплату документів експортерові в момент їх подання в банк, а після цього буде вимагати відшкодування платежу у банка-емітента ( по непокритим акредитивам ). Як правило, якщо у виконуючого банка і банка-емітента немає взаємних кореспондентських рахунків, то в розрахунках приймає участь третій (рамбурсуючий) банк, в якому відкриті кореспондентські рахунки зазначених банків. При відкритті акредитива банк-емітент дає інструкції (рамбурсне повноваження) рамбурсуючому банку оплачувати вимоги виконуючого банка протягом терміну дії і в межах суми акредитива [6].

      Авансовий платіж

      «Авансовий  платіж» (payment in advance) найбільш привабливий для експортера, бо оплата товарів проводиться імпортером до відвантаження, а інколи навіть до їх виробництва. Якщо імпортер оплачує товар авансом, він кредитує експортера. Наприклад, авансові платежі на частину вартості контракту включаються в умови контрактів на будівництво об'єктів за кордоном. При імпорті дорогого устаткування, судів, літаків, вироблених по індивідуальному замовленні, також практикуються частково авансові платежі. Достатньо розповсюджено для контрактів продажу вимагати часткові авансові платежі (partial payments in advance). Згідно з міжнародною практикою платежі в формі авансу складають 10-33% суми контракту. По дорученню експортера на суму авансового платежу банк експортера звичайно видає на користь імпортера гарантію повернення одержаного авансу в разі невиконання умов контракту і непоставки товарів [1].

       Згода імпортера на ці умови  розрахунків пов'язана або із  його зацікавленістю в постачанні  товару, або з натиском експортера. Незважаючи на те, що повний  авансовий платіж очевидно найбільш  бажаний для експортера, він зможе одержати такі умови, коли існує ринок продавця, чи, якщо такі умови є звичайними при торгівлі конкретними товарами.

     У формі авансу прийнято оплачувати такі товари як дорогоцінні метали, ядерне паливо, зброю та ін [2].

      Банківський переказ.

     Банківський переказ – це доручення одного банка іншому виплатити переказоотримувачу певну суму. В міжнародних розрахунках банки найчастіше виконують перекази по дорученню своїх клієнтів. В цих операціях беруть участь:

     1) переказодавець - боржник;

     2) банк переказодавець, що прийняв доручення;

     3) банк, що здійснює зарахування  суми переказу на рахунок переказоотримувача;

     4) переказоотримувач.

      В формі банківського перекладу здійснюються оплата по інкасо, платежі в рахунок  остаточних розрахунків, авансові платежі. Крім того, шляхом переказу проводяться перерахунки і інші операції. Банківський переказ здійснюється по пошті чи телеграфу відповідно поштовими чи телеграфними платіжними дорученнями. В наш час широко використовується система SWIFT [3].

      Розрахунки з використанням векселів і чеків

     В міжнародних розрахунках застосовуються  перевідні векселя, що виставляються  експортером на  імпортера. Тратта – безумовне зобо’язання у письмовій формі, підписане однією стороною (трасантом) і адресоване іншій (трасатові) яке інструктує трасата оплатити після пред’явлення (у фіксований термін в обумовлений момент в майбутньому) певну суму грошей за вимогою або власникові зобов’язання (одержувачеві платежу). Акцептовані банками трати легко перетворити в наявні гроші шляхом обліку. Форма, реквізити, умови виставлення і оплати  тратт регулюються вексельним законодавством, що базується на Одноманітному вексельному законі, прийнятому  Женевський вексельною конвенцією 1930  р.  Прообразом трати були супровідні листи, що з'явилися в XII -XIII  ст. з проханням виплатити  пред’явнику відповідну суму в місцевій валюті. З розвитком товарно-грошових відносин і інтернаціоналізацією господарських зв'язків вексель став універсальним кредитно-розрахунковим документом. Використання  трати в доповнення до  інкасо і  акредитиву дає право на одержання кредиту і валютної виручки [4].

     При розрахунках з використанням  векселя експортер передає  тратту і товарні документи на  інкасо своєму банку, що одержує валюту із імпортера.  Імпортер стає власником цих документів лише проти оплати чи акцепту  трати. Термін оплати векселя при  експортних постачаннях в кредит зумовлений домовленістю сторін. Використовуючи один вексель як засіб платежу, можна погасити декілька різноманітних грошових зобов'язань за допомогою передатного напису (індосаменту) на ньому.

      В міжнародних розрахунках використаються також чеки, вперше що з'явилися в  XVI в. у вигляді квитанції касирів, що за схов грошей стягали відсотки із вкладників. Якщо платіж здійснюється за допомогою чеку, то боржник (покупець) або самостійно виставляє чек (чек клієнта), або доручає його виписку банку (чек банка). Форми і реквізити чеку регулюються національним і міжнародним законодавством (Чековою конвенцією 1931  р.). Чек підлягає оплаті (інкасації) по пред’явленні. У вигляді засоби платежу в міжнародних розрахунках неторговельного характеру використаються шляхові  чеки і  єврочеки. Шляховий (туристичний) чек – платіжний документ, грошове зобов'язання (наказ) виплатити позначену на ньому суму валюти його власникові. Єврочек – чек в  євровалюті – виписує банком без попереднього внеску клієнтом наявних грошей і на понад дорідні суми в рахунок банківського кредиту терміном до місяця; оплачує в будь-який країні учасниці угоди єврочек (з 1968  р.). По стану на початок 1991  р. банки 21 країни виписували  єврочеки. Єдина форма єврочеків, оплата їх лише за умови пред’явлення власниками гарантійних карток. Контроль за обробкою  єврочеків з допомогою ЕВМ сприяють вдосконаленню розрахунків по міжнародному туризму [6].

      Розрахунки кредитними картками

     Із 60-х років  XX ст. в міжнародних розрахунках активно використаються кредитні картки. Кредитна картка – іменний грошовий документ, що дає право власникові набувати товари і послуги з використанням безготівкових розрахунків.  Найчастіше використовують кредитні картки американського походження ( Visa International, MasterCard, American Express та ін. ). В кінці 1990  р. 21, 6 тис. банків  приблизно 200 країн і територій випускали понад 300  млн. кредитних  карток Visa, 29 тис. банків понад 70 країн - 150  млн. MasterCard. Система American Express обслуговує майже 100  млн. кредитних  карток по всьому світу. Для їх обробки використовується комп'ютерний, електронний зв'язки. Комп'ютери банків і крамниць через телефон підключаються до центральних комп'ютерів системи, що опрацьовують інформацію [5].